Рішення

від 08.01.2015 по справі 905/4108/14-908/4813/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/119/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2015 Справа № 905/4108/14-908/4813/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумуляторний світ» (61124, м.Харків, вул. Сидоренківська, буд. 54)

до відповідача: Державного підприємства «Артемсіль» (84545, Донецька область, м.Соледар, м. Артемівськ, вул. Чкалова, буд. 1-А)

про стягнення 46048,39 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - не з'явився ( у судовому засіданні 11.12.2014 р. був присутній представник Кузьмінова Ю.В., довіреність № б/н від 10.01.2014р.);

від відповідача - не з'явився;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Акумуляторний світ" подано до господарського суду Донецької області позовну заяву про стягнення з Державного підприємства "Артемсіль" 46048,39 грн. заборгованості за договором № 12/01-08-717 від 22.11.2013 р., в т.ч. 42999,00 грн. основного боргу, 512,45 грн. - 3% річних та 2536,94 грн. інфляційних втрат. Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.07.2014 р. порушено провадження у справі № 905/4108/14, судове засідання призначено на 24.07.2014р. Зазначену справу господарським судом Донецької області не розглянуто в зв'язку з проведенням на території м. Донецька активної фази антитерористичної операції та призупиненням роботи суду.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області здійснюється господарським судом Запорізької області.

Згідно інформації розміщеної на сайті господарського суду Донецької області у суду немає можливості направити справи, які знаходяться в провадженні господарського суду Донецької області до господарського суду Запорізької області.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Акумуляторний світ" позовну заяву про стягнення з Державного підприємства "Артемсіль" 46048,39 грн. заборгованості за договором № 12/01-08-717 від 22.11.2013 р. направлено до господарського суду Запорізької області.

Враховуючи, що справа № 905/4108/14 не передана до господарського суду Запорізької області, суд визнав за можливе прийняти до розгляду подані позивачем матеріали та документи по справі № 905/4108/14 з метою вчинення необхідних процесуальних дій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2014 р. прийнято документи та матеріали справи № 905/4108/14-908/4813/14 до розгляду, присвоєно справі номер провадження №30/119/14, розгляд призначено на 11.12.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

В судовому засіданні, відкритому 11.12.2014 р., за письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні 11.12.2014 р. підтримав вимоги, викладені у позові, а також надав документи, витребувані ухвалою суду від 12.11.2014 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 611, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови укладеного між сторонами договору № 12/01-08-717 від 22.11.2013 р. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов Договору було поставлено товар на суму 57000,00 грн. та 42999,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товару. Стверджує, що всупереч умовам договору та чинного законодавства, свої зобов'язання щодо оплати повної вартості продукції відповідачем належним чином не виконані, станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем існує заборгованість за Договором в розмірі 42999,00 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій.

На підставі ст. 77 ГПК України, ухвалою суду від 11.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 08.01.2015 р. за клопотанням представника позивача у зв'язку з поданням заяви про збільшення позовних вимог.

11.12.2014 р. канцелярією суду було отримано заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 52367,48 грн., в т.ч.: 42999,00грн. основного боргу, 1155,67 грн. - 3% річних та 8212,81 грн. інфляційних втрат.

Заява про збільшення розміру позовних вимог подана позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прийнята судом до розгляду та задоволена.

Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з ДП «Артемсіль» заборгованості в розмірі 52367,48 грн., в т.ч.: 42999,00 грн. основного боргу, 1155,67 грн. - 3% річних та 8212,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у справі - Державне підприємство «Артемсіль» - у відзиві на позов в повному обсязі визнає позовні вимоги та вказує, що відповідно до п. 6 Договору ТОВ «Акумуляторний світ» повинно було поставити товар протягом 20 робочих днів після надходження передплати, тобто, до 24.12.2013 р., але, в порушення зазначених умов, товар було поставлено покупцю лише 30.12.2013 р., тому відповідач не міг здійснити оплату з поважних причин. Також зазначає, що для підприємства склалися обставини, при яких не має можливості виконати фінансові зобов'язання до затвердження фінансового плану підприємства на 2014 рік. Просить не стягувати штрафні санкції та судові витрати зважаючи на поважність причин несвоєчасної сплати заборгованості.

26.12.2014 р. від позивача надійшло клопотання, в якому позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, включаючи штрафні санкції. Щодо посилання відповідача на прострочення строків поставки вказує, що дійсно в даному випадку має місце прострочення поставки на 4 календарних дні, але за умовами укладеного між сторонами договору відсутня умова, згідно якої відповідач звільняється від обов'язку своєчасної оплати товару. Також, позивачем до матеріалів клопотання надано довідку підприємства про стан заборгованості відповідача за спірним договором на 15.12.2014 р.

Представник позивача у судове засідання 08.01.2015 р. не з'явився, про дату, місце та час судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідач процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні 08.01.2015 р. також не скористався. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

05.01.015 р. від відповідача отримано лист, в якому відповідач просить розглянути справу без участі його представника. Також, відповідач повідомив суд про сплату заборгованості в сумі 42999,00 грн., на підтвердження чого надав платіжне доручення № 3566 від 24.12.2014 р. на суму 42999,00 грн. Посилаючись на поважність причин несвоєчасної оплати заборгованості, просить на стягувати з нього штрафні санкції та судовий збір.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Станом на дату прийняття рішення по даній справі, ухвала господарського суду Запорізької області від 11.12.2014 р. про відкладення розгляду справи на 08.01.2015 р. була направлена учасникам судового процесу за визначеними у позовній заяві та в правовстановлювальних документах адресами. Про обізнаність сторін про розгляд справи свідчать також відповідні заяви та направлені на адресу суду додаткові документи. Отже, позивач та відповідач вважаються повідомленими належним чином по дату та час судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документі не надані.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 08.01.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами по суті спірних правовідносин та прийнято судове рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 11.12.2014 р., суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акумуляторний світ» (Продавцем, позивачем у справі) та Державним підприємством «Артемсіль» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір № 12/01-08-717 (далі - Договір), відповідно до пункту 1 якого Продавець зобов'язався поставити Покупцю товар: акумуляторна батарея свинцево-кислотна стартерна 32ТН-450-У2 в комплекті вартістю 47500,00 грн. (без ПДВ), акумуляторна батарея свинцева тягова 40 5PzS 400 в комплекті вартістю 35832,50 грн. (без ПДВ).

Згідно з п. 2 Договору загальна сума на момент складання договору становить 99999,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16666,50 грн.

Відповідно до п. 3 Договору термін дії договору встановлено з 22.11.2013 р. до 31.12.2013 р.

Пунктом 6 Договору визначено, що поставка товару здійснюється протягом 20 робочих днів після надходження передплати на поточний рахунок Продавця. Датою поставки вважається дата прийняття товару на склад Покупця.

Форма оплати: 50% передплата, 50% - остаточний розрахунок по факту поставки протягом 10 банківських днів після поставки товару. Датою оплати вважається дата перерахування коштів на поточний рахунок Продавця (п. 9 Договору).

За визначенням п. 10.1 Договору, у випадку затримки поставки товару з вини Продавця понад 20и робочих днів, після перерахування передплати на поточний рахунок, Продавець несе відповідальність у відповідності зі ст. 231 Господарського кодексу України. Крім зазначених санкцій, у випадку не відпустки товару протягом 30 робочих днів, Продавець відшкодовує Покупцеві усі заподіяні збитки та на першу вимогу Покупця повертає суму передплати.

Судом встановлено, що 26.11.2013 р. на виконання умов Договору відповідачем здійснено передплату вартості товару на суму 49999,50 грн., а також, 25.12.2013 р. додатково сплачено 7000,50 грн.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, позивачем, в свою чергу, на виконання умов Договору передано відповідачу товар на загальну суму 99999,00 грн. (з ПДВ): за видатковою накладною № 1053 від 06.12.2013 р. на суму 57000,00 грн., за видатковою накладною № 1151 від 30.12.2013 р. на суму 42999,00 грн. Проте, за твердженням позивача, відповідач за поставлений йому товар у строки, передбачені умовами договору, не розрахувався, сума основного боргу на час подання позову - 42999,00 грн.

26.02.2014 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 34/01 з вимогою про сплату боргу в сумі 42999,00 грн. та 126,88 грн. - 3% річних.

За доводами позивача, в порушення умов Договору, відповідачем взяте на себе зобов'язання щодо оплати вартості товару в повному обсязі не виконано, що є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом санкцій.

Позовні вимоги про стягнення з ДП «Артемсіль» заборгованості в розмірі 52367,48 грн., в т.ч.: 42999,00 грн. основного боргу, 1155,67 грн. - 3% річних та 8212,81 грн. інфляційних втрат (з урахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог), є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача у судовому засіданні 11.12.2014 р., суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі № 12/01-08-717від 22.11.2013 р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних № 1053 від 06.12.2013 р. та № 1151 від 30.12.2013 р., позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 99999,00 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами повноваженого представника покупця на зазначених накладних, товарно-транспортними накладними №000240 від 06.12.2013 р. та № 000266 від 30.12.2013 р., а також відповідними довіреностями на отримання товару (арк. справи 17-25).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалося вище, умовами п. 9 Договору сторони визначили, що 50% вартості товару Покупець перераховує в якості передплати, 50% - остаточний розрахунок по факту поставки протягом 10 банківських днів після поставки товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, в якості передплати за Договором відповідачем 26.11.2013 р. за платіжним дорученням № 6297 було сплачено позивачу суму 49999,50 грн. Також, платіжним дорученням № 7021 від 25.12.2013 р. відповідачем на розрахунковий рахунок позивача 7000,50 грн. за отриманий за Договором товар (акумуляторна батарея). Отже, станом на час подання позову та прийняття даного позову до провадження господарським судом Запорізької області заборгованість відповідача за Договором складала 42999,00 грн.

Слід зазначити, що факт поставки позивачем товару, об'єми та його вартість, а також розмір несплаченої вартості товару відповідачем не оспорюється.

Однак, після порушення провадження у даній справі відповідач погасив суму основного боргу, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача вартість отриманої від позивача продукції в сумі 42999,00 грн., що підтверджується направленим відповідачем суду оригіналом платіжного доручення № 3566 від 24.12.2014 р..

За таких обставин, в частині заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 42999,00 грн. провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1155,67 грн. - 3% річних та 8212,81 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України. Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього сум 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки 3% річних за заявлений позивачем період з 16.01.2014 р. по 11.12.2014 р. на суму заборгованості 42999,00 грн., а також інфляційних втрат за період з лютого по листопад 2014 р., включно, суд дійшов до висновку, що за заявлений позивачем період сума 3% річних становить 1167,74 грн., а інфляційних втрат - 9025,74 грн., проте, в силу приписів чинного законодавства суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, тому, за таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1155,67 грн. - 3% річних та 8212,81 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність вимог про стягнення основного боргу на час подання позову, а також передбачених Законом санкцій на дату прийняття рішення у справі.

Щодо доводів відповідача про допущене позивачем прострочення строків поставки товару, а також щодо відсутності фінансування відповідача як суб'єкта господарювання державного сектору економіки та затвердженого фінансового плану підприємства, а з цих підстав, можливість не стягувати з нього штрафних санкцій та судових витрат, суд відзначає наступне.

Так, позивачем допущено поручення строків поставки на 4 календарних дні після здійснення відповідачем передплати за Договором, проте, за умовами договору відповідальність за порушення строків поставки передбачено у разі прострочення поставки понад 20 робочих днів. Таких наслідків, як звільнення відповідача від оплати товару у визначений договором строк за прострочення поставки товару на 4 дні, умовами договору не передбачено.

Також суд зауважує, що відсутність бюджетних коштів та затвердженого фінансового плану, на що посилається відповідач, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Така правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. №11/446 та п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 13.07.2012р. № 01-06/908/2012.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України при прийнятті рішення суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного суду України, тільки які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 1155,67 грн. - 3% річних та 8212,81 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 42999,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки сплату заборгованості здійснено після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумуляторний світ» (м.Харків) до Державного підприємства «Артемсіль» (м. Артемівськ, м. Соледар, Донецька область) задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Артемсіль» (84545, Донецька область, м.Соледар, м.Артемівськ, вул. Чкалова, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 00379790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акумуляторний світ» (61124, м. Харків, вул. Сидоренківська, буд. 54; код ЄДРПОУ 35069930) 1155 (одна тисяча сто п'ятдесят п'ять) грн. 67 коп. - 3% річних, 8212 (вісім тисяч дванадцять) грн. 81 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 42999,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.01.2015 р.