Постанова

від 17.12.2014 по справі 813/7390/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року Справа № 813/7390/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

з участю секретаря судового засідання Перчак С.В.,

представників:

позивача Копецького В.М.,

відповідача Бойко Л.М., Кашеби Н.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фісон» до Дрогобицької об'єднаної державної фінансової інспекції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради про визнання акту та вимоги протиправними та їх скасування в частині,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Фісон» (надалі - ПП «Фісон») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної фінансової інспекції у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати акт ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради за період з 01.04.2011 року по 31.10.2013 року, складений Дрогобицькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією № 20-38/002 від 24.01.2014 року в частині, що стосується завищення вартості виконаних робіт Позивачем у сумі 100360,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу № 20-15/122 від 05.02.2014 року про усунення порушень, виявлених ревізією Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, в частині щодо проведення Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради претензійно-позовної роботи для забезпечення відшкодування ПП «Фісон» 100360,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що спірний акт та вимога є незаконними та необґрунтованими, оскільки такі містять недостовірну інформацію щодо завищення вартості робіт виконаних ПП «Фісон», що, в свою чергу, впливає на ділову репутацію позивача. Вважає, що жодних порушень чинного законодавства ним допущено не було, а тому просить скасувати вищезазначений акт та вимогу у частині, що стосується ПП «Фісон».

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і додаткових поясненнях до позовної заяви. Просив такий задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечили з підстав викладених у письмових запереченнях. Зазначили, що вимога про скасування акта перевірки не підлягає до задоволення, оскільки сам по собі акт перевірки не несе жодних правових наслідків для позивача, в такому лише сформовані висновки щодо обставин встановлених перевіркою. Стосовно позовної вимоги про скасування вимоги представниками відповідача зазначено, що між Держфінінспекцією та ПП «Фісон» відсутні правовідносини щодо виконання вимоги за наслідками ревізії. Оскільки контрольний захід в ПП «Фісон» не проводився (зустрічна звірка не є контрольним заходом) та вимога про усунення порушень від 05.02.2014 року №20-15/122 позивачу не адресована та не скеровувалась, відповідач вважає, що на даний час права позивача не порушені. З урахуванням викладеного просять у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник третьої особи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, участі повноважного представникв в судовому засіданні не забезпечив, про причини неявки в судове засідання суду не повідомив.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (частина 1 статті 4 Закону України від 26 січня 1993 року 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»).

Статтею 8 Закону України від 26 січня 1993 року 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначені основні функції державного фінансового контролю. Зокрема, орган державного фінансового контролю: 1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; 2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; 3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; 4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

Судом встановлено, що працівниками Дрогобицької об'єднаної державної фінансової інспекції проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради (надалі - Департамент) за період з 01.04.2011 року по 31.10.2013 року.

За результатами ревізії складено акт від 24.01.2014 року №20-38/002.

Ревізією встановлено, зокрема, завищення вартості виконаних робіт по капітальному ремонту дороги по вул. Спортивна в м. Дрогобичі на суму 100360,00 грн.

Вказані висновки зроблені за результатами дослідження документів щодо виконання договору підряду на капітальний ремонт дороги по вул. Спортивна в м. Дрогобич Львівської області від 10.10.2012 року №89, укладеного між Департаментом (Замовник), в особі директора Лепкого Івана Івановича, та Приватним підприємством «Фісон» (Підрядник), в особі директора Копецького Василя Михайловича.

На підставі вищевказаного акта ревізії директору департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради відповідачем 05.02.2014 року скеровано обов'язкову вимогу №20-15/122 щодо усунення виявлених порушень в термін до 05.03.2014 року, якою, зокрема, зобов'язано Департамент провести претензійно-позовну роботу із ПП «Фісон».

Не погодившись з висновками викладеними у акті ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради за період з 01.04.2011 року по 31.10.2013 року, в частині, що стосується завищення вартості виконаних робіт Позивачем у сумі 100360,00 грн. та вимогою № 20-15/122 від 05.02.2014 року про усунення порушень, виявлених ревізією, в частині щодо проведення Департаментом претензійно-позовної роботи для забезпечення відшкодування ПП «Фісон» 100360,00 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку заявленим ПП «Фісон» позовним вимогам про скасування акта ревізії суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 550 від 20 квітня 2006 року (надалі по тексту Порядок), акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.

Пунктом 35 цього Порядку передбачено, що Результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку контролюючого органу, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища). Акт ревізії містить: вступну частину, в якій зазначаються підстава для проведення ревізії, тема ревізії, повна назва об'єкта контролю, його місцезнаходження, відомості про організаційно-правову форму та форму власності, дати початку і закінчення ревізії, період, який підлягав ревізії, перелік посадових осіб контролюючого органу та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фінансово-господарську діяльність об'єкта контролю у період, що підлягав ревізії; констатуючу частину, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням, за який період, яким способом (вибірковим, суцільним) та за якими документами перевірено ці питання, висновок про наявність або відсутність порушень законодавства, а також у разі наявності визначений в установленому законодавством порядку розмір збитків, завданих державі чи об'єкту контролю внаслідок таких порушень.

Виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.

Пунктом 46 Порядку передбачено, що якщо вжитими в період ревізії заходами, не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган служби з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

За положеннями ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовий акт це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб'єктів.

Самі по собі акти ревізії, документи перевірок тощо не породжують жодних правових наслідків чи обов'язків та не мають ознак рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), оскарження яких здійснюється за нормами КАС України, такі документи стверджують факт проведення перевірок за дотриманням вимог законодавства і є лише носіями доказової інформації, а тому, вимога позивача про скасування акта відповідача за результатами позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача №06-24/3 від 20.02.2014р є безпідставною.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2013 року від К/9991/40548/11 та в Постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про скасування акта ревізії № 20-38/002 від 24.01.2014 року в частині окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги № 20-15/122 від 05.02.2014 року про усунення порушень, виявлених ревізією Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, в частині щодо проведення Департаментом претензійно-позовної роботи для забезпечення відшкодування ПП «Фісон» 100360,00 грн. судом встановлено наступне.

Відповідно до п.7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року №2939-ХІІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної ревізії директору департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради скеровано обов'язкову вимогу від 05.02.2014 року №20-15/122 щодо усунення виявлених порушень в термін до 05.03.2014 року.

Вказаною вимогою зобов'язано Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради провести претензійно-позовну роботу з підрядними організаціями, зокрема Приватним підприємством «Фісон», щодо відшкодування понесених витрат, шляхом повернення коштів.

Вищевказане свідчить про те, що за наслідками ревізії правовідносини виникли між Дрогобицькою об'єднаною держфінінспекцією та Департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради, в якого проводилась ревізія і керівнику якого скеровано вимогу (рішення суб'єкта владних повноважень) щодо усунення порушень виявлених контрольним заходом. Тоді як між Держфінінспекцією та ПП «Фісон» відсутні правовідносини щодо виконання вимоги за наслідками ревізії. Оскільки контрольний захід в ПП «Фісон» не проводився та, відповідно, вимога про усунення порушень від 05.02.2014 року №20-15/122 йому не адресована та не скеровувалась, а тому така вимога не покладає для позивача обов'язку її виконувати.

Суд наголошує, що лише об'єкт контролю, якому адресована вимога, має право її прийняти до виконання і вживати заходи з метою усунення порушень, або у випадку незгоди з нею оскаржити її, в тому числі в судовому порядку.

Судом також встановлено, що департаментом міського господарства Дрогобицької міської ради не оскаржувалась в судовому порядку вимога від 05.02.2014 року №20-15/122.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ПП «Фісон» не є особою, наділеною правом оскаржувати вимогу Дрогобицької об'єднаної держфінінспекції від 05.02.2014 року №20-15/122, пред'явлену відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» директору департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради, на даний час вказана вимога не порушує прав позивача та не встановлює йому жодних обов'язків, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову щодо визнання її протиправною та скасування.

При цьому, суд не дає оцінки викладеним у акті перевірки порушенням та доводам позивача на спростування таких, оскільки наявність чи відсутність підстав для повернення ПП «Фісон» отриманих від Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради коштів можуть встановлюватись судом при вирішення вимоги про їх стягнення. У разі розгляду судом спору щодо виконання спірної вимоги, оцінка висновків акту ревізії та доводів сторін на підтвердження чи спростування таких буде надаватись в межах цієї справи.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, судові витрати здійснені позивачем не підлягають до компенсації.

Відповідно до п.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суд-

п о с т а н о в и в :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Фісон» (09100, Київська область, м.Біла Церква, вул. Славіна, 48, ЄДРПОУ 34446595) на користь Державного бюджету України 1 626 (одну тисячу шістсот двадцять шість) гривень 28 копійок судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.