Постанова

від 14.05.2015 по справі 904/9258/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015 року Справа № 904/9258/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Лисенко О.М., Науменко І.М.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2015 року у справі №904/9258/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт", м.Дніпропетровськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер", м. Дніпропетровськ

про стягнення 10 900 939 грн. 10 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2015 року (суддя Петренко І.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт", м. Дніпропетровськ на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ заборгованість по кредиту, яка складає 741 975, 02 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02 жовтня 2014 року 1 долар США=12, 9552 грн. становить 9 612 448, 13 грн.; заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18 грудня 2013 року по 02 жовтня 2014 року, яка складає 76 076, 83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02 жовтня 2014 року 1 долар США = 12, 9552 грн. становить 985 591, 92 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19 липня 2013 року по 02 жовтня 2014 року (включно), яка становить 80 361, 28 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 19 липня 2013 року по 02 жовтня 2014 року (включно), яка становить 161 020, 10 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт", м. Дніпропетровськ на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ судовий збір у розмірі 72 670, 75 грн. решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю промислова компанія "Лідер" кредитного договору №06.17/07-СК від 21 вересня 2007 року в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим відповідач, як поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт" звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, оскаржуючи його на предмет невідповідності рішення нормам матеріального та процесуального права.

Посилаючись на положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про порушення грошових зобов'язань" апелянт не погоджується з рішенням господарського суду в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів. Відповідач вважає, що стягнення пені, яка була нарахована за період з 19 липня 2013 року по 02 жовтня 2014 року, тобто більш ніж шість місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання є незаконним.

Крім викладеного, апелянт стверджує, що розмір неустойки підлягає зменшенню на підставі ст.233 Господарського кодексу України.

Відповідач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2015 року скасувати частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19 липня 2013 року по 02 жовтня 2014 року та становить 80 361, 28 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 березня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт", м. Дніпропетровськ у справі №904/9258/14 прийнято до свого провадження постійною колегією суддів у складі: головуючий суддя Джихур О.В. (доповідач), судді Виноградник О.М., Лисенко О.М., у зв'язку з лікарняним судді -доповідача Орєшкіної Е.В. Розгляд зазначеної апеляційної скарги призначено на 07 вітня 2015 року о 10:00 год.

07 квітня 2015 року, 23 квітня 2015 року розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою представників сторін в судові засідання.

28 квітня 2015 року від апелянта надійшло пояснення, згідно якого, він, посилаючись на судову практику Верховного Суду України стверджує, що чинним законодавством України не передбачено облікової ставки для іноземної валюти, тому нарахування пені за прострочку сплати грошового зобов'язання в іноземній валюті є неправомірним.

14 травня 2015 року представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Відповідач оскаржує судове рішення в частині стягнення пені за прострочку сплати процентів в розмірі 80 361, 28 грн.

Для встановлення правомірності нарахування пені, слід перевірити обґрунтованість рішення господарського суду в частині стягнення основного боргу.

Матеріали справи свідчать, що 21 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", яке в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю промисловою компанією "Лідер" (далі третя особа, клієнт, позичальник) укладено генеральну угоду №06.17-1/07СК (далі генеральна угода, генеральний договір), відповідно до пункту 1.1 умов якої банк на положеннях та умовах цієї угоди зобов'язується надавати клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, договорах про надання гарантій, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву (далі кредитні договори), укладених в рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами.

Пунктом 1.2 генеральної угоди загальний розмір позичкової заборгованості клієнта за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 2500000,00 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України на дату надання кредиту.

Пунктом 1.3 генеральної угоди визначено, що термін дії угоди по 21 вересня 2017 року.

30 червня 2011 року між Банком та клієнтом укладено договір про внесення змін №1 до генеральної угоди (далі договір про внесення змін №1) в якій сторони домовилися викласти генеральний договір №06.17-1/07СК від 21 вересня 2007 року в новій редакції.

Пункти 1.1., 1.2., 1.3 генерального договору залишилися незмінними.

Пунктом 2.3 договору про внесення змін №1 визначено, що умови надання, строк повернення, розмір кредитів, що надані/будуть надані в межах цього договору визначаються кредитними договорами, які є невід'ємними частинами цього договору.

21 вересня 2007 року між позивачем та третьою особою в рамках генерального договору укладено кредитний договір №06.17/07-СК (далі кредитний договір), в який в подальшому вносилися зміни на підставі додаткових договорів №1 від 21 вересня 2007 року, №2 від 25 вересня 2007 року, №3 від 28 вересня 2007 року.

Договором про внесення змін №1 від 14 липня 2009 року кредитний договір від 21 вересня 2007 року №06.17/07-СК викладено у новій редакції, в який в подальшому -20 жовтня 2009 року, 30 червня 2011 року, 12 грудня 2012 року також вносилися зміни (а.с.25-44).

Згідно кредитного договору (в редакції всіх змін) Банк надає Товариству з обмеженою відповідальністю промисловій компанії "Лідер" кредит у сумі 900 000 доларів США з оплатою процентів за користування кредитом.

Погашення кредиту і сплата процентів здійснюється позичальником поетапно, згідно графіку, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Кінцевий строк повернення останньої частки кредиту -18 серпня 2017 року.

20 жовтня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт", Товариством з обмеженою відповідальністю промисловою компанією "Лідер" укладено договір поруки №06.60/09-ДП4, в який 30 червня 2011 року внесені зміни і він викладений в новій редакції (а.с.50-52). В договір поруки 12 грудня 2012 року також були внесені зміни та доповнення №2 (а.с.53).

