Рішення

від 22.07.2009 по справі 9/49

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/49

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

22.07.09 р.                                                                                                       Справа № 9/49                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Мельничук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика „Варіант”, м. Харків

до відповідача Приватного підприємства „Будмонтажгрупп”, м. Донецьк

про стягнення 529 779 грн. 18 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фабрика „Варіант”, м.Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Будмонтажгрупп”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 529 779 грн. 18 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 397 972грн.05коп., пені в розмірі 19 891грн.51коп., штрафу в розмірі 79 594грн.40коп., 3% річних в розмірі 5 079грн.92коп. та інфляційних витрат в розмірі 27 241грн.30коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №159 від 04.09.2008р., специфікацію до вказаного договору, договір купівлі-продажу №169 від 13.10.2008р., специфікацію до вказаного договору, видаткові накладні №ВА-0001729 від 07.10.2008р., №ВА-0001765 від 14.10.2008р., довіреності на отримання ТМЦ серії ЯПЛ №223568 від 07.10.2008р., серії ЯПЛ №223572 від 14.10.2008р., банківські виписки.

Відповідач який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 24.06.2009р., 15.07.2009р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами

Згідно відомостей Управління державної реєстрації Донецької міської ради №4149 від 07.07.2009р., Приватне підприємство „Будмонтажгрупп”, м. Донецьк станом на 07.07.2009р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:

04.09.2008р. та 13.10.2008р. між позивачем та відповідачем укладені договори купівлі-продажу №159 та №169, відповідно з якими продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (відповідача) комплект опалубки (далі - товар), кількість, комплектність, ціна та асортимент якого визначені у специфікації, а покупець приймає на себе зобов`язання оплатити повну вартість та прийняти товар згідно умов договору (п.2.1 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договори купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договорами купівлі-продажу №159 від 04.09.2008р. та №169 від 13.10.20087р.

Відповідно до п.3.1 договорів, вартість, комплектність, кількість та асортимент товару визначається у специфікації.

Так, сторонами підписано специфікацію до договору №159 від 04.09.2008р. на загальну суму поставки 236 885грн.04коп. з ПДВ та специфікацію до договору №169 від 13.10.2008р. на загальну суму поставки 216 087грн.01коп.

Одночасно, п.3.2 договору №159 від 04.09.2008р. визначено, що загальна вартість цього договору складає: 236 885грн.04коп. в т.ч. ПДВ 20% 39 480грн.84коп. Пунктом 3.2 договору №169 від 13.10.2008р. передбачено, що загальна вартість цього договору складає: 216 087грн.01коп. в т.ч. ПДВ 20% 36 014грн.50коп.

Крім того, п.3.4 договору №159 від 04.09.2008р. передбачено здійснення покупцем передоплати в розмірі 50 000грнн.00коп. протягом 3 банківських днів з дати підписання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2008р. відповідач здійснив передоплату в розмірі 50 000грнн.00коп. згідно п.3.4 договору №159 від 04.09.2008р., що підтверджується відповідною банківською випискою, копія якої наявна в матеріалах справи.

За твердженням позивача, на виконання умов договору №159 від 04.09.2008р., останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 236 885грн.04коп., що підтверджується видатковою накладною №ВА-0001729 від 07.10.2008р. та на виконання умов договору №169 від 13.10.2008р. здійснена поставка товару на загальну суму 216 087грн.01коп., що підтверджується видатковою накладною №ВА-0001765 від 14.10.2008р. Копії вказаних накладних наявні в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних в графі „получил(а)” та довіреностями на отримання ТМЦ серії ЯПЛ №223568 від 07.10.2008р., серії ЯПЛ №223572 від 14.10.2008р., на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, видаткові накладні №ВА-0001729 від 07.10.2008р., №ВА-0001765 від 14.10.2008р. не мають посилань на відповідні договори, проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних поставок є саме договір №159 від 04.09.2008р. та договір №169 від 13.10.2008р., оскільки вказаний у цих накладних товар ідентифікується специфікаціями до вказаних вище договорів. Крім того, в довіреності серії ЯПЛ №223568 від 07.10.2008р. зазначено, що товар отримано відповідно до специфікації до договору купівлі-продажу №159 від 04.09.2008р., а з наданої позивачем копії податкової накладної №1589 від 14.10.2008р. вбачається, що умовою поставки на суму 216 087грн.01коп. є договір купівлі-продажу №169 від 13.10.2008р.

Пунктом 3.4 договору №159 від 04.09.2008р. сторони передбачили, що покупець повинен оплатити вартість товару наступним чином:

-          передоплата у розмірі 50000грн.00коп. протягом 3 банківських днів з дати підписання договору.

-          остаточні суми в розмірі 186 885грн.04коп., в т.ч. ПДВ 31147грн.51коп. покупець сплачує наступним чином:

-          до 5 листопада 2008р. суму в розмірі 46721грн.26коп., в т.ч. ПДВ 20% 7786грн.88коп.;

-          до 25 листопада 2008р. суму в розмірі 46721грн.26коп., в т.ч. ПДВ 20% 7786грн.88коп.;

-          до 5 грудня 2008р. суму в розмірі 46721грн.26коп., в т.ч. ПДВ 20% 7786грн.88коп.;

-          до 25 грудня 2008р. суму в розмірі 46721грн.26коп., в т.ч. ПДВ 20% 7786грн.88коп.

Пунктом 3.4 договору №169 від 13.10.2008р. сторони передбачили, що покупець повинен оплатити вартість товару наступним чином:

-          суму в розмірі 100 000грн.00коп., в т.ч. ПДВ 16666грн.67коп. покупець сплачує до 28 жовтня 2008р.;

-          до 15 листопада 2008р. покупець сплачує суму в розмірі 58043грн.51коп., в т.ч. ПДВ 20% 9673грн.91коп.;

-          остаточну суму в розмірі 58043грн.51коп., в т.ч. ПДВ 20% 9673грн.91коп. покупець зобов`язується сплатити до 15 грудня 2008р.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати товару, отриманого за договором купівлі-продажу №159 від 04.09.2008р. є 25 грудня 2008р. та кінцевим строком оплати товару, отриманого за договором купівлі-продажу №169 від 13.10.2008р. - 15 грудня 2008р.

За твердженням позивача, відповідач частково оплатив вартість товару, отриманого за договором купівлі-продажу №159 від 04.09.2008р. на суму 55000грн.00коп., що підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Наразі, всупереч вимогам договору та закону, на момент подання позовної заяви до суду, відповідач не оплатив залишкову вартість отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 397 972грн.05коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 397 972грн.05коп.

Одночасно, для всебічного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд ухвалами від 24.06.2009р. та 15.07.2009р. зобов'язав відповідача надати письмові пояснення щодо наявності підписів на видаткових накладних №ВА-0001729 від 07.10.2008р., №ВА-0001765 від 14.10.2008р. та стосовно наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯПЛ №223568 від 07.10.2008р., ЯПЛ №223572 від 14.10.2008р.

Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 397 972грн.05коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем спірного товару, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика „Варіант”, м. Харків в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 397 972грн.05коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 19 891грн.51коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору №159 від 04.09.2008р. встановлено, що за прострочення терміну проведення платежів проти терміну, передбаченого п.3.4 договору, продавець має право нарахувати та стягнути з покупця пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також застосувати санкції, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України. Відповідно до п.6.3 договору, за прострочення більш ніж на 20 календарних днів терміну проведення платежів, передбаченого п.3.4 договору, пеня за кожен день прострочення, починаючи з двадцять першого дня такого прострочення складатиме 0,5% від суми простроченого платежу.

На підставі вищезазначеного пункту договору та враховуючи положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивачем нарахована пеня за договором №159 від 04.09.2008р. в розмірі 18608грн.16коп. за період прострочення з 26.12.2008р. по 29.05.2009р.

Одночасно, п.6.2 договору №169 від 13.10.2008р. встановлено, що за прострочення терміну проведення платежів проти терміну, передбаченого п.3.4 договору, продавець має право нарахувати та стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також застосувати санкції, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня за договором №169 від 13.10.2008р. в розмірі 23421грн.67коп. за період прострочення з 16.12.2008р. по 29.05.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, що зазначені ним у наданому розрахунку суми не суперечать вимогам чинного законодавства.

Одночасно, незважаючи на наданий розрахунок, позивач у резолютивній частині своєї позовної заяви просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 19 891грн.51коп. (саме з урахуванням цієї суми позивачем було визначено розмір своїх позовних вимог та сплачено державне мито). Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які клопотання або заяви позивача про збільшення, уточнення або зміну позовних вимог, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 19 891грн.51коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 79 594грн.40коп.

Відповідно до п.1 ст.230 господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.4 договору №159 від 04.09.2008р. встановлено, що за прострочення більш ніж на 30 днів терміну проведення платежів, передбаченого п.3.4 договору, до покупця крім пені може бути застосована штрафна санкція в розмірі 20% вартості затриманої оплатою партії.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, у відповідності до п.6.4 договору, за розрахунком позивача, розмір штрафу за договором №159 від 04.09.2008р. становить 36377грн.00коп.

Крім того, пунктом 6.3 договору №169 від 13.10.2008р. встановлено, що за прострочення більш ніж на 30 днів терміну проведення платежів, передбаченого п.3.4 договору, до покупця крім пені може бути застосована штрафна санкція в розмірі 20% вартості затриманої оплатою партії.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, у відповідності до п.6.3 договору, за розрахунком позивача, розмір штрафу за договором №169 від 13.10.2008р. становить 43217грн.40коп.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок штрафу, враховуючи несвоєчасну оплату товару, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу за двома договорами в розмірі 79 594грн.40коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 079грн.92коп. та інфляційних витрат в розмірі 27 241грн.30коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції за договором №159 від 04.09.2008р. становить 12331грн.30коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 2327грн.03коп. за період прострочення з 26.12.2008р. по 29.05.2009р.

За договором №169 від 13.10.2008р. сума індексу інфляції становить 230997грн.01коп. та 3% річних становлять суму в розмірі 2752грн.89коп. за період прострочення з 26.12.2008р. по 29.05.2009р

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача суд вважає, що зазначені ним суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в частині стягнення за загальної суми індексу інфляції в розмірі 27 241грн.30коп. та загальної суми 3% річних в розмірі 5 079грн.92коп. підлягають задоволенню.

Крім вказаного, 15.07.2009р. позивачем надано заяву про забезпечення позову б/н та дати, відповідно до якої просить суд про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на грошові кошти у розмірі позовних вимог, що належать відповідачеві.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява засноване лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

В якості доказу в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач надав суду витяг сторінки з інтернет-сайту з оголошенням відповідача про продаж земельних ділянок. Втім, суд не приймає до уваги вказаний доказ, оскільки в оголошенні йдеться про продаж нерухомості, а позовні вимоги по цій справі пов'язані зі стягненням коштів. Інших суттєвих доказів в підтвердження своїх міркувань позивачем не надано, судом не встановлено.

З огляду на зазначене, заява позивача про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача є необґрунтованим, недоведеним, а тому підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                        ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика „Варіант”, м.Харків до відповідача, Приватного підприємства „Будмонтажгрупп”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 529 779 грн. 18 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 397 972грн.05коп., пені в розмірі 19 891грн.51коп., штрафу в розмірі 79 594грн.40коп., 3% річних в розмірі 5 079грн.92коп. та інфляційних витрат в розмірі 27 241грн.30коп. – задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства „Будмонтажгрупп” (за адресою: вул. Разенкова, б.14, кв.24, м. Донецьк, 83059, р/р 2600213215 в „Райффайзен Банк Аваль” м.Донецьк, МФО 335076, код ЄДРПОУ 34512273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика „Варіант” (за адресою: вул. Шевченка, 325, м. Харків, 61017, р/р 26006022929 в Акціонерному Східно-Українському банку „Грант” в м. Харкові, МФО 351607, код ЄДРПОУ 21170203) суму основного боргу в розмірі 397 972грн.05коп., пеню в розмірі 19 891грн.51коп., штраф в розмірі 79 594грн.40коп., 3% річних в розмірі 5 079грн.92коп. та інфляційні витрати в розмірі 27 241грн.30коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 5297грн.79коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312грн.50коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 00грн.21коп., перерахованого згідно платіжного доручення №3316 від 09.06.2009р., в зв'язку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 22.07.2009р. оголошено повний текст рішення.

               Суддя                                                                                                            Марченко О.А.