Рішення

від 09.12.2014 по справі 911/4235/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"09" грудня 2014 р. Справа № 911/4235/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Принт» , м. Харків,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» , м. Сквира,

про стягнення 139 745,13 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Ортіков А.М., уповноважений, довіреність від 03.09.2014р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Аргумент Принт», м. Харків, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 15.09.2014р. до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2», м. Сквира, в якому просить суд стягнути з відповідача 139 745,13 грн. заборгованості за договором поставки від 28.01.2009р. №1057, в тому числі суму основного боргу, пені та трьох процентів річних, та судовий збір в розмірі 2 794,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки від 28.01.2009р. №1057 поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних на загальну суму 417 646,90 грн. Проте, в порушення умов договору поставки від 28.01.2009р. №1057 відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав та за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 115 646,90 грн. Крім того, позивач твердить, що у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з відповідача належить до стягнення пеня та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2014р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Принт» до товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» про стягнення 139 745,13 грн. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4235/14 та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 14.10.2014р.

13.10.2014р. позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на належних відповідачу банківських рахунках в межах суми позовних вимог. Ухвалою від 14.10.2014р. суд задовольнив заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Аргумент Принт" від 13.10.2014р. про забезпечення позову та вжив заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" в межах суми позовних вимог та сплаченого судового збору всього в розмірі 144 367,04 грн., які знаходяться на банківських рахунках, що належать боржнику.

14.10.2014р. до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що відповідач виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем за спірний період згідно Договору поставки від 28.01.2009р. №1057 на суму 114 400,00 грн., що підтверджується доданими до відзиву платіжними дорученнями. В частині стягнення основного боргу в сумі 1 603,50 грн. слід відмовити, оскільки за умовами договору оплата за товар має здійснюватись після його реалізації кінцевому споживачу, а товар на вказану суму відповідачем ще не реалізований.

14.10.2014р. представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, вимоги ухвали суду від 02.10.2014р. не виконали, витребувані судом документи не подали та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомили, хоча в порядку ст. 87 ГПК України були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце проведення судового засідання. Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2014р. розгляд справи відкладено на 04.11.2014р.

03.11.2014р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання від 03.11.2014р. без номеру про зупинення провадження у справі №911/4235/14, в якому позивач просив суд зупинити провадження у справі та на підставі пункту 2 частини другої статті 79 ГПК України надіслати матеріали господарської справи до Сквирського РУ ГУМВСУ у Київській області. Клопотання судом залишено без задоволення. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із нез'явленням представників сторін, неподанням витребуваних судом документів та доказів.

02.12.2014р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору.

В судове засідання 02.12.2014р. з'явилися представники позивача, які на виконання вимог господарського суду подали витребувані судом документи. Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи.

Відповідач в судове засідання 02.12.2014р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 02.10.2014р., від 14.10.2014р., від 04.11.2014р. та від 25.11.2014р. не виконав, витребувані судом документи не подав та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча в порядку ст. 87 ГПК України був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце проведення судового засідання. Ухвалою господарського суду Київської області від 02.12.2014р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 16.12.2014р. Цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 09.12.2014р. та повторно зобов'язано відповідача подати двосторонній акт інвентаризації залишків нереалізованого товару за спірними видатковими накладними згідно Договору поставки від 28.01.2009р. №1057, а також наявні у відповідача інші документи та докази, що стосуються предмету спору.

