Ухвала

від 08.07.2009 по справі 22-а-12978/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

У

Х В А Л А

І

М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

              08 липня 2009 року              

Судова

колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого       - 

Джабурія О.В.

суддів                     -  Шляхтицького О.І.

                                -  Крусяна А.В.

при секретарі         - 

Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної

податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської

області від 17.04.2008 року по справі за адміністративним позовом Товариства з

обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія" до  Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.01.2008 року №

0000392301/0,

В

С Т А Н О В И Л А :

У березні

2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська будівельна

компанія» звернулось до господарського суду з адміністративним позовом, в якому

просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2008 року №

0000392301/0 про визначення позивачеві податкового зобов'язання в сумі 30491

грн. 25 коп., прийняте Державною податковою інспекцією у м. Херсоні за

наслідками акту перевірки  товариства від

23 січня 2008 року № 211/23-4/32725254.

Представник

позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник

відповідача - Державної податкової інспекції у м. Херсоні, проти позову

заперечував.

Постановою

господарського суду Херсонської області від 17.04.2008 року позов задоволено,

скасоване податкове повідомлення-рішення 

від 29.01.08 року №0000392301/0 про визнання податкового зобов'язання

ТОВ «Таврійська будівельна компанія» з податку на додану вартість в сумі

20327,50 грн. за основним платежем та  в

сумі 10163,75грн. за штрафними санкціями.

Державна

податкова інспекція у м. Херсоні на вищезазначене судове рішення подала

апеляційну скаргу, в якій вказується, що постанова господарського суду

Херсонської області від 17.04.2008 року винесена з порушенням норм

матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Апелянт

вважає, що судом першої інстанції дана неправильна оцінка обставинам справи,

тому, що в постанові зазначено, що суду першої інстанції надані накладні ті, що

були виявлені перевіркою, а також ті, що не надавалися перевіряючим особам. Так

в податкових накладних №17 від 09.06.2005 року апелянт вважає, що спочатку було

відсутнє конкретне найменування робіт, в податкових накладних №7 від 19.05.05р.

та №12 від 25.04.05 року не зазначено одиниць виміру, кількості товару. Апелянт

вважає, що постанову господарського суду Херсонської області від 17.04.2008

року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволені позову відмовити

повністю.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши

законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що

апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Колегією

суддів встановлено, що ТОВ «Таврійська будівельна компанія» є юридичною особою,

зареєстровано Херсонським міськвиконкомом в грудні 2003 року. При проведені ДПІ

у м. Херсоні виїзної планової перевірки ТОВ «Таврійська будівельна компанія» з

питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за

період з 01.02.2005р. по 31.03.2007р. (акт перевірки від 06.08.2007р.

№1932/23-4/32725254) було виявлено, що у квітні 2005р. ТОВ придбало товари та

послуги у приватного підприємства «ПКА-Схід» метало-пластикові вироби на

загальну суму 70000грн. (ПДВ 11666,67грн.), у травні 2005р. надало послуги по

технологічному переобладнанню нежилих приміщень на загальну суму 20000грн. (ПДВ

3333,33грн.) та 11965грн. (ПДВ 1994,17грн). За придбані товари та роботи

позивач розрахувався грошовими коштами через розрахунковий рахунок. Суми по

операціям позивач відніс до складу валових витрат, в бухгалтерському обліку

дані операції також відображені, суми податку на додану вартість віднесені до

податкового кредиту.

Колегією

суддів встановлено, що ДПІ були надіслані запити до ДПІ у Заводському районі м.

Миколаїв щодо підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ«Таврійська будівельна

компанія». В жовтні 2007р. ДПІ у 

Заводському районі м. Миколаєва повідомила, що провести зустрічну

перевірку немає можливості, так як постановою господарського суду Миколаївської

області від 30 травня 2007р. ПП «ПКА-Схід» визнано банкрутом, а ухвалою

від31.08.2007р. ліквідовано.

Оскаржуване

податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні прийнято за висновками акту від

23.01.2008р. №211/23-4/32725254 про результати невиїзної документальної

перевірки ТОВ«Таврійська будівельна компанія» з питань відносин з приватним

підприємством «ПКА-Схід» (код 33084234) за період з 01.02.2005р. по 31.03.2007р.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про

ПДВ, внаслідок яких позивачем знижений податок на додану вартість на загальну

суму 20327,50грн., в тому числі за квітень 2005р. на суму 1994,17грн. ТОВ

«Таврійська будівельна компанія» подало скаргу до ДПІ у м. Херсоні, в якій

просило скасувати податкове повідомлення-рішення, з посиланням на те, що

підприємство самостійно виявила помилки оформлення податкових накладних,

звернулось до ПП  «ПКА-Схід» з проханням

надати правильно оформлені податкові накладні. ДПІ залишила скаргу без

задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін.

Судовою

колегією встановлено, що суду першої інстанції надавалися накладні - ті, що

були виявлені перевіркою, а також ті, які не надавались перевіряючим особам.

Так, в податкових накладних №17 від 09.06.2005р. та №10 від 31.05.2005р.

спочатку було відсутнє конкретне найменування робіт, в податкових накладних №7

від 19.05.05р. та №12 від 25.04.2005р. не зазначено одиниць виміру, кількості

товару.

З'ясувавши

обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції

дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно

до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з

метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо

(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед

Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з

дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для

прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це

рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.

1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з

вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути

оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень,

крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи

законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з

положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України

можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного

законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі

судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегія

суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що платники

податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік

неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості

оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної,

порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету передбачено положеннями

Закону України «Про податок на додану вартість». За пунктом 1.3. статті 1

названого Закону платником податку є особа, яка згідно з цим Законом

зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що

сплачується покупцем. Крім цього згідно до пункту 1.7 ст.1 податковим кредитом

вважається сума, на яку платник податку має право зменшити податкове

зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Безпосередньо

порядок визначення та обрахування податкового кредиту передбачено пунктом 7.4.

статті 7 названого Закону. Так, згідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7

Закону в редакції, яка діяла станом на час виникнення податкових зобов'язань

позивача, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,

нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з

придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових

витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що

підлягають амортизації. Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ

передбачені вичерпні підстави, при наявності яких платнику податку - покупцю

товару заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті

податку, а саме: не підлягають включенню до податкового кредиту витрати, не

підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті

робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) або банківським документом, що

засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Згідно з

підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права

платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з

подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в

оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного

чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або

комерційних ( чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт

придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з

вимогами підпункту 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.97 р. N

168/97-ВР "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення

податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації

України від 30.05.97р. № 165 "Про затвердження форм податкової накладної,

книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг)",

платник податку (продавець) зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що

має містити зазначені окремими рядками всі, без винятку, реквізити, встановлені

Законом. Відсутність (не заповнення) хоча б одного реквізиту в податковій

накладній позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі

сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної, оскільки вона не

відповідає вищенаведеним вимогам Закону про ПДВ. Поряд з цим у разі якщо

продавець порушує встановлений порядок виписування податкової накладної, то

згідно з нормами підпункту 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до

кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу

за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших

розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг).

Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми

податку на додану вартість, сплаченої у зв'язку з придбанням товарів (робіт,

послуг).

У разі коли

на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку,

попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими

належним чином оформленими податковими накладними, та при відсутності

відповідної заяви про порушення продавцем вимог вказаної норми Закону про ПДВ,

платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,

установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не

підтверджену зазначеними документами.

Колегія

суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем у

спірному періоді за податковими накладними ПП «ПКА-Схід» формувався податковий

кредит також на підставі і у відповідності до первинних бухгалтерських

документів - накладних, актів прийому виконаних робіт та платіжних доручень про

сплату вартості отриманої продукції, послуг. Первині документи свідчать про

сплату податку на додану вартість позивачем в ціні товару при його придбанні у

вказаного контрагента.

Колегія

суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не треба

приймати до уваги доводи відповідача, викладені ним у запереченнях на позовну

заяву, через їх невідповідність чинному законодавству України та фактичним

обставинам, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено

відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ

квітні-червні 2005 року.

Відповідач

не встановив несплати податку на додану вартість позивачем, не спростував дані

позивача про таку сплату податку у складі вартості придбаного товару, послуг,

не спростував наявності об'єкта оподаткування, правильності формування

позивачем податкового кредиту з ПДВ. Незважаючи на факт несвоєчасного надання

податковій інспекції товариством належним чином оформлених податкових накладних

(не при перевірці, а після її закінчення), що відповідач мав час і можливість

розглянути та оцінити правильно оформлені податкові накладні, які були надані

підприємством при поданні скарги до ДПІ у м. Херсоні, однак відповідач, за

наявних підстав, ігнорував факт існування податкових накладних, оформлених

належним чином.

Колегія

суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий

орган також не врахував принципу індивідуалізації зобов'язань та

відповідальності, кожен суб'єкт має виконувати свої обов'язки, відповідати за

скоєне економічне правопорушення за наявності складу такого порушення

(об'єктивної та суб'єктивної сторони) саме в діях, бездіяльності цього

суб'єкта.

Згідно

імперативних вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, в

тому числі і органи державної податкової служби, при здійсненні покладених на

них державою функцій зобов'язані діяти лише у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.67 Конституції

України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку

і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на

засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не

передбачене законодавством. Чинне податкове законодавство України, в тому числі

і Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює

обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде

сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого

від покупця в ціні товару. До того ж , податкова інспекція не надала доказів

того, що контрагент позивача - ПП "ПКА-Схід" не сплатило до бюджету

ПДВ за операціями з позивачем. В період квітень-червень 2005 року ПП

"ПКА-Схід" було діючим підприємством, звітувало до податкового органу

та сплачувало задекларовані зобов'язання. Отже, посилання податкової інспекції

на ймовірну несплату ПП "ПКА-Схід" ПДВ є тільки припущенням, а не

доведеним фактом.

Судова

колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що

відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає

доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова господарського суду

Херсонської області від 17.04.2008 року підлягає скасуванню, оскільки вона

цілком відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідно

до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про

протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та

надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних

повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи

вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм

матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а

наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не

спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись

ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст.

254 КАС України, судова колегія, -

У

Х В А Л И Л А :

Апеляційну

скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а

постанову господарського суду Херсонської області від 17.04.2008 року без змін.

Ухвала

апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути

оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України

протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду

апеляційної інстанції.

Повний

текст судового рішення виготовлений 10.07.2009 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: