Постанова

від 09.12.2014 по справі 810/5963/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року справа №810/5963/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.,

при секретарі судового засідання Сакевич Ж.В.;

за участю:

представника позивача - Рукіна В.В.;

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу :

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фарм-Союз"

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Компанія «Фарм-Союз» звернулось до суду з вимогами до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2014 р. №0003542202 та №0003522202.

Вимоги мотивовано необґрунтованістю висновків акту перевірки податкового органу від 16.09.2014 р. №1879/22-00/30607776 про порушення позивачем п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14; п.137.1 ст.137; п.138.2, п.138.4 ст.138; п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 ПК України, внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 111800 грн., а також порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 10782 грн., у зв'язку з чим були прийняті оспорювані рішення. Вважає, що висновки акту перевірки є хибними, оскільки побудовані на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив суду, що податковим органом під час проведення перевірки ТОВ «Компанія «Фарм-Союз» згідно з наданими позивачем документами по взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ «Магірус ЛТД» встановлено відсутність реального характеру господарських відносин за договором від 30.03.2011 р. № ФС-30/03/79-ФС. Вважає, що позиція податкової інспекції відповідає позиції ВАСУ, викладеній в листі від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів ДПС», а представлені позивачем документи містять суттєві недоліки, які свідчать про намагання позивача надати ознаки легітимності правочину, який не має економічного змісту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

ТОВ «Компанія «Фарм-Союз» зареєстроване Вишгородською РДА у Київській області 10.11.1999 р. за №13341050002000359, код ЄДРПОУ 30607776, перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ Мiндоходiв у Київськiй областi з 19.11.1999 р. №18-СП, є платником ПДВ згідно свідоцтва від 30.12.2005 р. №13702153.

Відповідачем на підставі наказу Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 03.09.2014 року № 529 та направлення від 03.09.2014 р. №396/22-00 була проведена позапланова виїзна перевірка з питань правильності нарахування податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Магірус ЛТД» (код ЄДРПОУ 37122550) за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2014 р., за результатами якої складено акт від 16.09.2014 р. № 1879/22-00/30607776.

Відповідно до висновків акту перевірки від 16.09.2014 р. № 1879/22-00/30607776 виявлено порушення п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137 ст.137, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 111800 грн., в тому числі по періодах: 2-й квартал 2011 р. - 26013 грн., 2-3 квартал 2011 р. - 53475 грн. (3 квартал 2011 р. - 27462 грн.), 2-4 квартал 2011 р. - 85491 грн. (4 квартал 2011 р. - 32016 грн.), 1-й квартал 2012 р. - 26309 грн., І півріччя 2012 р. - 26309 грн. (2,3,4 квартали - 0 грн.); порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 10 782 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2011 р. - 1044 грн., травень 2011 р. - 835 грн., червень 2011 р. - 835грн., липень 2011 р., 856 грн., серпень 2011 р. - 940 грн., вересень 2011 р. - 1141 грн., жовтень 2011 р. - 1141 грн., листопад 2011 р. - 1141 грн., січень 2012 р. - 1995 грн., лютий 2012 р. - 854 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту від 02.10.2014 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0003542202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 98942 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 85787 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція - 13155грн.; №0003522202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9408 грн.: за основним платежем у сумі 6272 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція - 3136 грн.

Як слідує із матеріалів справи, між ТОВ «Компанія «Фарм-Союз» (замовником) та ТОВ «Магірус ЛТД» (перевізником), 30.03.2011 р., було укладено договір перевезення вантажів №ФС-30/03/79-ФС. За умовами договору перевізник повинен був здійснити перевезення довіреного йому вантажу в пункт призначення, визначений замовником в заявці доданої до договору та видавати його особі, уповноваженій замовником в заявці (п.1.1 розділу 1 Договору). Заявка та договір відповідно до п.2.2. розділу 2 Договору мали надаватися замовником в електронному вигляді або засобами факсимільного зв'язку. Умови перевезення, тип вантажу, тип автотранспорту, вартість послуг та інші умови пов'язані з виконанням вказаного договору визначалися за згодою сторін. Підставою для одержання вантажу перевізником був дорожній лист, завірений печаткою перевізника, довіреність перевізника та/або документ, що посвідчував його особу (п.2.7 розділу 2). Видача вантажу повинна була проводитись особі, особистість якої зазначалася в заявці та вказуватися в товарно-транспортній накладній за умови, що така особа надавала вантажну декларацію разом з документами, що її посвідчували (п.2.8 розділу 2 Договору).

Підтвердженням факту надання послуг перевезення була товарно-транспортна накладна з підписами вантажовідправника, водія перевізника, вантажоотримувача (п.2.9 розділу 2). Розділом 3 Договору були визначені права та обов'язки сторін. Відповідно до розділу 4 Договору замовник здійснював оплату послуг перевізника на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника у 5 денний термін з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних послуг.

На підтвердження факту проведеної господарської операції позивачем представлені: договір перевезення вантажів по території України №ФС-30/03/79-ФС від 30.03.2011р., звіти з банківської проводки за 2011 р. на суму 296400 грн., за 2012 р. - 194880 грн.; платіжні доручення №71 від 19.12.2011 на суму 55680 грн., №355 від 18.01.2012 р. на суму 55680 грн., №210 від 11.04.2012 р. - 55680 грн., №83 від 20.02.2012 р. - 41760 грн., № 183 від 21.03.2012 р. - 41760 грн. про оплату послуг перевезення згідно договору №ФС-30/03/79-ФС від 30.03.2011 р.; заявки на транспортно-експедиційні послуги за 2011-2012 рр. та супровідні документи до них: товарно-транспортні накладні про перевезення вантажу з м. Києва до міст вантажоотримувачей, рахунки-фактури із зазначенням вартості послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні про оплату послуг перевезення.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне:

відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 137.1 ст.137 ПКУ передбачено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст.138 ПКУ).

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

В п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості (у разі здійснення контрольованих операцій ? не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу

У відповідності до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, у якій, поміж іншого, зазначаються порядковий номер податкової накладної та дата виписування податкової накладної.

У пункті 201.10 ст.201 ПК України зазначено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку до уваги приймаються ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість можуть мати лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту. Відповідні документи мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 були затверджені «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі по тексту - Правила №363). Вказаним наказом були визначені права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту ? перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів ? замовників. Згідно Правил №363, підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені товарно-транспортні накладні.

Підприємства автотранспорту, які займаються перевезенням вантажів, у своїй діяльності використовують вільні ціни й тарифи, тобто встановлюють їх на власний розсуд.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Також підприємство- автоперевізник виписує дорожній лист.

До первинного документу бухгалтерського обліку, на підставі якого проводиться обрахування транспортних послуг є товарно-транспортна накладна (п. 1 Правил № 363, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р.)

Пунктом 1 Правил №363 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У п.11.1 Правил №363, у редакції яка діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, було визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до п.11.3 Правил №363, дорожній лист вантажного автомобіля був документом, без якого перевезення вантажів не допускалося.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної

накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п.11.4).

Відповідно до п. 11.5, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником (п. 11.7).

Пунктом 11.8 визначено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Дослідивши надані документи, суд встановив, що всі товарно-транспортні накладні за період квітень 2011 р. - березень 2012р. не відповідають вимогам Правил № 363 та умовам Договору № ФС-30/03/79-ФС від 30.03.2011 р.

Так, у товарно-транспортній накладній №35/ФС від 11.04.2011 р. відсутні такі дані: номер подорожнього листа; не вказана ціна одиниці товару; вид пакування; код та клас вантажу; не зазначена посада особи, яка здійснила відпуск вантажу; посада особи, яка здала вантаж, її прізвище та ініціали; відсутні відомості щодо отримувача вантажу для перевезення, зокрема не зазначені прізвище та ініціали особи, яка отримала вантаж для перевезення, реквізити доручення на отримання товару вантажоодержувачем (І том а.с.70-71).

У товарно-транспортній накладній № 37/фс від 13.04.2011 р. не зазначено номер подорожнього листа, відсутні прізвище та ініціали водія-експедитора в графі про прийняття ним вантажу до перевезення, а також реквізити доручення на отримання товару; посада, прізвище та ініціали вантажоодержувача; вид пакування; код та клас вантажу; не зазначена посада особи, яка здійснила відпуск вантажу; відсутні дані щодо вантажно-розвантажувальних операцій; не вказана ціна одиниці товару (І том а.с.81).

Товарно-транспортна накладна №38/ФС не містить таких відомостей: номер подорожнього листа, ціна одиниці та кількість товару, вид пакування, код та клас вантажу; крім того, не зазначені: посада особи, прізвище та ініціали особи, яка здійснила відпуск вантажу, посада особи, яка здала вантаж, прізвище та ініціали особи, яка отримала вантаж для перевезення, реквізити доручення на отримання товару (І том а.с.86).

У товарно-транспортній накладній №60/ФС від 28.07.2011 р. відсутні такі дані: номер подорожнього листа; не вказана ціна одиниці та кількість товару; вид пакування; код та клас вантажу; не зазначена посада особи, яка здійснила відпуск вантажу; посада особи, яка здала вантаж, її прізвище та ініціали; відсутні відомості щодо отримувача вантажу для перевезення, зокрема не зазначені прізвище та ініціали особи, яка отримала вантаж для перевезення, реквізити доручення на отримання товару вантажоодержувачем (ІІ том а.с.2).

Товарно-транспортна накладна №125/ФС від 28.09.2011 р. не містить номеру подорожнього листа. У відомостях про вантаж вказаної накладної відсутні такі дані: ціна одиниці та кількість товару, вид пакування, код та клас вантажу. Крім того, не зазначена посада, прізвище та ініціали особи, яка здійснила відпуск вантажу, посада, прізвище та ініціали особи, яка здала вантаж, прізвище та ініціали, а також підпис особи водія, який отримав вантаж для перевезення, реквізити доручення на отримання товару вантажоодержувачем (ІІ том а.с.140).

Як вбачається із представлених товарно-транспортних накладних всі послуги надавалися безпосередньо ТОВ «Магірус ЛТД». Проте, за даними акту перевірки від 06.07.2012 р. № 1833/223/37122550/111 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магірус (код ЄДРПОУ 37122550) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету ПДВ, у вказаного товариства були відсутні податкові документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність товариства, наявність у нього виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності. Такі документи не були представлені і суду незважаючи на те, що судом у засіданні була оголошена перерва з метою надання позивачу можливості підготувати та надати всі необхідні документи.

Виходячи з умов договору про перевезення вантажів по території України №ФС-30/03/79-ФС від 30.03.2011 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Магірус ЛТД», підставою для одержання вантажу перевізником до перевезення був дорожній лист, завірений печаткою перевізника, довіреність, при пред'явлені водієм або іншим представником перевізника, та/або документ, що посвідчував його особу: паспорт громадянина України, посвідчення водія (п.2.7 Договору - а.с.60), які до суду представлені не були.

Щодо оформлення та видачі дорожніх листів суд зауважує таке:

у п.14.4 Правил №363, в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, визначено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадився замовником на підставі рахунку перевізника, який мав бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписувався на підставі належним чином оформлених дорожніх листів разом з товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачувалась виходячи з часу роботи автомобіля у замовника, ? тільки дорожніх листів.

Позивачем до суду також не було надано подорожніх листів ? первинних документів обліку вантажних автомобільних перевезень, що характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (відповідно до п.1 Правил №363 у редакції станом на 2011 р.), а відтак не встановлений механізм здійснення перевезень.

З аналізу норм чинного законодавства випливає, що при наданні послуг перевезення обов'язковими для підтвердження реального характеру здійсненої господарської операції є належним чином оформлена товарно-транспортна накладна, - для визначення обсягів вантажних перевезень (у тоннах і тонно-кілометрах) і включення цих даних до подорожнього листа; подорожній лист та дорожній лист ? для розрахунків перевізника із замовником автомобільного транспорту за виконані транспортні послуги.

До суду не були представлені документи, які мали супроводжувати господарську операцію згідно умов договору № ФС-30/03/79-ФС від 30.03.2011 р., а саме: подорожні листи, дорожні листи, вантажні декларації про прийняття товару, довіреності, оформлені на матеріально-відповідальних осіб за прийняття та передачу товару, а також документи, які супроводжували відпуск товару перевізнику, серед яких, акти перевезення товарів, акти переміщення товару по складу. Подані документи зокрема товарно-транспортні накладні, заявки до договору № ФС-30/03/79-ФС від 30.03.2011 р. та інші мають суттєві недоліки, про які було зазначено вище.

Таким чином, оскільки позивачем не представлені документи первинного бухгалтерського обліку, які дають можливість встановити обсяг вантажних перевезень, факт їх здійснення, переміщення товару від замовника до перевізника і далі по ланцюгу постачання, суд вважає, що у позивача не виникло право на формування податкового кредиту та неправильно визначено об'єкт оподаткування.

Аналіз виявлених недоліків в документах первинного бухгалтерського обліку та звітності позивача свідчить, що всі вони мали системний характер. Беручи до уваги кількість помилок, допущених позивачем та його контрагентом при складанні документів первинного бухгалтерського обліку та звітності, суд вважає слушним твердження відповідача, що господарська операція має ознаки фіктивності.

За умови реального надання послуг перевезення контрагентом позивача наявність таких документів, як подорожні листи, дорожні листи, довіреності на отримання товару уповноваженими особами, актів переміщення товарів по складу замовника та відпуску його перевізнику тощо є необхідними та обов'язковими для правильного відображення проведених операцій в документах бухгалтерського обліку та звітності.

Позивачем не надано документів бухгалтерського обліку щодо навантажувально-розвантажувальних робіт, руху товарно-матеріальних цінностей, передачі їх матеріально-відповідальним особам.

З огляду на викладене, прийняті контролюючим органом за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення від 02.10.2014 р. №0003542202 та №0003522202 є правомірними, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 грудня 2014 р.