Постанова

від 23.12.2014 по справі 826/16053/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2014 року № 826/16053/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу та додані до неї матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оло Дистрибюшн" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011502206 від 19.08.2014 та №0011492206 від 19.08.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оло Дистрибюшн" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року № 0011502206, форма «Р», видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ у Міндоходів у м. Києві про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "ОЛО ДИСТРИБЮШН" за платежем: податок на прибуток у розмірі 2 627 281,00 грн. (два мільйони шістсот двадцять сім тисяч двісті вісімдесят одна грн. 00 коп.), у тому числі за основним платежем 2 101 825 грн. (два мільйони сто одна тисяча вісімсот двадцять п'ять грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 525 456 грн. (п'ятсот двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість грн.); визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року № 0011492206, видане Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ у Міндоходів у м. Києві про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "ОЛО ДИСТРИБЮШН" за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3 204 729,00 грн. (три мільйони двісті чотири тисячі сімсот двадцять дев'ять грн. 00 кой.), у тому числі за основним платежем 2 563 783 грн. (два мільйони п'ятсот шістдесят три тисячі сімсот вісімдесят три грн. 00 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 640 946 грн. (шістсот сорок тисяч дев'ятсот сорок шість грн. 00 коп.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договори укладені з ТОВ «Грант Тайм» з метою настання господарських зобов'язань, проте, всупереч наданим документам, відповідачем робляться помилкові висновки в акті перевірки щодо відсутності об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів за період з 01.02.2013 р. по лютий 2014 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень зазначає, що податковим органом встановлено, що ТОВ «Грант Тайм» має стан 9 направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходженням та надано висновок щодо фіктивності підприємства (ТОВ «Грант Тайм»), а отже, податкові повідомлення рішення прийняті у відповідності до законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та выдповыдача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю "Оло Дистрибюшн" щодо підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.02.2013 по 31.01.2014, перевірка проведена на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 №796 та направлення від 30.07.2014 №1983/2206.

Перевіркою встановлено наступні порушення: пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено податковий кредит, за періоди: квітень 2013 - квітень 2014 року - на загальну суму ПДВ 2 563 783 грн., у тому числі по періодах: квітень 2013 р.- на суму 66 345 грн., травень 2013 р. - на суму 59671 грн., червень 2013 року - на суму 34 552 грн., липень 2013 року - на суму 41238 грн., серпень 2013 року - на суму - 82 902 грн., вересень 2013 року на суму - 636456 грн., жовтень 2013 року - на суму 466177 грн., листопад 2013 року - на суму 475 244 грн., грудень 2013 року - на суму 330746 грн., січень 2014 року - на суму 344484 грн., лютий 2014 року - на суму 26004 грн.; підпункт 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, підпункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 101 825 грн., у тому числі за 2013 рік в сумі 2 101 825 грн.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 05.08.2014 №1275/26-59-22-06/37406670.

На підставі Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року № 0011502206, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 2 627 281 грн., у тому числі за основним платежем 2 101 825 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 525 456 грн.; податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2014 року №0011492206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 204 729,00 грн., у тому числі за основним платежем 2 563 783 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 640 946 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними у Акті перевірки та податковими повідомленнями - рішеннями Позивачем подано скаргу до ГУ Міндоходів у м. Києві.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ОЛО ДИСТРИБЮШН» не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують права позивача, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНТ ТАЙМ» (Продавець), з іншого боку, було укладено Договір поставки №08/6 від 08.08.2012 р.

У відповідності до пункту 1.1 - пункту 1.2 Договору №08/6, Постачальник приймає на себе зобов'язання здійснити поставку товару, асортимент та кількість якого вказуються в Специфікаціях до даного Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього ціну у відповідності до умов цього Договору. Під терміном поставка в даному Договорі розуміється: доставка та передача Постачальником Товару Покупцю на умовах DDР: місце призначення (місце поставки) згідно п. 5.1. Договору, Інкотермс-2000.

Згідно з пунктом 5.1 - пункту 5.3 Договору №08/6, Поставка Товару здійснюється в місці призначення (місці поставки) за адресою: м. Київ , вул. Ковпака, 8, упродовж 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання Сторонами кожної Специфікації, якщо інший строк поставки не визначений Специфікацією. Постачальник, здійснюючи поставку Товару, надає проект підписаної та скріпленої печаткою видаткової накладної, на підпис Покупцю. Право власності переходить від Постачальника до Покупця з моменту отримання Товару Покупцем, про що уповноваженими представниками Сторін підписується та скріплюється печатками Сторін видаткова накладна.

Відповідно до пункту 6.1 - пункту 6.4 Договору №08/6, приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками Сторін в місці за адресою, що вказана в п. 5.1. Договору. Приймання-передача здійснюється уповноваженими представниками Сторін за видатковою накладною, проект якої надається Постачальником до підписання Покупцю. Підписання видаткової накладної здійснюється в момент прийняття Товару в місці, що вказане в п. 5.1. Договору. Приймання Товару здійснюється за кількістю у відповідності до кількості, що вказана у відповідній Специфікації до Договору. У разі виявлення недопоставки Товару/поставки неякісного Товару за цим Договором, Сторони складають відповідний Акт недопоставки/Акт поставки неякісного Товару. У разі відмови Постачальника від підписання такого Акту, даний Акт складається та підписується в односторонньому порядку Покупцем із відміткою в ньому про відмову від підпису Постачальника. В такому Акті обов'язково зазначаються одиниці Товару, що не поставлені своєчасно/неякісні одиниці Товару, та строк, упродовж якого Постачальник має здійснити до поставку/заміну таких одиниць Товару. Заміна неякісного Товару повинна бути проведена в межах строку поставки Товару, визначеного згідно п.5.1 цього Договору.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду наступні документи: специфікації, видаткові накладні виписані в період з березня 2013 року по січень 2014 року та податкові накладні за квітень 2013 року по січень 2014 року, платіжні доручення.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні дані про поставлення товару, товарно-транспорті накладні, довіреності на отримання товару, докази обліку отриманого товару на складі, в видаткових накладних містяться підписи, проте, відсутні дані щодо осіб, які засвідчували дані документи (П.І.Б.) та посади даних осіб.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» вбачається, що «Статус відомостей про юридичну особу» - відомості не підтверджено - внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; «Дані органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік» - Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; «Види діяльності» - Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; Код КВЕД 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; Код КВЕД 62.01 Комп'ютерне програмування; Код КВЕД 62.02 Консультування з питань інформатизації; Код КВЕД 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем;

Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства (основний).

Як вбачається з податкових накладних, контрагент позивача (ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ») здійснював поставку одягу та взуття, а згідно КВЕД: надання рекламних послуг та оптова торгівля іншими продуктами харчування, таким чином, торгівля харчовими продуктами та надання рекламних послуг не є ідентичним видом, згідно КВЕД, торгівлі одягом та взуттям.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 198. 1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу

Відповідно до пункту 198. 2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

У відповідності до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V1 - Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в рай експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку

Згідно з пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України: «платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору».

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 та пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видасться покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».

Згідно пункту19 статті 2 та статті 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 статті 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

У відповідності до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», встановлено перелік обов'язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення юридичною особою на договірних умовах та для власних потреб. До таких документів відносяться: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах; дорожній лист; товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж; інші документи, передбачені законодавством України, також згідно до п.п.11.1 та п.п.11.3 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України №128/2568 від 20.10.1998р., встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

В матеріалах справи відсутні докази транспортування товару, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, дорожні листи, приймання та зберігання товару на складах позивача.

Суд вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договору, що надало б йому право на формування податкового кредиту та валових витрат з огляду на наступне.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Суд не бере до уваги надані Позивачем до суду копії податкових накладних та видаткові накладні, оскільки останні тільки фіксують господарську операцію. В свою чергу, позивачем не надано до суду документів, що підтверджують наявність отриманих послуг (товару), які в подальшому були використані в господарській діяльності.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного Суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Крім того, аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 05.03.2012, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.06.2014 по справі №К/800/45861/13; ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014 по справі №К/800/16727/13, від 24.04.2014, по справі №К/9991/1099/11 від 20.02.2013 по справі №К9991/59409/12, постанові від 27.03.2013 по справі №К/9991/56892/12, постанові від 13.02.2013 по справі №К/9991/69822/12, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 по справі №2а-18701/11/2670 (К/800/44495/13), від 10.04.2013 по справі №2а-12992/11/2670 (К/9991/80738/12), від 19.09.2013 по справі №2а-12994/11/2670 (К/800/33214/13), від 27.03.2013 по справі №2а-8473/12/2670 (К7800/7365/13).

Також, суд звертає увагу, що у відповідності до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення. Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Згідно з пунктом 86.7 вказаної статті Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу Разом з тим, на платника податків також покладено обов'язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов'язку - зокрема, застосування фінансової відповідальності.

Вищезазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки, як відсутні. Акт містить визначення про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано, натомість, позивачем Акт перевірки було отримано, що ним не заперечується та заперечень з первісною документацією Позивачем Податковому органу надано не було.

Оскільки відповідачу не було надано в повному обсязі первинних бухгалтерських документів під час перевірки (видаткових накладних, сертифікатів відповідності, гарантійні листи, товарно-транспортні накладні), судом вбачається правомірним висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язкового підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна позиція викладене в ухвалі Вищого адміністративного суду від 29.09.2014 у справі 3816/3065/13-а, в якій зазначено, що суд повинен приймати лише до уваги первинні документи, які були надані платником податків до перевірки.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов