Рішення

від 24.07.2009 по справі 17/6-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/6-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.09р.

Справа № 17/6-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА", м. Київ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "ФАВОРИТ", с. Дороге Дніпропетровського району Дніпропетровської області 

про стягнення 259 485 грн. 00 коп.

Суддя  Суховаров А.В.

Представники:

  від позивача: Тітаренко О.О.,  представник, довіреність № б/н від 01.01.2009р.

 від відповідача: не з'явився. 

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА" (надалі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "ФАВОРИТ" (надалі –відповідач) вартість втраченого товару в розмірі 259 485 грн. 00 коп. за порушення зобов'язань по договору                 № 215/2006 в/з від 01.09.06р.

Відповідач відзив на позов не надав.

          Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у зв'язку із чим справа розглядається за наявними матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

        встановив:

01.09.2006 року між позивачем (власником) та відповідачем (зберігачем) був укладений договір відповідального зберігання № 215/2006 в/з (далі - Договір), у відповідності з умовами якого власник передає на склад відповідача по акту прийому-передачі пневматичні шини для вантажного автотранспорту (далі - продукція) для відповідального зберігання, а останній, в свою чергу, несе ризик випадкової загибелі продукції та повну фінансову відповідальність за схоронність та її ідентифікацію, відповідно до цін власника, дійсними на дату завдання збитків (псування/втрати) продукції (п.п. 1.1, 2.1, 2.2 Договору).

На виконання умов Договору позивачем було відвантажено на склад відповідача продукцію на загальну суму 259 485 грн. 00 коп., а саме: шини для вантажного автотранспорту у кількості 140 шт. загальною вартістю 251 363 грн. 00 коп. та диски для вантажного автотранспорту у кількості 11 шт. загальною вартістю 8 122 грн. 00 коп., яка отримана зберігачем у повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи двосторонні акти приймання-передачі підписані повноважними представниками сторін.

Так, згідно акту № АЦБ-0911015 від 12.09.06р. власник відвантажив, а зберігач отримав продукцію на загальну суму 195 462 грн. 00 коп.; акту № АЦБ12060012 від 06.12.06р. на суму 44 837 грн. 00 коп.; акту № АЦБ12060015 від 06.12.06р. на суму 2 936 грн. 00 коп.; акту            № АЦБ01220012 від 22.01.07р. на суму 16 250 грн. 00 коп.

За умовами п. 3.4.2 вказаного договору зберігач зобов'язаний в дводенний термін повернути продукцію власнику за першою його вимогою.

В силу вищенаведених приписів Договору позивач направив на адресу зберігача вимогу за № 1411 від 16.02.09р. з проханням повернути передану на відповідальне зберігання продукцію в належному стані у термін до 25.02.09р., або за неможливості такого повернення сплатити спірну вартість продукції, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

У відповідності до п. 3.1.1 Договору позивачем внаслідок неповернення товарно-матеріальних цінностей за першою вимогою проведено інвентаризацію залишків продукції на складі зберігача.

В результаті проведення якої виявлено, що продукція яка передана позивачем на склад відповідача відсутня, про що було складено інвентаризаційний опис № 1 станом на 25.03.09р.

Згідно п. 5.3 Договору у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для подальшого цільового використання, що відбулося з вини зберігача, останній відшкодовує позивачу її повну вартість.

Відповідач доказів оплати спірної вартості втраченої продукції суду на час розгляду справи не надав.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного Договору про відповідальне зберігання продукції власника, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих майново-господарських відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором зберігання.

За умовами ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно ст.ст. 942, 950 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі, а в разі втрати (нестачі) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, а саме: у разі втрати (нестачі) речі –у розмірі її вартості (ст. 951 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, зберігач за першою вимогою позивача отриману на зберігання продукцію власнику не повернув, а також в порушення взятих на себе зобов'язань відмовляється від відшкодування її повної вартості.

Згідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, цивільні (господарські) зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписам ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "ТІДІСІ УКРАЇНА" обґрунтовані та підтвердженні матеріалами справи, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки та майно відповідача.

Згідно ст.. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій  стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що заява про забезпечення позову заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, також позивач не довів належними доказами наявність реальних обставин того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.  

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові  витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "ФАВОРИТ" (52070, с. Дороге Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вул. Миколаївська, 183, п/р 2600201001034 в ДФ ВАТ "Кредобанк", МФО 307048, ЄДРПОУ 31177604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІДІСІ УКРАЇНА" (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73а, п/р 26006038671241 в міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Києва, МФО 322012, ЄДРПОУ 33780248) суму 259 485 грн. 00 коп. (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) вартості втраченого товару, 2 594 грн. 85 коп. (дві тисячі п'ятсот дев'яносто чотири грн. 85 коп.) державного мита, 312 грн. 50 коп. (триста дванадцять грн. 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

 А.В. Суховаров

Рішення підписано-24-07.09р.