Постанова

від 24.07.2009 по справі 29/187-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/187-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2009 р.                                                           Справа № 29/187-09  

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Єгоровій А.О.

за участю представників сторін:

позивача – Кузнєцова Р.В., дов. №06/09 від 23.02.09 р., після перерви не з‘явився

відповідачів  –1) Славутської І.С., дов. б/н від 29.06.09 р.; 2) не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 1702 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 14.05.09 р. по справі № 29/187-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікант", м. Київ,

до  1) товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "РоДаН", с. Кулиничі Харківського району Харківської області,  2) товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест", м. Одеса,

про стягнення 277444,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікант", позивач, звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "РоДаН" та товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест", відповідачів, 236480,26 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, річних, а також судові витрати.

          Рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2009р. у справі     № 29/187-29 (суддя Тихий П.В.) позов ТОВ “ТД “Вікант”до ТОВ “Гефест”задоволено: стягнуто з  товариства з обмеженою відповідальністю “Гефест”на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікант" 236480,26 грн. боргу; 33818,52 грн. індексу інфляції, нарахованого на суму боргу; 7145,84 грн. річних, 2681,51 грн. державного мита та 118,00 грн. судових витрат. В позові ТОВ “ТД “Вікант”до ТОВ “НВП “РоДан” відмовлено.

          Задоволення позовних вимог до Відповідача №2 у повному обсязі суд першої інстанції обгрунтував тим, що Позивачем по видатковим накладним, в яких зазначена діюча на день відвантаження ціна, кількість та асортимент товару, передано у власність Відповідача №2 товар (металопрокат) на загальну суму 568 628,50 грн. Відповідач №2 прийняв товар, що підтверджується підписами в накладних, які містяться в матеріалах справи. На оплату відвантаженого товару Позивачем були виписані та передані Відповідачу №2 відповідні рахунки-фактури. Не дивлячись на відсутність письмового договору, фактично між сторонами було укладено окремі договори купівлі-продажу, письмовим підтвердженням чого відповідно до п.1 ст.208 ЦК України є накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни, що є істотними умовами договору кулівлі-продажу, а відтак сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, які регулюють правові відносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов'язань. Відповідно до вимог ч.І ст.692 та ч.2 ст.530 ЦК України Відповідач №2 повинен був сплатити вартість отриманого товару впродовж семи днів з моменту пред'явлення вимоги про сплату. Так, Відповідач №2 отримав товар, проте повністю не сплатив його вартість, у зв'язку з чим Позивач направив на адресу Відповідача №2 письмову вимогу про погашення боргу. Сума боргу підтверджена сторонами актом звірки розрахунків станом на 31.12.2008 р., яка Відповідачем №2 не оспорена, та ним не надано до суду доказів погашення боргу. Інфляційне збільшення суми боргу та 3% річних нараховані Позивачем відповідно до вимог ст.625 ЦК України. Оскільки відповідно до договору поруки, укладеного між Позивачем та Відповідачем №1 на забезпечення виконання Відповідачем №2 зобов'язань по сплаті отриманого від Позивача товару, строк виконання зобов'язання останнього перед Позивачем настає після 10-денного терміну з моменту пред'явлення Позивачем відповідної вимоги, а така вимога пред'явлена не була, вимоги Позивача до Відповідача № 1 задоволенню не підлягають.

Відповідач № 2  - ТОВ “Гефест” з рішенням господарського суду першої інстанції від 14.05.2009 року у справі № 29/187-09 не погодилося, вважає, що місцевий господарський суд порушив принцип всебічності, повноти та об'єктивності  розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а тому оскаржуване рішення, на його думку,  є незаконним та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову до Відповідачів відмовити повністю.

  Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.0б.2009 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.07.2009 р..

  Представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вікант" у відзиві на апеляційну скаргу відповідача № 2 та в судовому засіданні   проти її доводів заперечує, вважає рішення  таким, що не підлягає скасуванню.

         Представник  відповідача № 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "РоДаН"  в судовому засіданні проти скарги заперечила, просить рішення суду пешої інстанції залишити без змін.

         Представник відповідача № 2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест", м. Одеса в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи належним чином повідомлений, за письмовим клопотанням просить розгляд справи відкласти на іншу дату, у зв»язку  із зайнятістю  у інших судових засіданнях.

        Колегія суддів , не знайшла  підстав для відкладення розгляду справи, в судовому засіданні 16.07.2009 року було оголошено перерву до 9:20 год. 23.07.2009 року для виготовлення повного тексту постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази,  відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та  процесуального  права, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду першої інстанції скасуванню частково, з прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

Відповідач   №2 -  товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест", м. Одеса у   своїй   апеляційній   скарзі   зазначає,   що   Позивач,   чітко визначивши загальний розмір позовних вимог, не зазначив, в яких саме частинах просить      стягнути з Відповідачів заявлену до стягнення суму боргу, що, на думку Відповідача №2,  позбавив  можливості суд першої інстанції визначити, якими є розмір позовних вимог до Відповідача №1, а якими - до Відповідача №2.          

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з  доводами апелянта та вважає, що Позивачем не виконані вимоги ст.54 ГПК України, зокрема, п.4) ч.2 щодо необхідності у разі подання позову до кількох відповідачів зазначення змісту позовних вимог щодо кожного з них, проте ця обставина не є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст.63 ГПК України.

Також,  Відповідач №2 вказує на те, що загальна сума, заявлена Позивачем до стягнення з Відповідачів становить 277 444,62 гра., проте сума державного мита, яка зазначена в резолютивній частині рішення суду першої інстанції, становить лише 2 681,51 гри., що не відповідає  1% від загального розміру позовних вимог, як це визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Проте,  суд першої інстанції вирішив питання щодо розподілу господарських витрат, прийнявши додаткове рішення про стягнення з Відповідача №2 на користь державного бюджету України решти несплаченого державного мита у розмірі 92,94 грн. відповідно п.2 ч.1 ст.88 ПІК України.

Таким чином, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, про які згадувалося вище, а відтак правових підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування рішення суду в цій частині та задоволення апеляційної скарги, немає.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає вірним визначення правової природи судом першої інстанції відносин, що склалися між Позивачем та Відповідачем №2, які були визначені  судом як окремі договори купівлі-продажу. Про вірність вказаного висновку свідчить наявність відповідних видаткових накладних, в яких містяться найменування, кількість та ціна товару, що в свою чергу, вказує на укладення договору, що обумовлено досягненням сторонами домовленості по всім істотним умовам відповідно до ч.1 ст.638, ст.655 ЦК України. Крім того, Відповідач №2 в апеляційній скарзі не заперечує проти факту отримання товару та не оспорює суму основного боргу, що виникла у зв'язку з неналежним виконанням ним зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару.

Що стосується інших обставин, на які посилається апелянт, наводячи доводи в обґрунтування своєї апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Між Позивачем та Відповідачем №1 05.06.2009 р, був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, Відповідач №1 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем №2 зобов'язань по сплаті за отриману продукцію. Одночасно з укладенням вказаного договору Позивачем був переданий на користь Відповідача №2 товар за першою в хронологічному порядку видатковою  накладною, що підтверджують борг Відповідача №2 перед Позивачем. Інші передачі товару були здійснені Позивачем 18.06.2008 р., 23.06.2008 р. та 04.07.2008 р.

Оскільки строк виконання основного зобов'язання не був визначений сторонами, позивач надіслав на адресу Відповідача №2 рахунки-фактури від 04.06.2008 р„ 18.06.2008 р., 23.06.2008 р. та 03.07.2008 р„, після отримання яких останній повинен був впродовж 7-денного строку сплатити вартість отриманого товару, що відповідає вимогам ч.2 ст.530 ЦК України. Після спливу вказаного терміну Позивач розпочав нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу.

Із матеріалів  справи, вбачається, що після надання Позивачем товару на користь Відповідача №2 на суму 137 459,40 грн., Відповідачем №2 були сплачені на користь Позивача грошові кошти у розмірі 255 394,30 грн. Після надання Позивачем товару на користь Відповідача №2 на суму 130 204,10 грн., Відповідачем №2 були сплачені на користь Позивача грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн. Після надання Позивачем товару на користь Відповідача №2 на суму 156 128,00 грн., Відповідачем №2 були сплачені на користь Позивача грошові кошти у розмірі 148 802,42 грн. Після надання Позивачем товару на користь Відповідача №2 на суму 144 837,00 грн., Відповідачем №2 були сплачені на користь Позивача грошові кошти у розмірі 119 700,00 грн., а потім 40 000,00 грн., двічі по 50 000,00 грн., 10 000,00 грн„ 20 000,00 грн., ще 10 000,00 грн. та 50 000^00 грн. Зазначений рух товару та грошових коштів також можливо прослідкувати з акту звірки, наданого Позивачем, що був підписаний сторонами станом на 31.12.2008 р.

Таким чином, загалом вартість отриманого товару Відповідачем №2 від Позивача становить 568 628,50 грн., а загальний розмір сплачених грошових коштів Відповідачем №2 становить 853 896,72 грн. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає невірним та необгрунтованим задоволення позовних вимог Позивача в частині стягнення з Відповідача №2 трьох відсотків річних та інфляційного збільшення суми боргу. Факт переплати Відповідачем №2 на користь Позивача грошових коштів у розмірі 285 268,22 грн. (853 896,72 грн. - 568 628,50 грн.) узгоджується з сумою боргу Відповідача №2, що визначений актом звірки станом на З1.12.2009 р., оскільки є накопичувальним та виник раніше, в межах інших зобов'язань сторін, проте які не с предметом позову, а відтак до уваги судом першої інстанції не могли бути прийнятими.

Стосовно відмови судом першої інстанції у .задоволенні позову до Відповідача №1.

Як визначено умовами договору поруки Відповідач №1 зобов'язався виконати свої обов'язки перед Позивачем в 10-денний термін з дня отримання від Позивача вимоги про це. Проте Позивач з такою вимогою до Відповідача №1 не звертався  та суд першої інстанції дійшов висновку щодо ненастання моменту виконання Відповідачем №1 зобов'язання за договором поруки. Проте, ці умови не кореспондуються з вимогами чинного законодавства щодо строків (термінів) виконання зобов'язань, оскільки ч.2 ст.530 ЦК України не визначає форми пред'явлення вимоги до боржника, а отже подання позовної заяви до Відповідача №1 цілком можливо розглядати як таку вимогу. При цьому з моменту відкриття провадження у даній справі до прийняття рішення минуло більше ніж 7 днів, тому термін, визначений вказаною нормою ЦК України, минув, але боржник не виконав свого зобов'язання, а отже строк виконання зобов'язання Відповідачем №1 наступив.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального права, стягнення з Відповідача №2 всієї суми боргу, не дивлячись на укладення Позивачем з Відповідачем №1 договору поруки. Адже відповідно до ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З огляду на зазначене вище , судова колегія дійшла висновку, що місцевий суд Харківської області невмотивовано, без наявності у справі належних і достатніх доказів та правових підстав задовольнив позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ»на  його користь суми боргу -236 480,26 грн.,  інфляційного збільшення - 33 818,52 грн.,  3% річних - 7 145,84 грн., 2681,51   грн.    - державного   мита   та   118   грн.   витрат   на   інформаційне-технічне забезпечення судового процесу  та безпідставно відмовив   Позивачу  в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю  «РоДаН»,  а тому рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення  про задоволення позову у частині стягнення з Відповідача №1  - боргу в сумі 118 240,13 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі  1294, 28 грн.  –( із розрахунку 1387,22 грн.-  за мінусом  92,94 грн. –держмита, що стягнуто  з Відповідача № 2  відповідно до додаткового рішення господарського суду  Харківської області від 05 червня 2009 року, яке не оскаржується) та витрат на ІТЗ в сумі 59,0 грн., а також задоволення позову в частині стягнення   з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «РоДаН»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ»суми боргу у розмірі 118 240,13 грн., державного мита в сумі 1 387 грн. 23 коп.  та витрати  на ІТЗ судового процесу в сумі 59 грн. 00          коп.

           Враховуючи викладене та  керуючись статтями  33, 43, 99, 101 пунктом 2) частини 1 ст. 103, пунктами 1), 4) ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ»на рішення господарського  суду  Харківської області     від   14.05.2009  р.  у  справі №29/187-09 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2009 р. у справі № 29/І87-09 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ» суми боргу -236 480,26 грн., його інфляційного збільшення - 33 818,52 грн. та 3% річних - 7 145,84 грн., 2681,51   грн.   державного   мита   та   118   грн.   витрат   на   інформаційне-технічне забезпечення судового процесу  та в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю  «Торговий  дім  ВІКАНТ» в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю  «РоДаН»- скасувати та прийняти  в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ»  (65026, м. Одеса, вул. І. Буніна, 33/15, код 31681536, р/р 2600166628780 у Одеській філії АКБ «УСБ», м. Одеса, МФО 328016)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ»(01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 34/2, оф. 5, код 31568293, р/р 26005010029783 в ВАТ «Державний  експортно-імпортний Банк України»м. Києва)  суму боргу у розмірі 118 240,13 гри., державного мита в сумі 1294,28 грн. та 59,00 грн. - витрат на ІТЗ судового процесу.

Стягнути   з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «РоДаН» " (вул. Ювілейна, 2-а, кв. 28 , с. Кулиничі Харківського району Харківської області,  код 31693976, р/р 26004811164250 ТВБВ №811 ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 351016)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ» (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 34/2, оф. 5, код 31568293, р/р 26005010029783 в ВАТ «Державний  експортно-імпортний Банк України»м. Києва)  суму боргу у розмірі 118 240,13 грн., державного мита в сумі 1 387 грн. 23 коп.  та витрати  на ІТЗ судового процесу в сумі 59 грн. 00          коп.

       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ВІКАНТ»(01001, м. Київ, вул. Еспланадна, 34/2, оф. 5, код 31568293, р/р 26005010029783 в ВАТ «Державний  експортно-імпортний Банк України»м. Києва) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕФЕСТ» (65026, м. Одеса, вул. І. Буніна, 33/15, код 31681536, р/р 2600166628780) , 23 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 59 грн. 00 коп.- сплаченого  при  подачі апеляційної скарги.

         Доручити господарському суду  Харківської області видати відповідні накази.

         Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

         Головуючий суддя                                                                    Сіверін В. І.  

                                 Суддя                                                                    Білоконь Н. Д.  

                                 Суддя                                                                    Терещенко О.І.