Рішення

від 13.07.2009 по справі 20/8-63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/8-63

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.07.09 р.                                                                                                       Справа № 20/8-63                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара                                           

При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз” м. Донецьк

До відповідача: Державного підприємства “Донецький завод “Еталон” м. Донецьк

Предмет спору: викладення п. 5.1 Договору №4660-Г на постачання та транспортування природного газу в редакції позивача.

За участю представників сторін:

від позивача: Рябошапка Д.С. - дов. №05/6347 від 03.12.08р.

від відповідача: Синяков О.О. - дов. № 340/6 від 22.05.09р.

СУТЬ СПОРУ:                          

Постановою Донецького апеляційного суду від 05.05.2009р. у справі №20/8-63 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз” м. Донецьк до Державного підприємства “Донецький завод “Еталон” м. Донецьк про зобов'язання ДП  “Донецький завод “Еталон” укласти ВАТ “Донецькміськгаз”  додаткову угоду до договору №4660-Г від 15.04.2008р. на постачання та транспортування природного газу, п. 5.1 Договору №4660-Г на постачання та транспортування природного газу викласти в редакції позивача скасовано ухвалу господарського суду Донецької області від 25.03.09р. та справу направлено до господарського суду Донецької області для розгляду по суті.

Ухвалою від 13.05.2009р. справа №20/8-63 прийнята до провадження господарським судом Донецької області.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на постачання та транспортування природного газу №4660-г від 15.04.2008р., додаткову угоду від 02.02.20069р. до договору №4660-г від 15.04.2008р.; лист №137/8 від 05.03.2009р.; протокол розбіжностей до додаткової угоди від 02.02.2009р. до договору №4660-г від 15.04.2008р.; лист №05/1-1108 від 11.03.2009р.; поштову квитанцію №4716 від 12.03.2009р., повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.03.2009р.; протокол узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей;лист №172/8 від 18.03.2009р.

Позивач зазначив, що розбіжності у сторін виникли під час укладення додаткової угоди від 02.02.2009р. до договору №4660-г від 15.04.2008р., зокрема, при викладенні редакції п.5.1 договору на постачання та транспортування природного газу №4660-г від 15.04.2008р. та просить укласти спірний пункт у його редакції, посилаючись на зміну тарифів на газ (її збільшення) у зв'язку із змінами в чинному законодавстві, просить застосувати змінену ціну на газ з 01.01.2009р.

Заявою про зменшення позовних вимог б/н від 09.06.2009р., поданою в порядку ст.22 ГПК України, позивач просить п.5.1 договору на постачання та транспортування природного газу №4660-г від 15.04.2008р. викласти у наступній редакції: „ціна природного газу без урахування податку на додану вартість тарифів на його транспортування, розподіл і постачання становить 2020,25 грн. за 1000 м3. Загальна вартість природного газу починаючи з 01.01.2009р. складає 2605,62 грн. за 1000 м3, де: 2424,30 грн. (у т.ч. ПДВ – 404,05 грн.) – ціна природного газу згідно до наказу НАК „Нафтобаз України” від 29.01.2009р. №43, постанови НКРЕ від 29.01.2009р. №57; 105,36 грн. (у т.ч. 17,56 грн. ПДВ) – тариф на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами, встановлений Постановою НКРЕ від 07.08.2008р. №941; 34,92 грн. (у т.ч. 5,82 грн. ПДВ) – тариф на постачання природного газу, встановлений постановою НКРЕ від 07.08.2008р. №941; 41, 04 грн. (у т.ч. 6,84 грн. ПДВ) – тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, встановлений постановою НКРЕ від 07.08.2008р. №935”.

У судовому засіданні 13.07.2009р. та у поясненнях від 13.07.2009р. б/н позивач зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві є необґрунтованими та безпідставними.

У відзиві №347/6 від 27.05.2009р. відповідач позов заперечив, посилаючись на врегулювання сторонами ціни на газ у додатковій угоді від 05.01.2009р. до договору №4660-г від 15.04.2008р. та сплату виставлених позивачем рахунків за газ. У цьому ж відзиві відповідач заявив клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на відсутність предмету спору.  

У судовому засіданні 28.05.2009р. відповідач зазначив про свою згоду укласти додаткову угоду від 02.02.2009р. до договору №4660-г від 15.04.2008р., якщо ціна на газ буде змінена починаючи з 01.02.2009р.

У відзиві №11/12-юр.1 від 01.07.2009р. відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на додаткову угоду від 05.01.2009р. до договору №4660-г від 15.04.2008р., якою повністю врегульовані відносини позивача та відповідача стосовно ціни газу, який постачається за цим договором. Вважає, що позивач не дотримався приписів ч. 2 ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України, а саме не звернувся до нього з пропозицією внести зміни до п. 5.1 договору №4660-г від 15.04.2008р.

У судовому засіданні 28.05.2009р. позивач та відповідач зазначили, що сторони дійшли згоди по всіх пунктах додаткової угоди від 02.02.2009р. до Договору №4660-г від 15.04.2008р., окрім умов щодо внесення змін у п.5.1 Договору №4660-г, а саме позивач вважає за необхідне застосувати збільшену постановою НКРЕ ціну на газ починаючи з 01.01.2009р., тоді як відповідач вважає, що ця ціна повинна бути застосована лише з 01.02.2009р., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

У судовому засіданні 18.06.2009р. обидві сторони зазначили, що Додатковою угодою від 02.02.2009р. сторони продовжили термін дії Договору до 31.12.2009р., а згоди не дійшли лише стосовно п.2 цієї додаткової угоди, в якому йдеться про внесення змін до п.5.1 Договору №4660-г від 15.04.2008р., що зафіксовано відповідним протоколом судового засідання.

У судове засідання 03.07.2009р., на виклик суду, прибув представник НКРЕ Гаврилов Є.В., який підтримав позицію позивача, пояснив, що внесення змін до договору необхідне у зв'язку із змінами в діючому законодавстві та з метою приведення умов договору до приписів нормативно-правових актів, які набули чинності після узгодження сторонами ціни в додатковій угоді від 05.01.2009р. та надав письмові пояснення (лист №30-4-18/588 від 07.07.2009р.) стосовно обставин справи, які оговорені у судовому засіданні 13.07.2009р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та НКРЕ суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання та транспортування природного газу №4660-г від 15.04.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатковими угодами.

Згідно п.10.1 Договору, а редакції додаткової угоди від 05.01.2009р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленої печатками обох підприємств, цей Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами, а всі його умови поширюються на правовідносини між сторонами з 01.01.2009р. до 31.01.2009р., а в частині проведення розрахунків і відповідальності, згідно п.7.2, за несплату або несвоєчасну сплату постачання та транспортування природного газу, до повного завершення розрахунків.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача з пропозицією підписати додаткову угоду №2 від 02.02.2009р. сторони перебували у договірних відносинах.

Представники обох сторін у судових засіданнях повідомили, що вони дійшли згоди щодо продовження строку дії спірного договору до 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків і відповідальності, згідно п.7.2, за несплату або несвоєчасну сплату постачання та транспортування природного газу, до повного завершення розрахунків відповідно до додаткової угоди № 2 від 02.02.2009р., а спірним є питання лише щодо дати застосування нової ціни на газ –  01.01.2009р. чи 01.02.2009р.

Відповідно до п.1.1 Договору, в редакції додаткової угоди від 05.01.2009р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленої печатками обох підприємств, замовник (відповідач) зобов'язується сплатити та прийняти, а Міськгаз (позивач) поставити природний газ на умовах цього Договору у січні 2009р. в обсязі 35,0 тис.м3.

Умови постачання та транспортування газу передбачені сторонами у другому розділі Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна природного газу без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат із зберігання встановлена відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 605 від 29.04.2006р. (із змінами згідно Постанови Кабінету міністрів України №1401 від 19.12.2007р.) і становить 934,70 грн. за 1000 м3.

Загальна вартість природного газу складає 1346,7312 грн.,  де:

1121, 64 грн. (у т.ч.ПДВ – 186, 94 грн.) – ціна природного газу

89,7312 грн. (у т.ч. ПДВ – 14,9552 грн.) – цільова надбавка до ціни природного газу, встановлене згідно Постанови Кабінету міністрів України № 442 від 11.03.2005р. (із змінами згідно Постанови Кабінету міністрів України № 111 від 27.02.2008р.)

65, 76 грн. (у т.ч. ПДВ – 10,96 грн.) – тариф на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами, встановлений Постановою НКРЕ від 21.06.2007р. №780;

49, 80 грн. (у т.ч. ПДВ – 8, 30 грн.) – тариф на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами, встановлений Постановою НКРЕ від 21.06.2007р. №775;

19, 80 грн. (у т.ч. 3, 30 грн. ПДВ) – тариф на постачання природного газу, встановлений постановою НКРЕ від 21.06.2007р. №780;

Пунктом 5.3 Договору, в редакції додаткової угоди від 05.01.2009р. до Договору, підписаної обома сторонами без зауважень та скріпленої печатками обох підприємств, передбачено, ціна за 1000, 0 кубічних метрів газу у відповідному періоді споживання газу та вартість його транспортування територією України встановлюється на рівні граничної ціни та тарифу, затверджених уповноваженим державним органом.

Згідно п.10.2 Договору, його умови можуть бути зміненими або доповнені лише за письмовою згодою сторін шляхом підписання додаткових угод, окрім умов щодо ціни природного газу, яка приймається сторонами до виконання без складання додаткових угод в разі її зміни уповноваженими органами державної влади України.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача з пропозицією підписати додаткову угоду №2 від 02.02.2009р. сторони перебували у договірних відносинах.

Представники обох сторін у судових засіданнях повідомили, що вони дійшли згоди щодо продовження строку дії спірного договору до 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків і відповідальності, згідно п.7.2, за несплату або несвоєчасну сплату постачання та транспортування природного газу, до повного завершення розрахунків відповідно до додаткової угоди № 2 від 02.02.2009р., а спірним є питання лише щодо дати застосування нової ціни на газ –  01.01.2009р. чи 01.02.2009р.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що Договір не може бути змінений в односторонньому порядку, не має підстав для зміни умов договору в судовому порядку, а також на той факт, що посилання позивача на зміни у діючому законодавстві є безпідставними, вважає, що п.5.1 врегульований сторонами в самому Договорі, в редакції додаткової угоди від 05.01.2009р. до договору №4660-г від 15.04.2008р., якою повністю, у тому числі в цій частині, врегульовані відносини позивача та відповідача стосовно ціни газу, який постачається за цим договором, на січень 2009р. Таким чином, відповідач вважає, що необхідно викласти спірний пункт Договору в редакції протоколу розбіжностей, зокрема в частині викладення загальної суми природного газу вказати” починаючи з 01.02.2009р. загальна ціна природного газу складає 2605,62 грн. за 1000 м3”, в іншій частині п.5.1 Договору, відповідач згоден викласти його у редакції позивача. Разом з цим, відповідач вважає, що позивач не дотримався приписів ч. 2 ст. 188 ГК України та ст. 11 ГПК України, а саме не звернувся до нього з пропозицією внести зміни до п. 5.1 договору №4660-г від 15.04.2008р. Зазначені заперечення відповідача судом до уваги не приймаються та спростовуються нижчевикладеним.

Господарським кодексом України передбачений порядок зміни та розірвання господарських договорів. Так, статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.  Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони  керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою  цієї  статті, змінений за рішенням суду на  вимогу  заінтересованої сторони за наявності одночасно певно визначених умов.

З метою зміни умов Договору, позивач разом із супровідним листом № 2978 від 04.02.2009р. вручив під розписку відповідачу додаткову угоду від 02.02.2009р. до договору про постачання та транспортування природного газу №4660-г від 15.04.2008р. (далі по тексту Додаткова угода).

Відповідач підписав зазначену Додаткову угоду з приміткою – з протоколом розбіжностей та повернув її позивачу 05.03.2009р. разом із супровідним листом №137/8 та протоколом розбіжностей, про отримання чого свідчить відповідна відмітка позивача на самому листі.

Позивачем складено та направлено 12.03.2009р. відповідачу два примірники протоколу узгодження розбіжностей від 10.03.2009р. до протоколу розбіжностей до додаткової угоди від 02.02.2009р. до Договору. Про направлення протоколу узгодження розбіжностей відповідачу свідчать наявні в матеріалах справи копія поштової квитанції №4716 від 12.03.2009р. та повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.03.2009р.

Відповідач підписав протокол узгодження розбіжностей з приміткою: „согласен с ценой, начиная с 01.02.2009г.”

З матеріалів справи, у тому числі вищевказаних документів та пояснень представників сторін вбачається, що сторони не дійшли згоди при укладанні додаткової угоди від 02.02.2009р. до Договору лише стосовно внесення змін до п.5.1 діючого Договору.

На підставі вищенаведеного, позивач звернувся до суду вимагаючи внесення змін до Договору про постачання та транспортування природного газу №4660-г від 15.04.2008р. та викладення п. 5.1 цього Договору в наступній редакції:  

„Ціна природного газу без урахування податку на додану вартість тарифів на його транспортування, розподіл і постачання становить 2 020, 25 грн. за 1000 м3.

Загальна вартість природного газу починаючи з 01.01.2009р. складає 2 605, 62 грн. за 1000 м3, де:

2 424, 30 грн. (у т.ч. ПДВ – 404, 05 грн.) – ціна природного газу згідно до наказу НАК „Нафтобаз України” від 29.01.2009р. №43, постанови НКРЕ від 29.01.2009р. №57;

105, 36 грн. (у т.ч. 17, 56 грн. ПДВ) – тариф на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами, встановлений Постановою НКРЕ від 07.08.2008р. №941;

34, 92 грн. (у т.ч. 5, 82 грн. ПДВ) – тариф на постачання природного газу, встановлений постановою НКРЕ від 07.08.2008р. №941;

41, 04 грн. (у т.ч. 6, 84 грн. ПДВ) – тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, встановлений постановою НКРЕ від 07.08.2008р. №935”.

При здійсненні газопостачання та надання/отримання послуг з транспортування природного газу, сторони повинні керуватись вимогами чинного законодавства та умовами договору.

Преамбулою Договору передбачено, що при його укладанні, сторони керувались Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01 листопада 1994р. №355, Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 р. N 618, Порядком пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. N 1687, Законом України „Про нафту і газ” №2665-ІІІ від 12 липня 2001р., Постановою КМУ „Про забезпечення споживачів природним газом” №1729 від 27 грудня 2001р., іншими нормативними документами, які регламентують поставку та розподіл природного газу.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтями 202, 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.180 Господарського кодексу України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Статтями 189, 191 Господарського кодексу України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст.7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, у тому числі регулювання цін і тарифів.

Частиною 3 ст.19 цього ж кодексу передбачено, що Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у тому числі у сфері щодо цін і ціноутворення – з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Згідно ч.1 ст. 9 вищезазначеного Закону України, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Ціна на газ встановлюється державним органом виконавчої влади.

Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом у відповідності до приписів Указу Президента України „Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” №1573/99 від 15.12.1999р.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 №36 (із змінами внесеними постановою КМУ від 04.02.2009 № 92), внесено зміни до постанови КМУ від 25.12.1996 №1548, згідно з якими НКРЕ надано повноваження з 1 січня 2009 року встановлювати граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки.

Відповідно до положень постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2001р. №1729 „Про забезпечення споживачів природним газом”, потреби в природному газі населення задовольняються в основному за рахунок ресурсів газу власного видобутку, потреби всіх інших споживачів (бюджетні організації, підприємства комунальної теплоенергетики, промислові споживачі та інші суб'єкти господарської діяльності) - за рахунок ресурсів імпортованого природного газу, оскільки ресурси газу власного видобутку обмежені.

Таким чином, у 2009 році усі споживачі України (крім населення) забезпечуються природним газом імпортованого походження із джерел, які формуються прогнозним балансом газу у 2009 році.

Згідно листа Донецького територіального представництва НКРЕ України №30-4-18/588 від 07.07.2009р. та пояснень представника НКРЕ Гаврилова Є.В. у судовому засіданні, джерелом імпортованого природного газу у 2009 році є природний газ отриманий НАК „Нафтогаз України” у 2009 році відповідно до контракту укладеного 19.01.2009 між ВАТ „Газпром” та НАК „Нафтогаз України” на 2009 рік.

При цьому, граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання та бюджетних установ та організацій розраховано з урахуванням, зокрема вартості та обсягів імпортованого природного газу, який отримує НАК „Нафтогаз України” у період з 01.01.2009 по 31.12.2009 року (відповідно до вищезазначе ного контракту).

Ціна природного газу, імпортованого в Україну, визначається з урахуванням контрактів (угод) купівлі-продажу природного газу між ВАТ „Газпром” та НАК „Нафтогаз України”.

Отже, у 2009 році усі споживачі України (окрім населення) споживають природний газ імпортованого походження, який отримує НАК „Нафтогаз України” відповідно до укладеної 19 січня 2009 року угоди з ВАТ „Газпром”.

Відповідно до п.8 Постанови КМУ №1548 від 25.12.1996 р. „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних питань – 02.02.2009р.), Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб, єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім тарифів на електричну енергію, що відпускається на побутові потреби населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, та встановлює: граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також граничні рівні цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання за погодженням з Мінекономіки; роздрібні ціни на природний газ для потреб населення; тарифи на транспортування магістральними трубопроводами газу природного, нафти, нафтопродуктів, аміаку та етиленових речовин, що поставляються споживачам України; тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу; тарифи на розподіл природного газу та його постачання.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених приписів, ціни на природний газ встановлюються НКРЕ України та є обов'язковими для підприємств – учасників господарських взаємовідносин в сфері постачання та транспортування природного газу.

Враховуючи зазначене постановами НКРЕ України від 29.01.2009 №№ 56, 57 були встановлені граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, які розраховані виходячи з вартості імпортованого природного газу який отриманий відповідно до зазначеної угоди НАК „Нафтогаз України” з ВАТ „Газпром” та офіційного курсу гривні до долара США установленого Національним банком України станом на 1 січня поточного року, витрат імпортера на закупівлю та реалізацію природного газу.

Відповідно до прийнятих НКРЕ України 19.02.2009 постанов №№ 194, 195 постанови НКРЕ від 29.01.2009 №№ 56, 57 визнано такими, що втратили чинність.

Відповідно до повноважень НКРЕ щодо встановлення граничних рівнів цін на природний газ для зазначених споживачів на весь 2009 рік, тобто з 1 січня 2009 року, Комісією постановами від 19.02.2009 №№ 194, 195 було встановлено граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік, а саме:

граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших

суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до

затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 2020,25 грн. за 1000 мЗ;

граничний рівень ціни на природний газ для підприємств гірничо-металургійного

та хімічного комплексу на 2009 рік відповідно до Переліку підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2008 № 925, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом на рівні 1899,25грн. за 1000 мЗ.

Виходячи із вищевикладеного, граничний рівень цін на природний газ для установ, організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, встановлено Національною комісією регулювання електроенергетики України на 2009 рік, який починається з 01.01.2009р. та закінчується 31.12.2009р., тобто, встановлений граничний рівень цін на природний газ застосовується з 1 січня 2009 року.

Редакція п.5.1 Договору, яка запропонована позивачем, повністю відповідає вимогам та приписам чинного законодавства, у тому числі вищевказаним постановам НКРЕ.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним становищем є застосування різних умов до рівнозначних угод без об'єктивно виправданих на те причин.

Викладення п.5.1 Договору в редакції відповідача в частині застосування нових цін на природний газ з 01.02.2009р. ставить ДП “Донецький завод “Еталон” у більш вигідне становище перед іншими замовниками (споживачами) природного газу та суперечить діючим актам цивільного законодавства.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається із змісту позовної заяви, усних пояснень, наданих в ході розгляду справи, позивач обґрунтовує позов посиланнями на зміни  діючого законодавства, які сторони при укладанні самого Договору №4660-г від 15.04.2008р. та додаткових умов до нього від 05.01.2009р. та від 02.02.2009р. не мали можливості передбачити.

Хоча з матеріалів справи й вбачається відсутність факту порушення ними істотних умов договору №4660-г від 15.04.2008р., позивачем доведена наявність умов (зміни у діючому законодавстві), які спричинили б необхідність внесення змін в передбаченому діючим законодавством, у тому числі й у судовому, порядку у договір, який на теперішній час та станом на 01.01.2009р. був чинним.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо необхідності внесення змін до п.5.1 Договору №4660-г від 15.04.2008р. та викладення його в редакції позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.202, 203, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст.7, 12, 19, 67, 179, 180, 188, 189, 191 Господарського кодексу України, Закону України „Про ціни і ціноутворення”, Закону України „Про захист економічної конкуренції”, Постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 №36 (із змінами внесеними постановою КМУ від 04.02.2009 № 92), Постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2001р. №1729 „Про забезпечення споживачів природним газом”, Постанови КМУ №1548 від 25.12.1996 р. „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 30, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз” м. Донецьк  до Державного підприємства “Донецький завод “Еталон” м. Донецьк про викладення п. 5.1 Договору №4660-Г на постачання та транспортування природного газу викласти в редакції позивача задовольнити.

Викласти п.5.1 Договору в наступній редакції:

„Ціна природного газу без урахування податку на додану вартість тарифів на його транспортування, розподіл і постачання становить 2 020, 25 грн. за 1000 м3.

Загальна вартість природного газу починаючи з 01.01.2009р. складає 2 605, 62 грн. за 1000 м3, де:

2 424, 30 грн. (у т.ч.ПДВ – 404, 05 грн.) – ціна природного газу згідно до наказу НАК „Нафтобаз України” від 29.01.2009р. №43, постанови НКРЕ від 29.01.2009р. №57;

105, 36 грн. (у т.ч. 17, 56 грн. ПДВ) – тариф на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами, встановлений Постановою НКРЕ від 07.08.2008р. №941;

34, 92 грн. (у т.ч. 5, 82 грн. ПДВ) – тариф на постачання природного газу, встановлений постановою НКРЕ від 07.08.2008р. №941;

41, 04 грн. (у т.ч. 6, 84 грн. ПДВ) – тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, встановлений постановою НКРЕ від 07.08.2008р. №935”.

Стягнути з Державного підприємства “Донецький завод “Еталон” (83112, м.Донецьк, пр.Ленінський, 88, ЄДРПОУ 34267412) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Донецькміськгаз” (83055, м.Донецьк, пр.Театральний, 1, п/р 26009040171 у Донецькому ЦРВ ВАТ „Мегабанк” МФО 351629, ЄДРПОУ 03361081) державне мито у сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

День набрання рішенням чинності вважається днем змінення договору згідно п.5 ст.188 Господарського кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.  

Повний текст рішення оформлений та підписаний 17.07.2009р.

               Суддя