Рішення

від 07.07.2009 по справі 4/142-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/142-09

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" липня 2009 р.                                                                          Справа № 4/142-09

Суддя Щоткін О.В., розглянувши матеріали

 за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія клімату", м. Київ

 до    Приватного підприємства "Експрес Монтаж", с. Гатне Києво-Святошинського р-ну

 про стягнення 464 656,30 грн.,

Представники:    

від позивача –Шульган Г.Ю. –предст., дов. від 15.05.2009р.

Шевельов О.В. –директор;

від відповідача – Свиридюк С.В. –предст., дор. Від 07.07.2009р.

оголошувалась перерва

Обставини справи:

           Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологія клімату" (далі позивач) заявлено позов до Приватного підприємства "Експрес Монтаж" (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості за невиконання умов договору від 28.01.2009р. № 280109 в розмірі 464 656,30 грн., що складають 221 252 грн. основного боргу, 232314,60 грн. штрафу, 6 416,31 грн. інфляційних збитків, 4 673, 57 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2009р. розгляд справи було призначено на 23.06.2009р.

23.06.2009р. представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи в порядку ст.. 77 ГПК України було відкладено на 07.07.2009р.

25.06.2009р. від позивача через канцелярію суду (вх.. номер 63) надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти заборону відчужувати рухоме та нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Ситниченко Сергію Миколайовичу, який є директором Приватного підприємства «Експрес монтаж».

Відповідно до вимог ст.. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак, суд, розглянувши подану заяву, не вбачає підстав для утруднення чи неможливості виконання даного рішення з боку відповідача, а тому відмовляє в задоволенні поданої заяви.  

07.07.2009р. представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги не визнає в сумі нарахування штрафу, інфляційних збитків та 3% річних.

           Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

28 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технологія клімату" (надалі - Продавець) та Приватним підприємством "Експрес монтаж" (надалі - Покупець) був укладений Договір купівлі  - продажу № 280109, згідно умов якого продавець зобов'язувався передати у власність Покупцеві товар в кількості та строки згідно умов цього договору, а покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно оплатити товар в порядку і на умовах цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.3.2 Договору, передача товару від Продавця Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що продається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що продається.

Згідно із видатковою накладною №1 від 28.01.2009 року покупцем було отримано комплект кондиціонерів Panasonic СS/СU-РА12GКD у кількості 25 шт. та кондиціонерів Panasonic СS/СU-РА16GКD у кількості 25 шт. на загальну суму 221 252, 00 грн.

Факт отримання товару підтверджується належно оформленою довіреністю виданої на ім'я директора ПП «Експрес монтаж»Ситниченко С.М.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата здійснюється у розмірі повної вартості переданих Покупцеві товарів згідно п.2 цього Договору, у безготівковому порядку, шляхом внесення коштів на поточний рахунок Продавця, не пізніше 7 діб з дати зазначеної у видатковій накладній, як дати реалізації товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті відвантажено товару не виконав.

До теперішнього часу залишається не погашеною заборгованість у розмірі 221 252 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив вказану суму заборгованості, позивачем на адресу останнього була направлена претензія з вимогою погасити заборгованість в розмірі 221 252 грн.

Факт існування заборгованості підтверджується також наявним в матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків № 7 від 13.05.2009р., підписаним першими особами підприємств та скріплений їхніми печатками та власноручним написом директора відповідача про те, що він із заборгованістю, зазначеною в акті звірки, згоден.

Враховуючи вищевикладене, суд тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 221 252 грн. судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої  суми, якщо інший  розмір  процентів  не встановлений  договором або законом.

Позивач у відповідності до вимог вказаної статті просить стягнути з відповідача 6 416, 31 грн.  інфляційних втрат та 4 673, 57 грн. 3% річних.

Відповідач проти вказаної вимоги заперечує, оскільки даний вид відповідальності в договорі передбачений не був, а також зазначає, що позивачем не вірно нараховані 3% річних.

Суд, заслухавши заперечення відповідача стосовно нарахованих позивачем штрафних санкцій зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Норми статті 625 ЦК України також передбачають можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі.

Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені даною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Суд, враховуючи заперечення відповідача, а також поданий ним свій розрахунок 3% річних, здійснив власний розрахунок штрафних санкцій.

За даним розрахунком, розмір інфляційних становить 8 407,58 грн. Оскільки позивачем заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків не подавалась, суд з власної ініціативи не може виходити за межі позовних вимог, а тому стягненню підлягає сума інфляційних заявлена позивачем в розмірі 6 416, 31 грн.

Що стосується 3% річних, то позивач в своїй заяві просить стягнути з відповідача 4 673, 57 грн.

Судом також було здійснено власний розрахунок З% річних, та встановлено, що позивач не вірно нарахував вказану суму, у зв'язку дана вимога підлягає задоволенню частково в розмірі 1 800, 32 грн. за розрахунком здійсненим судом.

Відповідно до п. 8.2 договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем переданого йому товару, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 105% вартості від неоплаченого товару, який за розрахунком позивача становить 232 314, 60 грн.

Враховуючи наведене, вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 232 314, 60 грн. є  правомірною.

Відповідач просить зменшити розмір вказаного штрафу, керуючись частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд враховуючи, що в зв'язку з економічною кризою та тим, що занадто високий розмір штрафу може утруднити фінансовий стан підприємства  та унеможливити виконання зобов'язання за рішенням суду,  зменшує штраф заявлений в розмірі 232 314,60 грн. до 50 000 грн. який підлягає стягненню з відповідача

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, в частині основного боргу та інфляційних суд задовольняє повністю позовні вимоги, в частині штрафу та 3% річних частково.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з Приватного підприємства "Експрес Монтаж" (08160, Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Гатне, вул.. Гагаріна, 35, код 34628573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технологія клімату" (02140, м. Київ, вул.. Л. Руденко, 6а, код 35510425) –221 252 (двісті дванадцять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн.. основного боргу, 6 416 (шість тисяч чотириста шістнадцять) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 1 800 (одну тисячу вісімсот) грн. 32 коп. 3 % річних, 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.. 00 коп. штрафу, 2 794 (дві тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн.. 69 коп. державного мита, 187 (сто вісімдесят сім) грн.. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог –відмовити.

          4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                              О.В. Щоткін

Дата підписання рішення: 22.07.2009р.