Рішення

від 29.12.2014 по справі 909/255/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2014 р. Справа № 909/255/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Скапровської І.М.

при секретарі судового засідання Андріїв Л.Я.

За участю:

представників позивача - Палько А.В., Зоренко О.В.;

представника відповідача - Белей О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Арні- Енерго", вул. Київська, 3, м. Сімферополь, АР Крим, 95014, код ЄДРПОУ 35284011 ( вул. Галицька, 25, офіс 5, м. Івано-Франківськ, 76018.)

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Електро", вул. Пимоненка, 3, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 00132486 в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківського управляння публічного акціонерного товариства "Електро", вул. Барнича, 4, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 00132339.

про стягнення 36601,59 грн. - заборгованості за договором поставки від 15.02.2012р., 3559,99 грн. - 3% річних, 8994,78 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 1827, 00 грн. - судового збору, 4000, 00 грн. - витрат на правову допомогу (послуги адвоката).

встановив, що товариства з обмеженою відповідальністю "Арні- Енерго" звернулось до господарського суду з позовом до відповідача: публічного акціонерного товариства "Електро" в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківського управляння публічного акціонерного товариства "Електро" про стягнення 36601,59 грн. - заборгованості за договором поставки від 15.02.2012р., 3559,99 грн. - 3% річних, 8994,78 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 1827, 00 грн. - судового збору, 4000, 00 грн. - витрат на правову допомогу (послуги адвоката).

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просять суд їх задоволити. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач всупереч вимогам ЦК України, ГК України та умовам договору поставки № 6 від 15.02.12., не провів своєчасно та в повному обсязі розрахунок за поставлений товар. Факт поставки товару позивач підтверджує видатковими накладними № РН-0000052 від 19.06.2012р., № РН-0000061 від 27.06.2012р., № РН-0000085 від 27.09.2012р., № РН-0000086 від 27.09.2012р., та довіреностями на отримання цінностей № 84 від 18.06.2012р., № 95 від 25.06.2012р. № 143 від 20.09.2012р.

За несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачу нараховано пеню та 3 % річних.

Відповідач щодо пазову заперечив, надав суду 15.04.14. відзив на позов в якому зазначив, що позивач поставив товар із запізненням, відповідно відповідач був змушений закупити зчіплювану арматуру у місцевого виробника, а арматура, що була поставлена по видаткових накладних №РН- 0000085 від 27.09.12. та №РН-0000086 від 27.09.12 не була ним використана і до цього часу зберігається на складі підприємства. Щодо нарахування пені та 3% річних заперечив вказавши, що до стягнення підлягає 3985, 99 грн., решту зайво нараховані.

У відзиві поданому відповідачем 13.05.14., відповідач просить відмовити в позові повністю, оскільки ІФУ ПАТ "Електро" повідомляло позивача листами №317 від 26.12.2012. та №159 від 29.05.13. про повернення зчеплюваної арматури на 37 770 грн., яка зберігається у них на складі, однак відповіді не отримано. В частині пені заперечує, вказуючи, на право позивача нарахувати пеню виключно за шість місяців.

За наслідками розгляду вищевказаного відзиву , суд оголосив перерву до 19.05.14.

В судовому засіданні 19.05.14., відповідач подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки договір поставки №6 від 15.02.2012. та специфікації до договору та довіреність №143 від 20.09.2012. підписані не уповноваженою особою.

Суд, за наслідками розгляду вказаного клопотання призначив судову почеркознавчу експертизу, зупинив провадження у справі та направив справу до Львівського НДІСЕ.

07.08.14. Львівський НДІСЕ повернув матеріали справи без виконання ухвали суду, оскільки не було проведено оплату рахунку та не надано всіх необхідних документів.

Суд поновив провадження у справі та призначив розгляд справи.

16.09.2014 р. Господарським судом Івано - Франківської області винесено ухвалу про передачу справи за встановленою підсудністю до господарського суду Львівської області.

Представником публічного акціонерного товариства "Електро" в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківського управляння публічного акціонерного товариства "Електро", оскаржено вказану ухвалу до апеляційної інстанції.

Господарський суд Львівської області 30.10.2014р. виніс ухвалу про зупинення провадження у справі

25.11.2014 р. Львівським апеляційним господарським судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу задоволено, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 16.09.2014 р. - скасовано.

12.12.2014р. справа надійшла до господарського суду Івано-Франківської області.

15.12.2014р. судом винесено ухвалу про призначення розгляду справи на 26.12.2014р.

26.12.2014р. оголошено перерву до 29.12.2014р.

29.12.2014р. відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені до 90%. на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України.

29.12.2014р. розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає що позов слід задоволити частково.

При цьому суд врахував наступне:

15.02.2012р. між ТОВ "АРНІ-ЕНЕРГО" (надалі - Постачальник) та ЗАТ "Електро" ІФУ ЗАТ "Електро" (надалі - Замовник) укладено договір поставки № 6 згідно умов якого позивач зобов'язується продати, а відповідач прийняти та оплатити продукцію - ізолятори та арматуру для ЛЕП, згідно специфікації ( Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору ( п.1.1 Договору).

П.4.2 Договору встановлено порядок розрахунків за поставку товарів, а саме - 50 % передоплати та 50 % протягом 3 - х банківських днів після поставки товару на склад покупця.

На виконання умов даного Договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, відповідно до накладних (наявних в матеріалах справи), які було прийнято відповідачем, що підтверджується скріпленими у двохсторонньому порядку підписами на накладних.

З матеріалів справи, зокрема з видаткових накладних, вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на суму 292713,59 грн., відповідач оплатив 256112 грн.

25.02.2014р. позивач направляв на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, однак відповідач відповіді на претензію не надіслав, зобов'язання по оплаті товару в повному обсязі не виконав.

Статтею. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 ГК України.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч.1 п.1 ст.530 ЦК України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив своє зобов'язання по поверненню заборгованості, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Враховуючи викладене та те, що як документами наявними в матеріалах справи, так і самим відповідачем у відзивах на позов від 15.04.14. від 13.05.14. факт поставки позивачем товару підтверджено, а відповідачем в свою чергу не спростовано факту часткового невиконання зобов'язання по оплаті поставленого товару, вимога позивача в частині стягнення основної суми боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вимога про стягнення річних також підлягає задоволенню виходячи з приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вимогу про стягнення пені слід задоволити в розмірі 899,48 грн., виходячи з вимог ЦК України, яким передбачено обов'язок боржника передати кредитору грошову суму (пеню) у разі порушення боржником зобов'язання та права суду у виняткових випадках, зменшити розмір пені.

Застосовуючи положення п.3 ст. 83 ГПК України, суд взяв до уваги матеріальне становище відповідача, що відображене в балансі відповідача за останнє півріччя, ступінь виконання боржником зобов'язань а також співвідношення сум невиконаного зобов'язання і пені.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011. № 18 (зі змінами та доповненнями), які вказують на те, що вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Вимогу про стягнення адвокатських послуг слід задоволити виходячи з приписів ст. 44 ГПК України, якими передбачено, що витрати послуг адвоката, відноситься до судових витрат, а ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при задоволенні позову, покладаються на відповідача. Позивач підтвердив понесені ним витрати на послуги адвоката ( платіжне доручення № 26 від 13.03.2014р.)

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Електро", вул. Пимоненка, 3, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 00132486 в особі відокремленого підрозділу Івано-Франківського управління публічного акціонерного товариства "Електро", вул. Барнича, 4, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 00132339 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арні- Енерго", вул. Київська, 3, м. Сімферополь, АР Крим, 95014, код ЄДРПОУ 35284011 - 36601,59 грн. - заборгованості за договором поставки від 15.02.2012р., 3559,99 грн. - 3% річних, 899,48 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 1827 грн. - судового збору, 4000, 00 грн. - витрат на правову допомогу (послуги адвоката).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.15

Суддя Скапровська І.М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"