Постанова

від 15.07.2009 по справі 41/118-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/118-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2009 року                                                                       Справа №  41/118-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Стрелець Т. Г. (доповідача),      

суддів:  Головка В.Г., А.О. Логвиненка

при секретарі судового засідання: Ревкової Г.О.,

Представники сторін:

від позивача: Вязміна М.Г., представник, довір. № 31 від 10.07.2009р.;

від відповідача:  Стрижак Є.Ю., представник, довір. № 69/-09/28 від 19.05.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроважмаш», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2009р. у справі № 41/118-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон», м. Донецьк (вул. Артема, 97, м. Донецьк, 01034)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Дніпроважмаш», м. Дніпропетровськ (вул. Сухий Острів, 3, м. Дніпропетровськ, 49600)

про стягнення 760410 грн. 44 коп.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Дніпротяжмаш»про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 691 319,93 грн., а також пені у розмірі 69 090,51 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Орєшкіна Е.В.) від 01.06.2009р. (у подальшому –Рішення) позовні вимоги були задоволені у повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача було стягнуто 691 319,93 грн. заборгованості, 69 090,51 грн. пені.

Рішення обґрунтоване тим, що у встановлений договором термін відповідач оплату поставленої позивачем металопродукції в повному обсязі не здійснив, доказів погашення заборгованості у матеріали справи не надав. З огляду на положення п. 7.2 договору, ст. 611 ЦК України суд визнав обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача неустойки, при цьому підстав для зменшення штрафних санкцій господарський суд не вбачав, оскільки обставини, на які відповідач посилався як на виняткові, такими судом визнані не були.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення, прийняти нове рішення, яким зменшити ціну позову.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що рішення є незаконним, необґрунтованим, постановленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи, і прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, що виявляється у наступному:

-          господарським судом у порушення ст. ст. 32, 33, 43 ГПК України не було надано правової оцінки поясненням і доказам відповідача стосовно фактів, виявлених СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську під час проведення перевірки з питань дотримання податкового законодавства;

-          у порушення вимог п. 3 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення не вказані доводи, за якими господарський суд відхилив докази і клопотання, надані відповідачем;

-          незважаючи на досягнення між позивачем і відповідачем згоди про укладання мирової угоди та на клопотання відповідача від 01.06.2009р., суд не відклав розгляд справи для узгодження сторонами тексту мирової угоди та подання її господарському суду на затвердження.

Ухвалою від 25.06.2009р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.07.2009р. на 12 год. 20 хв.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, вважає, що рішення є законним і таким, що винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, оскільки:

-          постачання товару здійснювалось з урахуванням погодженої і затвердженої обома сторонами договору ціни;

-          предметом позову є стягнення заборгованості і пені за прострочення оплати товару, а не факти, виявлені СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, які не мають значення для правильного вирішення спору;

-          твердження скаржника про досягнення сторонами згоди про укладення мирової угоди не відповідають дійсності, позивач не звертався до господарського суду з відповідним клопотанням (письмовим або усним), під час кожного судового засідання підтримував позовні вимоги, тому судом була надана належна оцінка всім обставинам справи.

В судовому засіданні 15.07.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.   

Як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 0340 (у подальшому –договір), відповідно до якого постачальник (позивач) прийняв на себе зобов'язання поставити покупцю (відповідачу) товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в протоколах узгодження цін та/або специфікаціях, оформлених у якості додатків до договору, які є його невід'ємною частиною, та покупець, відповідно прийняв на себе зобов'язання прийняти цей товар та сплатити його (а. с. 8-10).

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на умовах, зазначених в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 7.2 договору прострочення оплати чи постачання товару має своїм наслідком право сумлінної сторони на стягнення з винної сторони пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Додатковою угодою № 3 від 18.12.2008р. до договору дію договору було продовжено до 31.12.2009р. (а. с. 11).

На виконання умов договору сторонами було погоджено Специфікацію № 16 від 02.09.2008р. на загальну суму 1 324 128,00 грн., в тому числі ПДВ, у якій був зазначений строк постачання –вересень –жовтень 2008р., умови оплати –50% передплата, 50% по факту постачання, протягом 5-ти банківських днів (а. с. 12). Також у Специфікації допускалось постачання товару -5%/+5% від загальної кількості.

Відповідачем було виконано зобов'язання щодо сплати 50% передплати, а саме 04.09.2008р. відповідач перерахував позивачеві 662 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку (а. с. 15).

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання з постачання товару на загальну суму 1 353 319,93 грн., що підтверджується видатковою накладною № 00002495 від 02.10.2008р. та квитанціями про приймання вантажу від 02.10.2008р. (а. с. 13, 19, 20).

У встановлений договором термін відповідач не здійснив повну оплату поставленої позивачем продукції та станом на дату винесення рішення не надав докази погашення заборгованості у розмірі 691 319,93 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачеві претензію № 4571 від 27.10.2008р., отриману відповідачем 31.20.2008р., а також листа № 839 від 04.03.2009р. з метою погасити заборгованість (а. с. 16-18).

Відповідачем не надано в матеріали справи доказів надання відповіді на претензію та лист позивача.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, господарський суд дійшов до вірного висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 691 319,93 грн. у зв'язку з нездійсненням остаточного розрахунку за поставлений товар.

Станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано у матеріали справи докази визнання відповідачем існування заборгованості перед позивачем у розмірі 691 319,93 грн., а також часткового погашення цієї заборгованості на суму 100 000,00 грн., що підтверджується листом відповідача № 61/2120 від 08.07.2009р. і випискою з особового рахунку від 09.07.2009р.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи вищенаведене, а також положення п. 7.2 договору судова колегія вважає обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення пені за період з 11.10.2008р. по 11.03.2009р. у розмірі 69 090,51 грн.

Господарський суд правомірно не зменшив розмір штрафних санкцій з огляду на  п. 3 ст. 83 ГПК України, а також відсутність виняткових обставин, існування яких зумовило б можливість такого зменшення.

Твердження скаржника щодо неврахування господарським судом першої інстанції його клопотання про відкладення розгляду справи для складання проекту мирової угоди не приймаються апеляційним судом з наступних підстав.

По-перше, скаржник надав у матеріали справи клопотання про припинення провадження у справі від 01.06.2009р., а не про відкладення її розгляду. Вказане клопотання було належним чином розглянуто судом першої інстанції і у його задоволенні було відмовлено, що відображено в описовій частині рішення.

По-друге, всупереч твердженням скаржника у матеріалах справи відсутні докази досягнення сторонами згоди щодо укладення морової угоди, вказана обставина заперечувалась позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи вищенаведене, у господарського суду не було підстав ні для припинення провадження у справі, ні для відкладення її розгляду.

Стосовно посилань скаржника про неврахування судом першої інстанції наданих відповідачем доказів, а саме листа СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську (а. с. 51), судова колегія зазначає наступне.

У Листі СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 09.02.2009р. зазначено, що відповідачем придбавались у позивача, зокрема, у лютому 2008р., товари за цінами, які суттєво перевищують ціни виробника.  

Слід зазначити, що при укладанні договору позивачем і відповідачем з дотриманням форми договору було належним чином досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору, зокрема ціни.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Скаржником не надано в матеріали справи доказів звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним та винесення відповідним судом рішення про визнання такого договору недійсним. Лист СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську не є належним і допустимим доказом недійсності договору.

Крім того, предметом позову позивача є продукція, поставлена відповідачеві у жовтні 2008р.

З аналізу наведених норм вбачається, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпроважмаш»залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2009р. у справі № 41/118-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя    Т. Г. Стрелець

СуддяВ. Г. Головко

СуддяА. О. Логвиненко