Постанова

від 13.01.2015 по справі 910/19732/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2015 р. Справа№ 910/19732/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Шипка В.В.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від позивача - Хлєбніков С.Г. (дов. від 16.06.2014),

від відповідача - Терехова А.О. (дов. від 17.11.2014),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдер Вікс Май Тай Лаунж"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014

у справі № 910/19732/14 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдер Вікс Май Тай Лаунж"

про стягнення 52 162,97 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдер Вікс Май Тай Лаунж" про стягнення заборгованості в розмірі 52162,97 грн. за договором про сплату винагороди (роялті) за здійснення публічного використання оприлюднених об'єктів авторського та суміжних прав за період з квітня 2012 року по вересень 2014 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 910/19732/14 позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 47 482,12 грн. основного боргу з урахування втрат від інфляції, 1 650,12 грн. 3% річних, 3 030,73 грн. пені і 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдер Вікс Май Тай Лаунж".

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржуване рішення без змін, скаргу відповідача - без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 розгляд справи було відкладено на 13.01.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Остапенко О.М., Шипко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдер Вікс Май Тай Лаунж" колегією суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Остапенко О.М., Шипко В.В.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права": право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Частиною 5 статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав (свідоцтво про облік організації колективного управління № 9/2011 від 24.01.2011).

15.10.2011 між позивачем (УЛАСП) та відповідачем (Користувач) був укладений Договір № КБР-73/10/11 (далі - Договір).

За умовами укладеного між сторонами договору:

- Користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (Твори), а УЛАСП надає Користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання та здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону України "Про авторське право і суміжні права" (пункт 2.1 Договору);

- Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж (пункт 2.3 Договору);

- сторонами погоджено, що УЛАСП буде розподіляти отриману від Користувача винагороду (роялті) у відповідності до звітів мережевих українських радіостанцій про публічне сповіщення ними фонограм музичних творів за звітний період (календарний квартал) (додаток №2 до Договору);

- Користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання Творів в закладах Користувача, зазначених у відповідних Додатках до цього Договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин Користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену Сторонами у відповідних Додатках, у повному обсязі і за весь період (пункт 3.3 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 15.10.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (пункт 4.1 Договору);

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення дії Договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пункт 4.2 Договору).

Докази на підтвердження припинення дії Договору в порядку передбаченому умовами п. 4.2, відповідач суду не надав.

Враховуючи, що відповідно до пункту 4.2 Договору відповідач письмово не повідомляв позивача про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення його дії, то Договір вважається пролонгованим до 15.10.2013, до 15.10.2014 відповідно.

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Користувач здійснює публічне виконання Творів", зокрема, таким закладом визначено лаунж-бар "Маі-Таі" за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська (Велика Васильківська), 66.

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання Творів виходячи з фіксованої ставки 1500,00 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору, зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору).

Крім того, в пункті 2 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції.

Разом з тим, з моменту укладання договору відповідач неналежно виконував свої зобов'язання в частині сплати роялті, що стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення основного боргу в сумі 47482,12 грн. з урахуванням індексу інфляції, 1650,12 грн. - три відсотки річних та 3030,73 грн. пені за період з квітня 2012 року по вересень 2014 року.

Відповідно до ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 526 ЦК України).

Згідно п. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.3 Договору Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Додатком № 2 до Договору сторонами було погоджено розмір щомісячної винагороди в сумі 1500,00 грн., яка перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Отже, за здійснення публічного виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 1500,00 грн., що і передбачено пунктами 2.1, 2.3 Договору, пунктами 1.1, 1.2 Додатку № 2 до Договору.

На виконання умов договору відповідач сплатив на користь позивача винагороду (роялті) в сумі 9822,58 грн. за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року включно, що підтверджується реєстром платіжних документів за період з 01.01.2011 по 04.09.2014 (т. 1 а.с. 17) та не заперечується сторонами.

Разом з тим, матеріалами справи не містять доказів на підтвердження сплати роялті за договором у період з квітня 2012 року по вересень 2014 року.

Згідно зі статтею 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 47482,12 грн. заборгованості зі сплати роялті за 30 місяців (з квітня 2012 року по вересень 2014 року) з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1650,12 грн. 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами пункту 2.6 Договору у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання за Договором УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання зі сплати роялті, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 3030,73 грн. на підставі пункту 2.6 Договору.

Щодо доводів відповідача про неукладеність договору, колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Згідно ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права", договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди).

Предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

Відповідно до ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов'язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору.

Отже, за змістом статей 638, 1109 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статей 32, 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації.

Неподання відповідачем доказів передачі йому в управління об'єктів авторського права і суміжних прав наведеного не спростовує.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів на підтвердження визнання недійсним Договору сторонами не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що Договір є укладеним, недійсним не визнавався, а відповідно у його сторін виникли права та обов'язки за ним, в тому числі і обов'язок позивача сплачувати роялті за користування музичними творами у своїх закладах громадського харчування, враховуючи, що таке використання здійснюється позивачем та не оспорюється сторонами в межах даної справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдер Вікс Май Тай Лаунж" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 у справі № 910/19732/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

В.В. Шипко