Рішення

від 05.01.2015 по справі 922/4612/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2015 р.Справа № 922/4612/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Лобода Т.О.

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київ, до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Шанс", смт. Борова Харківської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників:

позивача - Стешак Ю.П. (дов.),

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "КБ "Надра", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ фірми "Шанс", в якій просить суд в рахунок погашення заборгованості ТОВ фірма "Шанс" в розмірі 428260,39 грн., а також інших витрат, пов'язаних з виконанням винесеного рішення - звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № 6/5/13/2007/980-1/119 від 16.04.2007 р., а саме на нерухоме майно, що розташовано в смт. Борова Харківської області за адресою: вул. Підлісна, 2-А, загальною площею 738,2 кв.м, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Шанс" на праві власності, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" в особі Харківського регіонального відділення ПАТ "КБ "Надра" від свого імені будь - якій особі покупцеві, за початковою вартістю, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на умовах та в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", а також наданням Публічному Акціонерному Товариству "Комерційний Банк "Надра" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Позивач просить також покласти на відповідача судові витрати.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений ухвалою, яка направлялась за місцем реєстрації відповідача, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Судом також встановлено, що ухвала суду від 20.10.2014р. про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 06.11.2014р., ухвала суду від 06.11.2014р. про відкладення розгляду справи на 17.11.2014р., ухвала суду від 17.11.2014р. про відкладення розгляду справи на 16.12.2014р., які були направлені за місцем реєстрації відповідача, повернуті поштою за закінченням строку зберігання.

Таким чином судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, однак відповідач своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні та надання відзиву на позов не скористався.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку, суд встановив наступне.

Між відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", яке було в подальшому перейменовано в публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", (позивач, банк) та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Шанс" (відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір № 6/5/13/2007/980-К/118 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.3 Кредитного договору банк надає позичальнику кредитні кошти в сумі 300000,00 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 20 % річних.

Згідно п.п. 4.1.1 Кредитного договору повернення кредиту та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється в відповідності з Графіком, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до вказаного графіку повернення кредитних коштів мало бути здійснено по 15.04.2009р.

У випадку прострочення виконання зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту у строк, обумовлений у п.4.1.1 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 40% річних (п.п.4.1.2.1 Договору).

Банк видав готівкою через касу банку відповідачу кредитні кошти в сумі 300000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 16.04.2007 року.

Як зазначає позивач, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував свої зобов'язання за кредитним договором.

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачем не повернуті кредитні кошти в сумі 115473,92 грн. та не сплачені відсотки за користування кредитними коштами за період з 30.09.2008р. по 01.08.2014р. у загальній сумі 277019,03 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором № 6/5/13/2007/980-К/118 від 16.04.2007р. щодо несплати кредитних коштів у сумі 115473,92 грн. та відсотків за користування кредитними коштами в сумі 277019,03 грн. підтверджується матеріалами справи.

Крім того позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитними коштами за період з 16.03.2014р. по 25.08.2014р. у сумі 35767,44 грн.

Умовами Кредитного договору, а саме пунктами 9.1 та 9.2, передбачено право банку нараховувати пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 0,5% від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем нарахована пеня на суму кредитних коштів, які мали бути повернуті в повному обсязі 15.04.2009 р., а також на відсотки, які нараховані за період з 30.09.2008р. по 25.08.20014р., тобто нарахування пені, яка заявлена до стягнення, здійснено поза межами шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Суд зазначає, що не може самостійно здійснити перерахунок пені щодо відсотків, на які можливо нарахування пені за заявлений період.

За таких обставин суд вважає, що позивачем необґрунтовано до загальної суми заборгованості відповідача включена сума пені в розмірі 35767,44 грн. та така сума не підлягає стягненню з відповідача.

Судом також встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки № 6/5/13/2007/980-І/119 від 16.04.2007 р. (далі - Договір іпотеки), за умовами якого відповідачем надано в іпотеку банку нерухоме майно, що знаходиться за адресою : Харківська область, смт. Борова, вул. Підлісна, 2-А, загальною площею 738,2 кв.м., в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 6/5/13/2007/980-К/118 від 16.04.2007 р.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 11 Закону України "Про іпотеку" визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення містить ст. 19, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. 7 Закону України "Про іпотеку", а також умови Договору іпотеки.

Приймаючи до уваги факт не виконання позичальником умов Кредитного договору, враховуючи положення Іпотечного договору, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 6/5/13/2007/980-І/119 від 16.04.2007 р. на суму заборгованості за Кредитним договором № 6/5/13/2007/980-К/118 від 16.04.2007 р. в розмірі 392492,95 грн., в т.ч. заборгованості за кредитом у сумі 115526,08 грн., заборгованості за відсотками в сумі 277019,03 грн., є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 38 Закону України " Про іпотеку" іпотекодержатель отримує право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві за наявності відповідного рішення суду або договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі).

Суд також зазначає, що згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Позивач просить застосувати спосіб реалізації майна шляхом надання йому права продажу предмету іпотеки, що не суперечить положенням Закону України "Про іпотеку" та іпотечному договору № 6/5/13/2007/980-І/119 від 16.04.2007 р. , в якому сторони погодили право банку на продаж предмету іпотеки від свого імені (п. 7.4).

При цьому позивач просить здійснити реалізацію предмету іпотеки за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності (звіту про експертну грошову оцінку), яка буде проведена в процесі реалізації.

Враховуючи, що відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд зобов'язаний визначити в рішенні суду ціну реалізації предмету іпотеки, а також враховуючи, що позивачем не надана оцінка предмету іпотеки, зроблена на теперішній час, суд вважає за необхідне визначити початкову ціну продажу предмету іпотеки в сумі 395400,00 грн., тобто за ціною, що погоджена сторонами в договорі іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме судом визначається інша початкова ціна реалізації предмету іпотеки, ніж та, що просить застосувати позивач, а також визначений інший розмір вимог, які підлягають задоволенню за рахунок предмету іпотеки.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 4-6, 12, 22 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки № 6/5/13/2007/980-І/119 від 16.04.2007 р., а саме на нерухоме майно, що розташоване за адресою : Харківська область, смт. Борова, вул. Підлісна, 2-А, загальною площею 738,2 кв.м., що належить Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Шанс" (місце реєстрації: Харківська область, смт. Борова, вул. Леніна, буд. 15, код ЄДРПОУ 32468931) на праві власності, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (04052, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) від свого імені будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною продажу в сумі 395400,00 грн. з наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04052, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) за Кредитним договором № 6/5/13/2007/980-К/118 від 16.04.2007 р. у сумі 392492,95 грн., в т.ч. заборгованості за кредитом у сумі 115526,08 грн., заборгованості за відсотками в сумі 277019,03 грн., а також інших витрат, пов'язаних з виконанням рішення суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Шанс" (місце реєстрації: Харківська область, смт. Борова, вул. Леніна, буд. 15, код ЄДРПОУ 32468931) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04052, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) витрати по сплаті судового збору в сумі 8565,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині визначення ціни реалізації предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на умовах та в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", та про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості з пені в сумі 35767,44 грн. в задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 12.01.2015 р.

Суддя В.О. Яризько