Постанова

від 16.12.2014 по справі 2а-5922/08/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2014 рокусправа № 2а-5922/08/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 р. по справі за позовом Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

в с т а н о в и в:

У червні 2008 року Петропавлівська міжрайонна державна податкова інспекція у Дніпропетровській області звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави заборгованість по штрафних санкціях з податку на додану вартість в розмірі 6 120 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 р. адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави (р/р 31112106700235, банк одержувача УДК у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012, ОКПО 23929885) заборгованість по штрафних санкціях з податку на додану вартість в розмірі 1 190 грн. (одна тисяча сто дев'яносто гривень 00 коп.). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позову та винести нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Красноградською міжрайонною податковою інспекцією Харківської області було проведено перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 з питання своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за період з жовтня 2003 року по 18.11.2005 року, за результатами якої складено акт від 18.11.2005 року № 584/17-206, яким встановлено не подання ОСОБА_1 декларації з податку на додану вартість за тридцять шість звітних періодів, що дорівнює календарному місяцю.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.11.2005 року № 0008271700/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на добавлену вартість в розмірі 6 120 грн.

Відповідно до копії довідки від 18.04.2006 року № 818 ОСОБА_1 з 18.04.2006 року перебуває на обліку у Петропавлівській Міжрайонній державній податковій інспекції.

У зв'язку з не сплатою узгодженого податкового зобов'язання Петропавлівською міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області були винесені перша податкова вимога від 16.02.2007 року № 2/59, яка отримана відповідачем 14.03.2007 року та друга податкова вимога від 13.04.2007 року № 2/59, яка отримана відповідачем 23.04.2007 року.

Згідно особової картки платника податків, станом на 23.06.2008 року за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 6 120, 00 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не подавав податкову декларацію з податку на додану вартість лише за сім звітних періодів, а саме з моменту завершення додаткового покарання, яке було накладено на відповідача.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, матеріали справи свідчать, що вироком Красногвардійського районного суду Харківської області від 10 червня 1999 року ОСОБА_1 було засуджено до трьох років трьох місяців позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на три роки, основне покарання обчислюється з 23 лютого 1999 року. Тобто, в період щодо якого податковим органом встановлено не подання відповідачем податкової декларації з податку на додану вартість, останній відбував зазначене вище покарання.

Відповідно до п.п. 15.4.1. п.5.4 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III (чинному на момент виникнення спірних відносин) граничні строки для подання податкової декларації, визначені пунктом 4.1 статті 4, підлягають продовженню керівником податкового органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду.

Згідно п. 2.2 Розділу ІІ Порядку застосування норм пункту 15.4 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України N 113 від 19.03.2001 - продовження граничних строків для фізичної особи здійснюється, якщо такий платник податків був позбавлений можливості у визначений Законом строк виконати податкові обов'язки та/або скористатися податковими правами.

Пункти 2.2, 2.3 Порядку зазначають, що продовження граничних строків для фізичної особи здійснюється, якщо такий платник податків був позбавлений можливості у визначений Законом строк виконати податкові обов'язки та/або скористатися податковими правами, яка може бути пов'язана з перебуванням у місцях позбавлення волі за вироком суду.

Підпунктом 2.6.1 вказаного порядку передбачено, що заява подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, указаних у пункті 2.3 цього Порядку, у довільній формі із стислим та чітким поясненням підстав та їх обґрунтуванням для продовження граничних строків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів. У заяві дається вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, назва організації, що видала документ). Заява подається платником податків тільки разом із документальним підтвердженням.

Тобто, наведеними положеннями врегульовано порядок подання декларації, а саме продовження граничних строків подання декларації, якщо платник перебував у місцях позбавлення волі, що позбавляло його можливості виконати податкові обов'язки в строк.

При цьому, матеріали справи свідчать, що відповідач звільнився з місць позбавлення волі 01.06.2001 року. Тобто з цього часу необхідно обчислювати строк відбування додаткового покарання.

Проте відбування додаткового покарання у вигляді заборони займатися підприємницькою діяльністю не звільняє відповідача від обов'язку надання податкової звітності (з нульовими показниками) під час відбування покарання з огляду на те, що відповідач залишався зареєстрованим приватним підприємцем.

У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлене позивачем порушення допущене відповідачем, а саме не подання у встановлений законом строк податкових декларацій, знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи.

При цьому, з акту перевірки суд апеляційної інстанції вбачає, що податковим органом було проведено перевірку за період з жовтня 2003 року по 18 листопада 2005 року, тобто за 25 місяців (податкових періодів), проте в акті зазначено про не подання декларації за 36 місяців, що є неприпустимим з огляду на перевіряємий період. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, щодо стягнення заборгованості по штрафних санкціях з податку на додану вартість в розмірі 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн. ( 25міс. * 170).

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції під час вирішення справи неповно з'ясував обставини справи та допустив порушення у застосуванні норми права, що регулює спірні правовідносини, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 р.- скасувати.

Адміністративний позов Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави (р/р 31112106700235, банк одержувача УДК у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012,ОКПО 23929885) заборгованість по штрафних санкціях з податку на додану вартість в розмірі 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова виготовлена 22.12.2014 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим