Постанова

від 08.12.2014 по справі 815/4919/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4919/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

при секретарі судового засідання - Свириді Х.С.

за участю:

представника позивача - Фатєєвої Я.А.

представника відповідача - Трусова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекарт-Прилад» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телекарт-Прилад» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 5 травня 2014 року № 0001312201 та № 0001322201.

В судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов, просила суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях по справі. (т.1 а.с.2-6, 137-139)

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні повністю, з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. (т.1 а.с.123-125)

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 10.12.2001 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Телекарт-Прилад» (далі - ТОВ «Телекарт-Прилад» / позивач) зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код: 13881657, місцезнаходження: 65113, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 162. (т.1 а.с.38-42, 140-141)

10.04.1991 року позивача узято на облік в органах державної податкової служби за № 7678 та він перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси / відповідач). (т.1 а.с.44, 135)

30.06.1997 року позивача зареєстровано платником податку на додану вартість та видано Свідоцтво № 200119986, Серія НБ № 517829, про реєстрацію платника податку на додану вартість, відповідно до якого дата початку дії Свідоцтва: квітень 2013 року. (т.1 а.с.43)

Постановою слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області Узун М.Ю. від 19 березня 2014 року за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42012110060000242: призначено проведення виїзної позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТЕЛЕКАРТ-ПРИЛАД» (ЄДРПОУ 13881657) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ФРІМЕН» (37222861), ТОВ «ГРЕСХОППЕР» (37451644) за період діяльності 01.01.2011 - 31.12.2012 років; проведення виїзної позапланової перевірки доручено співробітникам ДПІ у Київському районі м. Одеси. (т.1 а.с.129)

З 09.04.2014 року по 15.04.2014 року, на підставі направлення від 2 квітня 2014 року за № 269 (т.1 а.с.127), виданого ДПІ у Київському районі м. Одеси, службовою особою відповідача, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI , зі змінами та доповненнями, та наказу від 2 квітня 2014 року за № 238-н (т.1 а.с.126), проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Телекарт-Прилад» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Гресхоппер» (код ЄДРПОУ 37451644) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Направлення від 2 квітня 2014 року № 269 на проведення перевірки пред'явлено та копію наказу від 2 квітня 2014 року № 238-н про проведення перевірки вручено позивачу 09.04.2014 року. (т.1 а.с.127)

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18 квітня 2014 року № 829/22-01/13881657. (т.1 а.с.9-25)

Відповідно до висновку зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України , в результаті чого суб'єктом господарювання занижено податок на додану вартість на загальну суму 577552 грн., у тому числі, за квітень 2011 року - 472552 грн., за травень 2011 року - 93858 грн., за червень 2011 року - 11142 грн.;

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого суб'єктом господарювання занижено податок на прибуток на загальну суму 664184 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року - 664184 грн.

Відповідно до змісту даного акта перевірки, вищенаведені порушення встановлені відповідачем виходячи з наступного:

- ТОВ «Гресхоппер», код ЄДРПОУ 37451644, ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, стан - « 8» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

- ДПІ у Київському районі м. Одеси отримано інформацію, згідно якої з'ясовано, що досудовим розслідуванням встановлено, що за період 2010 - 2012 роки ОСОБА_4, за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 (директор TOB «Гресхоппер») створив ряд підприємств з ознаками фіктивності. Діяльність зазначеної громадянки, як посадової особи, пов'язана з наданням послуг суб'єктам господарської діяльності - підприємствам реального сектору економіки, по безпідставному формуванню податкового кредиту та завищення валових витрат, шляхом незаконного «конвертування» безготівкових коштів в готівку. Відповідно встановленої інформації організатором даної схеми є ОСОБА_4, котрий офіційно не виступає як засновник або посадова особа в підприємстві, а здійснює керівництво ним через підставних осіб. Встановлено, що реально діючі підприємства - «вигодо набувачі» перераховують безготівкові кошти на рахунки підконтрольних підприємств ОСОБА_4, котрі в подальшому перераховуються по ланцюгу на інші фіктивні підприємства.

Таким чином, TOB «Телекарт-прилад» фактично фінансово-господарські операції з вказаним контрагентом в перевіряємому періоді не здійснювало, що свідчіть про укладення з ними угод без мети настання реальних наслідків;

- оскільки відповідно до частин першої і п'ятої статті 203, частин першої і другої статті 215, статті 228 ЦК України, правочини, укладені з TOB «Гресхоппер», є нікчемними - в силу припису закону, тобто правочини, укладені з указаними контрагентами порушують публічний порядок суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Податковим повідомленням-рішенням відповідача від 05.05.2014 року № 0001312201 (т.1 а.с.8) позивача повідомлено, що згідно з п. 54.3 ст. 54 гл. 4 розд. ІІ Податкового кодексу України , на підставі акта перевірки № 829/22-01/13881657 від 18.04.2014 року, встановлено порушення гл. 3, ст. 139 п. 139.1 пп. 139.1.9 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року , у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, у загальному розмірі 664184 грн., у тому числі за основним платежем - 664184 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 0 грн.

Податковим повідомленням-рішенням відповідача від 5 травня 2014 року № 0001322201 (т.1 а.с.7) позивача повідомлено, що згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до ст. 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI , на підставі акта перевірки від 18.04.2014 року № 829/22-01/13881657, встановлено порушення п. 198. 3, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, у загальному розмірі 577552 грн., у тому числі за основним платежем - 577552 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення відповідача від 5 травня 2014 року № 0001312201 та № 0001322201 залишені без змін, а первинна скарга позивача - без задоволення. (т.1 а.с.131-134)

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

В судовому засіданні також встановлено, що між позивачем, як «Покупцем», та ТОВ «Гресхоппер», як «Продавцем», укладено договір купівлі-продажу № ТК-29 від 1 квітня 2011 року (т.1 а.с.45-46), відповідно до якого, зокрема:

- Продавець зобов'язаний передати у власність, а Покупець належним чином прийняти та оплатити комплектуючі, матеріали та інші товари (найменування, ціна та кількість вказана у рахунках-фактурах або видаткових накладних) в строк та за умовами цього договору;

- ціни на продукцію вказані в рахунках-фактурах;

- оплата продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на

розрахунковий рахунок Продавця у розмірі, що вказані у рахунках-фактурах;

- постачання продукції здійснюється згідно рахунків-фактур, котрі складаються по

замовленню Покупця у письмовій формі та підписуються уповноваженим представником та скріплюються печатками. Постачання продукції здійснюється на складі Покупця. Товарно-транспортні расходи входять до складу вартості продукції та окремо не вказуються та не сплачуються. Датой постачання вважається дата фактичного отримання продукції на складі Покупця;

- кількість продукції, що постачається, вказується у рахунках-фактурах та у видаткових накладних по позиціях;

- цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011 р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на один рік на тих умовах, які були передбачені цим договором, тощо.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, в т.ч. на підтвердження виконання умов вищенаведеного договору і подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Гресхоппер» товарно-матеріальних цінностей, правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за спірними правовідносинами за перевіряємий період позивачем суду також надано копії, зокрема (т.1 а.с.47-117, 144-250, т.2 а.с.1-45):

- видаткових накладних,

- податкових накладних,

- прибуткових ордерів,

- журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік,

- податкової декларації з податку на прибуток підприємства за спірний період з додатками та доказами щодо дати отримання їх органом ДПС,

- податкових декларацій з податку на додану вартість за спірний період з додатками та доказами щодо дати отримання їх органом ДПС,

- реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за спірний період,

- карток руху товарно-матеріальних цінностей,

- платіжних доручень.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 03.10.2014 року (т.1 а.с.142-143), 11.01.2011 року проведено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гресхоппер» (скорочене найменування - ТОВ «Гресхоппер»), ідентифікаційний код: 37451644, станом на час укладання вищенаведеного договору з позивачем (01.04.2011 року) та фактичного виконання зобов'язань за ним у перевіряємий період (квітень - червень 2011 року), зокрема:

- 04.04.2011: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна видів діяльності);

- 24.05.2011: державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу або інформації про засновників);

- 28.10.2011: підтвердження відомостей про юридичну особу.

На виконання ухвали суду про витребування інформації та її документального підтвердження щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42012110060000242 від 13.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 та ч. 3 ст. 212 КК України, в т.ч. належним чином засвідченої копії останнього рішення по ньому з відміткою про дату набрання ним законної сили, Головне управління ДФС в Одеській області листом від 17.11.2014 року за вих. № 435/9/15-32-09-02 повідомило суд, що станом на 17.11.2014 року здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42012110060000242 від 13.12.2012 року. (т.2 а.с.57-59)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 6 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі:

- податкових декларацій (розрахунків),

- фінансової, статистичної та іншої звітності,

- регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом,

- первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також

- отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України, зокрема, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Пунктом 83.1 статті 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 198 ПК України, зокрема:

198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновків про те, що:

- законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит.

Даний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. При цьому з будь-якою залежністю із правильністю (своєчасністю, правомірністю тощо) декларування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплатою податкових зобов'язань підприємствами-контрагентами платника цього податку тощо - законодавець не пов'язує.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників робіт (послуг) по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань;

крім того:

- на порушення п. 83.1 ст. 83 ПК України під час проведення даної перевірки для відповідача підставами для висновків про встановлені порушення стала лише та виключно інформація досудового розслідування кримінального провадження № 42012110060000242 від 13.12.2012 року, зокрема, без аналізу та надання оцінки: фінансової, статистичної та іншої звітності позивача; регістрів податкового та бухгалтерського обліку позивача, ведення яких передбачено законом, та первинних документів позивача, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача.

При цьому також, відповідач, відповідно до частин першої і п'ятої статті 203, частин першої і другої статті 215, статті 228 ЦК України, зробив висновок, що правочини, укладені з TOB «Гресхоппер», є нікчемними - в силу припису закону, тобто правочини, укладені з указаними контрагентами порушують публічний порядок суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків.

Проте, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З урахуванням того, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, - доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідного вироку суду немає ;

також:

- станом на момент укладання договору з позивачем (01.04.2011 року) та фактичного виконання зобов'язань за ним у перевіряємий період (квітень - червень 2011 року) ТОВ «Гресхоппер», ідентифікаційний код 37451644: зареєстровано як юридична особа; підтверджено відомості про юридичну особу; місцезнаходження не змінено тощо;

- згідно акту перевірки, будь-яких претензій/зауважень/тощо до первинної документації позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Гресхоппер» та/або її ненадання позивачем - у відповідача немає;

- на виконання вимог ч. 1 ст. 71 КАС України позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги;

тому:

- встановлення відповідачем в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях порушення позивачем: гл. 3, ст. 139 п. 139.1 пп. 139.1.9, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), - є необґрунтованими та безпідставними.

Інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не наведено та не надано;

відповідно:

- податкові повідомлення-рішення від 5 травня 2014 року № 0001312201 та № 0001322201 - прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому вони підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 71, 86, 94, 158-162, 167, 184-186 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекарт-Прилад» - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 5 травня 2014 року № 0001312201 та № 0001322201.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В повному обсязі постанову складено 8 грудня 2014 року.

Суддя М.Г. Цховребова

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекарт-Прилад» - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 5 травня 2014 року № 0001312201 та № 0001322201.

08 грудня 2014 року.