Ухвала

від 05.01.2015 по справі 807/3581/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2015 року м. Київ К/800/22732/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2013

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014

у справі № 807/3581/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЗ-УА"

до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 000127/22-0/33128716, № 000132/22-0/33128716; від 22.08.2013 № 0000052200, № 0000042200; в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 № 24/14-2/33128716 - відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт від 15.05.2013 № 787/22-0/33128716.

11.06.2013 Ужгородською МДПІ було складено акт № 934/22-0/33128716 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «СЕЗ-УА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, яким зафіксовано порушення позивачем ст.ст. 1 , 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями), пп.1.2 п.1, пп.2.4 пп.2.16 п.2, ст.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 14.1.36 пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 , п. 44.1 ст. 44 , п. 138.2 ст. 138 , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , в результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 96980 грн.; пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 198.3 ст. 198 ПК України , в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 433 916,00 грн.; пп.7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.3, пп.7.7.4, п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 200.1 , п. 200.4 , п. 200.6 , п. 200.14 ст. 200 ПК України , в результаті чого збільшено суму бюджетного відшкодування на 315 549,00 грн.; пп.7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , пп. 198.3 ст. 198 , п. 200.1 , п. 200.4 , п. 200.6 , п. 200.14 ст. 200 ПК України , в результаті чого зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 13 695,00 грн.

На підставі вказаних актів перевірок, відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 19.06.2013: №000127/22-0/33128716, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 117 421,00 грн., №000128/22-0/33128716, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток із застосуванням звичайних цін на 46 326,00 грн., №000129/22-0/33128716, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 521 959,00 грн., №000130/22-0/33128716 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін на 2243,00 грн., №000131/22-0/33128716, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість на 13695,00 грн., № 000132/22-0/33128716, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 315 549,00 грн.; та від 06.06.2013 № 15/17-2/33128716, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 8 213,50 грн.

За результатами скарги позивача на вказані податкові повідомлення-рішення, 19.08.2013 ГУ Міндоходів у Закарпатській області прийнято рішення про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Ужгородської МДПІ від 19.06.2013 №000127/22-0/33128716, №000132/22-0/33128716, частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 000129/22-0/33128716 в частині 14 860,00 податку на додану вартість та 3 715,00 грн. штрафної санкції, частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 000131/22-0/33128716 в частині 80,00 грн. зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 № 15/17-2/33128716 в частині 750,00 грн. податку на доходи фізичних осіб та 187,50 грн. штрафної санкції, залишено без задоволення скаргу товариства на податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 000127/22-0/33128716, № 000132/22-0/33128716, № 000131/22-0/331128716 (в частині 13 615,00 зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість), № 000129/22-033128716 (в частині 419 056,00 грн. податку на додану вартість та 84 328,00 грн. штрафних санкцій), від 06.06.2013 № 15/17-2/33128716 (в частині 5 970 грн. податку з доходів фізичних осіб та 1 306,00 грн. штрафних санкцій).

За наслідками вказаного рішення, Ужгородською ОДПІ 22.08.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000052200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13615,00 грн., № 0000042200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 503 384,00 грн., № 24/17-2/33128716 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 7 276,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України , для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про рекламу» , реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Отже, як вірно зазначено судами, під рекламними засобами слід розуміти будь-які засоби, що використовуються для реклами до її споживача в будь-якій формі та в будь-який спосіб. Законодавство не обмежує у способах проведення реклами, тобто будь-яка інформація (усна, письмова), що містить у собі про товариство, товар та його господарську діяльність, є рекламою. Висновок про невідповідність інформації, що міститься у рекламному банері, є таким, що зроблений з перевищенням визначеної законом компетенції податкового органу. Адже оцінка змісту рекламних матеріалів, який визначається платником самостійно під час провадження ним господарської діяльності, є втручанням податкового органу у таку діяльність. В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання рекламних товарів та послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак без оцінювання доцільності такої реклами, її ефективності, впливу змістового наповнення такої реклами на результат діяльності платника.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, податковий кредит ТОВ «СЕЗ-УА» сформовано на підставі отриманих податкових накладних, які відповідають вимогам податкового законодавства, податкові накладні містять всі передбачені законодавством відомості, суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей в повному обсязі, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та суми ПДВ сплачено позивачем в повному обсязі, тобто, податковий кредит сформовано у відповідності до положень Податкового кодексу України.

Також, на підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авантелком» в матеріалах справи наявні копії: актів здачі-приймання послуг з розміщення рекламних матеріалів в мережі Інтернет; звітів (ефірних довідок) Інтернет реклами, скрін-шотів розміщення реклами, а також, лист від 23.05.2013 р ТОВ „Авантелком" щодо роз'яснення механізму розміщення реклами.

Таким чином, висновки податкового органу щодо завищення товариством валових витрат в загальній сумі 986 948,00 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 95 901,00 грн. по послугах з реклами, отриманих від ТОВ «Авантелком» є безпідставними, а прийняті на підставі них податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - відхилити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль