Постанова

від 22.12.2014 по справі 813/7267/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року № 813/7267/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Цар Х.М.,

представника позивача Єжова О.Ю.,

представника відповідача Боднар Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Артіс Монтаж" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Артіс Монтаж" (далі - ПП "Артіс Монтаж") звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі), в якому просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.11.2014 року) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.06.2014 року № 000193220/8384 та № 000194220/8386.

Позивач в обґрунтування своїх вимог покликається на те, що порушення, які зафіксовані в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують взаємовідносини з ТзОВ "Крафт ЛВ" відповідають вимогам чинного законодавства та оформлені належним чином, а операції безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. На думку позивача, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичного надання послуг у зв'язку з відсутності у контрагента ТзОВ "Крафт ЛВ" необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме відсутності складських приміщень, виробничих потужностей, трудових ресурсів тощо. В заперечення даному твердженню відповідача, позивач зазначає, що відсутність у контрагента вищевказаних умов не може ставити під сумнів здійснення позивачем даних господарських операцій, адже чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента. Позивач зазначає, що здійснення господарської діяльності в сукупності з належними первинними документами свідчить про реальність здійснення спірних господарських операцій, а тому вважає, що висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтвердженими.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, подав додаткові докази, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, подавши суду письмові заперечення, суть котрих зводиться до наступного. При проведенні перевірки позивача по взаєморозрахунках з ТзОВ "Крафт ЛВ" встановлено заниження податку на прибуток та завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту. В обґрунтування своїх висновків, представник відповідача наводить висновки акту перевірки від 13.07.2011 року № 1163/23-2/37399009 ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області "Про проведення аналізу діяльності ТзОВ "Крафт ЛВ", в яких встановлено відсутність в них будь-яких ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності. Додатково відповідач звертає увагу суду на те, що первинні документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарських операцій, а оскільки податковий орган ставить під сумнів дані господарські операції, то відповідні документи не можуть вважатися первинними навіть за наявності всіх формальних реквізитів. Окрім цього, відповідач звертає увагу суду на відсутність у позивача документів, які б свідчили про транспортування товарів, а відтак підтверджували б факт виконання зобов'язань. Також, представник відповідача наголошує на вироках Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року по справі №, 1319/5265/2012 та від 07.07.2014 року у справі № 464/6266/14-к, в яких зазначається, що допитаний в якості свідка директор ТзОВ "Крафт ЛВ" ОСОБА_3 дав покази, що жодного відношення до діяльності вищевказаного товариства не має та діяльності від імені товариства не здійснював. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і на думку останнього підстав для його скасування немає.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

ПП "Артіс Монтаж", код ЄДРПОУ 31804743, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців знаходиться за адресою: 79021, Львівська область, м. Львів, вул. Петлюри, 29/59. Основними видами діяльності підприємства є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Артіс - Монтаж" з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаєморозрахунків з ТзОВ "Промтехметал" (код ЄДРПОУ 37398974), ТзОВ "Крафт ЛВ" (код ЄДРПОУ 37399009), ПП "Воллі" (код ЄДРПОУ 34029609), іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі складено Акт перевірки № 1257/22-01/31804743 від 23.05.2014 року.

Як вбачається з акту перевірки, то в ньому відповідач, перевіряючи відносини позивача з ТзОВ "Крафт ЛВ" встановив, що між ним нібито був укладений договір, як це випливало з даних зазначених у видатковій та податковій накладній, виписаній ТзОВ "Крафт ЛВ", однак самого договору до перевірки не надано, а встановлено, що між ними була усна домовленість, на основі якої проведено взаєморозрахунки на загальну суму 22151,26 грн. На підтвердження даних домовленостей ТзОВ "Крафт ЛВ" видано ПП "Артіс - Монтаж" податкову накладну.

При перевірці відповідач використав акт ДПІ в Франківському районі "Про проведення аналізу діяльності ТзОВ "Крафт ЛВ" № 1163/23-2/37399009 від 13.07.2011 року, в якому зазначено, що у ТзОВ "Крафт ЛВ" відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси, вбачається проведення транзитних фінансових потоків.

Також податковим органом встановлена відсутність необхідних умов для підприємницької діяльності в силу відсутності персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

В ході перевірки не надано документів, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів автотранспортом, що свідчать про транспортування товарів від вищевказаного підприємства на склад ПП "Артіс Монтаж", договори на завантаження та доставку вказаних товарно - матеріальних цінностей іншими суб'єктами господарювання, окрім того, в документах відсутні відомості щодо адреси складів, звідки проводилося відвантаження товару.

Загалом в ході перевірки встановлено за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року встановлено заниження податку на прибуток на суму 4245,66 грн та завищення податкового кредиту за цей період на загальну суму 3691,88 грн, в томі числі за травень 2011 року.

У висновках акта перевірки № 1257/22-01/31804743 від 23.05.2014 року ДПІ у Залізничному районі зазначила, що перевіркою ПП "Артіс Монтаж" встановлено порушення:

- вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.1, п. 146.4, п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 4245,66 грн, в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 4245,66 грн.,

- вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 3691,88 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акту, податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення - рішення від 06.06.2014 року № 000193220/8384 та № 000194220/8386.

З долучених до справи доказів суд встановив наступні правовідносини позивача та його контрагента.

Між позивачем та його контрагентом була усна домовленість на придбання товарно - матеріальних цінностей у ТзОВ "Крафт ЛВ". На виконання умов даної домовленості договору ТзОВ "Крафт ЛВ", передавало у власність ПП "Артіс Монтаж" товар відповідно до

до видаткових накладних № РH-0000317 від 11.05.2011 року на загальну суму 22151,26 грн, № РH-0000019 від 16.05.2011 року на загальну суму 21024,50 грн, № РH-0000020 від 16.05.2011 року на загальну суму 5613,62 грн, № РH-0000021 від 16.05.2011 року на загальну суму 800,00 грн.

ТзОВ "Крафт ЛВ" виписано податкові накладні, суми ПДВ котрих позивачем було віднесено до складу податкового кредиту, зокрема: податкова накладна № 102 від 11.05.2011 року на суму ПДВ 22151,26 грн; податкова накладна №10 від 20.04.2011 року на суму ПДВ 16173,50 грн; податкова накладна №11 від 21.04.2011 року на суму ПДВ 4851,00 грн; податкова накладна №12 від 21.04.2011 року на суму ПДВ 5613,62 грн.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати товару, позивач долучив рахунок - фактури № СФ -5-11003 від 11.05.2011 року, платіжні доручення від 09.06.2011 року та від 20.04.2011 року.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. "а" п. 198.1, п. 198.2., абз. 1 п. 198.3 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд виходив з таких міркувань.

Враховуючи підстави позову та заперечень, в частині заниження податку на додану вартість, спір виник щодо реальності господарської операцій з виконання домовленості щодо купівлі товарно - матеріальних цінностей .

В акті перевірки № 1257/22-01/31804743 від 23.05.2014 року, податковий орган доводить безтоварність цих господарських операцій, і як наслідок порушення податкового законодавства, в основному з підстав покликання на обставини, які стосуються фінансово-господарської та внутрішньої діяльності ТзОВ "Крафт ЛВ".

На підтвердження своїх висновків, представник відповідача наводить висновки акту перевірки від 13.07.2011 року № 1163/23-2/37399009 ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області "Про проведення аналізу діяльності ТзОВ "Крафт ЛВ", в яких встановлено відсутність в них будь-яких ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси тощо.

Однак, відсутність у контрагента необхідного персоналу та технічного устаткування для здійснення господарювання не може бути підставою вважати господарські операції позивача безтоварними з огляду на наступне. В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.09.2013 року № К/9991/55382/12 зазначено, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Відтак, платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд зазначає наступне.

Свідок ОСОБА_5, який являється керівником ПП "Артіс Монтаж" у своїх показах підтвердив факт поставки товару. Поставка товару здійснювалася на основі усної домовленості транспортним засобом ТзОВ "Крафт ЛВ", на складське приміщення позивача, що знаходиться по вул. Зоряній, 27-а у м. Львові. До матеріалів справи долучені фотокопії поставленого товару. Незначні розміри та об'єм даного товару свідчить про відсутність потреби в спеціальному автотранспорті для здійснення перевезення.

Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11 та ін.) зазначив, що вимогами податкового обліку, непередбачено обов'язковості складання товарно-транспортних накладних у підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

На переконання суду відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, довіреностями, картками розрахунку.

Поставка товару своїм контрагентам здійснюється позивачем власним автотранспортом. На підтвердження наявності власного транспорту до матеріалів справи долучено технічні паспорти транспортних засобів ПП "Артіс Монтаж", а саме на: Камаз самоскид 5511, газ 330202-415, Mercedes - Benz Actros 2540, та Citroen Berlingo.

Окрім цього, на підтвердження наявності у позивача технічного персоналу до матеріалів справи долучено штатний розпис ПП "Артіс Монтаж" станом на 2011 рік.

Наявність у позивача складських приміщень підтверджується долученими до матеріалів справи договорів оренди, а саме договір оренди нерухомого майна № 1-о від 02.01.2010 року, згідно якого позивач орендує приміщення під офіс та склад, що знаходиться за адресою: 79054, м. Львів, вул. Зоряна, 27 а, площею 112,50 кв. м та договір оренди № 8/о від 01.11.2010 року, згідно якого позивач орендує відкритий склад загальною площею 100,00 кв. м; протоколи погодження орендної плати від 02.01.2010 року та 01.11.2010 року; акти приймання - передачі орендованого об'єкту від 02.01.2010 року та від 01.11.2010 року.

Щодо помилкового зазначення у податковій та видатковій накладних номеру та дати договору, суд зазначає, що це може свідчити про технічні описки при оформленні даних документів.

В листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 зазначено, що окремі дефекти в документі не можуть свідчити про зміну суті самого документу та не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок до його скасування. Якщо з його змісту можна чітко встановити характер операції, яку він підтверджує, то такий документ може бути визнано судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів його форми. Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Щодо покликання представника відповідача на вироки Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року по справі № 1319/5265/2012 та від 07.07.2014 року у справі № 464/6266/14-к як на доказ спростування реальності здійснення спірних господарських операцій, суд зазначає наступне. Дані вироки стосуються посадових осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (директора ТзОВ "Промтехметал"). Актом перевірки № 1257/22-01/31804743 від 23.05.2014 року, встановлено, що за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, ПП "Артіс Монтаж" не проводило взаєморозрахунків з ТзОВ "Промтехметал" та ПП "Воллі", відтак дані вироки жодного доказового значення при вирішенні даної адміністративної справи не мають. Окрім цього, доказом вини посадових осіб підприємства може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Відповідачем не було надано суду вироку, з якого б можливо було встановити вину посадових осіб ТзОВ "Крафт ЛВ" у фіктивному підприємництві чи інші преюдиційні факти.

Суд, вирішуючи спір по суті також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні Вищий адміністративний суд України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Оскаржувані рішення оцінюються судом, виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, стосуються в основному діяльності контрагента позивача, а саме пов'язані з відсутністю в ТзОВ "Крафт ЛВ" відповідних умов для ведення господарської діяльності, що ставить під сумнів взаємовідносини даного контрагента з позивачем. Однак, відсутність у контрагента вищевказаних умов не може ставити під сумнів здійснення позивачем даних господарських операцій, адже чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку, заперечуючи проти адміністративного позову, ДПІ у Залізничному районі не надало суду належних доказів на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Наведені відповідачем аргументи є безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях. Відтак, презумпції правомірності правочину, добросовісності платника податку та достовірності документів у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

На основі вищенаведеного, висновки про безтоварність господарських операцій та порушення податкового законодавства, не відповідають закону, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 року № 000193220/8384 та № 000194220/8386, підлягають скасуванню.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету Україним в користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 000193220/8384 від 06.06.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 000194220/8386 від 06.06.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Артіс Монтаж" (79021, м. Львів, вул. Петлюри, 29/59, код ЄДРПОУ 31804743) судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 29.12.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.