Постанова

від 03.12.2014 по справі 826/11039/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2014 року 12:30 № 826/11039/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Поліщук В.В., відповідача - Чарковської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Интерконтиненталь» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2014 року № 0005882203, № 0005872203 в частині, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 липня 2014 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Интерконтиненталь» (далі - ТОВ «Компанія Интерконтиненталь») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів місті Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2014 року № 0005882203, № 0005872203 в частині.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мон Шері», що підтверджується складеними за результатами їх діяльності первинними документами.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Компанія Интерконтиненталь» (код ЄДРПОУ 35900110) зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 08 травня 2008 року, запис в ЄДР № 10691020000023404. Місцезнаходження ТОВ «Компанія Интерконтиненталь»: 04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 12/14.

ТОВ «Компанія Интерконтиненталь» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20 травня 2008 року за № 11022 та перебуває на обліку у ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів місті Києві.

Згідно свідоцтва від 19 червня 2008 року № 100122657 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 35900116540).

До видів діяльності ТОВ «Компанія Интерконтиненталь» за КВЕД відносяться: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у., 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування, 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний), 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Интерконтиненталь» (код ЄДРПОУ 35900110) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мон Шері» (код ЄДРПОУ 37395643), ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» (код ЄДРПОУ 33710469), ТОВ «Т.К. «Трансфер Сервіс» (код ЄДРПОУ 37106701) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 10 квітня 2014 року № 371/26-54-22-03-07/35900110.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 389 459, 00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 року на суму 188 463, 00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 175 192, 00 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 25 804, 00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 338660,00 грн., у тому числі: за квітень 2011 року на суму 55 311, 00 грн., за травень 2011 року на суму 60 234, 00 грн., за червень 2011 року на суму 48 336, 00 грн., за липень 2011 року на суму 60 497, 00 грн., за серпень 2011 року на суму 56 259, 00 грн., за вересень 2011 року на суму 35 585, 00 грн., за жовтень 2011 року на суму 22 438, 00 грн.

На підставі акту перевірки від 10 квітня 2014 року № 371/26-54-22-03-07/35900110 заступником начальника ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів місті Києві винесені:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28 квітня 2014 року № 0005872203, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ та відповідно до пункту 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV ТОВ «Компанія Интерконтиненталь» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 389 459, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 389 459, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 0,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28 квітня 2014 року № 0005882203, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ та відповідно до пункту 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV ТОВ «Компанія Интерконтиненталь» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 382355,75 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 338 660, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 43 695, 75 грн.

Незгода з вказаними рішеннями в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 164 394, 30 грн. та податку на додану вартість в розмірі 174 621, 60 грн. (основний платіж - 156 565, 56 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18 056, 04 грн.) обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Компанія Интерконтиненталь», виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).

Згідно із пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- виключено;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення в частині, що оскаржуються, були винесені податковим органом внаслідок взаємовідносин позивача з ТОВ «Мон Шері» (код ЄДРПОУ 37395643) в періоді, що перевірявся.

В підтвердження права на формування податкового кредиту та права на формування валових витрат позивачем надано суду: договір про надання транспортно-експедиційних послуг будівельними машинами та вантажним автотранспортом № 325 від 02 березня 2011 року, укладений між ТОВ «Компанія Интерконтиненталь» (Замовник) та ТОВ «Мон Шері» (Виконавець), за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання надати Замовнику транспортно-експедиційні послуги вантажним автотранспортом та будівельно-монтажною спецтехнікою, пов'язані з обслуговуванням потреб Замовника, який, в свою чергу, зобов'язується зробити замовлення на виконання послуг згідно даного Договору, прийняти і своєчасно оплатити надані послуги в повному обсязі. На виконання вказаного договору позивачем надано: акти надання послуг, рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні.

Однак, вказані документи, судом не приймаються, як належні докази реальності здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

З досліджених вище договору та доданих до нього документів вбачається, що вони від імені ТОВ «Мон Шері», підписані ОСОБА_3.

У той же час, з пояснень свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні, встановлено, що вказані документи підписані нею від імені ОСОБА_3

При цьому, відповідних належних та допустимих доказів, які б свідчили про право свідка підписувати фінансово-господарські документи ТОВ «Мон Шері», суду надано не було.

Відповідачем в підтвердження нікчемності укладених позивачем з ТОВ «Мон Шері» (код ЄДРПОУ 37395643) правочинів надано письмовий доказ, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_3 (директора ТОВ «Мон Шері»), відповідно до якого остання пояснила, що на посаді директора підприємства перебувала протягом місяця з дати реєстрації (08 листопада 2010 року), при цьому у вказаному періоді фінансово-господарської діяльності від імені підприємства не вела, податкової звітності не підписувала та до податкових органів не подавала, договорів на поставку товарів, робіт, послуг не укладала, печаткою підприємства не користувалася, про місцезнаходження печатки обізнана не була.

Також, з акту перевірки позивача вбачається, що в провадженні СУ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110070000023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_4 за попередньою домовленістю з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 створили/придбали з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкти господарювання, в тому числі ТОВ «Мон Шері» (код ЄДРПОУ 37395643).

Директором та засновником вказаного підприємства є малозабезпечена особа, яка за матеріальну вигоду взяла участь у його утворенні з метою прикриття незаконної діяльності вищевказаних осіб.

Окрім цього, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС складено акти від 06 грудня 2012 року № 2151/22-609/37395643 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Мон Шері» (код ЄДРПОУ 37395643) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень-липень 2011 року», від 31 травня 2013 року № 360/22-509/37395643 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Мон Шері» (код ЄДРПОУ 37395643) з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Майстер-Буд-Інвест» (код ЄДРПОУ 33710469), ТОВ «МСК Корпорейшн» (код ЄДРПОУ 4613783), ТОВ «Т.І.К. «Аррована Трейд» (код ЄДРПОУ 36980181), ТОВ «Т.К. «Трансфер Сервіс» (код ЄДРПОУ 37106701), ТОВ «Б.І.К. «Центрреставрація» (код ЄДРПОУ 35735883) за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року», якими встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення пунктів 185.1, 188.1, 187.1 статей 185, 188, 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

З метою з'ясування обставин фінансово-господарської діяльності позивача судом у судове засідання викликалися для дачі пояснень, як свідок ОСОБА_3 (директор ТОВ «Мон Шері»), втім остання до суду не прибула, що в сукупності з зазначеними вище письмовими доказами, наданими відповідачем, доводить факт неможливості реального виконання угод таким контрагентом.

Суд зазначає, що наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (податкові накладні) та формування валових витрат (акти надання послуг), виданих вказаним вище контрагентом позивача не є безумовною підставою для віднесення їх сум до валових витрат, оскільки відомості, зазначені в них, не підтверджені як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду вказаної адміністративної справи та є такими, що не можливо ідентифікувати для використання в межах господарської діяльності позивача.

Отже, з урахуванням наданих відповідачем доказів та встановлених фактів, суд вважає, що належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд зазначає також наступне.

Згідно із пунктом 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені статтею 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до підпункту 72.1.5 пункту 72.1 статті 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин) в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, а також інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2014 року № 0005882203, № 0005872203 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 164 394, 30 грн. та податку на додану вартість в розмірі 174 621, 60 грн. (основний платіж - 156 565, 56 грн., штрафні (фінансові) санкції - 18 056, 04 грн.) ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 193, 97 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Интерконтиненталь» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Интерконтиненталь» судовий збір у розмірі 4 193, 97 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08.12.2014 р.