Постанова

від 19.02.2015 по справі 904/7228/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2015 року Справа № 904/7228/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 687 від 15.04.2014 року,

від відповідача: представник Штеннікова К.Б., довіреність № б/н від 03.03.2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 року у справі № 904/7228/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветком", м. Дніпропетровськ

про визнання договору поставки недійсним

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветком" про визнання недійсним договору поставки № 96 від 13.08.2010 року, підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрветком" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 року у справі № 904/7228/14 (суддя Рудовська І.А.) в задоволенні позову відмовлено; судовий збір покладено на позивача.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що позивач у позові не виклав і не довів того, з якої з підстав, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України, повинен бути визнаний недійсним договір поставки, укладений між сторонами, а з урахуванням встановлених обставин, наведених у позовній заяві, місцевий господарський суд не вбачав передбачених законом підстав для визнання спірного договору недійсним. Також, місцевий господарський суд зазначив, що відсутність суттєвих умов в договорі не є підставою для визнання його недійсним в силу вимог, визначених статтею 203 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, позивач просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

За доводами позивача, наведеними в апеляційній скарзі та на які посилається представник позивача у судовому засіданні, в позовній заяві, яка подавалась до місцевого господарського суду, було зазначено, що спірний договір поставки позивачем не укладався (не підписувався), товар за вказаним правочином позивачем не отримувався, оплата за товар, вказаний у видаткових накладних та товарно-транспортній накладній, позивачем не здійснювалась, отже особа, яка від імені позивача вчинила спірний правочин (підписала його), не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а позивач повноважень на укладення цього правочину нікому не надавав; позивач не мав волевиявлення на укладення вказаного правочину, а його укладення не відповідало внутрішній волі позивача; правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За наведеного, позивач вважає, що у позовній заяві було викладено і доведено наявність підстав, передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України, для визнання спірного договору недійсним, а висновки суду в оскаржуваному рішенні, які є протилежними зазначеному, не відповідають дійсним обставинам справи. Також, позивач посилається на ті обставини, що подавав до місцевого господарського суду клопотання, яким просив долучити до матеріалів справи копію висновку № 2217-14 судової почеркознавчої експертизи від 24.09.2014 року, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 в спірному договорі виконані не позивачем, а іншою особою, та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року у справі № 904/3421/14, яким також встановлено, що спірний договір поставки підписаний не позивачем. Неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, позивач вбачає в тому, що як на підстави недійсності правочину він посилався на невідповідність його вимогам частин другої, третьої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, тоді як в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд зазначив, що підставою поданого позивачем позову є відсутність у договорі суттєвих умов.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, присутній у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що проти задоволення апеляційної скарги відповідач заперечує, що окрім видаткових накладних та товарно-транспортної накладної, спір про стягнення боргу у зв'язку з поставкою товару за якими на підставі договору поставки № 96 від 13.08.2010 року вирішено у справі № 904/3421/14, відповідач здійснював поставку товару позивачу і за іншими видатковими накладними, вартість якого позивач оплатив, та поставка товару за якими мала місце раніше, ніж поставка за накладними, що досліджувались у справі № 904/3421/14. В судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги представник відповідача надав для огляду апеляційного господарського суду вказані видаткові накладні, на які він послався як на оплачені позивачем. Також, представник відповідача надав для огляду апеляційного господарського суду додаток № 1 до договору поставки зі зразком печатки, яким засвідчується підпис особи, що приймає товар. На запитання апеляційного господарського суду, чому відповідні видаткові накладні, додаток до договору поставки не були надані до матеріалів справи при її розгляді у суді першої інстанції, представник відповідача відповів, що таке питання судом першої інстанції не порушувалось.

У зв'язку з наданням представником відповідача для огляду у судовому засіданні додаткових матеріалів, які відсутні в матеріалах справи, позивач заявив, що заперечує проти прийняття цих матеріалів, послався при цьому на приписи ст. 101 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду, що відбулось 19.02.2015 року, судом оглянуті матеріали справи № 904/3421/14, яка на запит апеляційного господарського суду надана господарським судом Дніпропетровської області.

У судовому засіданні 19.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до матеріалів справи 13.08.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрветком" (постачальник) та Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (покупець) уклали договір поставки № 96 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця ветеринарні медикаменти та препарати, кормові добавки, вакцини, біопрепарати, вітамінні та лікарські препарати для тварин, іншу ветеринарну продукцію (товар), а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що кількість товару, яка поставляється за цим Договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається у видаткових накладних на товар, який поставляється. Усі видаткові накладні є невід'ємними складовими цього Договору.

Товар постачається за цінами, що діють на момент передачі товару за видатковою накладною (п. 3.1. Договору). Загальна сума Договору (у тому числі ПДВ) складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов даного Договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій, визначених у видаткових накладних (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 6.4. Договору оплата покупцем товару здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу.

Згідно положень п. 6.1. Договору покупець зобов'язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару.

Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2012 року (п. 12.1. Договору). Якщо сторони не мають одна до одної ніяких претензій та не заявили в письмовій формі про бажання розірвати Договір, цей Договір автоматично продовжується на один календарний рік на тих же умовах (п. 12.2. Договору).

В матеріалах справи наявні також видаткові накладні № Z29711965-2, № Z29711965-3 від 04.04.2012 року та товарно-транспортна накладна № Z30803404-1 від 09.08.2012 року про поставку відповідачем позивачу на підставі Договору товару, вказаного в цих накладних.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, зокрема, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

За приписами частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено вище, спірний Договір, виходячи з його змісту, укладено та підписано зі сторони покупця особисто Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3. Належність підпису у Договорі позивачу останній заперечує.

Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року у справі № 904/3421/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветком" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 30 007, 26 грн. (про стягнення боргу за поставлений на підставі Договору поставки № 96 від 13.08.2010 року за видатковими накладними № Z29711965-2, № Z29711965-3 від 04.04.2012 року та товарно-транспортною накладною № Z30803404-1 від 09.08.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрветком" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 товар у сумі 23 082, 51 грн. та 30% штрафу у сумі 6 924, 75 грн.) в задоволені позову відмовлено.

Підставою для відмови у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветком" у справі № 904/3421/14 стали ті обставини, що договір поставки № 96 від 13.08.2010 року, видаткові накладні № Z29711965-2, № Z29711965-3 від 04.04.2012 року, товарно-транспортна накладна № Z30803404-1 від 09.08.2012 року та акт взаємної звірки розрахунків за період від 01.01.2012 року по 31.12.2012 року підписані не Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, а іншою особою.

Для з'ясування питання, чи належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 підписи, які вчинені на Договорі, зазначених вище видаткових накладних, товарно-транспортній накладній та акті взаємної звірки розрахунків, господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/3421/14 призначалась судова почеркознавча експертиза.

За висновком Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2217-14 від 24.09.2014 року судової почеркознавчої експертизи по господарській справі № 904/3421/14 підписи від імені ОСОБА_3:

в графі "Вантаж одержував" у товарно-транспортній накладній № Z30803404-1 від 09.08.2012 року;

в графі "Отримав" у видатковій накладній № Z29711965-3 від 04.04.2012 року;

в графі "Отримав" у видаткові накладній № Z29711965-2 від 04.04.2012 року;

чотири підписи в графах: "Покупець" в договорі поставки № 96 від 13.08.2010 року;

в графі "Головний бухгалтер ОСОБА_3." в акті взаємної звірки розрахунків за період від 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Враховуючи встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року у справі № 904/3421/14 обставини, які мають преюдиційне значення для вирішення даної справи, спірний Договір укладено з порушенням вимог частини другої статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою та другою статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у пункті 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" з подальшими змінами.

Проте, матеріалами справи не підтверджується, що позивач вчиняв будь-які дії, направлені на виконання Договору; в матеріалах справи відсутні докази, які можна було б розцінити як схвалення позивачем оспорюваного правочину (наявні у матеріалах справи накладні також підписані не позивачем, вартість товару, поставленого за цими накладними, позивач не оплачував, а інших доказів поставки товару на підставі Договору, його оплати матеріали справи не містять).

Оскільки в порушення приписів частин третьої та п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України оспорюваний Договір не відображає вільного волевиявлення позивача на його укладення та не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, висновок місцевого господарського суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позову є необґрунтованим та неправомірним.

За наведеного, оцінюючи докази у справі у їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, апеляційний господарський суд вбачає підстави дійти висновку про правомірність заявлених позивачем вимог про визнання недійсним спірного Договору та їх задоволення.

Щодо наданих у судовому засіданні представником відповідача для огляду видаткових накладних (у встановленому порядку до матеріалів справи не долучені), які не подавались до місцевого господарського суду при розгляді справи та за якими, як стверджує відповідач, ним здійснювалась поставка товару позивачу на підставі Договору, а позивач вартість цього товару оплатив, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Статтями 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ч. 1 ст. 101 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Про наведене вище зазначено у абзаці третьому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" з подальшими змінами.

Разом з тим, надавши до суду апеляційної інстанції для огляду видаткові накладні, додаток № 1 до Договору, які не були надані відповідачем при розгляді справи у місцевому господарському суді, відповідач не навів жодних поважних причин неможливості подання зазначених додаткових доказів до суду першої інстанції. З матеріалів справи вбачається, що відповідач був належний чином повідомлений про дати слухання справи місцевим господарським судом (а.с. 34, 54, 60, т. 1) (окрім судового засідання, призначеного на 16.12.2014 року), проте представник відповідача був присутній у судовому засіданні лише 07.10.2014 року, відзиву та жодних заперечень на позов від відповідача до суду першої інстанції не надходило.

При розгляді господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/3421/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветком" про стягнення заборгованості за спірним Договором (яка оглянута апеляційним господарським судом) зазначене товариство також не посилалось на докази, про які повідомило у судовому засіданні апеляційного господарського суду 19.02.2015 року при розгляді даної справи. Окрім того, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2014 року у справі № 904/3421/14, яким встановлено факт непідписання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 спірного Договору та накладних, не було оскаржене Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрветком" та набрало законної сили.

Оскільки можливість подання відповідачем додаткових доказів, про які зазначив представник відповідача у суді апеляційної інстанції та які існували на момент прийняття рішення у даній справі, залежала виключно від волі відповідача, відсутні правові підстави для прийняття таких додаткових доказів судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами позивача та вважає таким, що не відповідає обставинам справи, висновок місцевого господарського суду щодо не зазначення позивачем у позові та не доведення позивачем того, з якої з підстав, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України, повинен бути визнаний недійсним Договір поставки, укладений між сторонами. Такі висновки спростовуються змістом позовної заяви та доданими до неї документами.

Окрім того, господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у абзаці сьомому підпункту 3.12. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Таким чином, враховуючи наведене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду в повному обсязі та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, які полягають у сплаті судового збору, за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 року у справі № 904/7228/14 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 року у справі № 904/7228/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поставки № 96 від 13.08.2010 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрветком" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветком" (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Панікахи, будинок 2, кімната 605, ідентифікаційний код 37005926) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (49080, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрветком" (49000, місто Дніпропетровськ, вулиця Панікахи, будинок 2, кімната 605, ідентифікаційний код 37005926) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (49080, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 23.02.2015 року

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко