Постанова

від 10.12.2014 по справі 826/16672/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2014 року 10:24 № 826/16672/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Луценка С.О., відповідача - Сірика Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВК МОНТАЖ БУД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання незаконними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 жовтня 2014 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВК МОНТАЖ БУД» (далі - ТОВ «ОВК МОНТАЖ БУД») з адміністративним позовом про:

- визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва, що полягали у відмові позивачу в прийнятті звітності засобами електронного зв'язку та особисто платником податків;

- скасування рішення про заборону прийому звітності по електронній пошті, викладеного в квитанції від 15 жовтня 2014 року № 1;

- скасування рішення, викладеного в формі листа від 29 вересня 2014 року № 20722/10/26-53-18-00-11 про розірвання договору від 17 вересня 2013 року № 170920131 про визнання електронних документів;

- зобов'язання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва прийняти звітність, а саме податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період вересень 2014 року в спосіб, встановлений пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що чинним податковим законодавством передбачений вичерпний перелік випадків, за яких податковий орган має право розірвати договір про визнання електронної звітності в односторонньому порядку. Однак, відповідачем було розірвано договір про визнання електронної звітності в односторонньому порядку за відсутності вказаних підстав. Зазначене, на думку позивача, свідчить про незаконність дій податкового органу та рішень, прийнятих внаслідок вчинення таких дій.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОВК МОНТАЖ БУД» (код ЄДРПОУ 38730170) зареєстроване 05 червня 2013 року, запис в ЄДР № 10671020000019148. Місцезнаходження ТОВ «ОВК МОНТАЖ БУД» станом на дату виникнення спірних правовідносин: 02160, м. Київ, Дніпровський район, вул. Фанерна, буд. 4, офіс 302.

ТОВ «ОВК МОНТАЖ БУД» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06 червня 2013 року за № 26531393102 та перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

Згідно зі свідоцтвом № 200132467 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 387301726533).

До видів діяльності ТОВ «ОВК МОНТАЖ БУД» за КВЕД відносяться: 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Листом від 29 вересня 2014 року № 20722/10/26-53-18-00-11 повідомлено позивача про розірвання договору від 17 вересня 2013 року № 170920131 про визнання електронних документів, укладеного між ним та ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.

15 жовтня 2014 року позивачем було подано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року в електронному вигляді.

Водночас, вказана податкова декларація не була прийнята ні в електронному вигляді, ні в подальшому в паперовому вигляді.

Незгода з вказаними діями та рішеннями відповідача обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з доводами ТОВ «ОВК МОНТАЖ БУД», виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Процедура складання та подання податкової звітності визначена главою 2 Податкового кодексу України.

Податковою декларацією, відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, є документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається (пункт 46.3 статті 46 Податкового кодексу).

У відповідності до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Особи, які несуть відповідальність за складення податкової звітності, визначені статтею 47 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 47.1.1 пункту 47.1 якої відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Порядок складення податкової декларації передбачений статтею 48 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 48.1 якої податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити, згідно із пунктом 48.2 статті 48 Податкового кодексу України, - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником (підпункт 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України).

Пунктом 48.4 статті 48 Податкового кодексу України передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

- відмітка про звітування за спеціальним режимом;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

- індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів передбачений статтею 49 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 49.1 якого податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.2 статті 49 Податкового кодексу України).

Податкова декларація, згідно із пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.4 статті 49 Податкового кодексу України).

Як передбачено пунктом 49.4 1 Податкового кодексу України акредитований центр сертифікації ключів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, безоплатно надає особам, які мають намір подавати податкову декларацію в електронній формі, послуги у сфері електронного цифрового підпису.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно із пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до підпунктів 49.9.1, 49.9.2 пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Пунктом 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Згідно із пунктом 49.15 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Наказом Державної податкової адміністрації від 10.04.2008 № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 16.04.2008 за № 320/15011, затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Інструкція), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису та поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Розділом II Інструкції визначено загальні вимоги до подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, відповідно до пункту 1 якого платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідно до пункту 2 розділу II Інструкції для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати:

- спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті);

- доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті;

- засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС);

- чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Згідно із пунктом 5 розділу II Інструкції у разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

Для приймання податкових документів в електронному вигляді від платника податків, відповідно до пункту 6 розділу II Інструкції, орган ДПС повинен мати:

- програмне забезпечення приймання та обробки податкової звітності з засобами КЗІ;

- чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів для органу ДПС.

Згідно із пунктом 7 розділу II Інструкції, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є:

- його відповідність затвердженому формату (стандарту);

- підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»;

- чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

Порядок подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку передбачений розділом ІІІ Інструкції.

Так, податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

При відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДПС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв'язку або ненадходження першої квитанції).

Органи ДПС приймають податкову звітність з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. щоденно, крім вихідних, святкових і неробочих днів.

У разі надходження податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС до 16 години платнику податків протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) надсилається друга квитанція, в іншому випадку - протягом перших двох годин наступного робочого дня.

Після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 жовтня 2014 року позивачем було подано в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року.

В цей же день о 14 год. 00 хв. на електронну адресу позивача надійшла квитанція № 1, з якої вбачалось, що документ не прийнято.

У графі «Виявлені помилки» вказаної квитанції містився запис про те, що можливо відсутній договір з МДЗУ.

Відповідно до вказаної квитанції від позивача заборонено прийом звітності по електронній пошті.

Водночас, як встановлено судом під час розгляду справи, 17 вересня 2013 року між позивачем та ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві було укладено договір № 170920131 про визнання електронних документів.

При цьому, суд критично ставиться до пояснень відповідача про розірвання вказаного договору у зв'язку з наступним.

Строк дії договору про визнання електронних документів визначений розділом 6 додатку № 1 до Інструкції, відповідно до якого:

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами;

- з моменту укладання договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність;

- договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів;

- орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації;

- у разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Із наведених норм вбачається, що єдиною підставою для розірвання податковим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів є ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Станом на дату подання податкової звітності позивач не змінював місця реєстрації, посилених сертифікатів відкритих ключів скасовані не були.

Вказане підтверджується наданими Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.10.2014 року та 15.10.2014 року.

Суд зазначає, що згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, вказане вище свідчить про те, що дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є належними доказами підтвердженням місцезнаходження юридичної особи.

При цьому, суд зазначає, що проведення щоденного керування діяльністю особи (знаходження керівництва) та здійснення управлінням офісу за конкретною адресою не врегульовано законом та не може бути поставлене юридичній особі в якості обов'язку.

А тому, суд приходить до переконання, що у відповідача були відсутні підстави для розірвання договору від 17 вересня 2014 № 170920131 в односторонньому порядку.

Окрім цього, як встановлено під час розгляду справи відповідач відмовив у прийнятті податкової декларації з ПДВ за вересень 2014 року і у паперовому вигляді.

При цьому, офіційного повідомлення про відмову у прийнятті такої декларації, контролюючим органом у відповідності до приписів п. 49.11 ст. 49 ПК України позивачеві надано не було.

Як вбачається з дослідженої копії відповідної податкової декларації позивача, вона містить в собі всі обов'язкові реквізити, визначені п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України.

Також, про невідповідність поданої декларації вищевказаним нормативним вимогам не повідомлялося і представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, вимоги про визнання незаконними дій відповідача, що полягали у відмові Товариству з обмеженою відповідальністю «ОВК МОНТАЖ БУД» в прийнятті звітності засобами електронного зв'язку та особисто платником податків та зобов'язання відповідача прийняти звітність, а саме податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період вересень 2014 року в спосіб, встановлений пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, щодо вимог про скасування рішення про заборону прийому звітності по електронній пошті, викладеного в квитанції від 15 жовтня 2014 року № 1 та скасування рішення, викладеного в формі листа від 29 вересня 2014 року № 20722/10/26-53-18-00-11 про розірвання договору від 17 вересня 2013 року № 170920131 про визнання електронних документів суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Водночас, сама квитанція про неприйняття податкового документу та лист про розірвання договору не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вони є лише технічним способом інформування платника податків щодо обставин, які у них викладені, а відтак скасовані бути не можуть.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги позивача про скасування рішення, викладеного в квитанції від 15 жовтня 2014 року № 1 та скасування рішення, викладеного в формі листа від 29 вересня 2014 року № 20722/10/26-53-18-00-11 не ґрунтуються на вимогах закону, що є підставою для відмови в їх задоволенні.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВК МОНТАЖ БУД» задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 36, 54 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВК МОНТАЖ БУД» задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва, що полягали у відмові Товариству з обмеженою відповідальністю «ОВК МОНТАЖ БУД» в прийнятті звітності засобами електронного зв'язку та особисто платником податків.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва прийняти звітність, а саме податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період вересень 2014 року в спосіб, встановлений пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України.

4. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВК МОНТАЖ БУД» - відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВК МОНТАЖ БУД» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

.

Суддя І.М. Погрібніченко Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15.12.2014 р.