Постанова

від 13.01.2015 по справі 912/2823/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2015 року Справа №912/2823/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. - доповідача,

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Ситникової М.Ю.

За участю представників сторін:

прокурор: Волкогон Т.В., посвідчення № 017508 від 05.06.13;

від відповідача-1: Кривда К.С., довіреність № 192 від 12.01.15;

представники позивача та відповідча-2 в судове засідання не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Гайворонського комбінату комунальних підприємств на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2014 року у справі №912/2823/14

за позовом заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Державна екологічна інспекція у Кіровоградській області, м. Кіровоград

до відповідача-1: Гайворонського комбінату комунальних підприємств, м. Гайворон, Кіровоградська обл.,

відповідача-2: Гайворонського державного комунального підприємства водоканалізаційного господарства "Водоканал", м. Гайворон, Кіровоградська обл.

про визнання недійсним договору від 14.03.2008 року в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2014 року у даній справі (суддя Деревінська Л.В.) позов задоволений повністю. Визнано недійсним договір №б/н від 14.03.2008 року про передачу майнових прав і обов'язків щодо видобування підземних вод для господарського водопостачання в м. Гайвороні, укладений між Гайворонським державним комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Водоканал" та Гайворонським комбінатом комунальних підприємств, в частині передачі прав і обов'язків по видобуванню підземних вод для господарського водопостачання м. Гайворон згідно з умовами спеціального дозволу на користування надрами від 09.10.2003 року, реєстраційний номер 3240 з моменту його вчинення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що спірний договір від 14.03.2008 року в частині передачі прав і обов'язків по видобуванню підземних вод для господарського водопостачання укладений з порушенням вимог статті 16 Кодексу України про надра та пункту 12 Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №273 від 27.02.2008 року.

Не погодившись з рішенням суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся Гайворонський комбінат комунальних підприємств із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначає, що суд першої інстанції помилково не застосував положення статей 638, 639 Цивільного кодексу України, що передбачають добровільний порядок укладання договорів. Спірний договір є реальним правочином, з реальними правовими наслідками, та таким, що вчинений в добровільному порядку з метою вирішення та стабілізації складної ситуації по водопостачанню в м. Гайвороні, оскільки Гайворонське державне комунальне підприємство водоканалізаційного господарства "Водоканал" перебуває у стані банкрутства. Крім того, відповідач-1 відповідно до Статуту підприємства має право на видобування підземних вод. Щодо відсутності у відповідача-1 спеціального дозволу на користування надрами, то йому було відмовлено в його отриманні, оскільки на даний час триває процедура банкрутства Гайворонського державного комунального підприємства водоканалізаційного господарства "Водоканал", який є власником спеціального дозволу від 09.10.2003 року №3240 на термін 20 років.

29.12.2014 року від Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області надійшов відзив, в якому представник зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду прийнято у відповідності з фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі. Просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач та відповідач-2 не забезпечили явку повноважених представників в засідання апеляційного господарського суд, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями з відміткою про отримання поштового відправлення. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача-2 належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів (див. п. 3.9.2 постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

13.01.2015 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін і перевіривши їх доводи, давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд встановив наступне.

14.03.2008 року між Гайворонським державним комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Водоканал" (далі - Водоканал) та Гайворонським комбінатом комунальних підприємств (далі - Гайворонський ККП) укладено Договір про передачу майнових прав і обов'язків щодо видобування підземних вод для господарського водопостачання в м. Гайвороні (далі - Договір) з метою забезпечення безперебійного водопостачання в м. Гайвороні та забезпечення фізичних і юридичних осіб питною водою (а.с.11).

Так, Водоканал передав Гайворонському ККП на баланс (у користування) мережу артезіанських свердловин, обладнання з метою забезпечення водопостачання населення та установ м. Гайворона, а також права і обов'язки у видобуванні підземних вод для господарського водопостачання м. Гайворон згідно з умовами спеціального дозволу на користування надрами від 09.10.2003 року реєстраційний номер 3240, виданого Міністерством екології та природних ресурсів України на вид користування надрами: видобування, об'єкт: Гайворонське родовище ділянка "Будьонівська", корисні копалини: прісні підземні води, відповідно до статті 16 Кодексу України про надра (пункт 1 Договору).

Після повної ліквідації Водоканалу, відповідач-1 зобов'язується отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (пункт 2 Договору).

