Постанова

від 20.11.2014 по справі 814/2531/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року Справа № 814/2531/14

м. Миколаїв

12:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача:Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2014 № 0005751700, № 0005731700, № 0005741700, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати прийняті 07.08.2014 Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ОДПІ або відповідач) податкові повідомлення-рішення № 0005751700 та № 0005731700, а також рішення № 0005741700 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 вказав на недоведеність висновків відповідача про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, на неправильне застосування відповідачем норм Податкового кодексу України та Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464).

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (т. с. 1, ар. 163-166).

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 27.06.2014 по 18.07.2014 ОДПІ провела документальну планову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 15 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 15 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року, результати якої оформила актом від 25.07.2014 № 7/14-09-17-036/НОМЕР_4 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 19-59).

Відповідно до висновків Акта, позивач порушив:

пункт 177.2, пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік на 197 723,46 грн.;

пункт 176.1 статті 176, пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України;

пункт 44.1 статті 44, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми ПДВ на 6 000 грн. (липень 2013 року - на 1 667 грн., серпень 2013 року - 3 333 грн., вересень 2013 року - 1000 грн.);

підпункт 7.1.2 пункту 7.1, пункт 7.2 статті 7, статтю 9 Закону № 2464, що призвело до заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягала сплаті за 2013 рік, на 20 398,27 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2014 № 0005731700 (надалі - Рішення № 1, т. с. 1, ар. 75-76) ОДПІ збільшила суму грошового зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб на 40 315,55 грн., з яких 31 844,44 грн. - за основним платежем, 8 471,11 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2014 № 0005751700 (надалі - Рішення № 2, т. с. 1, ар. 77-78) ОДПІ збільшила суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на 7 501 грн., з яких 6 000 грн. - за основним платежем, 1 501 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням від 07.08.2014 № 0005741700 (надалі - Рішення № 3, т. с. 2, ар. 79-80) ОДПІ, посилаючись на пункт 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, застосувала до позивача штрафні санкції в сумі 1 019,91 грн. (5% від встановленої відповідачем суми заниження єдиного внеску - 20 398,27 грн.), при цьому зобов'язала позивача сплатити суму 21 418,18 грн. (20 398,27 грн. + 1 019,91 грн.).

Висновки про завищення позивачем витрат на суму 197 723,46 грн. (Рішення № 1 ) ОДПІ обґрунтувала незаконним, на її думку, включенням до складу витрат: 42 382,56 грн. («… витрати по актам списання товарно-матеріальних цінностей від 31.10.2013р. №СпТ - 000001 та №СпТ - 000002, складених ФОП ОСОБА_1 на ремонт бази …», стор. 18-19 Акта); 125 340,90 грн. («… в зв'язку з отриманням послуг по благоустрою виробничої бази, за якими не встановлено реальності здійснення господарських операцій по ТОВ «МЕГА-ПРОЕКТ» …», стор. 19-20 Акта); 30 000 грн. («… в зв'язку з отриманням послуг по перевезенню товарно-матеріальних цінностей, за якими не встановлено реальності здійснення господарських операцій по ТОВ «Опт-Трейдінг» …», стор. 20-22 Акта).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

У пункті 177.2 статті 177 Податкового кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у томі числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вказано у пункті 4 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (надалі - Порядок № 984), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства; факти виявлених порушень законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 6 розділу І Порядку № 984).

У підпункті 5.2 пункту 5 розділу ІІ Порядку № 984 зазначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, зо підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання до перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення.

Вказаним вище вимогам Акт не відповідає, що, на думку суду, позбавляє його доказової сили.

На стор. 18 Акта ОДПІ вказала: «… до складу витрат ФОП ОСОБА_1 в порушення п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України … віднесено витрати по актам списання товарно-матеріальних цінностей від 31.10.2013р. №СпТ - 000001 та СпТ - 000002, складених ФОП ОСОБА_1 на ремонт бази на загальну суму 42382,56 грн. … згідно договору куплі-продажу від 28.12.2012р. №1НС ПАТ «Юженергобуд» … продав, а ФОП ОСОБА_1 прийняв у свою власність виробничу базу загальною вартістю 120000грн. Згідно із п.1 ст.325 Цивільного кодексу України … суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь - якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. ЦКУ не встановлює такого суб'єкта права приватної власності як фізична особа - підприємець …».

На підставі викладеного відповідач дійшов висновку про те, що позивач не мав права декларувати у складі витрат вартість цементу та металевих виробів (т. с. 1, ар. 101, 102), що були використані в ході ремонту виробничої бази.

На думку суду, доводи ОДПІ є хибними. Відповідно до частині першої статті 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Та обставина, що покупцем у договорі купівлі-продажу від 28.12.2012 № 1 НС (т. с. 2, ар. 137-138) вказаний ОСОБА_1, а не ФОП ОСОБА_1, не заперечує того, що метою придбання приміщень складу та гаражів було використання цього майна саме для здійснення підприємницької діяльності.

Заперечуючи витрати позивача в сумі 125 340,90 грн. (постачальник - ТОВ «МЕГА-ПРОЕКТ») та в сумі 30 000 грн. (постачальник - ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ»), відповідач послався виключно на інформацію, що викладена в акті від 29.05.2014 № 1340/26-59-22-03/38748806 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МЕГА-ПРОЕКТ» (код за ЄДРПОУ 38748806) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09.2013р. по 30.04.2014р.» (т. с. 1, ар. 170-182) та в акті від 18.09.2013 № 1459/26-57-22-02-09/38506097 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Опт-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38506097) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013 по 30.06.2013» (т. с. 1, ар. 183-203).

Єдина обставина, що може підтверджувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки (складення якого не передбачено ані нормами Податкового кодексу України, ані затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок), - це непроведення зустрічної звірки. Отже, вказані акти не є носіями інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відсутність в Акті посилань на первинні документи, що підтверджують витрати позивача в сумі 125 340,90 грн. та в сумі 30 000 грн., відсутність інформації про господарські операції позивача та вказаних вище суб'єктів господарювання, недотримання інших вимог Порядку № 984 свідчить про те, що ОДПІ документальну перевірку задекларованих позивачем показників витрат не здійснила, тому висновки Акта про допущені порушення є безпідставними.

Крім того, ОДПІ вказала на недотримання позивачем загальних норм (стаття 177 Податкового кодексу України), проте не зазначила про порушення статей 138 («Склад витрат та порядок їх визнання») та 139 («Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку») Податкового кодексу України. За таких обставин твердження відповідача про завищення витрат є необґрунтованими.

Сума штрафних (фінансових) санкцій, що були застосовані Рішенням № 1, складається з 7 961,11 грн. (25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи, пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України) та 510 грн. (пункт 121.1 статті 121 Податкового кодексу України).

ОДПІ застосувала штраф в сумі 510 грн. в зв'язку з порушенням позивачем пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (стор. 17 Акта).

Як вказано у пункті 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані зокрема вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову пільгу; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Згідно з Актом, Книгу обліку доходів і витрат позивач зареєстрував у квітні 2013 року, а доходи на загальній системі оподаткування фактично почав отримувати в лютому 2013 року.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України («Порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи»), незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 грн.

На думку суду, ОДПІ безпідставно застосувала штраф, передбачений вказаною нормою, оскільки, як вказано вище, Книгу обліку доходів і витрат у лютому-березні 2013 року позивач не вів. Відповідно, доводи відповідача про те, що відповідач не зберіг Книгу та/або не надав її при здійсненні податкового контролю, є незрозумілими.

В якості підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ (Рішення № 2 ) ОДПІ вказала встановлений перевіркою факт завищення позивачем податкового кредиту на 6 000 грн. (стор. 31-39 Акта). На думку ОДПІ, позивач незаконно включив до податкового кредиту липня 2013 року суму 1 667 грн., до податкового кредиту серпня 2013 року - суму 3 333 грн., до податкового кредиту вересня - суму 1 000 грн. (постачальник - ТОВ «Опт-Трейдінг», вартість послуг з перевезення вантажів - 30 000 грн.).

Як вказано вище, суд визнав недоведеними висновки відповідача про неправомірність декларування позивачем витрат в сумі 30 000 грн.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Актом (стор. 37-38) ОДПІ підтвердила наявність податкових накладних; невідповідність цих податкових накладних вимогам статті 201 Податкового кодексу України під час перевірки не була встановлена.

На підтвердження факту придбання послуг у ТОВ «Опт-Трейдінг» позивач надав: договір від 01.06.2013 № 01/06-13; товарно-транспортні накладні; квитанції до прибуткового касового ордеру; податкові накладні; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунки-фактури; журнал-ордер і відомість по рахунку 631 за 2013 рік (т. с. 1, ар. 80-100, 103- 159).

Оскільки, виходячи з тексту Акта, ці документи ОДПІ не досліджувала, її твердження про завишення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ є лише припущенням, а не підставою для визначення суми податкового зобов'язання платника податків.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про незаконність збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з ПДВ і, відповідно, про протиправність Рішення № 2.

Доводи ОДПІ про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Рішення № 3 ) прямо пов'язані з висновками про заниження суми чистого оподатковуваного доходу, тому, з урахуванням викладеного вище, судом відхилені як безпідставні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке. Частиною третьою статті 9 Закону № 2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як вказано у пункті 6.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455, донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів за результатами документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичної особи-підприємця здійснюється шляхом направлення платнику повідомлення-розрахунку, де визначено суму єдиного внеску, яка підлягає доплаті, і вимоги про сплату недоїмки.

Доказів направлення позивачу повідомлення-розрахунку на суму 20 398,27 грн. і відповідної вимоги про сплату недоїмки відповідач не надав.

За таких обставин суд вважає неправомірною вимогу ОДПІ у Рішенні № 3 про сплату позивачем суми 21 418,18 грн. (20 398,27 грн. - єдиний внесок, 1 019,91 грн. - штраф), тим більше, що форма такого рішення (додаток 10 до вказаної вище Інструкції), власне, як і його назва, не передбачають стягнення суми єдиного внеску.

Окремо суд зауважує таке. Згідно з наданими в судовому засіданні поясненнями представника ОДПІ, базою для обчислення суми єдиного внеску (20 398,27 грн.) була сума 58 784,65 грн. (стор. 27 Акта), яку відповідач визначив як «сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини у розмірі 34,7% (грн..)». Інформації щодо того, яким чином була визначена сума 58 784,65 грн., Акт не містить.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем норм Податкового кодексу України та Закону № 2464 і, відповідно, про протиправність Рішень.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005731700 що було прийнято Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 07.08.2014.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005751700 що було прийнято Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 07.08.2014.

4. Визнати протиправним і скасувати рішення № 0005741700 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, що було прийнято Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області 07.08.2014.

5. Присудити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 понесені ним судові витрати (судовий збір) в сумі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна