Постанова

від 06.02.2007 по справі 4/1125

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/1125

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 лютого 2007 р.                                                                                   № 4/1125  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Корнинський цукровий завод”, смт Корнин Попільнянського району Житомирської області (далі -  Цукрозавод)

на рішення господарського суду Житомирської області від 02.10.2006

зі справи  № 4/1125

за позовом селянського виробничого кооперативу “Новинка”, с. Мохначка Попільнянського району Житомирської області, в особі арбітражного керуючого Крутоус Оксани Володимирівни, м. Житомир (далі -  СВК “Новинка”)

до Цукрозаводу

про стягнення 55 567, 72 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Крутоус О.В.,

відповідача –Харчука Ю.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення суми 55 567, 72 грн. згідно з договором купівлі-продажу цукросировини та продуктів її переробки у 2002 році, в тому числі : 44 007, 07 грн. основного боргу; 2 640, 42 грн. - 3 проценти річних; 8 920, 23 грн. “інфляційних нарахувань”.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.09.2005 позов було задоволено частково; з Цукрозаводу стягнуто на користь СВК “Новинка”: 42 389, 10 грн. боргу; 2 543, 35 грн. –3 проценти річних;                          8 592, 27 грн. “інфляційних нарахувань”, а також відповідну суму судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.01.2006 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення річних та “інфляційних нарахувань”; у цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові; позов задоволено частково: з Цукрозаводу стягнуто на користь СВК “Новинка” 42 389, 10 грн. основного боргу та відповідну суму судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2006 зазначені рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Рішенням названого місцевого господарського суду від 02.10.2006 (суддя Філіпова Т.Л.) позов задоволено частково; з Цукрозаводу стягнуто на користь СВК “Новинка”: 42 389, 10 грн. боргу; 423, 89 грн. державного мита; 90, 01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 1 907, 01 грн. витрат на оплату послуг адвоката; в іншій частині позову відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив з обґрунтованості позовних вимог саме у зазначеній сумі; що ж до стягнення сум інфляції та            3 процентів річних, то підстави для цього відсутні, оскільки відповідно до умов укладеного сторонами договору “форма розрахунків була в натуральному виразі –поставка цукру”.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Цукрозавод просить оскаржуване судове рішення з даної справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу мотивовано неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що входять до предмету доказування у справі, та порушенням ним у зв'язку з цим норм процесуального права –частини першої статті 47 та частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відзив  на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- у квітні 2002 року сторонами укладено договір купівлі-продажу цукросировини та продуктів її переробки в 2002 році (далі –Договір);

- за пунктом 2.2 Договору строк виконання зобов'язання встановлено –до 01.05.2003;

- згідно з пунктом 3.1 Договору СВК “Новинка” зобов'язався посіяти, виробити та продати Цукрозаводу 600 т  цукрових буряків, що відповідають вимогам чинного стандарту 17421-82 “Цукрові буряки для промислової переробки. Вимоги при заготівлі”, а Цукрозавод зобов'язався переробити усю кількість поставленої сировини і забезпечити виробництво цукру, меляси і жому виходячи з фактичної цукристості коренів, з урахуванням втрат при прийманні, зберіганні та переробці (пункт 4.5 Договору); цукрові буряки враховуються за базовою цукристістю 16% (пункт 3.3. Договору);

- Договором визначено, що СВК “Новинка” передає Цукрозаводові           37 % зданої сировини у заліковій вазі в рахунок оплати за переробку (пункт 5.1), а вартість насіння цукрових буряків, пального, інших послуг, наданих як товарний кредит Цукрозаводом СВК “Новинка”, зараховується в розрахунки за цукросировину за ціною цукру не нижче 2,37 грн. за 1 кг;

- згідно з пунктом 5.9 Договору сторони домовилися, що “при дії грошової схеми розрахунків сторони керуються Постановою Кабінету Міністрів України  від 01 березня 2001 р. № 201”;

- на виконання Договору СВК “Новинка” у жовтні-листопаді 2001 року поставив Цукрозаводу цукровий буряк у кількості 330, 086 т (залікова вага 321, 176 т) при цукристості 13, 7 %, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, довідками про прийнятий цукровий буряк, актом звірки взаєморозрахунків, розшифровкою про здану цукросировину;

- згідно з поданою Цукрозаводом довідкою-розшифровкою за здану цукросировину по СВК “Новинка” в 2002 році кількість цукру, яка після переробки належить названому кооперативу, становить 17 885, 7 кг;

- господарський суд Житомирської області постановою від 23.07.2003 зі справи № 1/107-б визнав СВК “Новинка” банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатора;

- 01.03.2005 СВК “Новинка” надіслав претензію за № 1/107 “Б” про стягнення боргу в сумі 13 115, 10 грн., яку Цукрозаводом задоволено не було;

- за поясненнями СВК “Новинка” він втратив інтерес до виконання Цукрозаводом зобов'язання в натурі, оскільки протягом дії Договору цукор йому передано не було, в даний час здійснюється процедура ліквідації і він зобов'язаний задовольнити вимоги кредиторів, а тому просить стягнути вартість неотриманого цукру;

- за розрахунками СВК “Новинка” заборгованість Цукрозаводу                                    за  неотриманий  від  останнього цукор становить 44 007, 07 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.12.2004;

- ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.05.2003 зі справи № 1/107 “Б” визнано грошові вимоги Цукрозаводу до СВК “Новинка” на суму 31 596, 24 грн. боргу, 85 грн. державного мита і 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; фактичні дані щодо взаємного зарахування відсутні.

З установлених судом першої інстанції обставин вбачається, що відносини сторін у даній справі виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (до 01.01.2004) і продовжують існувати після набрання ним чинності, а тому до цих відносин згідно з абзацом другим пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України застосовуються положення названого Кодексу.

Оскаржуване судове рішення обґрунтовано посиланням на приписи статті 612 Цивільного кодексу України, зокрема, “пункти” 1 і 3 цієї статті.

Відповідно до зазначеної статті:

- боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша);

- боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина друга);

- якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (частина третя);

- прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (частина четверта).

Частина третя цієї статті обумовлює виникнення у кредитора, в даному разі СВК “Новинка”, права на відмову від прийняття виконання і на відшкодування збитків обов'язковою наявністю прострочення боржника (Цукрозаводу).

Отже, з метою з'ясування наявності (чи відсутності) такого прострочення господарський суд повинен був установити, у який строк та в який спосіб згідно з Договором (або іншими домовленостями) мав поставлятися (передаватися) Цукрозаводом СВК “Новинка” цукор у кількості 17 885, 7 кг.

Крім того, місцевим господарським судом не досліджено належним чином питання щодо наявності чи відсутності часткового припинення спірного зобов'язання зарахуванням.

Згідно із статтею 601 Цивільного кодексу України:

- зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;

- зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Господарським судом з'ясовано існування заборгованості СВК “Новинка” перед Цукрозаводом у сумі 31 596, 24 грн. за цим же Договором, але відповідні доводи Цукрозаводу відхилено “посилаючись на відсутність документальних доказів на підтвердження взаємного зарахування”; при цьому, однак, судом не враховано, що зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони, а згода іншої сторони (за наявності усіх умов, передбачених частиною першою статті 601 Цивільного кодексу України) не потрібна. Отже, суду необхідно було, зокрема, перевірити, чи є відповідною заявою, зокрема, згадана в оскаржуваному рішенні і в касаційній скарзі претензія СВК “Новинка” до Цукрозаводу на суму 13 115, 10 грн., а також чи не подавалися сторонами інші заяви з приводу з приводу зарахування зустрічних вимог.

Не з'ясувавши усього кола обставин, що складають фактичну основу спірних відносин, суд першої інстанції припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відтак у Вищого господарського суду України немає підстав для висновку про правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме Цивільного кодексу України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Корнинський цукровий завод” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 02.10.2006 зі справи № 4/1125 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов