Ухвала

від 02.07.2015 по справі 813/7267/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 р. Справа № 876/824/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 р. по справі за позовом Приватного підприємства "Артіс-Монтаж" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

24.10.2014 року позивач - Приватне підприємство "Артіс-Монтаж" (надалі - ПП "Артіс-Монтаж") звернулось до суду із адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Залізничному районі), в якому просить (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.06.2014 року № 000193220/8384 та № 000194220/8386.

В обґрунтування вимог позовної заяви ПП "Артіс-Монтаж" зазначає, що порушення, які зафіксовані в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Первинні бухгалтерські документи, які підтверджують взаємовідносини з ТзОВ "Крафт ЛВ" відповідають вимогам чинного законодавства та оформлені належним чином, а операції безпосередньо пов'язані з власною господарською діяльністю позивача.

На думку позивача, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без об'єктивного аналізу господарських операцій та ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу щодо відсутності фактичного надання послуг у зв'язку з відсутності у контрагента ТзОВ "Крафт ЛВ" необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме відсутності складських приміщень, виробничих потужностей, трудових ресурсів тощо.

Позивач зазначає, що відсутність у контрагента вищевказаних умов не може ставити під сумнів здійснення ПП "Артіс-Монтаж" даних господарських операцій, адже чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента. Позивач зазначає, що здійснення господарської діяльності в сукупності з належними первинними документами свідчить про реальність здійснення спірних господарських операцій, а тому вважає, що висновки відповідача є безпідставними та нічим не підтвердженими.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 000193220/8384 від 06.06.2014 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 000194220/8386 від 06.06.2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що реальність операцій позивача з контрагентом підтверджується належними первинними документами.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган зазначає, що при проведенні перевірки позивача по взаєморозрахунках з ТзОВ "Крафт ЛВ" встановлено заниження податку на прибуток та завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту. В обґрунтування своїх висновків, представник відповідача наводить висновки акту перевірки від 13.07.2011 року № 1163/23-2/37399009 ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області "Про проведення аналізу діяльності ТзОВ "Крафт ЛВ", в якому встановлено відсутність будь-яких ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Апелянт також звертає увагу суду на те, що первинні документи (договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарських операцій, а оскільки податковий орган ставить під сумнів дані господарські операції, то відповідні документи не можуть вважатися первинними навіть за наявності всіх формальних реквізитів.

Окрім цього, відповідач звертає увагу суду на відсутність у позивача документів, які б свідчили про транспортування товарів, а відтак підтверджували б факт виконання зобов'язань. Також, представник відповідача наголошує на вироках Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року по справі №, 1319/5265/2012 та від 07.07.2014 року у справі № 464/6266/14-к, в яких зазначається, що допитаний в якості свідка директор ТзОВ "Крафт ЛВ" ОСОБА_1 дав покази, що жодного відношення до діяльності вищевказаного товариства не має та діяльності від імені товариства не здійснював.

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, і на думку відповідача підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги апелянта слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено що ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Артіс - Монтаж" з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаєморозрахунків з ТзОВ "Промтехметал" (код ЄДРПОУ 37398974), ТзОВ "Крафт ЛВ" (код ЄДРПОУ 37399009), ПП "Воллі" (код ЄДРПОУ 34029609), іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Залізничному районі складено Акт перевірки № 1257/22-01/31804743 від 23.05.2014 року (далі - акт перевірки).

Як слідує із акту перевірки, то в ньому відповідач, перевіряючи відносини позивача з ТзОВ "Крафт ЛВ" встановив, що між ними нібито був укладений договір, як це випливало з даних зазначених у видатковій та податковій накладній, виписаній ТзОВ "Крафт ЛВ", однак самого договору до перевірки не надано, а встановлено, що між ними була усна домовленість, на основі якої проведено взаєморозрахунки на загальну суму 22151,26 грн. На підтвердження даних домовленостей ТзОВ "Крафт ЛВ" видано ПП "Артіс - Монтаж" податкову накладну.

При перевірці відповідач використав акт ДПІ в Франківському районі "Про проведення аналізу діяльності ТзОВ "Крафт ЛВ" № 1163/23-2/37399009 від 13.07.2011 року, в якому зазначено, що у ТзОВ "Крафт ЛВ" відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси, вбачається проведення транзитних фінансових потоків.Також податковим органом встановлена відсутність необхідних умов для підприємницької діяльності в силу відсутності персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

В ході перевірки не надано документів, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів автотранспортом, що свідчать про транспортування товарів від вищевказаного підприємства на склад ПП "Артіс Монтаж", договори на завантаження та доставку вказаних товарно - матеріальних цінностей іншими суб'єктами господарювання, окрім того, в документах відсутні відомості щодо адреси складів, звідки проводилося відвантаження товару.

У висновках акта перевірки № 1257/22-01/31804743 від 23.05.2014 року ДПІ у Залізничному районі зазначила, що перевіркою ПП "Артіс Монтаж" встановлено порушення:

-вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 146.1, п. 146.4, п. 146.5 ст. 146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 4245,66 грн, в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 4245,66 грн.,

-вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на загальну суму 3691,88 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акту, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 06.06.2014 року № 000193220/8384 та № 000194220/8386.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів виходить з наступного.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ПП "Артіс Монтаж" та його контрагентом була усна домовленість на придбання товарно - матеріальних цінностей у ТзОВ "Крафт ЛВ". На виконання умов даної домовленості договору ТзОВ "Крафт ЛВ", передавало у власність ПП "Артіс Монтаж" товар відповідно до видаткових накладних № РH-0000317 від 11.05.2011 року на загальну суму 22151,26 грн, № РH-0000019 від 16.05.2011 року на загальну суму 21024,50 грн, № РH-0000020 від 16.05.2011 року на загальну суму 5613,62 грн, № РH-0000021 від 16.05.2011 року на загальну суму 800,00 грн.

ТзОВ "Крафт ЛВ" виписано податкові накладні, суми ПДВ котрих позивачем було віднесено до складу податкового кредиту, зокрема: податкова накладна № 102 від 11.05.2011 року на суму ПДВ 22151,26 грн; податкова накладна №10 від 20.04.2011 року на суму ПДВ 16173,50 грн; податкова накладна №11 від 21.04.2011 року на суму ПДВ 4851,00 грн; податкова накладна №12 від 21.04.2011 року на суму ПДВ 5613,62 грн.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати товару, позивач долучив рахунок - фактури № СФ-5-11003 від 11.05.2011 року, платіжні доручення від 09.06.2011 року та від 20.04.2011 року.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Так, в акті перевірки № 1257/22-01/31804743 від 23.05.2014 року, податковий орган доводить безтоварність цих господарських операцій, і як наслідок порушення податкового законодавства, в основному з підстав покликання на обставини, які стосуються фінансово-господарської та внутрішньої діяльності ТзОВ "Крафт ЛВ".

На підтвердження своїх висновків, відповідач зокрема посилається на висновки акту перевірки від 13.07.2011 року № 1163/23-2/37399009 ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області "Про проведення аналізу діяльності ТзОВ "Крафт ЛВ", в яких встановлено відсутність в них будь-яких ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси тощо.

Проте судом першої інстанції вірно зазначено, що відсутність у контрагента необхідного персоналу та технічного устаткування для здійснення господарювання не може бути підставою вважати господарські операції позивача безтоварними.

Судом першої інстанції вірно врахована судова практика Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 18.09.2013 року № К/9991/55382/12 де зазначено, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Відтак, платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства.

Крім того, необхідно також врахувати рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у ПП "Артіс-Монтаж" товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, який з цього приводу зазначив наступне.

Так, свідок ОСОБА_3, який являється керівником ПП "Артіс Монтаж" у своїх показах в суді першої інстанції підтвердив факт поставки товару. Поставка товару здійснювалася на основі усної домовленості транспортним засобом ТзОВ "Крафт ЛВ", на складське приміщення позивача, що знаходиться по вул. Зоряній, 27-а у м. Львові. До матеріалів справи долучені фотокопії поставленого товару. Незначні розміри та об'єм даного товару свідчить про відсутність потреби в спеціальному автотранспорті для здійснення перевезення.

Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11 та ін.) зазначив, що вимогами податкового обліку, непередбачено обов'язковості складання товарно-транспортних накладних у підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

На переконання суду відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, довіреностями, картками розрахунку.

Поставка товару своїм контрагентам здійснюється позивачем власним автотранспортом. На підтвердження наявності власного транспорту до матеріалів справи долучено технічні паспорти транспортних засобів ПП "Артіс Монтаж", а саме на: Камаз самоскид 5511, газ 330202-415, Mercedes - Benz Actros 2540, та Citroen Berlingo.

Крім того, на підтвердження наявності у позивача технічного персоналу до матеріалів справи долучено штатний розпис ПП "Артіс Монтаж" станом на 2011 рік.

Наявність у ПП "Артіс Монтаж" складських приміщень підтверджується долученими до матеріалів справи договорами оренди, а саме договір оренди нерухомого майна № 1-о від 02.01.2010 року, згідно якого позивач орендує приміщення під офіс та склад, що знаходиться за адресою: 79054, м. Львів, вул. Зоряна, 27 а, площею 112,50 кв. м та договір оренди № 8/о від 01.11.2010 року, згідно якого позивач орендує відкритий склад загальною площею 100,00 кв. м; протоколи погодження орендної плати від 02.01.2010 року та 01.11.2010 року; акти приймання - передачі орендованого об'єкту від 02.01.2010 року та від 01.11.2010 року.

Щодо помилкового зазначення у податковій та видатковій накладних номеру та дати договору, то це може свідчити про технічні описки при оформленні даних документів.

В листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 зазначено, що окремі дефекти в документі не можуть свідчити про зміну суті самого документу та не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок до його скасування. Якщо з його змісту можна чітко встановити характер операції, яку він підтверджує, то такий документ може бути визнано судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів його форми. Запропонований підхід є універсальним принципом розгляду податкових спорів, відповідно до якого перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Колегія суддів також не бере до уваги покликання відповідача на вироки Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року по справі № 1319/5265/2012 та від 07.07.2014 року у справі № 464/6266/14-к як на доказ спростування реальності здійснення спірних господарських операцій. Слід зазначити, що дані вироки стосуються посадових осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (директора ТзОВ "Промтехметал"). Актом перевірки № 1257/22-01/31804743 від 23.05.2014 року, встановлено, що за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, ПП "Артіс Монтаж" не проводило взаєморозрахунків з ТзОВ "Промтехметал" та ПП "Воллі", відтак дані вироки жодного доказового значення при вирішенні даної адміністративної справи не мають. Окрім цього, доказом вини посадових осіб підприємства може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Відповідачем не було надано суду вироку, з якого б можливо було встановити вину посадових осіб ТзОВ "Крафт ЛВ" у фіктивному підприємництві чи інші преюдиційні факти.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, стосуються в основному діяльності контрагента позивача, а саме пов'язані з відсутністю в ТзОВ "Крафт ЛВ" відповідних умов для ведення господарської діяльності, що ставить під сумнів взаємовідносини даного контрагента з позивачем. Однак, відсутність у контрагента вищевказаних умов не може ставити під сумнів здійснення позивачем даних господарських операцій, адже чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій та порушення податкового законодавства не знаходять свого підтвердження, оскільки господарські операції ПП "Артіс Монтаж" з контрагентом підтверджуються наявними у матеріалах справи первинними документами, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.06.2014 року № 000193220/8384 та № 000194220/8386 - підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 р. по справі № 813/7267/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді Н.В. Ільчишин

Т.І. Шинкар

Ухвала складена в повному обсязі 06.07.2015 року.