Постанова

від 12.01.2015 по справі 910/16146/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа№ 910/16146/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Рябухи В.І.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Філіппова І.В. - представник, дов. б/н від 10.07.2014;

Фролова О.С. - представник, дов. б/н від 25.12.2014;

від відповідача: Чакалов Р.К. - представник, дов. № 27/08/14 від 27.08.2014;

Чакалов А.К. - представник, дов. № 27/08/14 від 27.08.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧСПМ Делікат»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014

у справі № 910/16146/14 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Разек Черкаси»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧСПМ Делікат»

про стягнення 37 717,96 грн.

На підставі ст.ст. 69, 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 26.11.2014 оголошено перерву до 24.12.2014, а ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 910/16146/14 продовжено, розгляд справи відкладено на 12 01.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі № 910/16146/14 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 23 599,99 грн. основного боргу, 335,57 грн. 3% річних, 2 478,00 грн. втрат від інфляції, 1 710,09 грн. пені, 1 362,27 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач виконав умови укладеного сторонами договору від 01.10.2013 в повному обсязі, проте, відповідач грошові кошти за отриманий товар в повному обсязі не оплатив, залишок за отриманий відповідачем товар становить 23 599,99 грн.; перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що правильний розмір суми пені становить 1 710,09 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі № 910/16146/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, судові витрати покласти на позивача, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на порушення судом першої інстанції ст.ст. 34, 41 ГПК України.

Як вважає скаржник, печатку на видатковій накладній № 645 від 18.12.2013 ніхто поставити не міг, відповідач припускає, що позивач самостійно поставив відбиток печатки або виготовив печатку відповідача, використовуючи засоби програмної техніки; скаржник наполягає на тому, що не отримав товар згідно з видатковою накладною № 645 на суму 150 339,25 грн.; оскільки позивач не поставив товар згідно із специфікацією № 2 від 25.10.2013, то зазначені товари в бухгалтерському обліку відповідача не обліковуються, про що відповідачем надано бухгалтерську довідку № 28/14 від 25.10.2014.

Скаржник посилається на відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про призначення експертизи, всупереч чинному законодавству, яке не надає права суду відмовити у призначенні судової експертизи, про яку клопочуться учасники судового процесу.

В апеляційній скарзі скаржник просить суд апеляційної інстанції призначити у справі № 910/16146/14 судову почеркознавчо-технічну експертизу належності та дійсності печатки, відбиток якої міститься на видатковій накладній № 645 від 18.12.2013.

Скаржник зазначає про те, що оскільки не отримував від позивача товар за видатковою накладною № 645 на суму 150 339,25 грн., то і не міг заявляти про недоліки щодо кількості, якості товару, мотиви відмови від підписання видаткової накладної № 645.

Як стверджує скаржник, ним не підписувався акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.12.2013.

На думку скаржника, судом порушено ст.664 ЦК України, оскільки суд не встановив факт того, що відповідач права власності на товар згідно із специфікацією № 2 не набув та в порушення ст.1 ГПК України розглянув справу за відсутності порушеного права позивача.

Скаржник стверджує про те, що товарно-транспортна накладна № б/н від 18.12.2013 не підтверджує факту здійснення господарської операції, посилаючись на положення ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; на думку скаржника, товарно-транспортна накладна підтверджує лише надання послуг саме з перевезення, а не з купівлі товару та переходу права власності.

24.11.2014 через відділ документального забезпечення суду скаржником подано клопотання про призначення судової почеркознавчо-технічної експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо належності та дійсності печатки, відбиток якої проставлений на видатковій накладній № 645 від 18.12.2013.

У письмовому поясненні від 29.12.2014 скаржник, зокрема, вказує на односторонність наказів позивача № 369, № 341; що маса товару, зазначена у наказах позивача, без упаковки, значно перевищує масу товару в товарно-транспортній накладній, навіть з упаковкою; що згідно з актом зважування вантажу від 29.12.2014 товар згідно з видатковою накладною № 644 від 18.12.2013 важить 14 970,37 кг, без упаковки.

Оскільки додані скаржником документи до письмового пояснення від 29.12.2014 стосуються питань, які розглядаються у судовому засіданні, що було підставою витребування у позивача доказів ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014, колегія суддів приймає зазначені документи скаржника.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що отримання відповідачем товару підтверджується доказами складського обліку позивача виготовлення, підготовки до відправлення замовлення відповідача; наявністю видаткового ордеру на товари № 252 від 18.12.2013, № 253 від 18.12.2013; товарно-транспортною накладною від 18.12.2013; видатковою накладною № 645 від 18.12.2013 з відбитком печатки відповідача, довіреністю на отримання цінностей № 8 від 13.12.2013, виписаною на Бурю Н.В., умовами пункту 5.2 договору № 74; ненадсиланням відповідачем повідомлення про виявлення нестачі товару.

24.12.2014 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копій наказів позивача за №№ 341, 369.

