Рішення

від 01.07.2009 по справі 54/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

54/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/202

01.07.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон-95"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна"

про           стягнення 18625,87 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:  

від позивача      Безштанько С.М., за дов. б\н від 21.04.2009 р.

                                     Бобров А.О., за дов. б\н від 21.04.2009 р.

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліон-95" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" про стягнення 15625,87 грн. основного боргу та 3000,00 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого товару.  

Ухвалою суду від 03.06.2009 р. порушено провадження у справі № 54/202, розгляд справи призначено на 01.07.2009 р.

У судове засідання 01.07.2009 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, була ним завчасно отримана 19.06.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 07558124.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.  

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліон-95" в період з 12.05.2008 р. по 05.11.2008 р. за видатковими накладними № 852 від 12.05.2008 р., 2405 від 03.11.2008 р., 2416 від 05.11.2008 р., 1129 від 03.06.2008 р., 2241 від 16.10.2008 р., 05.11.2008 р., 1920 від 09.09.2008 р. поставило філіям Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" у м. Сімферополі, у м. Тернополі та у м. Хмельницькому товар загальною вартістю 15625,87 грн.

Зазначені накладні підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені печатками філій відповідача, яким здійснювалася поставка товару, а тому є належним підтвердженням поставки товару та його прийняття відповідачем. Додані до матеріалів справи накладні № 852 від 12.05.2008 р. та 2405 від 03.11.2008 р. хоч і не містять підписів представників і відбитків печаток філій відповідача, однак отримання товару за цими накладними підтверджується відображенням їх у підписаному відповідачем акті звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2008 р.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.   

Судом встановлено, що позивачем належним чином виконані зобов'язання з поставки товару відповідачеві, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.  

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторонами не був погоджений строк оплати поставленого товару. За таких обставин 24.03.2009 р. позивачем була направлена відповідачу вимога про оплату товару, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист. Зазначена вимога отримана відповідачем 06.04.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 475887.

Виходячи з викладеного, відповідач повинен оплатити товар у повному обсязі протягом 7 днів з моменту отримання вимоги, тобто до 13.04.2009 р. Проте, зазначене зобов'язання відповідачем не було виконане.

Згідно із актами звіряння взаємних розрахунків між позивачем та філіями відповідача у м. Сімферополі, у м. Тернополі та у м. Хмельницькому заборгованість відповідача перед позивачем складає 15625,87 грн. Вказані акти підписані обома сторонами та скріплені відбитками їх печаток. Розбіжності у акті звіряння від 30.11.2008 р. на суму 187,14 обумовлені тим, що до акту включені відомості по розрахункам також і за господарським договором поставки № 464УКР2008 від 10.12.2007 р., дія якого скінчилася 10.05.2008 р.

Згідно із довідкою позивача залишкова сума боргу відповідача перед позивачем складає: по філії у м. Тернопіль –3742,8 грн., по філії у м. Сімферополь –8835,37 грн., по філії у м. Хмельницькому –3047,70 грн.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 15625,87 грн. належним чином доведений та документально підтверджений. За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Позивач також просить стягнути з відповідача 3000,00 грн. збитків понесених на оплату юридичних послуг, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 23-24.03.2009 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквіла" був укладений договір про надання консультаційних послуг та доповнення № 1 до нього, відповідно до яких ТОВ "Аквіла" зобов'язалося надати позивачу послуги з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Вестер Україна" і супроводженню судового процесу. Вартість послуг становить 3000,00 грн. (п. 2.1. доповнення), які були сплачені позивачем 13.04.2009 р. платіжним дорученням № 831. Позивач вважає вказані витрати збитками, оскільки вони понесені для відновлення порушеного права.    

Позовні вимоги про стягнення 3000,00 грн. збитків не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частинами 1,2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За загальним правилом, підставами та необхідними умовами цивільно-правової відповідальності є протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання, наявність збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина боржника.

Оскільки витрати на оплату юридичних послуг не мають обов'язкового характеру і не вбачається прямого причинно-наслідкового зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання та понесеними відповідачем витратами на оплату юридичних послуг, у задоволенні вимог про стягнення збитків належить відмовити.

Як передбачено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач всупереч вказаним вимогам не надав доказів повної оплати поставленого товару та не навів підстав для звільнення від обов'язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 15625,87 грн.  

З огляду на часткове задоволення позовних вимог витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Позивач також просить стягнути з відповідача 141,41 грн. витрат на отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Отже господарським процесуальним законодавством не передбачено віднесення заявлених позивачем витрат до витрат, пов'язаних з розглядом справи, особливо враховуючи те, що вказані витрати були понесені позивачем у зв'язку із виконанням покладених на нього процесуальних обов'язків та обов'язків по доказуванню обставин, на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" (04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А, код ЄДРПОУ 35073676, п/р 26005074011501 у ВАТ"Сведбанк", МФО 300164, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліон-95" (65009, м. Одеса, вул. М.Говорова, 1-2, код ЄДРПОУ 22461581) 15625 (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять) гривень 87 коп. основного боргу, 156 (сто п'ятдесят шість) гривень 26 коп. державного мита та 262 (двісті шістдесят дві) гривні 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.  

Суддя                                                                                                            Т.С. Демченко