В судове засідання 09.12.2014р. з'явився представник позивача. Відповідач свого представника у судове засідання повторно не направив, витребувані судом документи не подав та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Принт», м. Харків (далі по тексту - ТОВ «Аргумент Принт»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2», м. Сквира (далі по тексту - ТОВ «Край-2»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 28.01.2009р. між ТОВ «Аргумент Принт» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Край» (покупець) Договір поставки №1057 (далі - Договір), згідно якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах цього Договору. Відповідно до умов Договору:

- асортимент, загальна кількість та ціна товару, що підлягає поставці на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (Додаток №1 «Специфікація») 9пункт 1.2. Договору);

- умови поставки в редакції «Інкотермс» 2000 року - DDP (поставка постачальником товару в магазин покупця, відвантаженим на його рампу), з урахуванням особливостей, встановлених даним Договором (пункт 1.4. Договору);

- постачальник зобов'язується поставляти товар у погоджений сторонами у замовленні строк. У випадку порушення постачальником строку поставки (дострокової поставки, поставки після спливу погодженого строку) покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товару (пункт 2.3. Договору);

- здавання-приймання товару по кількості здійснюється згідно накладної, по якості - згідно документів, що підтверджують якість (сертифікати якості, сертифікати відповідності чи свідоцтва про визнання, висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи) (пункт 2.6. Договору);

- оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України по мірі реалізації згідно пункту 1.1. Додатку №4 до Договору поставки (пункт 3.1. Договору);

-у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої від вартості несплаченого товару, за кожен день затримки оплати (пункт 4.4. Договору);

- даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2009р. (пункт 6.4. Договору).

Крім того, пунктом 1.1. Додатку №4 «Спеціальні умови» до Договору сторонами погоджено, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 7 календарних днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в замовленні, протягом не більше, ніж 7 днів з дня поставки. Якщо постачальник не надасть накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

В подальшому, 10.09.2010р. між ТОВ «Аргумент Принт», товариством з обмеженою відповідальністю «Край» та ТОВ «Край-2» укладено додаткову угоду (про заміну сторони у зобов'язанні) до Договору, згідно якої сторони дійшли згоди про заміну сторони покупця з товариства з обмеженою відповідальністю «Край» на товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» щодо зобов'язань за Договором та з 10.09.2010р. всі права та обов'язки сторони покупця за Договором переходять від товариства з обмеженою відповідальністю «Край» до ТОВ «Край-2». Відповідно обов'язок оплатити згідно умов Договору товар, що був поставлений постачальником товариству з обмеженою відповідальністю «Край» та неоплачений до дати підписання даної угоди, переходить до ТОВ «Край-2».

Також, Додатковою угодою від 31.12.2011р. до Договору сторони погодили, що договір укладений строком до 31.12.2012р. Строк дії цього Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (пункт 6.4. Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Протягом дії договору з 11.03.2009р. по 16.04.2014р. позивачем здійснювалась поставка товару, а відповідачем здійснювалась часткова оплата отриманого товару. Так, на підтвердження даного факту позивачем подано суду копії видаткових накладних за період дії Договору з березня 2009р. по квітень 2014р. на загальну суму 424 224,76 грн., оригінали яких позивачем було надано для огляду в судовому засіданні, і за якими суд достовірно може ідентифікувати відповідача як особу, яка отримала товар від позивача на виконання укладеного між ними договору поставки.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Також позивачем подано копії виписок з банківських рахунків, засвідчені банківськими установами, які підтверджують часткову оплату відповідачем грошових коштів на загальну суму 312 700,00 грн.

Разом із тим, відповідно до ст.ст. 36, 43 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України першою інстанцією", копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55, а у разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Так, при дослідженні судом копій платіжних доручень, які додані відповідачем до матеріалів справи, судом встановлено, що копії платіжних доручень банком не засвідчені, не містять відмітки банківської установи про проведення платежу, у зв'язку з чим суд в порядку ст. ст. 36, 43 ГПК України не приймає зазначені платіжні доручення в якості доказу часткової оплати відповідачем поставленого позивачем товару.

За таких обставин, судом на підставі наданих позивачем виписок, наданих банківськими установами, встановлено, що відповідачем було частково оплачено вартість поставленого позивачем на загальну суму312 700,00 грн.

Отже станом на день звернення позивача з позовом до суду вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару станом на 15.09.2014р. складає 424 224,76 грн. - 312 700,00 грн. = 111 524,76 грн.

Умовами договору сторони передбачили, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 7 банківських днів з дня закінчення календарного тижня. Сторонами у Договорі не встановлено механізму інвентаризації нереалізованих залишків. Фактично в договорі визначена можливість покупцю в односторонньому порядку встановлювати та змінювати строк оплати, ухилятися від оплати отриманого товару, на що продавець, згідно умов договору не має механізмів впливу.

Відповідач твердить, що поставлений позивачем товар згідно накладної від 16.04.2014р. №177 на суму 1 603,50 грн. та накладної від 16.04.2014р №181 на суму 1 293,30 грн. е не реалізовано кінцевому споживачу. Доказів наявності залишків нереалізованого товару за видатковими накладними від 16.04.2014р. №177 на суму 1 603,50 грн. та від 16.04.2014р №181 на суму 1 293,30 грн. згідно Договору матеріали справи не містять.

Суд неодноразово зобов'язував відповідача подати суду двосторонній акт інвентаризації залишків нереалізованого товару за спірними видатковими накладними згідно Договору поставки від 28.01.2009р. №1057. Відповідач докази повернення поставленого товару або докази наявності залишків нереалізованого товару за спірними видатковими накладними згідно Договору суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Абзацом другим частини 1 ст. 530 ЦК України передбачено можливість визначити строк виконання зобов'язання шляхом визначення вказівки на подію, яка неминуче має настати .

Разом із тим, по-перше, реалізація товару, придбаного у відповідача, кінцевому споживачу, не є подією, що неминуче має настати. Товар може не бути реалізовано до завершення терміну придатності, або взагалі не бути реалізовано, пошкоджено, втрачено і зазначене не залежить від волі сторін Договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що строк оплати товару в Договорі та механізм його визначення належним чином не визначено, за таких обставин до відносин сторін слід застосовувати положення частини 1 ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто строк виконання відповідачем грошового зобов'язання є таким, що настав. Зазначена позиція кореспондується з позицією, викладеною в пункті 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та пункті 1 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Отже, проаналізувавши подані сторонами первинні документи, здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 111 524,76 грн.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 4.4. Договору, нараховану за період з 15.03.2014р. по 15.09.2014р.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Пунктом 4.4 Договору сторони передбачили за прострочення оплати товару сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що за порушення грошових зобов'язань за цим Договором покупець сплачує продавцю пеню (штрафну неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання.

Договірні правовідносини між сторонами щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України (постанова Верховного суду України від 24.10.2011р. у справі №25/187).

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 327,00 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

-строк та порядок оплати товару встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 4.4. Договору та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також встановлені постановами правління НБУ «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розміри облікової ставки НБУ;

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України;

- встановлений судом належний строк оплати за видатковими накладними;

суд самостійно здійснив повторний розрахунок пені та трьох процентів річних, та встановив, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 11 893,37 грн. та 3% річних в сумі 1 862,93 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Принт» 125 281,06 грн. заборгованості за Договором поставки від 28.01.2009р. №1057, з яких: основний борг в розмірі 111 524,76 грн., пеня в сумі 11 893,37 грн. та 3% річних в сумі 1 862,93 грн. Відшкодування позивачу судового збору суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 1 ст. 11, ст. ст. 16, 256, частиною 2 ст. 258, частинами 3, 4 ст. 267, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, частиною 1 ст. 546, ст. 549, частиною 2 ст. 614, частиною 2 ст. 625, ст. ст. 627, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, частиною 1 ст. 179, частиною 1 ст. 181, ст. 230, частинами 4, 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Принт» до товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Край-2" (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22, код ЄДРПОУ 35231874)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент Принт» (61170, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 130, кв. 122, код ЄДРПОУ 33122850)

111 524,76 грн. (сто одинадцять тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні сімдесят шість копійок) основного боргу,

11 893,37 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дев'яносто три гривні тридцять сім копійок) пені,

1 862,93 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят дві гривні дев'яносто три копійки) трьох процентів річних,

2 505,63 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ять гривень шістдесят три копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 12.01.2015р.