Згідно з вимогами ст.4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідачу-2, на день укладання спірного договору, належить ліцензія на експлуатацію Гайворонського родовища ділянки «Будьонівська» (а.с.12).

Відповідно до статті 151 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Статті 152, 153 ГК України визначають перелік прав та обов'язків суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів, а саме право експлуатувати корисні властивості наданих йому природних ресурсів; використовувати для господарських потреб в установленому законодавством порядку корисні копалини місцевого значення, водні об'єкти , лісові ресурси, що знаходяться на наданій йому земельній ділянці; одержувати доходи від результатів господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів; одержувати пільгові короткострокові та довгострокові кредити для реалізації заходів щодо ефективного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а також користуватися податковими пільгами при здійсненні зазначених заходів; вимагати компенсації шкоди, завданої належним йому природним ресурсам іншими суб'єктами, а також усунення перешкод у здійсненні господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів. Суб'єкт господарювання зобов'язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів.

Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» надає визначення поняттям:

- дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, державними адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням, видачею дублікатів, анулюванням документів дозвільного характеру;

- документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності;

- об'єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об'єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб'єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об'єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання. В порядку спеціального використання природних ресурсів суб'єктам господарювання надаються природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих в установленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності (стаття 38 Закону).

Кодексом України про надра передбачено, що надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр (стаття 16, частина 1 статті 19 Кодексу). Права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами (частина 3 статті 24 Кодексу України про надра).

Користування надрами здійснюється без надання спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом (частина 3 статті 19 Кодексу України про надра), зокрема, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб (частина 1 статті 23 Кодексу України про надра).

Стаття 15 Кодексу України про надра передбачає, що власник спеціального дозволу на користування надрами не може дарувати, продавати або в інший спосіб відчужувати права , надані йому спеціальним дозволом на користування надрами, іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних капіталів створюваних за його участю суб'єктів господарювання, а також вноситись як вклад у спільну діяльність.

З урахуванням наведених вище норм та положень закріплених в пункті 12 Порядку надання у 2008 році спеціальних дозволів на користування надрами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №273 від 27.02.2008 року, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо необхідності наявності у відповідача-1 особистого дозволу на спеціальне водокористування, як обов'язкової умови для укладання Договору від 14.03.2008 року про передачу майнових прав і обов'язків щодо видобування підземних вод для господарського водопостачання в м. Гайвороні.

Системний аналіз чинного законодавства дозволяє дійти до висновку про те, що дозвіл на спеціальне водокористування є індивідуалізованим як елемент дозвільної системи у сфері господарської діяльності (документ дозвільного характеру). Майнове право, засноване на дозвільному користуванні, не може бути передане третім особам.

Вироком Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27.12.2013 року у справі №385/2158/13-к визнано Коваль М.П. винним (частина 1 статті 367 Кримінального кодексу України) у тому, що будучи службовою особою, в період з 23.12.2011 року по 01.02.2012 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки, здійснював видобування корисних копалин загальнодержавного значення - підземних прісних вод за допомогою технічних пристроїв з артезіанської свердловини на території м. Гайворона, без спеціального дозволу на користування ділянкою надр, в порушення положень статей 6, 19, 21 Кодексу України про надра (а.с.70-72).

В розумінні статті 35 ГПК України вирок у справі №385/2158/13-к від 27.12.2013 року має преюдиційне значення в частині обставин незаконного добування підземних прісних вод (без спеціального дозволу).

Щодо посилань відповідача-1 на процедуру банкрутства Гайворонського державного комунального підприємства водоканалізаційного господарства "Водоканал", то як вбачається з відзиву ліквідатора Христенка В.В., підприємство - банкрут визнає вимоги позивної заяви в повному обсязі.

Господарський суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим доказам, прийшов до обґрунтованого висновку, що правочин, укладений між сторонами 14.03.2008 року, частково суперечить вимогам закону. Наразі зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства. Обставини неможливості отримання ліцензії через банкрутство Гайворонського державного комунального підприємства водоканалізаційного господарства "Водоканал", невідображення у актах перевірок контролюючими органами цього питання, процедурні питання оформлення дозволів не спростовують висновків суду першої інстанції щодо неможливості/заборони передачі майнових прав, що засновані на документі дозвільного характеру.

Керуючись статями 99, 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Гайворонського комбінату комунальних підприємств на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2014 року у справі №912/2823/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.11.2014 року у справі №912/2823/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 14.01.2015 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков