Постанова

від 15.01.2015 по справі 826/17642/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 січня 2015 року 08:28 справа №826/17642/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект-2000" доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання дій протиправними, скасування наказу та податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект-2000" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Укрбудкомплект-2000") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрбудкомплект-2000" з питань правильності нарахування податкового кредиту, податкових зобов'язань та відображення доходів та витрат, що формуються при визначенні об'єкта оподаткування при взаємовідносинах з ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року; 2) скасувати наказ від 15 липня 2014 року №702 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрбудкомплект 2000" з питань правильності нарахування податкового кредиту, податкових зобов'язань та відображення доходів та витрат, що формуються при визначенні об'єкта оподаткування при взаємовідносинах з ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року; 3) скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 серпня 2014 року №0010932212 та №0010942212.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року відкрито провадження у справі №826/17642/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 08 грудня 2014 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі від 15 липня 2014 року №702 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрбудкомплект-2000" (код за ЄДРПОУ 35548375)" на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України наказано забезпечити проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрбудкомплект-2000" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по відносинах з ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року на 5 робочих днів з 15 липня 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 21 липня 2014 року №1237/26-59-22-12/35548375 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Укрбудкомплект-2000" (код за ЄДРПОУ 35548375) з питань правильності нарахування податкового кредиту, податкових зобов'язань та відображення доходів та витрат, що формуються при визначенні об'єкта оподаткування при взаємовідносинах з ТОВ "Каргаріус" (код за ЄДРПОУ 38319825), ТОВ "Бравіус" (код за ЄДРПОУ 38292369) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р." (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок прибуток за 2012, 2013 роки на суму 65 895,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень, листопад 2012 року та травень 2013 року на загальну суму 65 087,78 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 04 серпня 2014 року №0010932212, згідно якого ТОВ "Укрбудкомплект 2000" збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток на 82 369,00 грн., у тому числі за основним платежем - 65 895,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 474,00 грн.; від 04 серпня 2014 року №0010942212, згідно якого ТОВ "Укрбудкомплект 2000" збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на 81 360,00 грн., у тому числі за основним платежем - 65 088,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 272,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення відповідач обґрунтовує неправомірним формуванням ТОВ "Укрбудкомплект 2000" витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус", оскільки за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки останніх встановлено відсутність реальності господарських операцій вказаних підприємств та укладення ними нікчемних та фіктивних правочинів. В акті перевірки також зазначено, що згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_1 вона не причетна до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Бравіус".

Позивач вважає протиправними дії відповідача та наказ по призначення перевірки, оскільки перевірка призначена за відсутності правових підстав, та не погоджується зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з того, що господарські операції з ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус" підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту.

Відповідач зазначив про відповідність своїх дій та висновків акта перевірки вимогам Податкового кодексу України, а також посилався на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, яким визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України за пособництво у створенні ряду фіктивних підприємств, у тому числі ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус".

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог звертає увагу на наступне.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій по проведенню перевірки су керується наступним.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Вичерпний перелік обставин для здійснення документальної позапланової перевірки встановлено у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Як свідчить зміст оскаржуваного наказу, конкретної підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача ДПІ у Шевченківському районі підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрбудкомплект 2000" є підпункт 78.1.1. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з тим відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що позивач не надав пояснень та їх документального підтвердження на запит ДПІ у Шевченківському районі протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Так, ДПІ у Шевченківському районі зверталась до ТОВ "Укрбудкомплект-2000" із письмовим запитом про надання інформації та її документального підтвердження від 10 квітня 2014 року №3260/10/26-59-22-12 щодо взаємовідносин зокрема із ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус".

На вказаний запит позивач надав інформацію та її документальне підтвердження по взаємовідносинам із ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус", про що свідчить відповідний лист позивача від 30 квітня 2014 року №30/24-14 з відміткою про отримання відповідачем 30 квітня 2014 року.

При цьому відповідачем не спростовано отримання від ТОВ "Укрбудкомплект-2000" пояснень та їх документальних підтверджень протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів того, що ТОВ "Укрбудкомплект-2000" не надало пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту, суд приходить до висновку, ДПІ у Шевченківському районі не мала підстав для прийняття відповідного наказу та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Враховуючи викладене, наказ ДПІ у Шевченківському районі від 15 липня 2014 року №702 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрбудкомплект-2000" (код за ЄДРПОУ 35548375)" та вчинені на його підставі дії по проведенню перевірки суперечать приписам Податкового кодексу України, а тому є протиправними.

При вирішенні спору суд також враховує, що у межах проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, щодо якої норми Податкового кодексу України не передбачають процедури та порядку допуску посадових осіб контролюючого органу, позивач був позбавлений можливості висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення шляхом не допуску до перевірки.

Крім того, на переконання суду, встановлення обставин невідповідності наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки нормам Податкового кодексу України є безумною підставою для його скасування, незалежно від того, чи реалізовано положення такого наказу на момент вирішення спору, чи ні.

При цьому право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій, що відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24 січня 2006 року у справі за позовом АКБ "Мрія" до ДПІ у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення суд звертає увагу на наступне

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Укрбудкомплект-2000" та його контрагентами - ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Укрбудкомплект-2000" (покупець) та ТОВ "Каргаріус" (постачальник) 01 жовтня 2012 року укладено договір поставки товару №0110/2, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити будівельні матеріали, найменування, асортимент, марка, одиниця виміру, кількість якого зазначаються в погоджених сторонами специфікаціях.

Згідно зі специфікаціями та видатковими накладними протягом жовтня та листопада 2012 року постачальник поставив позивачу труби, стовбури сміттєпроводу, хомути та інші товари, та виписав податкові накладні на загальну суму 243 763,55 грн., у тому числі податок на додану вартість - 40 627,26 грн.

07 травня 2013 року між ТОВ "Укрбудкомплект-2000" (покупець) та ТОВ "Бравіус" (постачальник) укладено договір поставки товару №0705/1, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити будівельні матеріали, найменування, асортимент, марка, одиниця виміру, кількість якого зазначаються в погоджених сторонами специфікаціях.

Згідно зі специфікаціями та видатковими накладними протягом травня 2013 року постачальник поставив позивачу ліфтові портали,фланець, стакани ствола сміттєпроводу, хомут опорний та виписав податкові накладні на загальну суму 146 762,77 грн., у тому числі податок на додану вартість - 24 460,46 грн.

Оплата за виконані роботи здійснювалась позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зміст акта перевірки свідчить, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ "Укрбудкомплект-2000" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних господарських операцій, не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.

Суд звертає увагу, що ймовірні порушення постачальниками вимог податкового законодавства не позбавляють правового значення первинні документи, виписані вказаним підприємствами.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як підтверджують матеріали справи, ТОВ "Укрбудкомплект-2000" здійснює діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури та має відповідні ліцензії, що видані Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, і дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки, виданий Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву; відповідно до затверджених штатних розписів на ТОВ "Укрбудкомплект-2000" у 2012 році працювало 7 працівників, у 2013 році - 15; позивач має у власності вантажний автомобіль МАЗ, що підтверджується відповідним реєстраційним свідоцтвом.

Суд встановив, що придбані у ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус" будівельні матеріали позивач використав у господарській діяльності, а саме під час виконання підрядних робіт на об'єктах ТОВ "Будівельна компанія "Інтеграл -Буд", ТОВ "Свєтіч Т."

На підтвердження реальності господарських операцій, мети та фактичного використання придбаних послуг та товару у господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: копії господарських договорів поставки та підряду, актів приймання-передачі виконаних робіт, локальних кошторисів, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, наказів про затвердження штатних розписів, штатні розписів, ліцензій та дозволу.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного надання послуг та поставки товару вказує, що ТОВ "Укрбудкомплект-2000" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус" товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус" у зв'язку з придбанням у них товару.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства постачальником не є підставою для нівелювання права покупця на віднесення до складу валових витрат вартості придбаних товарів/послуг за умови реальності господарських операцій.

Посилання представника відповідача на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року, яким визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, так як в силу частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, у межах спірних правовідносин суд не розглядає справу про правові наслідки дій особи ОСОБА_2

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів і послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус" товару безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно формував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Каргаріус" та ТОВ "Бравіус", а висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими; тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 04 серпня 2014 року №0010932212 та №0010942212 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі не доведено правомірність дій по проведенню перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Укрбудкомплект-2000" підлягає задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект-2000" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 15 липня 2014 року №702 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрбудкомплект-2000" (код за ЄДРПОУ 35548375)".

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект-2000" на підставі наказу від 15 липня 2014 року №702 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрбудкомплект-2000" (код за ЄДРПОУ 35548375)".

4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 04 серпня 2014 року №0010932212 та №0010942212.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудкомплект-2000" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 400,54 грн. (чотириста гривень п'ятдесят чотири копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко