Постанова

від 26.12.2014 по справі 813/6671/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2014 року № 813/6671/14

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретаря судового засідання Фуртак А.В.

за участі представника

відповідача Квасниця Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Центр безпеки «Гарант» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.06.2014 року №0002112201/8789 та №0002112201/8791.

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки від 02.06.2014 року № 1296/13-03-22-01-13/34306304 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Центр безпеки «Гарант» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин з ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року», висновки якого, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. Як зазначив позивач, реальність його господарських операцій з ПП «Воллі» та факт наступного використання виконаних названим контрагентом робіт (послуг) у підприємницькій діяльності підтверджується належними первинними документами, на підставі яких і було сформовано податковий кредит звітного періоду, а також віднесено до складу валових витрат собівартість виконаних робіт. Позивач вважає, що у відповідача не було належних доказів відсутності факту виконання ПП «Воллі» робіт на підставі договору з ПП «Центр безпеки «Гарант», у зв'язку з чим висновки, які містяться в акті перевірки від 02.06.2014 року, на думку позивача, є безпідставними. На підставі наведеного позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 16.06.2014 року №0002112201/8789 та №0002112201/8791 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні вимог ПП «Центр захисту «Гарант» в повному обсязі. Відповідач зазначив про те, що при перевірці фінансово-господарських відносин позивача з ПП «Воллі» було встановлено, що діяльність названого контрагента є фіктивною і що фактично жодних господарських операцій за участі ПП «Воллі» відбутися не могло. При перевірці позивача серед іншого взято до уваги вирок Сихівського районного сулу м. Львова від 26.12.2012 року, яким ОСОБА_2, директора ПП «Воллі», визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 27, ч.2, ст. 205 ч.2 (фіктивне підприємництво), ст. 27 ч.2, ст. 358 ч.4 КК України. Окрім того, взято до уваги висновки ДПІ у Залізничному районі м. Львова, викладені в акті від 23.08.2011 року, складеного за наслідками аналізу діяльності ПП «Воллі» на предмет правомірності декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту за червень 2011 року, в якому зазначено про відсутність у названого суб'єкта жодних працівників та матеріально-технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності. За таких обставин, надані платником первинні документи, в яких відображено господарські операції з ПП «Воллі» за відсутності самого факту поставок робіт (послуг) не можуть бути належним підтвердженням правомірності формування показників податкового обліку в частині взаємовідносин з названим контрагентом. Представник відповідача в судовому засіданні таку позицію підтримала, просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлення від 20.05.2014 року №752 та наказу від 19.05.2014 року №647, виданих ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області та згідно з постановою про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 25.03.2014 року, у відповідності з п.п.78.1.11 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Центр безпеки «Гарант» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, за наслідками якої складено акт 02.06.2014 року №1296/13-03-22-01-13/34306304 (далі - акт перевірки від 02.06.2014 року).

У підсумку перевірки контролюючий орган встановив порушення ПП «Центр безпеки «Гарант» вимог:

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 13590 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на суму 11817 грн.

Такі висновки зроблено за наслідками перевірки фінансово-господарських відносин позивача з ПП «Воллі», взаєморозрахунки з якими вплинули на формування податкового кредиту за липень 2011 року та визначення валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування звітного періоду. За наслідками позапланової перевірки ДПІ у Залізничному районі встановила, що фактично жодної господарської діяльності названий контрагент позивача не здійснював, натомість його діяльність була спрямована на надання неправомірної податкової вигоди третім особам.

В акті перевірки від 02.06.2014 року відповідач зазначив, що при проведенні перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Воллі», окрім договору та первинних документів, було використано:

- акт від 23.08.2011 року №1559/23-4/34029609 «Про проведення аналізу діяльності ПП «Воллі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року», в якому контролюючий орган зазначив про те, що фактично жодних операцій за участі ПП «Воллі» відбутися не могло, оскільки в цього підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду господарської діяльності; підприємство відсутнє за своєю адресою, що в цілому дає підстави для висновку про те, що ПП «Воллі» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а укладені угоди з цією юридичною особою мають ознаки нікчемності;

- вирок Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012 року по кримінальній справі №1319/5265/2012, яким ОСОБА_2, директора ПП «Воллі», визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 27 ч.2, ст.205 ч.2 («фіктивне підприємництво»), ст. 27 ч.2, 358 ч.4 («підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів») КК України. Цим вироком серед іншого встановлено, що підсудний ОСОБА_2, переслідуючи мету на здійснення фіктивного підприємництва, не маючи наміру здійснювати фактичну господарську діяльність за попередньою змовою із організатором фіктивного підприємництва ОСОБА_3 і директором, власником ТОВ «Промтехметал» та невстановленими слідством особами наприкінці жовтня 2010 року придбав суб'єкт господарювання ПП «Воллі»,вчинив всі необхідні дії щодо внесення змін у реєстраційні документи, відповідно став власником підприємства-юридичної особи. Підсудний ОСОБА_2 перебуваючи у злочинній змові із ОСОБА_3 та невстановленими слідством особами, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 переслідував корисливі мотиви та мав меті безпідставне завищення податкового кредиту підприємствами-вигодонабувачами, сприяв у документальному оформленні операцій від його імені, яке надавало змогу мінімізувати податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, податку на прибуток невстановленими слідством особами,прикривав незаконну діяльність ПП «Воллі».

На основі зібраної при проведенні перевірки інформації відповідач прийшов до висновку, що наслідком діяльності ПП «Воллі» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань на адресу контрагентів, відтак операції позивача з ПП «Воллі» не мали на меті настання економічних результатів. Окрім того відповідач звернув увагу на те, що зі змісту актів приймання виконаних робіт та податкових накладних вбачається, що виконані ПП «Воллі» роботи та послуги є достатньо трудомісткими, потребують часу та кваліфікованих працівників, яких в ПП «Воллі» немає. Докази залучення такого персоналу на підставі цивільно-правових договорів відсутні, як і відсутні основні фонди, активи, виробничі потужності, необхідних для забезпечення технологічного процесу для проведення відповідної господарської діяльності.

На підставі акта перевірки від 02.06.2014 року відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 16.06.2014 року:

- № 0002112201/8789, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 13590 грн. (за основним платежем);

- № 0002122201/8791, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 14771,25 грн., в т.ч. 11817 грн. - за основним платежем, 2954,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, в підсумку якого рішенням Державної фіскальної служби України №3305/6/99-99-10-01-15 від 12.09.2014 року оскаржені податкові повідомлення-рішення від 16.06.2014 року залишено без змін, а скаргу платника - без задоволення.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.06.2014 року №0002112201/8789 та №0002112201/8791, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Правомірність відображення у своєму податковому обліку господарських операцій з ПП «Воллі» та, відповідно, правильність обчислення податкових зобов'язань перед бюджетом позивач обґрунтовує наявністю належно оформлених первинних документів, в яких відображено зміст виконаних ПП «Воллі» робіт, а саме:

- договором від 25.07.2011 року №12, відповідно до п. 1.1, якого Виконавець (ПП «Воллі» приймає на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту технічних засобів протипожежного захисту у приміщеннях складського господарства НХ на вул. Широкій у м. Львові, а Замовник (ПП «Центр безпеки «Гарант») зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 3.1 цього договору загальна вартість робіт, які є предметом цього договору, становить 70902 грн., в т.ч. 11817 грн. ПДВ;

- актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-2в за липень 2011 року на загальну суму 70902 грн.; розрахунком загальновиробничих витрат до цього акта; підсумковою відомістю ресурсів; довідкою типової форми № КБ-3 про вартість виконаних робіт за липень 2011 року;

- податковою накладною №136 від 29.07.2011 року на суму 70902 грн., в т.ч. 11817 грн. ПДВ, виданою ПП «Воллі» по факту виконання ремонтних робіт на підставі згаданого вище договору №12 від 25.07.2011 року;

- платіжними дорученнями № 10 від 02.08.2011 року, № 16 від 29.08.2011 року, № 17 від 06.09.2011 року, відповідно до яких ПП «Центр безпеки «Гарант» перерахувало на користь ПП «Воллі» кошти на загальну суму 70902 грн. як оплату вартості робіт, виконаних у липні 2011 року.

На підставі податкової накладної №136 від 29.07.2011 року позивач відніс до складу податкового кредиту за липень 2011 року 11817 грн. податку на додану вартість. До валових витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за підсумками звітного періоду позивач включив вартість ремонтних робіт згідно з актом типової форми №КБ-2в від 29.07.2011 року на суму 59085 грн. (без ПДВ).

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 вищенаведеного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті,пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно з п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Будь-який договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Досягнення згоди з істотних умов договору жодним чином не обмежує волі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Безпредметний, на думку суду, договір з недолугими зобов'язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін такого договору, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають на меті настання правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд бере до уваги, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року встановлено вину ОСОБА_2, директора ПП «Воллі», у співучасті у фіктивному підприємництві, що полягало у придбанні юридичної особи - ПП «Воллі, з метою прикриття незаконної діяльності, спрямованої на документальне оформлення поставок товарів (робіт, послуг) з використанням завідомо підроблених документів з метою надання неправомірної податкової вигоди третім особам - вигодонабувачам. Зазначений вирок суду не оскаржувався і набрав законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин, саме лише декларування господарських операцій без їх фактичного здійснення не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту. Первині документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ПП «Воллі», судом не враховуються, так як реальність господарської операції має бути підтверджена певними доказами (документами), послідовність та порядок складання яких визначено законодавством. У даному випадку відомості, зазначені у представлених позивачем первинних документах, не відображають дійсного змісту господарських операцій, що відбулись між ним та ПП «Воллі».

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду позивач сплатив 182,70 грн. судового збору відповідно до платіжного доручення №436 від 24.09.2014 року. Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, позивач в силу наведених вище вимог законодавства зобов'язаний доплатити в бюджет решту судового збору в сумі 1644,30 грн. (1827 грн. - 182,70 грн.), що належав до сплати за подання цього позову.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Центр безпеки «Гарант» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Центр безпеки «Гарант» на користь Державного бюджету України судовий збір за подання цього позову в сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.