Рішення

від 30.07.2009 по справі 35/247-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/247-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.09р.

Справа № 35/247-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть -

                     Укрнєфтєпродукт",

                     м. Київ

до                 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко Плюс",

                    с. Вільне Криворізького району Дніпропетровської області

про             зобов'язання вчинити певні дії

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  від позивача - Москаленко Л.Л., пров. юрисконсульт, дов. №7 від 26.01.2009 р.

від відповідача - представник не з'явився      

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду та просив визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріко Плюс" таким, що не виконало свої зобов'язання та з 11.10.2008р. визнати боржником за договором поставки нафтопродуктів №24/16 від 09.09.2008р.

      01.06.2009р. від позивача надійшли уточнення позовних вимог, згід-но яких позивач просить визнати за ним право власності на нафто-продукти, які знаходяться у ТОВ "Ріко Плюс" в кількості 73,242т, а са-ме: дизельне паливо (Євро) марки С - 66,423т, бензин А-76 - 3,360т, бен-зин А-95 - 3,459т. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не спла-тив за отримані за договором №24/16 від 09.09.2008р. нафтопродукти, тобто набув безпідставно вказане майно та відповідно до ст.ст. 1212 Цивільного кодексу України повинен повернути власнику це майно.

      10.07.2009р. від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно якої він просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію –нафтопродукти –420 670,44 грн, пеню –55 597,65 грн, 20% річних –46 331,37 грн, інфляційні втрати –53 004,48 грн, штрафні санкції –16 826,80 грн, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором №24/16 від 09.09.2008р.

       Представник позивача позовні вимоги в остаточній редакції підтримав та просив їх задовольнити.

       Відповідач в судові засідання не з'явився, надсилав до суду телег-рами про відкладення розгляду справи у зв'язку зі службовим відряд-женням представника, які судом задовольнялися. Разом з тим, відповідач знову не з'явився в судове засідання, вимог суду не виконав, доказів поважності причин неявки суду не надав. З огляду на це, суд вважає, що відповідач недобросовісно користується своїми процесуальними правами та можливим розглянути справу без участі його представника.

       Справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

      Ухвалою голови суду від 09.07.2009р. строк розгляду спору продовжувався до 14.08.2009р.

      За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено  тільки вступну та резолютивну частину рішення.   

      Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

      Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть –                      Укрнєфтєпродукт" - постачальник (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріко Плюс"–покупець (надалі –відповідач) було укладено договір поставки №24/16 від 09.09.2008р. строком дії до 31 грудня 2008р., а в частині взаєморозрахунків –до повного їх здійснення.

     Відповідно до умов договору позивач поставив на адресу відповідача наступні види палива: дизельне паливо (Євро) марки С в кількості 66,423т, бензин А-76 С. UA в кількості 3,360т, бензин А-95 С. UA в кількості 3,459т на загальну суму 475 355,98 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними: №24/0000247 від 07.10.2008р., №24/0000261 від 10.10.2008р., №24/0000254 від 09.10.2008р., №24/0000253 від 09.10.2008р., які підписані представниками обох сторін.

     За умовами п. п. 3.2., 3.3., 3.4. договору відповідач зобов'язаний здійснити 100% передплату вартості товару на підставі рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

    Ціни, які вказані в рахунках-фактурах, являються дійсними протягом одного банківського дня з моменту його виставлення позивачем, якщо інше не буде вказано в рахунку. Оплата товару повинна здійснюватись в національній валюті –гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, на підставі виставленого позивачем рахунку. На оплату нафтопродуктів позивачем були надані відповідачу рахунки-фактури: №24/0000195 від 07.10.2008р. та №24/0000198 від 09.10.2008р. В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України вказані рахунки відповідачем повинні бути оплачені на протязі 7-ми днів з часу їх отримання.

      Відповідач за отримані нафтопродукти розрахувався частково в сумі 54 685,54 грн, заборгованість становить 420 670,44 грн, що підтверд-жується розрахунком позивача, актом звіряння взаєморозрахунків на 31.12.2008р.  та не спростовано відповідачем.

      За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором  по-ставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  дія-льність, зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяль-ності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домаш-нім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується при-йняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.  Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором  або законом.

      Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано та вимоги позивача в цій частині обґрунтовані.

      Відповідно до п. 5.2. договору у випадку несвоєчасної оплати вар-тості товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення, яка за період прострочення платежів з 18.10.2008р. по 18.04.2009р. (183 дні) становить 50 618,76 грн. В решті вимоги про стягнення пені в сумі 4 978,89 грн задоволенню не підля-гають, оскільки відповідно до  ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу Ук-раїни нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобо-в'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиня-ється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивач же розрахував пеню за межами цього терміну, а саме по 29.04.2009р.

     Пункт 5.3. договору встановлює, крім пені, наступні штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань:

     1) проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20% річних, які нараховуються на суму заборгованості відповідача за кожен день прострочення оплати, за весь період користування грошовими коштами, які підлягають оплаті позивачу;

     2) штраф в розмірі 2% від суми заборгованості за кожне письмове нагадування про необхідність погашення суми боргу відповідача перед позивачем.

     20% процентів за порушення грошових зобов'язань за період з 18.10.2008р. по 29.04.2009р. становлять 44 717,84 грн. В решті вимоги про стягнення процентів в сумі 1613,53 грн задоволенню не підлягають, оскільки розраховані позивачем без врахування настання строку виконання зобов'язання відповідачем.

    Позивач звертався до відповідача з листом №049/01 від 23.01.2009р. та претензією №344/01 від 20.03.2009р. з вимогою сплатити заборгованість, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 2% за кожне звернення, а всього 16 826,80 грн.

    Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Інфляційні втрати  з врахуванням індексу інфляції за листопад 2008р. квітень.2009р. включно становлять 45 177,65 грн. В решті вимоги про стягнення втрат від інфдляції в сумі  7 826,83 грн задоволенню не підлягають, в зв'язку з невірним розрахунком.

    Зважаючи на встановлені обставини, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу 420 670,44 грн, пені – 50 618,76 грн, інфляційних втрат –45 177,65 грн, 20% річних – 44 717,84 грн та штрафу –16 826,80 грн. В решті позову слід відмовити.

     Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові  витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

     Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 712 Цивільного кодексу України, господарський суд,  -

ВИРІШИВ :

    Позов задовольнити частково.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріко Плюс"–Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Вільне, Кіровоградське шосе, площадка, 4 (фактична адреса м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 10 оф. 205), код ЄДРПОУ 35191450 (п/р 26001133879980 в КФ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 305835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть –Укрнєфтєпродукт" –04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9, код ЄДРПОУ 33060700 (п/р 2600833193901 в ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна»м. Київ, МФО 300120) борг –420 670,44 грн (чотириста двадцять тисяч шістсот сімдесят грн 44 коп), пеню – 50 618,76 грн (п'ятдесят тисяч шістсот вісімнадцять грн 76 коп), інфляційні втрати –45 177,65 грн (сорок п'ять тисяч сто сімдесят сім грн 65 коп), 20% річних –44 717,84 грн (сорок чотири тисячі сімсот сімнадцять грн 84 коп), штраф –16 826,80 грн (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять шість грн 80 коп), витрати по сплаті державного мита –5 780,11 грн (п'ять тисяч сімсот вісімдесят грн 11 коп) та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –110,45 грн (сто десять грн 45 коп).

          В решті позову відмовити.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.    

          Рішення набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Л.П. Широбокова

Рішення підписано 28 липня 2009 р.