Постанова

від 01.02.2007 по справі 4/203-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/203-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 лютого 2007 р.                                                                                   № 4/203-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Україна”

на постановувід 09.11.2006 року Запорізького апеляційного господарського суду

у справі№ 4/203-06

господарського суду Херсонської області

за позовомТОВ “Торговий Дім “Україна”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Ольгинське”

простягнення суми збитків

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивача:Андросюк І.С. (довіреність від 29.01.2007р.);Дмитрієв Т.М. (довіреність від 29.01.2007р.)

від відповідача:База С.М. (довіреність від 25.01.2007р. № 29)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Херсонської області (суддя Ємленінова З.І.) від 13.07.2006 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду (головуючий суддя – Коробка Н.Д., судді –Шевченко Т.М., Юхименко О.В.) від 09.11.2006 року, у справі № 4/203/06 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ “Торговий Дім “Україна” просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.11.2006 року та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.3, ч.1 ст.8, ст.ст.1212, 1213 ЦК України, ст.ст.32, 34 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення на касаційну скаргу представників позивача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ТОВ “Торговий Дім “Україна” орендуються зрошувальні земельні ділянки на контурах полів №№ 50, 52, 57, 62, 70, 71, 85 Ольгинської сільської ради Горностаївського району Херсонської області. В свою чергу, на цих же контурах ТОВ “Ольгинське” орендує земельні ділянки у громадян загальною площею 60,48га. Як зазначено позивачем на земельних ділянках розташовані та функціонують закриті меліоративні системи та дощувальні машини “Фрегат”, які використовуються позивачем для зрошення орендованих земель на підставі договору оренди.

Позивач стверджує, що при здійсненні ним у 2005 році зрошення земель, які знаходяться в його користуванні, відповідач безпідставно отримував послуги по зрошенню орендованих земель, оскільки провести їх розмежування технологічно неможливо. Зауважує, що отримані відповідачем послуги значно покращили результати його сільськогосподарської діяльності та позивач оцінює вартість цих послуг у сумі 14498,86 грн., виходячи із співвідношення загальних затрат по заробітній платі, орендній платі за користування дощувальними машинами “Фрегат”, вартості послуг по подачі води, обслуговуванню дощувальних машин “Фрегат”, вартості послуг по подачі води, обслуговуванню дощувальних машин тракторами Т-16, вартості запасних частин та обладнання до площі, яку орендує відповідач. Позов подано на підставі статей 1212, 1213 ЦК України, з посиланням на те, що вказані статті застосовуються до спірних правовідносин за аналогією закону.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 ст. 1213 ЦК України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Заявник касаційної скарги посилається на те, що він надав відповідачу послуги з поливу земельних ділянок, які (послуги) останній отримав безпідставно, при цьому посилається на ст.ст.1212, 1213 ЦК України, як аналогію закону.

Відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Тобто, застосування аналогії закону можливе за таких умов: 1) відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто, є цивільними відносинами; 2) вказані цивільні відносини не врегульовані ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором; 3) існують норми, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Частина 2 ст.509 ЦК України визначає, що зобов'язання виникають з підстав встановлених ст.11 цього Кодексу, відповідно до ч.2 якої цивільні права і обов'язки виникають зокрема, із договорів та інших правочинів, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Правовідносини по наданню послуг, на які посилається позивач, врегульовано главою 63 ЦК України, відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з тим, що правовідносини з надання послуг врегульовано ЦК України, тому необхідно застосовувати норму права, якою вони врегульовані, а не аналогію закону, на яку посилається заявник апеляційної скарги. Проте, судами встановлено, що між сторонами не існує будь-яких господарських зобов'язань з надання послуг, відповідач не брав на себе зобов'язань сплатити ці послуги; між сторонами відсутні підписані акти виконаних робіт, які б свідчили про фактичне надання позивачем послуг в конкретних обсягах і на конкретну суму.

Касаційна інстанція погоджується і з тим, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: перше - збільшення або збереження майна однією стороною, з одночасним зменшенням його у іншої сторони, друге - відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (збереження). Ні першого ні другого судом не встановлено. Не встановлено і того, що відповідач набув право на якусь річ, сукупність речей, майнові права або обов'язки, що належать позивачу (фактичне володіння майном не створює набуття в силу ст.ст.338, 341, 343 ЦК України). Також матеріали справи не містять даних, що позивач поніс видатки, які має нести особа, що зберегла майно. За таких обставин висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим.

Враховуючи наведене, постанова Запорізького апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Торговий Дім “Україна” від 21.12.2006 року

№ 451 на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.11.2006 року у справі № 4/203-06 залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.11.2006 року у справі

№ 4/203-06 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос