Постанова

від 28.07.2009 по справі 11/55-09-1323

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/55-09-1323

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"28" липня 2009 р. Справа № 11/55-09-1323

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,

                      Суддів:   Шевченко В.В.

                                     Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників сторін:

Від позивача: Соляник В.С.

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів”

на рішення господарського суду Одеської області

від 25.05.2009 року

по справі №  11/55-09-1323

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Шаргородський маслозавод”

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів”

про стягнення 30 252,98 грн.

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У березні 2009 року Відкрите акціонерне товариство „Шаргородський маслозавод” (далі - Маслозавод) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” (далі - Комбінат) про стягнення 22 397 грн. 86 коп. боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за поставлений у вересні 2008 року товар згідно з договором № 2/3 купівлі - продажу молока та молокопродуктів від 19.01.2008 року, а також 5375 грн. 48 коп. штрафу, 2 256 грн. 89 коп. втрат від інфляції та 222 грн. 75 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.          

          Комбінат визнав позов частково на суму 21 897 грн. 86 коп. основного боргу посилаючись на перерахування 500 грн. на рахунок позивача 14.04.2009 року та просив суд звільнити його від сплати штрафних санкцій вказуючи на фінансові труднощі, які ускладнюють своєчасне проведення розрахунків з контрагентами.          

          Рішенням господарського суду Одеської області від 25.05.2009 року (суддя –Власова С.Г.) позов задоволено частково, з Комбінату на користь Маслозаводу  стягнуто 21 897,86 грн. основної заборгованості, встановлений індекс інфляції у розмірі 2256,89 грн., 3% річних в сумі 222,75 грн., а в решті позову відмовлено.

          Рішення мотивовано встановленими по справі обставинами, що станом на 25.05.2009 року наявна заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий у вересні 2008 року товар згідно з договором № 2/3 від 19.01.2008 року складає 21897,86 грн., оскільки 14.04.2009 року відповідач додатково сплатив позивачу 500 грн., а нарахований позивачем відповідачу штраф у розмірі 5375,48 грн. є необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що пунктом 9.4 вказаного договору не визначено порядок його нарахування та обчислення, а саме: від суми поставленого товару чи від суми неоплаченої заборгованості, тощо.

          В апеляційній скарзі Комбінат посилаючись на високій ступінь виконання зобов'язання за договором № 2/3 від 19.01.2008 року, важке матеріальне становище Комбінату та соціальну значущість виготовляємої продукції просить зазначене рішення повністю скасувати та прийняти нове рішення.

          У відзиві на апеляційну скаргу Маслозавод заперечує проти її задоволення вказуючи на безпідставність викладених у ній доводів, оскільки економічна криза в країні та світі негативно впливає не тільки на фінансове становище відповідача, але і позивача також.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.          

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19.01.2008 року між Комбінатом (покупець) та Маслозаводом (продавець) було укладено договір № 2/3 купівлі –продажу молока та молокопродуктів, відповідно до якого продавець зобов'язався виготовляти та систематично відвантажувати і передавати у власність покупцю певний товар певної кількості та якості, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

          Умовами пунктів 1.3, 6.1, 6.2 та 9.4 даного договору визначено, що кількість, якість та ціна договору вказується у додатках, які є невід'ємною частиною договору; розрахунки за поставлену на протязі поточного місяця партію товару здійснюються потижнево в безготівковій або готівковій формі; повний розрахунок за минулий місяць здійснюється з моменту отримання покупцем відповідних документів (накладна на відвантажену кількість товару протягом минулого місяця, податкова накладна, ветеринарне свідоцтва Ф-2); у разі порушення строків оплати за отриманий товар покупець сплачує продавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

          На виконання своїх зобов'язань за цим договором позивач у вересні 2008 року поставив відповідачеві товар на загальну суму 66241 грн. 63 коп., що підтверджується копіями довіреності серії НБИ № 810810 від 01.09.2008 року, видаткових накладних № ШМ-0007462 від 21.09.2008р., № ШМ-0007492 від 22.09.2008р. та не заперечується останнім.

          Оплата отриманого товару відповідачем  була проведена частково на суму 43843 грн. 77 коп. і на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом його прострочена заборгованість перед позивачем складала 22397 грн. 86 коп., що підтверджується бухгалтерською довідкою наявною в справі.          

          Під час розгляду даної справи відповідач в рахунок погашення свого боргу перерахував позивачеві 500 грн. за платіжним дорученням № 2375 від 14.04.2009 року і на момент ухвалення рішення по справі прострочена заборгованість відповідача перед позивачем складає 21 897 грн. 86 коп.

          Згідно з положеннями ст. 655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.          

          Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи по суті і обсягу отриманого від позивача товару не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем в сумі 21897 грн. 86 коп. правомірно визнано місцевим господарським судом таким, що підлягає стягненню.

          Разом з тим, встановивши, що відповідач в рахунок погашення свого боргу сплатив добровільно позивачеві 500 грн. 14.04.2009 року під час розгляду даної справи, суд першої інстанції помилково відмовив позивачу у стягненні вказаної суми.

          Так, рішення щодо відмови або задоволення позовних вимог, в силу ст. 82 ГПК України приймається судом у разі розгляду заявлених вимог по суті. У даному випадку спір про стягнення боргу у сумі 500 грн. по суті судом першої інстанції не розглядався. Отже, встановивши зазначені обставини, суд повинен був припинити в цій частині провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

          За порушення виконання грошового зобов'язання на підставі п. 9.4 договору позивач нарахував відповідачеві штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару в сумі 5375 грн. 48 коп., а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України –втрати від інфляції за увесь час прострочення в сумі 2256 грн. 89 коп.          та три проценти річних від простроченої суми –222 грн. 75 коп.

          Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

          Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.          Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть  домовитися  про  зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

          Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим до виконання.

          Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Враховуючи, що умовами п. 9.4 договору купівлі –продажу не визначено порядок обчислення штрафу, а саме: від суми поставленого товару чи від суми неоплаченого товару, то господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 5375 грн. 48 коп.

          Разом з тим, нарахування позивачем відповідачеві втрат від інфляції в сумі 2256 грн. 89 коп. та процентів річних в сумі 222 грн. 75 коп. відповідає чинному законодавству та відповідачем не спростовано як в цілому, так і за їх складовими.

          Передбачене частиною 2 ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. А тому, ні індекс інфляції, ні три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язання та у зв'язку з цим відносити до фінансових санкцій у розумінні ст. 233 ГК України.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення основної заборгованості в сумі 500 грн. підлягає скасуванню з припиненням провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а  в решті частини має бути залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду, та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті. Наявності існування виняткових обставин для використання господарським судом свого права на надання розстрочки виконання судового рішення скаржником належними доказами не доведена і з матеріалів справи не убачається.

Керуючись  п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101-105, 122  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          У задоволенні апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів”  відмовити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2009 року у справі № 11/55-09-1323 в частині відмови у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Шаргородський маслозавод” до Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно – консервний комбінат дитячих продуктів” про стягнення основного боргу в сумі 500 грн. скасувати.

          Резолютивну частину рішення господарського суду Одеської області від 25.05.2009 року у справі № 11/55-09-1323 змінити, доповнити її реченням наступного змісту: Провадження у справі в частині позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Шаргородський маслозавод” до Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” про стягнення основного боргу в сумі 500 грн.  припинити.

          В решті частини зазначене рішення залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                          Бєляновський В.В.

 Судді:                                                                                 Мирошниченко М.А.

                                                                                              Шевченко В. В.