Рішення

від 24.07.2009 по справі 14/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.09                                                                                           Справа№ 14/142

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Вікторія”, м.Львів

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія “Інтермаркет”, м.Харків

до відповідача 2 : товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Леополіс”, м.Львів

про стягнення 186 117,75 грн

                                                                                                       Суддя  Кітаєва С.Б.

                                                                                             при секретарі Хороз І.Б.

Представники:

від позивача:  Віняр Ю.С.- представник (довіреність № 1/2009 р від 14.05.2009 р)

від відповідача 1 : не з”явився

від відповідача 2 :  Перунов В.В. –представник ( довіреність від 22.04.09 р)

Зміст ст.ст.20, 22 ГПК України представникам  позивача та відповідача 2  роз‘яснено.

Суть позову:

        Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Вікторія”, м.Львів,  звернулось до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1 : Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Інтермаркет”, м.Харків, відповідача 2 : Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “Леополіс”, м.Львів, про стягнення 111 473,98 грн заборгованості.

       Провадження у справі порушено ухвалою від 07.07.2009 року та призначено справу до розгляду на 24.07.2009 року.

       Сторони по справі отримали ухвалу  про порушення провадження у справі, що підтверджують наявні у справі поштові повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції. Так, позивачем отримано зазначену ухвалу 14.07.09 р ( повідомлення за №4513160; відповідачем 1 –14.07.09 р ( повідомлення за №14513157; копія повідомлення в справі, оригінал в справі № 14141), відповідачем 2  - 15.07.09 р ( повідомлення за № 4513179, копія повідомлення у справі, а оригінал в судовій справі №14/141).

       З невідомих суду причин відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву та витребовуваних документів не подав.

      Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, подав витребовувані документи, звернувся з клопотанням про виключення із числа відповідачів ТзОВ “Торговий центр “Леополіс”, щодо відповідача 1 –то позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача 1 суму боргу та відшкодувати судові витрати по справі.

     З підстав, зазначених у Запереченнях на позовну заяву, відповідач 2 просить в позові до ТзОВ “ТЦ “Леополіс” відмовити повністю. Посилається, зокрема на те, що відповідачі не є правонаступниками і як вбачається з акту приймання-передачі зобов”язань від 17.02.2009 року до ТзОВ “Торговий Центр “Леополіс” від ТзОВ “ТК “Інтермаркет” грошові зобов”язання перед позивачем не перейшли ( відсутність факту правонаступництва щодо зобов”язання перед позивачем).

        Судом витребовувався у державного реєстратора Виконавчого комітету Львівської міської ради з матеріалів реєстраційної справи ТзОВ “Торговий центр “Леополіс”  для огляду розподільчий баланс станом на 16.02.2009 року, затверджений загальними зборами учасників ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” від 17 лютого 2009 року. Державним реєстратором документи для огляду надано суду ( копія балансу із реєстраційної справи долучена до матеріалів судової справи).

      Згідно ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження  з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи  вона стала підсудною іншому господарському суду.

     Оскільки при прийнятті позовної заяви до розгляду та порушенні провадження у справі судом не було порушено правила територіальної підсудності, справа підлягає розгляду господарським судом Львівської області.

      Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

     За згодою представників позивача і відповідача 2 , відповідно до ст.85 ГПК України, в засіданні оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі судового рішення.

     Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази,  заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2 суд встановив наступне:

      В період вересень 2008 року –листопад 2008 року  ТзОВ “Торговий дім Вікторія” поставило, а ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” , прийняла 27 партій товару : жіночої, чоловічої, дитячої білизни та текстилю , на загальну суму 116315,09 гривень, що підтверджується наступними видатковими товарними накладними :

     № ДВ-0000749 від 18.09.08 р на суму 8064,00 грн;

     № ДВ-0000750 від 19.09.08 р на суму 8273,16 грн;

    №  ДВ-0000754від 19.09.08 р на суму 4158,00 грн;

    №  ДВ-0000757 від 19.09.08 р на суму 8064,00 грн;

    №  ДВ-0000758 від 19.09.08 р на суму 4158,00 грн;

    №  ДВ-0000759 від 19.09.08 р на суму 5292,00 грн;

    №  ДВ- 0000760від 19.09.08 р на суму 5292,00 грн;

    №  ДВ-0000761 від 22.09.08 р на суму 4032,00 грн;

    №  ДВ-0000762 від 22.09.08 р на суму 4032,00 грн;

    №  ДВ-0000770 від 22.09.08 р на суму 4032,00 грн;

    №  ДВ-0000771 від 22.09.08 р на суму 4032,00 грн;

    №  ДВ-0000772від 23.09.08 р на суму 8757,00грн;

    №  ДВ-0000775 від 23.09.08 р на суму 1607,77 грн;

    №  ДВ-0000776 від 23.09.08 р на суму 3225,60 грн;

    №  ДВ-0000778 від 25.09.08 р на суму 4725,00 грн;

    №  ДВ-0000783 від 26.09.08 р на суму 8064,00 грн;

    №  ДВ-0000795 від 29.09.08 р на суму 4032,00 грн;

    №  ДВ-0000796 від 29.09.08 р на суму 4032,00 грн;

    №  ДВ-0000797 від 29.09.08 р на суму 984,00грн;

    №  ДВ0000824 від 03.10.08 р на суму 4739,18 грн;

    №  ДВ-0000853 від 08.10.08 р на суму 5511,80 грн;

    №  ДВ-0000857 від 09.10.09 р на суму 2137,60 грн;

    №  ДВ-0000877 від 14.10.08р на суму 2562,43 грн;

    №  ДВ-0000890 від 17.10.08р на суму 3459,86 грн;

    №  ДВ-0001088 від 03.11.08 р на суму 2127,77 грн;

    №  ДВ-0001089 від 03.11.08р на суму 459,96 грн;

    №  ДВ-0001090 від 03.11.08 р на суму 459,96 грн;

Враховуючи позадоговірний характер здійснених поставок , ТзОВ “Торговий дім Вікторія” звернулася до ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” в порядку, передбаченому ст.530 ЦК України, з вимогою про оплату поставлених товарів шляхом надіслання відповідачу 1 листа №01/юр від 15.05.09 р. Згідно відмітки на повідомленні  про вручення поштового відправлення даний лист був отриманий відповідачем 1 20.05.2009 р, а відтак, ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” зобоз”язана була оплатити вартість отриманого товару до 27.05. 2009 року включно.

       Відповідач 1 здійснив часткову оплату вартості отриманого товару і, станом на 26 червня 2009 року, прострочена заборгованість ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” перед  ТзОВ “Торговий дім Вікторія” складає 111 473,98грн.

      15 травня 2009 року між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, за результатами якого станом на 15.05. 2009 року встановлено кінцеве сальдо на користь  ТзОВ “Торговий дім Вікторія” в  розмірі 111 473,98грн.

     Станом на час подання позовної заяви до суду борг не погашено.       

     При прийнятті рішення у справі суд виходив з наступного.

     У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

     У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають, зокрема,  із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

      Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

     Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

    Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що допускається укладення  господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

      Із врахуванням поставок товару позивачем відповідачу 1  в період з 18.09.08 року по 03.11.2008  року,   вартість отриманого відповідачем 1 від позивача товару склала 116315,09 гривень.  ТзОВ “Торговий дім Вікторія”  передало, а ТзОВ  “Торгова компанія “Інтермаркет” прийняло   на умовах оплати товар, відповідно до зазначених вище накладних.

     Позивач зобов”язання виконав на загальну суму 116315,09 грн, що підтверджується зазначеними вище ( наявними у справі) видатковими накладними,  податковими накладними, іншими наявними  у справі документами.

     Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, товар відповідач1 прийняв, претензій не пред”являв, однак оплату за отриманий товар провів частково, що підтверджується копіями виписок банку, актом взаємозвірки, в якому підтверджується сума боргу.        

      З вищенаведеного та матеріалів справи вбачається, що факти прийняття товару, підписання видаткових накладних уповноваженою особою відповідача, часткової оплати поставленого товару на користь позивача, свідчать про те, що між позивачем та відповідачем 1  у спірному періоді склалися договірні, господарсько-правові відносини, згідно з якими позивач передав товар, а відповідач 1 прийняв товар та зобов”язався його оплатити. Сторонами було досягнуто згоди щодо найменування , асортименту, кількості, вартості товару, про що свідчать видаткові  накладні, підписані позивачем та уповноваженим представником відповідача, які скріплені  зі сторони відповідача печаткою (штампом) . Товар прийнятий відповідачем без застережень та зауважень.

     Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені дії свідчать про виникнення між позивачем і відповідачем 1  правовідносин щодо купівлі-продажу товару і такими діями відповідач 1 прийняв на себе зобов”язання оплатити придбаний товар.

     Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

     У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) –зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.       

     Порушенням зобов”язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання ( неналежне виконання).

      За змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо  строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

     Приписи частини 2 цієї статті не встановлюють обов”язкової форми вимоги кредитора  про виконання зобов”язання; останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, тощо. Тому, виходячи з принципу диспозитивності  у господарському праві та процесі ( диспозитивність –це можливість суб”єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд), суд  дійшов висновку,  що   лист  позивача за № 01/юр від 15.05.2009  року  якраз і слід вважати вимогою виконання зобов”язання, і з врахуванням цього  підлягає визначенню момент виникнення у відповідача 1  обов”язку належного виконання зобов”язання.  Докази скерування листа № 01/юр від 15.05.2009 року відповідачу 1 і отримання ним цього листа  20.05.2009 року наявні у матеріалах справи.          

      Відповідно до  положень ч.2 ст.530 ЦК України відповідач1 повинен був виконати зобов”язання по оплаті отриманого товару у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, однак, станом на момент подання позивачем до суду позовної заяви у даній справі, борг існує.

      Відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. В результаті розгляду справи, на підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що таке порушення зі сторони відповідача 1  існує на момент подання  до господарського суду позовної заяви.      

      Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов”язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

      У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідач 1 доводи позивача не спростував, докази належного виконання зобов”язань по оплаті отриманого товару, не подав.

          За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що  з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості 111473,98 грн.

          Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно заборгованості, суд зазначає наступне :

           З наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців  Серія АГ №674889 юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що ТзОВ “Торговий центр “Леополіс” дійсно є правонаступником “Торгова компанія “Інтермаркет”.

          З представленого суду відповідачем 2 розподільчого балансу від 16.02.2009 року (балансу, що є в матеріалах реєстраційної справи) вбачається, що до відповідача 2 (ТзОВ “Торговий центр “Леополіс”) перейшли активи на суму 27073 100,00 грн. Відповідачем-2 було долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі зобов”язань, складений 17.02.2009 року між ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” та ТзОВ “Торговий центр “Леополіс”, згідно якого до останнього перейшли грошові зобов”язання (заборгованості), що виникли у ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” на підставі договорів перед кредиторами : ТзОВ “Тім-Трейд ЛТД” та ДП “Балу” на загальну суму 27073 129,00 грн.

       Оскільки в акті приймання-передачі зобов”язань складеного до розподільчого балансу між ТзОВ “Торгова компанія “Інтермаркет” та ТзОВ “Торговий центр “Леополіс” до останнього не перейшли грошові зобов”язання перед ТзОВ “Белладжіо”, відтак відповідач 2 не може відповідати перед позивачем солідарно з відповідачем 1,  існування порушення права чи законного інтересу позивача  відповідачем 2 або спір щодо них на момент звернення з даним позовом , судом не встановлено.

Відтак, оскільки в результаті розгляду справи виявлено, що порушення  зі сторони відповідача 2 відсутнє, в решті заявлених вимог позивачу слід відмовити.

       В порядку ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими  суду доказами.

       В порядку ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

      Відповідно до абзацу 2 ст.34 ГПК України обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть  підтверджуватися іншими засобами доказування.

     Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обґрунтованим, таким що підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 111473,98 грн. В решті вимог позивачу слід відмовити.

    Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача 1.

    Виходячи з положень ст.65 ГПК України,  змісту процесуальних прав та обов”язків сторін, викладених у ст.22 ГПК України,  обставин встановлених судом в ході розгляду даної справи, підстав для задоволення клопотання позивача вих №01/юр від 24.07.09 р  суд не вбачає.

    На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85,116 ГПК України, суд-

                                                  ВИРІШИВ:

         1. Позов задоволити частково .

        2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова Компанія “Інтермаркет” ( м.Харків, проспект Гагаріна, будинок 7 , кімната 1; ЄДРПОУ 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Вікторія” ( м.Львів,вул.Промислова,50/52, код ЄДРПОУ 34668020) 111473,98 грн. боргу; 1114,74 грн. держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

        4.  В решті вимог позивачу відмовити.

Суддя                                                                                             Кітаєва С.Б.