Постанова

від 22.04.2015 по справі 910/16146/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 910/16146/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЧСПМ Делікат" на рішення господарського суду міста Києва від 6 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2015 року у справі № 910/16146/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЧСПМ Делікат" про стягнення суми, -

Встановив:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЧСПМ Делікат" про стягнення 23599,99 грн. основного боргу, 11304,40 грн. пені, 2478 грн. інфляційних втрат, 335,57 грн. 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 74 від 1 жовтня 2013 року щодо оплати отриманого товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 6 жовтня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23599,99 грн. основного боргу, 1710,09 грн. пені, 2478 грн. інфляційних втрат, 335,57 грн. 3% річних, 1362,27 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 1 жовтня 2013 року сторонами укладено договір поставки № 74, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах договору.

На виконання взятих на себе зобов'язань позивач у грудні 2013 року передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 344551,04 грн. відповідно до видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 23599,99 грн., вимогу про сплату якої відповідачем отримано 14 квітня 2014 року.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, залишаючи судове рішення у справі без змін, встановивши факт порушення відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за договором поставки № 74 від 1 жовтня 2013 року, керуючись нормами ст.ст. 525, 526, 610, 692, 712 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення суми основної заборгованості.

Крім того, суд, на підставі ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. 343 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", з урахуванням положень п. 6.5 договору щодо нарахування пені, встановивши факт порушення відповідачем грошових зобов'язань, визнав правомірними й вимоги щодо стягнення з відповідача пені, проте, посилаючись на норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, задовольнив їх частково, в сумі 1710,09 грн.

Також, з урахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, позов в частині стягнення 2478 грн. інфляційних втрат та 335,57 грн. 3% річних задоволено в повному обсязі.

Висновок попередніх судових інстанцій про часткове задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Твердження касаційної скарги зводяться до оцінки наявних у справі доказів, аналіз та переоцінка яких, в силу положень ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому не можуть братися судом до уваги та бути підставою для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень.

З огляду на викладене, постановлені у справі оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЧСПМ Делікат" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 6 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2015 року у справі № 910/16146/14 - без змін.

Головуючий Гончарук П.А.

Судді Кондратова І.Д.

Стратієнко Л.В.