Рішення

від 30.07.2009 по справі 4/138/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/138/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "30" липня 2009 р.                                                 Справа №  4/138/09

Позивач              Приватне підприємство “ОРІОН-ТЕХНО”,

      вул. Черняховського, 20а, кв. 24, м. Одеса, 65000

Відповідач           Товариство з обмеженою відповідальністю “ФАЕТОН-АВТО”,

                           пр-т Леніна, 107, м. Миколаїв, 54055

Суддя   Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ 27.07.09р.:

Від позивача            - керівник Зелінський Г.Ю.

Від відповідача            - Кочнєв Д.В. довіреність № 8-9 від 23.01.09р.

ПРИСУТНІ 30.07.09р.:

Від позивача            - керівник Зелінський Г.Ю.

Від відповідача            - не з'явився

          СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості в сумі 99164,97 грн., з яких: 90825, 70 грн. залишку боргу, 5471,42 грн. пені за період 01.12.08р. по 01.06.09р., 1367, 85 грн. 3% річних за період з 01.12.08р. по 01.06.09р., 1500,00 грн. збитків.

27.07.09р. в судовому засіданні оголошувалась перерва для надання можливості відповідачу надати відзив.

Відповідач вимоги ухвали суду від 10.07.09р. не виконав, відзив та витребувані документи не надав, представник в судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи за наявними документами, згідно ст.75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 99164,97 грн., з яких: 90825,70 грн. залишку боргу, 5471,42 грн. пені за період 01.12.08р. по 01.06.09р., 1367, 85 грн. 3% річних за період з 01.12.08р. по 01.06.09р., 1500,00 грн. збитків.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, але підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

31.07.2008р. сторони уклали договір № 15 з додатками (арк.спр.14-24), згідно якого позивач був зобов'язаний поставити відповідачу обладнання та кабеля, виконувати електромонтажні та пуско-налагоджувальні  роботи, узгоджені умовами договору та визначені в специфікаціях, а відповідач їх оплатити.

Згідно актів здачі-прийняття робіт №№ ОУ-00232, ОУ-00233, ОУ-00239,  ОУ-00240 від 01.12.08р., та видаткових накладних №№ РН-0000018, РН-0000022, підписаних представниками та скріплених печатками обох сторін, позивач виконав та передав товар, а відповідач прийняв заказані роботи без зауважень та відповідний товар на загальну суму 573747,00 грн.  

Відповідно до додатку № 6 до договору № 15 розрахунки за наданні послуги та отриманий товар повинні були здійснюватись на умовах та в строки, визначені в графіку з розстрочкою платежів.

Відповідач свої обов'язки щодо оплати поставленого обладнання та виконаних робіт виконав частково в сумі 482921,30грн. з порушенням встановлених графіком платежів,  про що свідчать виписки банку (арк.спр. 44-51) та акт звірки розрахунків станом на 01.04.09р., підписаний представниками та скріплений печатками обох сторін  (арк.спр. 35).

Таким чином, залишок боргу на час подання позову складав 90825,70 грн.

Згідно ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару по договору № 15 від 31.07.08р.  позивачем нараховано за період з 01.12.08р. по 01.06.09р. 3% річних в сумі 1367, 85 грн.

Оскільки нарахування 3% річних в сумі 1367, 85 грн. підтверджені розрахунками позивача (арк.спр.13), відповідачем не заперечені, позов в цій частині підлягає задоволенню повністю на підставі ст. 625 ЦК України.

Посилаючись на п.6.1 договору позивач також просить стягнути пеню за період з 01.12.08р. по 01.06.09р. в сумі 5471,42 грн.

Проте, у договорі № 15 від 31.07.08р. між сторонами не було узгоджено розмір пені.

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України та ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Оскільки, розмір пені в договорі між сторонами не узгоджений позов в цій частині задоволенню не підлягає.

          Крім того, посилаючись на те, що у штатному розкладі посада юрисконсульта або іншого аналогічного фахівця відсутня, позивач був змушений укласти договір від 11.06.09р. із суб'єктом підприємницької діяльності, що виконує послуги з представництва інтересів у суді. Таким чином, порушення відповідачем по оплаті устаткування, на думку позивача, призвело до укладання договору на надання правових послуг та спричинення збитків  в сумі 1500,00 грн. витрат на правову допомогу.

          Враховуючи, що відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

          Проте, статтею 44 Господарського процесуального  кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

          Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

          Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

          Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.  Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.  Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

          Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді, що  знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000 (v013p710-00), згідно  якого: «Закріпивши право  будь-якої   фізичної   особи   на   правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване фізичною особою у цивільному, арбітражному, адміністративному і кримінальному судочинстві».

          Проте, визначені витрати на правову допомогу не можуть бути віднесені до збитків, оскільки позивач не довів належними доказами вини відповідача у сплаті суми 1500,00 грн. суб'єкту підприємницької діяльності за надані правові послуги.

          Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановлено Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

          Договір від 11.06.09р. свідчить, що правові послуги не надавались адвокатом, на вимогу суду позивачем не надано свідоцтво на адвокатську діяльність.           

          Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам, а сума визначена в видатковому касовому ордері від 11.06.09р. на оплату наданих юридичних послуг не може бути віднесена до складу судових витрат та збитків, і тому задоволенню не підлягає.

                    Згідно ст.33 ГПК України,  кожна сторона  повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач своїм правом не скористався.

                    Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85  ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ФАЕТОН-АВТО” (пр-т Леніна, 107, м. Миколаїв, код 32283647) на користь приватного підприємства “ОРІОН-ТЕХНО” (вул. Черняховського, 20а, кв. 24, м. Одеса, код 30588146) суму 90825, 70 грн. боргу, 1367,85 грн. 3% річних, 922,23 грн. держмита та 292,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу.

На суму 5471,42 грн. пені та 1500,00 грн. збитків в позові відмовити.

          Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.

   Суддя                                                        Т.М.Дубова