У зв'язку із тим, що зазначені копії наказів позивача стосуються питань щодо причетності товарно-транспортної накладної до спірного постачання товарів, копія якої є у матеріалах справи, суд апеляційної інстанції залучає копії наказів до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі № 910/16146/14 на підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України від позивача були витребувані докази.

Статтями 34, 41, 42 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Розглянувши клопотання скаржника про призначення судової експертизи щодо приналежності та дійсності печатки, відтиск якої міститься на видатковій накладній № 645 від 18.12.2013, зважаючи на те, що наявність відтиску печатки на видатковій накладній сама по собі, без підпису особи, який скріплено цим відбитком печатки, не має юридичної сили, то і висновок експерта не буде мати сили доказу у справі № 910/16146/14, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для одержання висновку експерта, у зв'язку з чим зазначене клопотання скаржника залишається без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про стягнення з відповідача 23 599,99 грн. основного боргу, 11 304,40 грн. пені, 2 478,00 грн. індексу інфляції, 335,57 грн. 3% річних, 1 827,00 грн. судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.2013 між сторонами укладено договір № 74, згідно із п.п.1.1, 1.2 якого позивач, за договором постачальник, зобов'язується поставити на умовах DDP відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс-2010» за адресою, що вказана у відповідному додатку (специфікації) до договору, торгівельне обладнання, а відповідач, за договором покупець, зобов'язується прийняти і оплатити поставлене обладнання; поставка кожної окремої партії обладнання здійснюється в строк, визначений відповідною специфікацією; кількість, вартість та комплектація обладнання, кожної окремої поставки обладнання за цим договором, визначається відповідним додатком до договору (специфікацією), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктами 3.3.1-3.3.3 договору № 74 погоджено порядок розрахунків, відповідно до якого 40 % від ціни товару, вказаної у додатках (специфікації) сплачується у якості передоплати протягом 3-х банківських днів з моменту підписання відповідного додатку (специфікації); 30 % від ціни товару - протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від позивача листа про готовність товару до відвантаження; 30 % від ціни товару - протягом 10-ти банківських днів після підписання сторонами акту прийому обладнання та/або видаткової накладної на обладнання.

В п.5.2 договору № 74 сторони погодили умови про те, що приймання обладнання відбувається в момент підписання видаткової накладної, яка підписується уповноваженими представниками сторін; в разі не підписання відповідачем видаткової накладної на обладнання і ненадання мотивованої відмови від підписання зазначених документів, обладнання вважається прийнятим відповідачем у власність за кількістю та якістю, а у відповідача виникає зобов'язання з оплати платежу, визначеного в п. 3.3.2 договору.

Сторонами погоджено додатки № 1 та № 2 до договору № 74: специфікацію № 1 від 01.10.2013 на постачання обладнання на загальну суму вартості 194 211,79 грн. та специфікацію № 2 від 25.10.2013 на постачання обладнання на загальну суму вартості 150 339,25 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату № 371 від 01.10.2013 на оплату 194 211,79 грн. та № 407 від 25.10.2013 на оплату 150 339,25 грн.

На одержання обладнання від позивача за рахунками № 371 від 01.10.2013, № 407 від 25.10.2013, у кількості 130 шт. та 520 шт., відповідачем видано Бурі Н.В. довіреність за № 8 від 13.12.2013.

Як вбачається із наявної у справі копії товарно-транспортної накладної № б/н від 18.12.2013 обладнання доставлено відповідачу на замовлення позивача, перевізником - ТОВ «Інтертранспостач», у кількості 15 000 кг, масою брутто 15 675 кг та одержано відповідачем, про що свідчать підпис представника відповідача у графі: «Вантаж одержав», скріплений відбитком печатки.

Згідно із наявними у справі видатковими накладними, позивач передав, а відповідач одержав, відповідно до договору № 74, за видатковою накладною № 644 від 18.12.2013 товар на загальну суму 194 211, 79 грн. та за видатковою накладною № 645 від 18.12.2013 товар на загальну суму 150 339,25 грн.

У графі: «Отримав(ла)» видаткової накладної № 644 вказано, що товар отримала Буря Наталія Вікторівна за довіреністю № 8 від 13.12.2013 та є її підпис; у зазначеній графі видаткової накладної № 645 вказано, що товар отримала Буря Наталія Вікторівна за довіреністю № 8 від 13.12.2013, але підпис її відсутній.

Відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 23.12.2013 позивач, за цим актом виконавець, здійснив для відповідача, за цим актом замовника, роботи з монтажу торгівельного обладнання; зазначені роботи позивач здав, а відповідач прийняв без претензій і зауважень. Вказаний акт підписано представниками обох сторін та скріплено відбитком печатки.

Згідно із витягами із особового рахунку позивача, наявними у матеріалах справи, відповідачем перераховано позивачу 02.10.2013 - 77 684,72 грн., 28.10.2013 - 60 135,70 грн., 04.11.2013 - 58 263,54 грн., 16.12.2013 - 58 263,54 грн., 16.12.2013 - 45 101,78 грн. 18.12.2013 - 21 501,77 грн. - попередньої оплати за стелажі згідно із договором № 74.

Таким чином, враховуючи прийняття товару відповідачем 18.12.2013, згідно із п.3.3.3 договору № 74 відповідач повинен був здійснити повний розрахунок до 29.12.2013, однак, залишок вартості одержаного товару у розмірі 23 599,99 грн. відповідачем не сплачено.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таким умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ч. 1 ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до п.6.5 договору № 74 при порушенні передбачених договором строків платежів з вини відповідача, останній сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від несплаченої суми за кожен день прострочення; якщо прострочка оплати перевищує 20 днів - пеня за кожний наступний день прострочки становить 0,3 % від несплаченої суми, але не більше ніж 10 % від вартості обладнання, зазначеної у відповідній специфікації.

В ч.2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції щодо розмірів сум пені, інфляційних нарахувань, річних є правильними та такими, що відповідають вимогам законодавства та матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, враховуючи викладене та наступні обставини.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач, в порушення умов п.5.2 договору № 74, не підписав видаткову накладну № 645 від 18.12.2013 і не надав мотивованої відмови від її підписання, отже, згідно із умовами п.5.2 договору, обладнання за видатковою накладною № 645 вважається прийнятим відповідачем у власність за кількістю та якістю, у відповідача виникає зобов'язання з оплати.

Твердження скаржника про те, що йому було невідомо про постачання товару за видатковою накладною № 645 від 18.12.2013, спростовується матеріалами справи, які свідчать про те, що відповідачем видана довіреність за № 8 від 13.12.2013 саме на одержання товару за двома рахунками, за якими відомості про найменування товарів, кількість, ціну, вартість, відповідають обом видатковим накладним від 18.12.2013: № 644 та № 645; також зазначена довіреність видана на одержання товару у кількості 130 шт. та 520 шт., зазначеній окремо, під №№ 1 та 2, що теж відповідає кількості товару, вказаного у видаткових накладних №№ 644 та 645. Отже, у разі передання позивачем відповідачу лише частини товару, на оплату якого виставлені рахунки та на одержання якого видана довіреність, відповідач повідомив би позивача про те, що товар, на оплату якого позивачем виставлено рахунок № 407 від 25.10.2013 та який відповідачем частково оплачений, позивачем не поставлений та у автомобілі, що доставив вантаж за товарно-транспортною накладною № б/н від 18.12.2013, за справною пломбою, не виявлений.

Крім того, повідомлення про недопоставку товару було б доцільним і з тих міркувань, що 23.12.2013 здійснювався позивачем монтаж торгівельного обладнання у відповідача, про що, як вже зазначалось, свідчить акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Наявна у справі бухгалтерська довідка відповідача від 28.08.2014 за № 28/14 про те, що матеріальні цінності, зазначені в додатку № 2, специфікації № 2 від 25.10.2013 до договору № 74, в бухгалтерському обліку відповідача не обліковуються, свідчить лише про стан бухгалтерського обліку у відповідача, є одностороннім документом відповідача та не має юридичної сили доказу стану виконання сторонами зобов'язань за договором № 74.

Акт зважування вантажу від 29.12.2014, на який посилається скаржник у письмовому поясненні від 29.12.2014, не має юридичної сили доказу із врахуванням наступного.

Зазначений акт складено за участю представника відповідача та сторонніх осіб, які вказані в акті як незалежні спостерігачі, докази повноважень цих осіб у матеріалах справи відсутні.

У згаданому акті вказано, що вага отриманого товару згідно із видатковою накладною № 644 від 18.12.2013 становить 14 970,37 кг, проте, не зазначено на яких вагах зважено товар та у якому порядку проводилось зважування товару, враховуючи те, що згідно із актом здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) монтаж торгівельного обладнання було здійснено ще 23.12.2013.

У акті зважування від 29.12.2014 не зазначено про демонтаж обладнання. Крім того, як вбачається із специфікації № 2 від 25.10.2013, додаток № 2 до договору № 74, сторони домовились змінити п. 6.2 та 6.3 договору № 74 на наступну редакцію: "За умови організації та виконання монтажу обладнання не силами позивача, позивач не несе відповідальності та не надає гарантію на обладнання у відповідності до його особливостей".

Як вже зазначалось, згідно із актом від 23.12.2013 позивачем здійснено монтаж торгівельного обладнання, докази того, що відповідач звертався до позивача щодо демонтажу обладнання, у матеріалах справи відсутні.

Також, докази того, що відповідачем встановлено вагу всього обладнання - 14 970,37 кг, шляхом додавання ваги окремих стелажів, зазначених у видатковій накладній № 644, у матеріалах справи відсутні, адже ані в акті від 29.12.2014, ані в окремому документі не вказано даних про зважування кожного стелажа та його вагу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 у справі № 910/16146/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧСПМ Делікат» без задоволення.

2. Справу № 910/16146/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 15.01.2015.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді В.І. Рябуха

Н.Ф. Калатай