Постанова

від 29.07.2009 по справі 60/82-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

60/82-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2009 р.                                                           Справа № 60/82-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., судді Барбашова С.В. ,  Погребняк В. Я.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми  "Констракшн Груп Інтернешнл", м. Харків (вх. № 1841 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.09р. по справі № 60/82-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альмапласт" м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю фірми  "Констракшн Груп Інтернешнл", м. Харків

про стягнення 32510,28 грн., -

встановила:

У квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬМАПЛАСТ"  (м. Харків) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Констракшн груп Інтернешнл" (м. Харків) про стягнення заборгованості у сумі 32519,28 грн., яка виникла в наслідок того, позивач згідно видаткових накладних: № 0000000682 від 27.08.2008 року на суму 27955,80 грн., довіреність серія ЯЛП № 012576/568 від 26.08.2008 року;  № 0000000780 від 24.09.2008 року на суму 4161,72 грн.; № 0000000816 від 02.10.2008 року на суму 401,76 грн.  поставив відповідачу плити полістирольні марки ПСБС-25 в обсязі 116,04 кубічних метрів на загальну суму 32519,28 грн., однак, відповідач товар отримав, але  вартість товару не сплатив, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2009р. по справі № 60/82-09 (суддя Чистякова І.О.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з  відповідача на користь позивача 15000,00 грн. заборгованості, 325,19 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову щодо заявлених до стягнення 17519,28 грн. провадження у справі припинено.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд при розгляді матеріалів зазначеної справи допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме розглянув справу за відсутності представника відповідача, який не був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. При цьому, скаржник вказує на те, що через неявку з його представника, господарський суд не надав юридичної оцінки факту сплати відповідачем 01 червня 2009р. суми заборгованості у розмірі 14500,00 грн., що підтверджено відповідною банківською квитанцією, яка буде на надана у судове засідання суду апеляційної інстанції.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав.

Представники сторін в судове засідання 28.07.09р. не з'явились.

Отримання відповідачем копії ухвали про призначення його апеляційної скарги до розгляду на 28.07.2009р. підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення  рекомендованого поштового відправлення (№ 5522351) 07.07.2009р. уповноваженій особі відповідача –гр. Лупинос.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку  представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі і він не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, на підставі видаткової накладної № 0000000682 від 27 серпня 2008 року на суму 27955,80 грн., видаткової накладної № 0000000780 від 24.09.2008 року на суму 4161,72 грн., видаткової накладної № 0000000816 від 02.10.2008 року на суму 401,76 грн.,  позивачем було поставлено відповідачу товар (пінопласт ПСБС - 25) на загальну суму 32519,28 грн. На підтвердження даного факту позивачем до матеріалів справи додано також і  рахунки - фактури № 0000000526 від 27.08.2008 року на суму 27955,80 грн., № 0000000603 від 24.09.2008 року на суму 4161,72 грн. та № 0000000627 від 02.10.2008 року на суму 401,76 грн.

В ході розгляду справи господарським судом також з'ясовано, що факт отримання відповідачем товару за вищевказаними накладними підтверджується підписом представника відповідача Овсянникової А.С., скріпленого печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Констракшн Груп Інтернешнл" на видаткових накладних, та підтверджується наявною у справі копією довіреності № ЯПЛ № 012576/568 від 26.08.2008 року, відповідно якої Овсянникова О.С. уповноважена на отримання товарно - матеріальних цінностей від ТОВ "Альмапласт".

Згідно приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання претензії, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

20.03.2009 року позивачем була направлена відповідачу вимога № 4 від 20.03.2009 р. про сплату боргу в сумі 32519,28 грн., про що свідчить копія опису вкладення до цінного листа від 20.03.2009 року та чек про поштове відправлення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом станом  на день подачі позову до суду - 09 квітня 2009 року заборгованість відповідача в сумі 32519,28 грн. залишилася несплаченою.

В процесі розгляду справи по суті та прийняття оскарженого рішення позивач звернувся до господарського суду із клопотанням (вх. № 5916 від 03.06.09р.), в якому  зазначив, що відповідач сплатив суму боргу у розмірі 17519,28 грн., а тому просив провадження у справі в цій частині припинити. В обґрунтування даного клопотання позивач надав копію виписки з реєстру банківського рахунку, яка свідчить про те, що 14.04.2009 року відповідач перерахував позивачеві 4563,48 грн., 19.05.2009 року - 7955,80 грн. та 27.05.2009 року –5000,00 грн., всього –17519,28 грн.

Враховуючи вказане, господарський суд дійшов висновку, що оскільки сума заборгованості у розмірі 17519,28 грн. відповідачем сплачена, тому провадження у справі в означеній частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а клопотання позивача про припинення провадження по справі в цій частині - задоволенню.

Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар станом на час розгляду справи не погашена у повному обсязі та  складає 15000,00 грн., а тому визначився, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням положень, запроваджених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, колегія суддів вважає, що вищевикладені висновки суду попередньої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення –немає.

В силу  статей 4-2,  4-3,  4-7 Господарського процесуального кодексу України  правосуддя  у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;  сторони та інші особи,  які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами;  судове рішення  ухвалюється  суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному  обсязі  використано свої  повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного  з'ясування  обставин  справи,  пов'язаних  з предметом доказування у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання певної події.

В даному випадку предметом даного позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості вже отриманого товару за видатковими  накладними, а підставою позову  -  невиконання  відповідачем  взятих на  себе зобов'язань щодо повної  оплати його вартості.

В силу  частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових  актів,  договору,   а   за   відсутності конкретних  вимог  щодо  виконання  зобов'язання  -  відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно  ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом, кожна сторона  повинна  вжити  усіх  заходів,  необхідних для належного виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси  другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом вищевказаної норми та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно  встановлений факт отримання відповідачем товару, а часткова оплата його вартості   підтверджується наявними у справі документами, наданими позивачем в обґрунтування позову. Однак жодних доказів в підтвердження іншої частини вартості товару в сумі 15000,00 грн. відповідач як суду першої так і апеляційної інстанції не представив.

Частиною 2 статті 22 Господарського процесуального кодексу України стороні надано право на подання доказів.

Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Неподання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне  затягування судового процесу і може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. До того ж такі дії сторони суперечать  вимогам  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року,  учасником якої є Україна,  стосовно права кожного  на  розгляд  його  справи судом упродовж розумного строку.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в обґрунтування своїх заперечень та викладених в апеляційній скарзі доводів, не надав суду апеляційної інстанції жодних доказів, які б підтверджували неправомірність висновків господарського суду відносно стягнення суми заборгованості в розмірі 15000,00 грн., що є порушенням вищевказаних норм.

При цьому, у своїй апеляційній скарзі відповідач зазначив, що документи в підтвердження факту  погашення суми боргу 01.06.2009р. в розмірі 14500,00 грн., будуть надані у засідання суду апеляційної інстанції. Однак на підтвердження цієї позиції відповідні документи заявником апеляційної скарги не представлені. При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідач не був позбавлений права надати до апеляційної скарги копію документу про сплату суми боргу, а оригінал для огляду у судовому засіданні 28.07.2009р., чого ним не зроблено.

Більш того, відповідач в якості іншого мотиву оскарження прийнятого по справі судового рішення зазначив те, що в порушення норм процесуального права, господарський суд 03.06.2009р. розглянув справу без участі його представника, який не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, оскільки повідомлення № 5380662 відповідач не отримував.

Однак вказані доводи заявника апеляційної скарги не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості правових підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (рівність перед законом і судом) та 4-3 (змагальність) ГПК України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Так, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення господарського суду є розгляд ним справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвали суду про порушення провадження у справі та зміст цієї ухвали.

Дані норми господарський суд не порушив, оскільки із матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином були повідомлені про час, день і місце розгляду справи, а відповідачу була надана можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 затверджено Інструкцію з діловодства в господарських судах України (із змінами та доповненнями внесеними наказами ВГСУ від 17.11.2003 № 57, від 25.10.2004 № 64), яка встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними документами, і носить обов'язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України (пункт 1.1 Інструкції).

Розділом третім цієї Інструкції встановлений порядок проходження судових документів та формування справ.

Зокрема, п. п. 3.5.1 п. 3.5 визначено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з не отриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.

Отримання відповідачем копій ухвал господарського суду про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду на 03.06.2009р. підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень уповноваженій особі відповідача –гр. Лупинос 21.04.2009р. за № 5285686 (аркуш справи 19) та 28.05.2009р. за №  5380662 (аркуш справи 27).

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачу була надана можливість направити в суд свого представника і прийняти участь при розгляді справи по суті позову, а також можливість скористатись своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про забезпечення господарським судом принципів рівності та змагальності сторін. Проте всупереч викладеним обставинам відповідач наданим йому правом не скористувався, а господарський суд у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України вирішив справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Як свідчать матеріали справи, станом на день перегляду оскарженого рішення,  жодних документів в підтвердження погашення суми заборгованості в розмірі 15000,00 грн. відповідачем суду апеляційної інстанції не представлено і у справі не міститься.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Констракшн груп Інтернешнл" (м. Харків) позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2009 року по справі № 60/82-09 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 530, 599, Цивільного кодексу України, статтями 4-2,  4-3,  4-7, 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Констракшн груп Інтернешнл" (м. Харків) залишити без задоволення.  

Рішення господарського суду Харківської області від 03 червня 2009 року по справі № 60/82-09 залишити без змін.  

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 29 липня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                                    Істоміна О. А.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Погребняк В. Я.