Рішення

від 13.01.2015 по справі 904/8981/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.15р. Справа № 904/8981/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма "ТОРГРЕСУРС", м.Світловодськ, Кіровоградська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ", с.Новоолександрівка, Дніпропетровська обл.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ліннік Лілія Володимирівна, Дніпропетровська обл., с. Новоолександрівка

про стягнення 1 341 257,27 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Смолова О.В., представник за довіреністю № 5 від 01.10.14р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 14.11.14р. порушено провадження у справі № 904/8981/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма "ТОРГРЕСУРС" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" (далі-відповідач) про стягнення 1 341 257,27 грн. Справу призначено до розгляду на 09.12.14р.

08.12.14р. до суду від Ліннік Л.В. надійшло клопотання про залучення останньої, відповідно до ст. 27 ГПК України, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

09.12.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача, 09.12.14р. у судовому засіданні, заявлені позовні вимоги визнав, про що також зазначено у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 09.12.14р. залучено до участі у справі № 904/8981/14 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ліннік Лілію Володимирівну (52070, Дніпропетровська обл., с.Новоолександрівка, вул. Берези, буд. 20); відкладено розгляд справи на 13.01.15р.

13.01.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, 12.01.15р. позивач надав до суду для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, але 12.01.15р. до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за відсутністю повноважного представника відповідача.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Крім того, третя особа або її повноважний представник у судове засідання також не з'явилися, але 12.01.15р. до суду від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неотриманням копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Дослідивши подане клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи на іншу дату та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд вважає за необхідне відмовити третій особі в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника третьої особи за наявними в ній матеріалами справи, оскільки:

По-перше, відповідно до вимог ст. 69 ГПК України суд обмежений в строках розгляду спору, а саме спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Виходячи з того, що позовна заява надійшла до господарського суду 14.11.14р., то спір повинен бути вирішено господарським судом до 14.01.15р. включно.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що жодного клопотання про продовження строку розгляду спору до господарського суду не надходило.

По-друге, в матеріалах справи є належні докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третьої особи.

По-третє, третя особа відповідно до вимог чинного законодавства України мала право ознайомитися з матеріалами справи, зробити необхідні виписки та копії.

По-четверте, третя особа не надала жодного належного та допустимого доказу неможливості забезпечення явки третьої особи або її повноважного представника у судове засідання.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що третя особа неналежним чином користується належними їй процесуальними правами, не виявляє взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів інших сторін та не вживає заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У судовому засіданні 13.01.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.12р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 01/03 (далі - Договір поставки), відповідно до умов п. 1.1. якого позивач зобов'язується поставляти та передавати у власність відповідача товар у строки та в порядку передбачені цим договором та додатками до нього, а відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах даного Договору.

В п. 1.2. Договору поставки зазначено про те, що товар по даному договору постачається партіями, протягом усього строку дії договору. Поставка партії товару відбувається за заявкою відповідача, поданої згідно п. 3.1. Договору поставки та відповідно до Специфікації. Найменування, асортимент (номенклатура), кількість, ціна та інші характеристики товару по кожній партії узгоджується у накладних, які є невід'ємними додатком до цього договору. Накладні формуються на підставі Специфікації, Специфікація підписується сторонами під час укладання даного договору, є додатком до Договору і визначає найменування, асортимент (номенклатура), ціну та інші характеристики товару позивача.

Як зазначено у п. 1.3. Договору поставки, ціна договору становить загальну суму вартості товару, який був поставлений відповідачу за весь період дії даного договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки відповідач оплачує поставлений позивачем товар за ціною, вказаною в накладних.

Право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару і є невід'ємною частиною цього Договору (п. 3.6. Договору поставки).

Згідно з п. 4.1. Договору поставки оплата за товар повинна здійснюватись відповідачем не пізніше чим через 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання відповідних видаткових накладних на кожну партію товару.

Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий розрахунок позивача (п. 4.2. Договору поставки).

Пунктом 5.1. Договору поставки передбачено, що даний Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.12р., а у частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань по даному Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та діючим законодавством України (п.6.1. Договору поставки).

Як зазначено у п. 6.2. Договору поставки, за прострочення термінів розрахунку, передбачених п.п. 4.1. цього Договору, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення від недоплаченої суми вартості товару за кожен календарний день прострочення виконання зобов'язання. При пред'явленні позивачем вимоги щодо сплати пені, відповідач зобов'язаний сплатити пеню негайно.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору поставки, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання цінностей. Зазначені видаткові накладні обома сторонами були підписані без будь-яких зауважень.

Позивач звертає увагу суду, що останній виконав свої зобов'язання перед відповідачем щодо поставки товару. Товар було поставлено належної якості, у строки та в порядку, що обумовлені сторонами в Договорі поставки. У вищевказаних видаткових накладних представник відповідача засвідчив своїм підписом, що претензій по кількості та якості одержаного товару він не має.

Однак, як зазначає позивач, відповідач не виконав своїх зобов'язань, передбачених п. 4.1. Договору поставки щодо оплати поставленого товару перед позивачем, у зв'язку з чим заборгованість відповідача по оплаті поставленого за Договором поставки товару перед позивачем становить 1173318,46 грн.

Позивач звертає увагу суду, що відповідач суму заборгованості визнав у повному обсязі, що підтверджує Акт звіряння станом на 31.10.14р., який підписаний з боку відповідача та скріплений печаткою підприємства без будь-яких зауважень (а.с.91).

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору поставки, позивачем на підставі п. 6.2. була нарахована пеня у розмірі 94 775,38 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 44 586,10 грн. та 3% річних у розмірі 28 577,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 173 318,46 грн., пеню у розмірі 94 775,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 44 586,10 грн., 3% річних у розмірі 28 577,33 грн., а всього 1 341 257,27 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору поставки на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач наведених позивачем обставин не спростував, а навпаки підтвердив існування суми заборгованості за поставлений товар.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої обов'язки по Договору поставки виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними на поставлений товар, підписаними зі сторони відповідача уповноваженою особою за довіреністю на отримання матеріальних цінностей та скріплений печатками сторін. Зазначені документи були підписані відповідачем без будь-яких зауважень. Таким чином, відповідач своїми діями у повному обсязі прийняв умови Договору поставки.

Крім того, господарський суд бере до уваги той факт, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, що підтверджує Акт звірки взаємних розрахунків та відзив на позовну заяву.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором поставки. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору поставки, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору поставки та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 173 318,46 грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом. 6.2. Договору поставки передбачено, що за прострочення термінів розрахунку, передбачених п.п. 4.1. цього Договору, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення від недоплаченої суми вартості товару за кожен календарний день прострочення виконання зобов'язання. При пред'явленні позивачем вимоги щодо сплати пені, відповідач зобов'язаний сплатити пеню негайно.

На підставі п. 6.2. Договору поставки позивачем була нарахована пеня у розмірі 94 775,38 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 44 586,10 грн. та 3% річних у розмірі 28 577,33 грн., розрахунок яких судом також перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕРС КОМПАНИ" (52070, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровський р-н, с. Нооволександрівка, вул. Берези, буд. 20, код ЄДРПОУ 36532188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельна - виробнича фірма "ТОРГРЕСУРС" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Леніна, буд. 45, кв. 2, код ЄДРПОУ 23231149) заборгованість за поставлений товар у розмірі 1 173 318, 46 грн. (один мільйон сто сімдесят три тисячі триста вісімнадцять грн. 46 коп.), пеню у розмірі 94 775,38 грн. (дев'яносто чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять грн. 38 коп.), 3% річних у розмірі 28 577,33 грн. (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят сім грн. 33 коп.), інфляційні втрати у розмірі 44 586,10 грн. (сорок чотири тисячі п'ятсот вісімдесят шість грн. 10 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 825,15 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот двадцять п'ять грн. 15 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.01.15р.

Суддя Н.Е. Петренко