Рішення

від 30.12.2014 по справі 904/7228/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.12.14р. Справа № 904/7228/14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветком", м. Дніпропетровськ

про визнання договору поставки недійсним

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н , від 01.12.14р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветком" (далі - відповідач) про визнання недійсним Договору поставки № 96 від 13.08.2010 року підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрветком" (код ЄДРПОУ 37005926) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та стягнення судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поставки № 96 від 13.08.2010 року позивачем не підписувався, товари за вказаним договором позивачем не отримувалися та оплата за товар, вказаний у видаткових накладних та товарно-транспортній накладній позивачем не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав, письмовий відзив на позов не надав, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, доказом чого є поштове повідомлення (судова повістка) про вручення ухвали господарського суду Дніпропетровської області (а.с. 60).

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2014 р. по справі № 904/7228/14 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 р. провадження у справі № 904/7228/14 зупинено до результатів розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/3421/14 та набрання рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3421/14 законної сили.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2014 р. поновлено провадження у справі № 904/7228/14 з 02.12.2014 р. та справу призначено до розгляду в судовому засіданні 02.02.2014 р.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2014 р. та від 16.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 16.12.2014 р. та на 30.12.2014 р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.12.2014 р. прийнято судове рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2010 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладений Договір поставки № 96 (далі - Договір) за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця ветеринарні медикаменти та препарати, кормові добавки, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати для тварин, іншу ветеринарну продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається у видаткових накладних на товар, який поставляється. Усі видаткові накладні є невід'ємними складовими цього Договору.

Загальна сума Договору (у тому числі ПДВ) складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних (п. 3.2. Договору).

За умовами п. 6.1. Договору покупець зобов'язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару.

Оплата покупцем товару за цим Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу (п. 6.4. Договору).

Згідно п. 7.2. Договору при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.

Даний Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх до 31 грудня 2012 р. (п. 12.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 р. у справі № 904/3421/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветком", м. Дніпропетровськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ про стягнення 30 007,26 грн. заборгованості за договором поставки № 96 від 13.08.2010 року встановлено, що з урахуванням висновку судової почеркознавчої експертизи № 2217-14 від 24.09.2014 р. Договору поставки № 96 від 13.08.2010 р. підписано іншою особою, а не відповідачем (по справі № 904/3421/14) - ОСОБА_1

Таким чином, позивач просить визнати недійсним Договір поставки № 96 від 13.08.2010 року, що є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір № 96 від 13.08.2010 р., який оспорюється позивачем відноситься до договору поставки.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1, 2 статті 631 Господарського кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Господарський кодекс визнає істотною умовою будь-якого господарського договору строк його дії. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей Відповідно п.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини. Зміст договору свідчить про те, що при укладенні договору, сторонами було дотримано всі передбачені законодавством істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними як обов'язкові умови договору.

Позивач у позові не виклав і не довів того, з якої з підстав, передбачених у ч. ч. 1-3, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, повинний бути визнаний недійсним Договір поставки, укладений між сторонами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, серед наведених в позовній заяві обставин, суд не вбачає передбачених законом підстав для визнання Договору поставки № 96 від 13.08.2010 р. недійсним, оскільки відсутність суттєвих умов в договорі не являється підставою для визнання його недійсним в силу вимог визначених ст.203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та такі, що до задоволення не підлягають.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір по справі слід віднести на позивача, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Суддя І.А. Рудовська

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України " 31" грудня 2014 р.