Ухвала

від 02.04.2015 по справі 814/2531/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2531/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Вербицької Н.В. судді -Коваля М.П. при секретарі -Богдановій С.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2014 року №0005751700, №0005731700, №0005741700,

встановила:

Позивач - ФОП ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2014 року №0005751700, №0005731700, №0005741700.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на недоведеність висновків відповідача про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, на неправильне застосування відповідачем норм ПК України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року позовні вимоги були задоволенні. Було визнано протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2014 року №0005751700, №0005731700, а також рішення №0005741700 від 07 серпня 2014 року.

В апеляційній скарзі Южноукраїнської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що з 27.06.2014 року по 18.07.2014 року Южноукраїнською ОДПІ було проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 15 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 15 листопада 2011 року по 31 грудня 2013 року, результати якої було оформлено актом від 25.07.2014 року №7/14-09-17-036/2521301557.

Відповідно до висновків Акта, позивач порушив:

- пункт 177.2, пункт 177.4 статті 177 ПК України, що призвело до завищення валових витрат по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік на 197 723,46 гривень;

- пункт 176.1 статті 176, пункт 177.10 статті 177 ПК України;

- пункт 44.1 статті 44, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ на 6000 гривень (липень 2013 року - на 1667 гривень, серпень 2013 року - 3333 гривень, вересень 2013 року - 1000 гривень);

- підпункт 7.1.2 пункту 7.1, пункт 7.2 статті 7, статтю 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягала сплаті за 2013 рік, на 20 398,27 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2014 року № 0005731700 (т. 1 а.с. 75-76) ОДПІ збільшила суму грошового зобов'язання позивачу з податку з доходів фізичних осіб на 40 315,55 гривень, з яких 31844,44 гривень - за основним платежем, 8471,11 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2014 року № 0005751700 (т.1 а.с. 77-78) ОДПІ збільшила суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на 7 501 гривень, з яких 6 000 гривень - за основним платежем, 1 501 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням від 07.08.2014 року № 0005741700 (т.1 а.с. 79-80) ОДПІ, посилаючись на п.3 ч. 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», застосувала до позивача штрафні санкції в сумі 1 019,91 гривень (5% від встановленої відповідачем суми заниження єдиного внеску - 20 398,27 гривень), при цьому зобов'язала позивача сплатити суму 21 418,18 гривень (20 398,27 гривень + 1 019,91 гривень).

Висновки про завищення позивачем витрат на суму:

- 197 723,46 гривень ОДПІ обґрунтувала незаконним, на її думку, включенням до складу витрат: 42 382,56 гривень ("… витрати по актам списання товарно-матеріальних цінностей від 31.10.2013 року №СпТ - 000001 та №СпТ - 000002, складених ФОП ОСОБА_5 на ремонт бази …", стор. 18-19 Акта);

- 125 340,90 гривень («… в зв'язку з отриманням послуг по благоустрою виробничої бази, за якими не встановлено реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «МЕГА-ПРОЕКТ» …», стор. 19-20 Акта);

- 30 000 гривень («… в зв'язку з отриманням послуг по перевезенню товарно-матеріальних цінностей, за якими не встановлено реальності здійснення господарських операцій по ТОВ «Опт-Трейдінг» …», стор. 20-22 Акта).

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений у ст. 177 ПК України .

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу вимог пункту 177.4 цієї ж статті ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу .

На думку відповідача до складу витрат ФОП ОСОБА_5 в порушення п.177.2, п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України було віднесено витрати по актам списання товарно-матеріальних цінностей від 31.10.2013 року №СпТ - 000001 та СпТ - 000002, складених ФОП ОСОБА_5 на ремонт бази на загальну суму 42382,56 гривень (згідно договору купівлі-продажу від 28.12.2012 року №1НС ПАТ «Юженергобуд» продав, а ФОП ОСОБА_5 прийняв у свою власність виробничу базу загальною вартістю 120000 гривень). Відповідач дійшов висновку про те, що позивач не мав права декларувати у складі витрат вартість цементу та металевих виробів (т. 1, а.с.101-102), що були використані в ході ремонту виробничої бази.

Відповідно до ч.1 ст.320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів вважає, що зазначення покупцем у вказаному вище договорі купівлі-продажу від 28.12.2012 року № 1 НС (т. 2, а.с. 137-138) ОСОБА_5, а не ФОП ОСОБА_5, не заперечує того, що метою придбання приміщень складу та гаражів було використання цього майна саме для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз.

Заперечуючи витрати позивача в сумі 125 340,90 гривень (постачальник - ТОВ «МЕГА-ПРОЕКТ») та в сумі 30 000 гривень (постачальник - ТОВ «ОПТ-ТРЕЙДІНГ»), відповідач послався виключно на інформацію, що викладена в акті від 29.05.2014 року № 1340/26-59-22-03/38748806 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МЕГА-ПРОЕКТ» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.09.2013 року по 30.04.2014 року» (т.1, а.с. 170-182) та в акті від 18.09.2013 року №1459/26-57-22-02-09/38506097 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Опт-Трейдінг» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2013 року по 30.06.2013 року» (т. 1, а.с. 183-203).

Але позивачем були надані всі первинні документи, передбачені законодавством по господарським операціям із зазначеними контрагентами, а саме: договір №01/06-13 від 01.06.2013 року відповідно до якого ТОВ«ОПТ-ТРЕЙДІНГ» (перевізник) зобов'язувався доставити вантаж ФОП ОСОБА_5 (замовника) до пункту призначення та видати його особі, що має право на отримання вантажу, а замовник зобов'язувався оплатити встановлену плату за перевозку вантажу(т.1 а.с. 81-82). На виконання умов зазначеного договору позивачем були надані товарно-транспортні накладні (т.1 а.с. 83-100), акти списання №СпТ-000002 від 31.10.2013 року, №СпТ-000001 від 31.10.2013 року (т.1 а.с. 101, 102), податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (т.1 а.с. 104-159).

Позивачем був наданий договір підряду №29/11 на виконання благоустрою виробничої бази від 29.11.2013 року відповідно до якого ФОП ОСОБА_5. (замовник) доручив , а ТОВ «МЕГА-ПРОЕКТ» (підрядчик) забезпечив виконання будівельно-монтажних робіт у відповідності до погодженої між сторонами дефектної відомості, яка є невід'ємною частиною цього договору (т.2 а.с. 25-27). На виконання зазначаного договору позивачем також було надано акт приймання виконаних робіт (т.2 а.с. 29-33)квитанції до прибуткового ордеру (т.2 а.с. 35-38), податкову накладну№75 (т.2 а.с. 39).

Також ОДПІ застосувала штраф в сумі 510 гривень в зв'язку з порушенням позивачем пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 ПК України.

Як вказано у пункті 177.10 статті 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані зокрема вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову пільгу; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; на вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Згідно з Актом, Книгу обліку доходів і витрат позивач зареєстрував у квітні 2013 року, а доходи на загальній системі оподаткування фактично почав отримувати в лютому 2013 року.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України ("Порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи"), незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції відносно того, що ОДПІ безпідставно застосувала зазначений штраф, передбачений вказаною нормою, оскільки, як вказано вище, Книгу обліку доходів і витрат у лютому-березні 2013 року позивач не вів. Відповідно, доводи відповідача про те, що відповідач не зберіг Книгу та/або не надав її при здійсненні податкового контролю, є неприйнятними.

Доводи ОДПІ про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прямо пов'язані з висновками про заниження суми чистого оподатковуваного доходу, тому, з урахуванням викладеного вище, судом 1-ї інстанції ці доводи були обґрунтовано відхилені як безпідставні.

Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Як вказано у пункті 6.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року№ 455, донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів за результатами документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичної особи-підприємця здійснюється шляхом направлення платнику повідомлення-розрахунку, де визначено суму єдиного внеску, яка підлягає доплаті, і вимоги про сплату недоїмки.

Доказів про направлення позивачу повідомлення-розрахунку на суму 20 398,27 гривень і відповідної вимоги про сплату недоїмки відповідач суду не надав.

За таких обставин колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що вимога ОДПІ про сплату позивачем суми 21418,18 гривень (20 398,27 грн. - єдиний внесок, 1 019,91 грн. - штраф) є неправомірною.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1). В адміністративний справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2).

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2014 року №0005751700, №0005731700, №0005741700 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/Н.В. Вербицька Суддя: /підпис/М.П. Коваль