Ухвала

від 13.01.2015 по справі 826/10199/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10199/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санде.Р» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санде.Р» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2014 року №0000232203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем під час перевірки первинні документи відповідають встановленим вимогам законодавства та підтверджують факт взаємовідносин із його контрагентами. Доказів неможливості виконання фінансово-господарських зобов'язань ТОВ «ТД «Ордей» та ТОВ «Комершиал Трейд Ко» перед позивачем відповідачем суду не надано. Відтак, суд дійшов висновку, що сукупність наданих позивачем первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів підряду, договорів на організацію робіт та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до протоколу № 03/04-01 Загальних зборів ТОВ «АВМ СПОРТ УА» від 03 квітня 2014 року змінено назву ТОВ «АВМ СПОРТ УА» на ТОВ «САНДЕ.Р».

ТОВ «САНДЕ.Р» (код ЄДРПОУ 34484803) зареєстроване Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією 18 липня 2006 року, запис в ЄДР №1 073 102 0000 010326. Місцезнаходження ТОВ «САНДЕ.Р»: 01014, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 14.

ТОВ «САНДЕ.Р» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19 липня 2006 року за № 22568 та перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АВМ СПОРТ УА» (код ЄДРПОУ 34484803) з питань правильності нарахування та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Ордей» (код за ЄДРПОУ 38104696) та ТОВ «Комершиал Трейд Ко» (код за ЄДРПОУ 38347480) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт від 02 жовтня 2013 року № 59/26-57-22-03-07/34484803.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п.201.1, 201.6 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями), наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 № 1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071 (із змінами та доповненнями), пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами і доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 844 952, 00 грн., в тому числі по періодам: - за березень 2012 року на суму 295 534, 00 грн.; - за квітень 2012 року в сумі 98 613, 00 грн.; - за травень 2012 року в сумі 225 974, 00 грн.; - за червень 2012 року в сумі 63 896, 00 грн.; - за липень 2012 року в сумі 26 093, 00 грн.; - за серпень 2012 року в сумі 26 117, 00 грн.; - за вересень 2012 року в сумі 26 131, 00 грн.; - за жовтень 2012 року в сумі 26 114, 00 грн.; - за листопад 2012 року в сумі 26 527, 00 грн.; - за грудень 2012 року в сумі 29 953, 00 грн.

15 серпня 2013 року на підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0000232203, яким згідно із підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 та абзацами 2, 3 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1 267 427, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 844 952, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 422 476, 00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

В силу пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 133320071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 - ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 Положення).

В силу пункту 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3 Положення).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично понесені (сплачені) і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки, позивачу занижено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД «Ордей» та ТОВ «Комершиал Трейд Ко», оскільки за результатами перевірки податковим органом не встановлено реальності здійснених між ними господарських операцій.

В підтвердження правомірності формування позивачем податкових зобов'язань та формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Комершиал Трейд Ко» в матеріалах справи містяться копії договорів суборенди від 19.09.2012 року № 4 та № 3, акти прийому-передачі, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних, платіжних доручень та банківські виписки по рахунку ТОВ «САНДЕ.Р».

Водночас згідно умов Договорів суборенди від 19.09.2012 року № 4 та № 3 предметами за даними Договорами є нежитлове приміщення загальною площею 300 кв.м та нежитлове приміщення, а саме частина будівлі складу на першому та антресольному поверхах загальною площею 1 154 кв.м, відповідно. При цьому, згідно актів прийому-передачі до Договору суборенди від 19.09.2012 року № 4 від 19.09.2012 року №1, №2, актів прийому-передачі до Договору суборенди від 19.09.2012 року № 3 від 19.09.2012 року №1, №2, Орендодавцем ТОВ «Комершиал Трейд Ко» передано, а Орендарем ТОВ «АВМ СПОРТ УА» прийнято: об'єкти суборенди за адресою: м. Київ, вул. Пшенична, 9.

На підтвердження правомірності виникнення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту в матеріалах справи містяться копії: договорів суборенди від 27.03.2012 року № 21, № 22, договору постачання від 27.03.2012 року № 28, актів прийому-передачі, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних, видаткових накладних, виписних ТОВ «ТД «Ордей», актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжних доручень, що підтверджують факт оплати позивачем наданих ТОВ «ТД «Ордей» товарів (робіт, послуг).

Окрім цього, в матеріалах справи також містяться копії первинних документів, що підтверджують факт подальшої реалізації придбаного у ТОВ «ТД «Ордей» товару. Зокрема, копії: контракту від 01 лютого 2012 року, укладеного між ТОВ «АВМ СПОРТ УА» (Продавець) та ТОВ «МС 22» (Покупець), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари торгової марки UMBRO на умовах даного контракту, та додані до нього специфікації, податкові та видаткові накладні, а також договорів постачання від 29.06.2011 року № SS12/12, від 29.06.2011 року № SS12/12/03, від 30.05.2011 року № SS12/23, договору поставки від 07.05.2012 року № 019, від 14.12.2010 року № 47 та первинних документів на їх виконання.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в акті перевірки позивача і під час розгляду справи, як на підставу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався на копію:

- акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.02.2013 року № 787/22-8/38104696 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «Ордей» (код за ЄДРПОУ 38104696) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2012 року»;

- пояснень гр. ОСОБА_3 - директора ТОВ «Комершиал Трейд Ко».

Водночас колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно не взято вказані посилання до уваги, оскільки, відповідачем в підтвердження своїх доводів не надано суду копій вказаних вище письмових доказів. Не надано таких документів і суду апеляційної інстанції.

При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції, незнаходження контрагента за місцезнаходженням, порушення норм податкового законодавства контрагента не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування витрат з податку на прибуток підприємств у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження цьому, оскільки ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та на формування витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Викладене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалах від 19 червня 2013 року у справі №К/9991/63643/12, від 30 січня 2014 року у справі № К/800/29212/13.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника в залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Тому в разі не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податків та його постачальника для одержання платником незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, в розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними доказами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб контрагентів позивача) у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Проте, відповідачем відповідних вироків суду не надано, а докази, що містяться в матеріалах справи не містять інформації яка б спростовувала правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем.

Окрім цього, на час виникнення спірних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, в тому числі і як платники ПДВ, володіли у повному обсязі правосуб'єктністю.

Інших доказів неможливості виконання фінансово-господарських зобов'язань ТОВ «ТД «Ордей» та ТОВ «Комершиал Трейд Ко» відповідачем суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів підряду, договорів на організацію робіт та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами. При цьому, жодних належних обґрунтувань щодо таких висновків суду першої інстанції відповідачем в апеляційній скарзі не наведено, доказів на спростування фактичних обставин справи під час розгляду справи апеляційним судом податковим органом не надано.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 13.01.2015 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.