Рішення

від 12.01.2015 по справі 904/9258/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.15р. Справа № 904/9258/14

За позовом публічного акціонерного товариства "ВТБ БАНК", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "РОТО-ПЛАСТ", м.Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача товариства з обмеженою відповідальністю промислова компанія "Лідер", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Павелко С.М. - довіреність № 593/11.5.2 від 18.11.14р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №06.17/07-СК від 21.09.2007р., у розмірі - 818051,85 долара США, що за офіційним курсом долара США до встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,955грн. становить 10598040,05грн. та 302899,05грн., що разом складає заборгованість еквівалентну 10900939,10грн., з яких:

- заборгованість по кредиту складає 741975,02 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,9552грн. становить 9612448,13грн.;

- заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18.12.2013р. по 02.10.2014р. складає 76076,83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,9552грн. становить 985591,92грн.;

- пеняза несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013 року по 02.10.2014 року (включно), становить 90490,67грн.;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 19.07.2013 року по 02.10.2014 року (включно), становить 212408,38грн.;

Стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 73080,00грн.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 07.11.2014р. ухвалою суду від 21.11.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 11.12.2014р.

Ухвалою суду від 24.11.2014р. господарським судом до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача товариство з обмеженою відповідальністю промислову компанію "Лідер" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Червона, 14; ідентифікаційний код 13427220) (далі по тексту - третя особа).

Відповідач надав суду клопотання за вих.№б/н від 09.12.2014р. про зупинення провадження у справі посилаючись на наступне.

Відповідач інформує суд, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/7963/14 за позовом позивача до третьої особи. На думку відповідача саме у справі №904/7963/14 буде визначено загальний обсяг відповідальності основного боржника (третьої особи) за кредитним договором, а отже буде визначено і обсяг відповідальності поручителя, який відповідає солідарно.

На думку відповідача є абсолютно очевидною необхідність зупинення провадження у справі.

Суд розгляд справи відкладав з 11.12.2014р. до 12.01.2015р.

12.01.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, витребуванні судом документи не представив.

Повноважний представник третьої особи в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами, з урахуванням того, що відповідач вимоги суду виконав відзив на позов надав, крім того надав клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.01.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2007р. між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, яке в подальшому перейменовано в публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі по тексту - позивач, банк) та товариством з обмеженою відповідальністю промисловою компанією "Лідер" (далі по тексту - третя особа, клієнт, позичальник) укладено генеральну угоду №06.17-1/07СК (далі по тексту - генеральна угода; генеральний договір), відповідно до пункту 1.1 умов якої банк на положеннях та умовах цієї угоди зобов'язується надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, договорах про надання гарантій, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву (далі по тексту - кредитні договори), укладених в рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

Пунктом 1.2 генеральної угоди загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 2500000,00 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту.

Пунктом 1.3 генеральної угоди визначено, що термін дії угоди по 21.09.2017р.

30.06.2011р. між банком та клієнтом укладено договір про внесення змін №1 до генеральної угоди (далі по тексту - договір про внесення змін №1) в якій сторони домовилися викласти генеральний договір №06.17-1/07СК від 21.09.2007р. в новій редакції.

Пункти 1.1., 1.2., 1.3 генерального договору залишилися незмінними.

Пунктом 2.3 договору про внесення змін №1 визначено, що умови надання, строк повернення, розмір кредитів, що надані/будуть надані в межах цього договору визначаються кредитними договорами, які є невід'ємними частинами цього договору.

21.09.2007р. між позивачем та третьою особою, в рамках генерального договору, укладено кредитний договір №06.17/07-СК (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту 900000,00 доларів США;

- строк користування по 19.09.2014р.;

- плата за користування кредитом 13.5 процентів річних.

Пунктом 5.1 кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та в порядку і на умовах, встановлених кредитним договором.

21.09.2007р. між банком та позичальником укладено додатковий договір №1 в якому сторони пункт 1.1 виклали в наступній редакції:

"Предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту 900000,00 доларів США;

- строк користування по 19.09.2014р.;

- плата за користування кредитом 13.5 процентів річних;

- видача кредиту буде здійснюватися траншами, перший транш 200000,00 доларів США, а видача наступних траншів, після узгодження з банком".

25.09.2007р. між банком та позичальником укладено додатковий договір №2 в якому пункт 1.1 викладено в новій редакції, а саме:

"Предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту 900000,00 доларів США;

- строк користування по 19.09.2014р.;

- плата за користування кредитом 13.5 процентів річних;

- видача кредиту буде здійснюватися траншами, перший транш 200000,00 доларів США, другий транш 300000,00 доларів США, а видача наступних траншів буде узгоджуватися з банком".

28.09.2007р. між банком та позичальником укладено додатковий договір №3 в якому пункт 1.1 викладено в новій редакції, а саме:

"Предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту 900000,00 доларів США;

- строк користування по 19.09.2014р.;

- плата за користування кредитом 13.5 процентів річних;

- видача кредиту буде здійснюватися траншами, перший транш 200000,00 доларів США, другий транш 300000,00 доларів США, третій транш 400000,00 доларів США".

14.07.2009р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору. Кредитний договір викладено в новій редакції.

20.10.2009р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін №2 до кредитного договору. Сторони дійшли згоди пункт 4.20 розділу 4 "Порядок нарахування, сплати процентів за користування кредитом та погашення кредиту" викласти в новій редакції.

30.06.2011р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін №3 до кредитного договору. Сторони домовилися викласти кредитний договір в наступній редакції.

Відповідно до договору про внесення змін №3 до кредитного договору змінився строк повернення кредиту до 18.08.2017р.

Пунктом 3.4 договору про внесення змін №3 до кредитного договору визначено спосіб повернення кредиту та сплати процентів, а саме щомісячно відповідно до графіку повернення кредиту і сплати процентів. Платежі рівними частинами - регулярні місячні платежі, що направляються на виконання зобов'язань за цим договором, а саме повернення суми кредиту рівними частинами і сплати процентів за фактичну кількість днів користування кредитом. Розрахунок щомісячного платежу наведено в пункті 4.6 цього договору.

Пунктом 4.6 договору про внесення змін №3 до кредитного договору визначено, що повернення заборгованості здійснюється згідно з графіком.

Проценти за місяць розраховуються згідно з формулою:

Щомісячні проценти = L * P*k

T

де,

L - залишок суми кредиту на розрахункову дату;

P - розмір процентної ставки, встановленої цим договором (у процентах річних);

k - фактична кількість днів користування кредитом;

T - кількість днів у році (фактична кількість днів для кредитів в гривні, 360 днів - для кредитів в іноземній валюті).

12.12.2012р. між банком та позичальником укладено договір про внесення змін та доповнень №4, в якій сторони дійшли згоди внести наступні зміни та доповнення в договір, а саме доповнити пункт 3.3 "Процентна ставка" розділу 3 "умови та порядок кредитування" підпунктом 3.3.3.

На виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору позивач надав позичальнику грошові кошти в сумі 900000,00 доларів США, що підтверджується меморіальними валютними ордерами №TR.64509.1 від 21.09.2007р., №TR.64509.1 від 25.09.2007р. та №TR.64509.1 від 28.09.2007р. (а.с.52-54).

Враховуючи, що позичальник вчасно свої зобов'язання за кредитним договором не виконав станом на 02.10.2014р. заборгованість за кредитним договором складає 741975,02 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. один долар США = 12,9552грн. становить 9612448,13грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 18.12.2013р. по 02.10.2014р. складає 76076,83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. один долар США = 12,9552грн. становить 985591,92грн.

Досудове врегулювання спору не дало бажаних результатів.

Враховуючи розрахунок пені: пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно) становить 90490,67грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 19.07.2013р. (включно) по 02.10.2014р. (включно) становить 212408,38грн.

Загальна заборгованість третьої особи перед позивачем за кредитним договором станом на 02.10.2014р. становить 818051,85 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. один долар США = 12,955грн. становить 10598040,05грн. та 302899,05грн., що разом складає заборгованість еквівалентну 10900939,10грн.

З метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань позичальника (третьої особи) по кредитному договору, в тому числі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій, збитків та будь-яких інших платежів між позивачем та відповідачем 20.10.2009р. укладено договір поруки №06.60/09-ДП4 (далі по тексту - договір поруки), відповідно до пункту 1 якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №06.17/07-СК від 21.09.2007р. та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Пунктом 4 договору поруки визначено, що у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Пунктом 11 договору поруки визначено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

30.06.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору поруки шляхом викладення його в новій редакції.

Пунктом 1.1 договору поруки визначено, що поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути у майбутньому.

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що сторони договору визначають, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником.

Пунктом 5.1 договору поруки сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

12.12.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до договору поруки, в якому сторони дійшли згоди викласти пункт 5.1 договору поруки в новій редакції, а саме:

"Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до 18.08.2020року включно або до припинення забезпеченого нею зобов'язання".

Враховуючи, що наявна перед банком заборгованість за кредитним договором не погашена, останній звернувся до господарського суду за захистом своїх прав.

Відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити в його задоволенні у зв'язку з припиненням поруки з огляду на наступне.

Відповідач визнає факт підписання договору поруки та договорів про внесення змін до договору поруки, однак вважає вказані договори нікчемними.

Відповідач вказує, що договором про внесення змін №2 до договору кредиту передбачено, що перший платіж по погашенню кредиту повинен був бути здійснений ще 18.10.2010р. Статтею 1050 Цивільного кодексу України визначено, що в разі прострочення повернення чергової частини кредиту позикодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту. Аналогічні положення стосовно дострокового повернення позики передбачено у пункті 5.6 договору про відкриття валютної кредитної лінії №06.17/07-СК від 21.09.2007р.

Відповідач вказує, що сама по собі умова про дію договору поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 Цивільного кодексу України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

На думку відповідача, враховуючи, що договором поруки не було передбачено строк її дії, а банк не пред'явив вчасно вимогу у встановлений договором строк, порука є припиненою.

Враховуючи, що договори про внесення змін до договору поруки були укладені після закінчення строку дії договору поруки, на думку відповідача, являються нікчемними.

Відповідач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, надав суду додаткові пояснення в яких зазначив наступне.

Позивач у позовній заяві окрім основної суми заборгованості просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату процентів та пеню за несвоєчасне повернення основної суми кредиту, однак в позовній заяві вказано період за який стягується пеня, який значно більше півроку, що є, на думку відповідача, абсолютно незаконним.

Додатково відповідач вважає, що розмір неустойки є таким, що підлягає зменшенню на підставі статті 233 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати частково обґрунтованими, документально частково доведеними, такими, що частково не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню частково.

Господарський суд вважає, що відповідач при укладанні договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, що підтверджується пунктом 1 договору поруки №06.60/09-ДП4 відповідно до якого поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №06.17/07-СК від 21.09.2007р. та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Вказаний висновок суду підтверджується положеннями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. за № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", а саме у разі якщо поручитель під час укладення договору поруки погодив встановлення у майбутньому розміру процентної ставки за кредитним договором на підставі додаткових договорів, то таке встановлення процентної ставки за додатковими договорами не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя і не може бути підставою для припинення договору поруки згідно із статтею 559 ЦК України.

Враховуючи все вищевикладене господарський суд вважає, що договір поруки не збільшує відповідальність поручителя, у зв'язку з чим договори про внесення змін до договору поруки є чинними.

Пунктом 4.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. за № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" визначено, що частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).

Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, після закінчення певного строку, починаючи від дати виконання зобов'язання за кредитним договором).

З урахуванням положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. за № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" господарський суд визнає хибним твердження відповідача, що шестимісячний строку пред'явлення вимоги кредитором до поручителя має обчислюватися з дати порушення строку погашення першого платежу.

Строк повернення кредиту - 18.08.2017р.

Враховуючи, що станом на дату прийняття рішення суду не надано належних доказів виконання зобов'язань за кредитним договором господарський суд визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту та заборгованості по сплаті процентів обґрунтованими.

Щодо пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно) та яка становить 212408,38грн. господарський суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Сторони не досягли згоди щодо більшої тривалості періоду для нарахування пені, однак позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 19.11.2013р. по 02.10.2014р.

Господарський суд визнав обґрунтованими заперечення відповідача та здійснив перерахування пені за несвоєчасне повернення кредиту самостійно.

Господарський суд визнав обґрунтованою суму пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 161020,10грн., яка і підлягає задоволенню.

Щодо пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно) та яка становить 90490,67грн. господарський суд встановив наступне.

Сторони не досягли згоди щодо більшої тривалості періоду для нарахування пені, однак позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р.

Господарський суд визнав обґрунтованими заперечення відповідача та здійснив перерахування пені за несвоєчасне повернення кредиту самостійно.

Господарський суд визнав обґрунтованою суму пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 80361,28грн., яка і підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Згідно норм ст.509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, зокрема договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. В силу ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Нормами ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Згідно частини 1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, визначені у статті 2 цього Кодексу.

Нормами ч.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За правилами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч.2).

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1). Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.2). Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ч.3).

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2). Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.3).

Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора (ч.1). Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг (ч.2).

За результатами судового засідання господарський суд в задоволенні клопотання відповідача за вих.№б/н від 09.12.2014р. про зупинення провадження у справі відмовляє, так як наявність справи за позовом позивача до позичальника (боржника) за кредитним договором не перешкоджає розгляду даної справи позивача до поручителя (відповідача). При прийнятті вказаного рішення господарський суд керувався положеннями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. за №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", а саме у розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, якщо кредитор подав позов до поручителя, то останній відповідно до абзацу першого частини першої статті 555 ЦК України зобов'язаний подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

У разі відсутності клопотання поручителя суд у порядку статті 27 ГПК за власною ініціативою вирішує питання про залучення до участі у справі боржника як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Господарський суд констатує, що позов подано до поручителя, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю промислову компанію "Лідер", який є позичальником за кредитним договором та відповідачем за справою №904/7963/14, яка розглядається іншим судом.

Пунктом 4.1.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. за №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" у розгляді справ за окремими позовами до боржника та поручителя як солідарних боржників необхідно виходити з того, що чинне законодавство (частина перша статті 598, статті 599 - 601, 604 - 609 ЦК України) не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення. Наявність судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Тому подання кредитором позову до боржника не є перешкодою для подання позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашено.

У разі невизнання кредитором припинення поруки згідно із статтею 559 ЦК України поручитель має право звернутися до господарського суду з позовом про визнання поруки такою, що припинена .

Щодо зменшення розміру пені, необхідно відзначити наступне. Відповідно до ч.2 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. За п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідачем не наведено будь-яких виняткових чи виключних обставин, з якими законодавство пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Тому, в задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 546, 547, 549, 553, 554, 555, 610, 611, 612, 626, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РОТО-ПЛАСТ" (49057, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 162М; ідентифікаційний код 35394957) на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м.Київ, бул.Т.Шевченко/вул.Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) заборгованість по кредиту, яка складає 741975,02 доларів США (сімсот сорок одна тисяча дев'ятсот сімдесят п'ять доларів США 02 центів), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,9552грн. становить 9612448,13грн. (дев'ять мільйонів шістсот дванадцять тисяч чотириста сорок вісім грн. 13 коп.); заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18.12.2013р. по 02.10.2014р., яка складає 76076,83 доларів США (сімдесят шість тисяч сімдесят шість доларів США 83 центи), що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,9552грн. становить 985591,92грн. (дев'ятсот вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одна грн. 92 коп.); пеняза несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013 року по 02.10.2014 року (включно), яка становить 80361,28грн. (вісімдесят тисяч триста шістдесят одна грн. 28 коп.); пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 19.07.2013 року по 02.10.2014 року (включно), яка становить 161020,10грн. (сто шістдесят одна тисяча двадцять грн. 10 коп.), видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РОТО-ПЛАСТ" (49057, м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 162М; ідентифікаційний код 35394957) на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м.Київ, бул.Т.Шевченко/вул.Пушкінська, буд. 8/26; ідентифікаційний код 14359319) судовий збір у розмірі 72670,75грн. (сімдесят дві тисячі шістсот сімдесят грн. 75 коп.), видати наказ.

В решті відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

14.01.2015р.

Суддя І.В. Петренко