Ухвала

від 20.07.2009 по справі 16/111н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/111н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

УХВАЛА

20.07.09                                                                                 Справа № 16/111н.

      За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю науково –виробничого підприємства "ТВК", м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Органу державної влади Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, м. Луганськ

про визнання постанови недійсною,

Суддя Шеліхіна Р.М.

при секретарі судового засідання Лисенко В.П.

За участю представників сторін:

від позивача -  Дегтяр О.П., довіреність від 12.06.09. № 80;

від відповідача -  Бурмак К.В., довіреність від 27.10.08. № 802-к,

Розпорядженням голови господарського суду Зубової Л.В. від  12.06.09.  дану справу передано на розгляд судді Шеліхіній Р.М.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні 15.06.09. була оголошена перерва до 20.07.09.

     Суть спору: позивачем заявлена вимога про визнання повністю недійсною постанови відповідача від 06.05.09. №1.1.1-34 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування.

    Позивач листом від 12.06.09.№79 підтримав позовні вимоги щодо визнання повністю недійсною постанови відповідача від 06.05.09. №1.1.1-34 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудування та зазначив, що позивачем були виконані будівельні роботи, які належать до поточного ремонту та на які не потрібен дозвіл для їх виконання.

      Відповідач відзивом на позовну заяву від 15.06.09. №15 заперечив проти позову, посилаючись на те, що даний спір підлягає розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Щодо суті позовних вимог, відповідач зазначив, що позивач здійснював роботи з капітального ремонту без відповідного дозвілу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області, чим порушив, на думку відповідача, ст.29 Закону України "Про планування та забудову території".

  Позивач надав заперечення на відзив, яким зазначив, що згідно до ст. 4 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та п.12 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, рішення інспекції державного архітектурно-будівельного контролю може бути оскаржено до господарського суду. Також, позивач повідомив, що проведені підприємством позивача роботи містять ознаки поточного ремонту.

  З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

                                          ВСТАНОВИВ:

 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області 06 травня 2009 року була прийнята постанова № 1.1.1-34 про накладення на позивача штрафу в сумі 22117грн. за правопорушення у сфері містобудування.

Зазначена постанова була прийнята відповідно до Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14 жовтня 1994 року                  N 208/94-ВР та Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244.

Позивач не згодний з зазначеною постановою звернувся з позовом до господарського суду Луганської області.

Таким чином, між позивачем та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області виникли певні правовідносини, в яких сторони виступають як носії суб'єктивних прав та обов'язків, і зміст яких визначений названими Законами.

Отже, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача саме як до державного органу, на який покладено обов'язок здійснювати відповідні контрольні функції, зокрема, визначені Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування.

Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено справи підвідомчі господарським судам.

В липні 2005 року прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005 року.

Відповідно до пунктів 1, 7, 9 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішення спору фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено до компетенції адміністративного суду, т.ч. компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням  юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності, визнання недійсними рішень.

Відповідно до п. 13 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цім Кодексом діють у частині, що не суперечать цьому Кодексу.

     За таких обставин, на підставі ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1, 17, п. 13 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку встановленому Кодексом адміністративного судочинства та не може розглядатися господарським судом.

      Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 13 грудня 2007 р. по справі № 2/250.

      За таких обставин, відповідно до п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню.

Сплачене позивачем за платіжним дорученням від 18.05.09. №2803   державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, сплачені за платіжним дорученням від 18.05.09. №2804 в сумі 312 грн. 50 коп. підлягають поверненню з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 49, п. 1 ст. 80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Припинити провадження у справі.

2.Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю науково – виробничому підприємству "ТВК", м.Сєвєродонецьк Луганської області, шосе Будівельників, буд.21 "а", ідентифікаційний код 32269470, державне мито в сумі 85 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, сплачені за платіжним дорученням від 18.05.09. №2804 в сумі 312 грн. 50 коп.

Підставою для повернення судових витрат є дана ухвала суду, скріплена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

 Суддя                                                                                               Р. Шеліхіна