За договором поруки Товариство з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт" поручається перед Банком за виконання позичальником зобов'язань що виникли згідно кредитного договору про надання позичальнику кредиту в сумі 900 000 доларів США на строк до 18 серпня 2017 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних або в іншому розмірі, передбаченому кредитним договором.

Пунктом 2.1 договору поруки встановлено, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками Банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до 18 серпня 2020 року включно або до припинення забезпеченого нею зобов'язання (п.5.1 договору поруки в редакції змін від 12 грудня 2012 року).

Матеріали справи свідчать, що Банк перерахував позичальнику 900 000 доларів США кредиту, що підтверджується меморіальними ордерами № TR.64509.1 від 21 вересня 2007 року, №TR.64509.1 від 25 вересня 2007 року (а.с.47-49).

Таким чином, позивач належним чином виконав свій обов'язок по кредитному договору щодо надання позичальнику грошових коштів в сумі 900 000 доларів США.

Свої зобов'язання щодо повернення кредиту і сплати процентів в строки, обумовлені кредитним договором позичальник не виконав.

Станом на 02 жовтня 2014 року заборгованість позичальника по кредиту складає 741 975, 02 доларів США, що за офіційним курсом доларів США до гривні, встановленим Національним Банком України станом на 02 жовтня 2014 року (12, 9552 грн. за 1 долар США) становить 9 612 448, 13 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 18 грудня 2013 року по 02 жовтня 2014 року складає 76 076, 83 доларів США, що в гривнях становить 985 591, 92 грн.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, Банком 13 березня 2014 року на адресу позичальника було направлено лист з вимогою дострокового виконання порушеного зобов'язання.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст.1049 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Докази повернення кредиту, сплати процентів за його користування в матеріалах справи відсутні, відповідачем або третьою особою судам першої інстанції, апеляційної інстанції не надавалися. Сума основного боргу, процентів сторонами не оспорюється.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст.553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України).

Порука припиняється з припинення забезпеченого нею зобов'язання. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. (ч.ч.1, 4 ст.559 Цивільного кодексу України).

Договір поруки діє до 18 серпня 2020 року включно або до припинення забезпеченого нею зобов'язання.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з поручителя заборгованості по кредиту в розмірі 741 975, 02 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим Національним Банком України станом на 02 жовтня 2014 року становить 9 612 448, 13 грн., заборгованості по сплаті процентів, нарахованих за період з 18 грудня 2013 року по 02 жовтня 2014 року в розмірі 76 076, 83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні становить 985 591, 92 грн. вважаються обґрунтованими і правомірно задоволені господарським судом.

Позивачем також пред'явлено до стягнення пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 19 липня 2013 року до 02 жовтня 2014 року в розмірі 90 490, 67 грн. та пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 19 липня 2013 року по 02 жовтня 2014 року в розмірі 212 408, 38 грн.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ст.549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В пункті 7.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №3 від 30 червня 2011 року) сторони передбачили, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банка пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. Вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобовязань щодо погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення (а.с.31).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені частково, господарський суд застосував приписи частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, обмеживши період часу, за який нараховується пеня шістью місяцями від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.

Самостійно здійснивши перерахунок пені господарський суд дійшов висновку, що розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту становить 161 020, 10 грн., розмір пені за несвоєчасну сплату процентів становить 80 361, 28 грн.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Апелянт не виконав вимоги ухвали апеляційної інстанції від 19 березня 2015 року, 07 квітня 2015 року, 23 квітня 2015 року, не надав суду контррозрахунок розміру пені.

Перевіривши розрахунок пені, доданий до позовної заяви, судова колегія встановила, що заборгованість по кредиту і процентам обліковується в іноземній валюті -в доларах США, встановлюючи розмір пені, позивач перевів цю заборгованість в національну валюту -гривню по курсу встановленому Національним Банком України відносно гривні до долару США станом на 02 жовтня 2014 року, який складав 12, 955218 грн. за 1 долар США, про що зазначено в самому розрахунку. Виходячи з цього, позивач нарахував пеню в національній валюті -гривні.

Судова колегія вважає, що перерахунок пені, зроблений господарським судом, відповідає приписам ст.232 Господарського кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", не містить арифметичних помилок.

Отже, пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 161 020, 10 грн. та пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 80 361, 28 грн. правомірно стягнута судом першої інстанції.

Твердження апелянта, що пеня стягнена за період з 19 липня 2013 року по 02 жовтня 2014 року не відповідає обставинам справи, суті рішення господарського суду, оскільки судом застосовані норми ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідач вважає, що господарський суд повинен був задовольнити його клопотання і зменшити розмір пені згідно ст.233 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої внесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пункт 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги відсутність виняткових обставин для зменшення розміру пені, невиконання відповідачем своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів, невжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, як позичальником так й ним самим, те, що розмір пені, що підлягає стягненню, не перевищує розмір основного боргу, судова колегія не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Посилання апелянта на те, що пеню було обчислено та стягнуто, виходячи із суми основного зобов'язання, які стягнуто у доларах США до уваги не приймається, оскільки, як було зазначено вище, основний борг, який був визначений у доларах США був переведений у грошову одиницю України -гривню, і з гривневого еквіваленту виконувався розрахунок пені.

В постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №909/660/14, яка долучена апелянтом до пояснень, йдеться про нарахування пені у доларах США і переведення отриманого результату в національну валюту України.

Отже, обставини у вказаній справі і справі, що переглядається не є тотожними.

За викладених підстав доводи апелянта не спростовують правомірних висновків господарського суду, в зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2015 року відсутні.

Витрати по сплаті судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 січня 2015 року у справі №904/9258/14 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рото-Пласт", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Лисенко

Суддя І.М. Науменко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 18.05.15 р.)