Рішення

від 14.01.2015 по справі 372/1619/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1619/14-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М. Провадження № 22-ц/780/155/15 Доповідач у 2 інстанції Сушко Категорія 26 14.01.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі: Микитенко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, стягнення коштів, виселення-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2014 року позивач ПАТ "Фідобанк" звернувся до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що 21 грудня 2010 року між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Престиж» (правонаступником якого є ПУАТ «ФІДОБАНК»), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір про переведення боргу за кредитним договором № 014/4954/5/09294 від 17 листопада 2006 року відносно переведення грошового зобов'язання за кредитним договором з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 21.12.2010 року між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №4 до даного кредитного договору про заміну сторони за кредитним договором. ОСОБА_1 взяла на себе зобов'язання за кредитним договором № 014/4954/5/09294 від 17 листопада 2006 року, що складається з основної суми заборгованості за кредитним договором, суми процентів за користування кредитом, що будуть нараховуватися на основний борг, суми комісій, неустойки, що можуть бути нараховані в разі порушення нею зобов'язань за кредитним договором. Кінцевий терміном повернення кредиту визначено до 16 листопада 2026 року із відсотковою ставкою 12 % річних з погашенням відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до додаткової угоди №4 від 21.12.2010р. до кредитного договору. 21.12.2010 року в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014/2601/011/2. 17.11.2006 року в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено додаткову угоду про внесення змін і доповнень до договору іпотеки №014/2601/011. Договір іпотеки укладений між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Предметом іпотеки, є житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1, житловий будинок за літерою А, загальною площею 258,6 кв. м., житловою площею 80,6 кв. м., господарські будівлі та споруди, сарай під літерою Б, погріб під літерою Б, огорожа-№1, ворота - №2, колодязь питний № 3, земельна ділянка площею 0,127 га, кадастровий номер : 3223188000:01:004: 0043 все майно належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договорів купівлі-продажу. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, станом на 25 лютого 2014 року, утворилася загальна заборгованість в розмірі 1281752,10 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 1158921,44 грн., заборгованість за відсотками по кредиту становить - 113114,59 грн., пеня за прострочення по тілу та відсоткам становить - 9716,07 грн.. У зв'язку з цим позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №014/2601/011, а саме: житловий будинок з надвірними побудовами та земельну ділянку, стягнути солідарно з відповідачів за рахунок всього майна заборгованість в розмірі 1281752,10 грн., зобов'язати ОСОБА_1 висилитися та знятися з реєстраційного обліку з даного житлового будинку з усіма особами, що проживають разом з нею та стягнути солідарно з відповідачів 3654,00 грн. судових витрат.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року позов задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 014/2601/01 від 17.11.2006 року, житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1, житловий будинок за літерою А, загальною площею 258,6 кв. м, житловою площею 80,6 кв.м., господарські будівлі та споруди, сарай під літерою Б, погріб під літерою Б, огорожа № 1, ворота № 2, колодязь питний № 3, земельну ділянку площею 0,127 га, кадастровий номер: 3223188000: 01: 004 :0043, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок задоволення грошових вимог позивача за кредитним договором № 014/4954/5/09294 від 17 листопада 2006 року на загальну суму в розмірі 1281752,10 грн., встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 014/2601/01 від 17.11.2006 року шляхом проведення прилюдних торгів у межах виконавчого провадження та за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження, що буде встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ФІДОБАНК» судові витрати в розмірі 3654,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ПУАТ «ФІДОБАНК» просить рішення скасувати в частині позовних вимог про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПУАТ «ФІДОБАНК» за рахунок всього майна заборгованості за кредитним договором у сумі 1281752,10 грн., що було еквівалентно станом на 25 лютого 2014 року - 148316,64 дол. США, вимог про виселення та зняття з реєстраційного обліку з житлового приміщення, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПУАТ «ФІДОБАНК» судових витрат в розмірі 3654,00 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що банк має право вимагати солідарного стягнення боргу з боржника та поручителя, а тому висновки суду стосовно того, що банком обрано спосіб захисту, що суперечить ст. 15, 16 ЦК України не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що банком порушено ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», оскільки банком було направлено лист -вимогу, щодо порушення забезпеченого іпотекою зобов'язань та добровільного звільнення будинку протягом 1 місяця. Також вважає, що судові витрати відповідачі повинні відшкодовувати в солідарному порядку.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений в цій частині правомірно, оскільки відповідач всупереч умовам договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, відповідач є іпотекодавцем, а банк в свою чергу має право захистити своє порушене право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того відмовляючи в задоволені позовних вимог про виселення та зняття з реєстраційного обліку з житлового приміщення, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений в цій частині не правомірно, оскільки позивачем в порушення вимог ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» не надав суду докази отримання відповідачем письмової вимоги про добровільне звільнення житлового будинку, який є предметом іпотеки. Позивачем дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем обрано спосіб захисту, що суперечить вимогам ст. ст. 15,16 ЦК України.

Однак, такі висновки суду не відповідають в повній мірі обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 17 листопада 2006 року року між ВАТ „Престиж", правонаступником якого є ПАТ "ФІДОБАНК", що підтверджується витягом зі Статуту (а.с. 54-58) та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №014/2601/011, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 150000,00 дол. США., строком на 240 місяців з « 17» листопада 2006 року по « 16» листопада 2026 року, процентна ставка за користування кредитом складає 12,00% річних (а.с. 23-24).

21.12.2010 року між позивачем, відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду №4 до Кредитного договору №014/4954/5/09294 від 17 листопада 2006 року про заміну сторони за кредитним договором (а.с.25-28) та цього ж дня був укладений Договір про переведення боргу за кредитним договором № 014/4954/5/09294 відносно переведення грошового зобов'язання за Кредитним договором з ОСОБА_3 на відповідача ОСОБА_1 (а.с. 34-35). Відповідно до вище укладених договорів ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання за кредитним договором № 014/4954/5/09294 від 17 листопада 2006 року, що складається з основної суми заборгованості за Кредитним договором, суми процентів за користування кредитом, що будуть нараховуватися на основний борг, суми комісій, неустойки, що можуть бути нараховані в разі порушення нею зобов'язань за кредитним договором. Кінцевий терміном повернення Кредиту визначено до 16 листопада 2026 року, із відсотковою ставкою 12 % річних з погашенням відповідно до графіку платежів, наведеному у Додатку № 1 до Додаткової угоди №4 від 21.12.2010р. до Кредитного договору.

21.12.2010 року в якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором, між позивачем, ОСОБА_1та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 014/2601/011/2, відповідно до умов відповідач ОСОБА_2 зобов'язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань, що випливають з укладеного між сторонами кредитного договору та всіх додаткових угод до нього, в тому числі тих, що можуть бути укладені в подальшому (а.с. 36-39).

Встановлено, що 17 листопада 2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3, було укладено договір іпотеки, згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1, житловий будинок за літерою А, загальною площею 258,6 кв. м., житловою площею 80,6 кв. м., господарські будівлі та споруди, сарай під літерою Б, погріб під літерою Б, огорожа-№1, ворота - №2, колодязь питний № 3 та земельну ділянку площею 0,127 га, кадастровий номер: 3223188000:01: 004:0043, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами у сумі 1023640 грн. (а.с. 40-42).

Крім цього в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором укладено Додаткову угоду про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки №014/2601/011 від 17.11.2006р. Договір іпотеки укладений між позивачем, відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстровано в реєстрі за № 4285, який забезпечує вимоги позивача, що витікають з Кредитного договору, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому.

Позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання перед відповідачем по кредитному договору.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує умови зазначеного кредитного договору і станом на 25.02.2014 року у творилася заборгованість в розмірі 1281752,10 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 1158921,44 грн., заборгованості за відсотками по кредиту - 113114,59 грн., пені за прострочку по тілу та відсоткам - 9716,07 грн..

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволені позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з основного боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, та згідно ч. 1 ст. 577 Цивільного кодексу України якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник, або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів., неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних відносин" примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Недотримання процедури направлення вимоги про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця є підставою для відмови в позові про виселення, мешканців житлового приміщення, що є предметом іпотеки.

Виходячи з аналізу правових норм законодавства, можна зробити висновок про те, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.12 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Тобто, при вирішенні даного спору в частині стягнення солідарно з відповідачів на користь банку за рахунок всього майна заборгованості за кредитним договором в розмірі 1281752,10 грн., суд мав виходити з того, що законом передбачено одночасне заявлення відповідних вимог і це є правом позивача.

Доводи апеляційної скарги, стосовно того, що на адресу відповідача, 13.08.2014 року було направлено лист-вимогу за №6.2.0.25.0-09/1045 в якій банк вимагав протягом 30 календарних днів виконати порушене зобов'язання, а в разі не виконання вказаної вимоги, відповідачу було запропоновано в добровільному порядку звільнити предмет іпотеки - житловий будинок, для його подальшої реалізації у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, не може бути прийнято до уваги, так як в матеріалах цивільної справи відсутні докази про вручення відповідачу такої вимоги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду в частині відмови в солідарному стягненні заборгованості з боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 за кредитним договором в розмірі 1281752,10 грн. не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 1281752,10 грн. відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України не передбачено солідарне стягнення судових витрат, а тому суму судових витрат необхідно розподілити між відповідачами, стягнувши з кожного в сумі 2740,50 грн. ((3654,00 + 1827,00) :2) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2014 року в частині відмови у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (інд. номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (ідент. код 14351016) 1281752,10 грн. заборгованість за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (ідент. код 14351016) 2740,50 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 (інд. номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (ідент. код 14351016) 2740,50 грн. судових витрат.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: