Рішення

від 12.01.2015 по справі 910/25184/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25184/14 12.01.15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Український взуттєвий альянс» доФізичної особи-підприємця Дудника Андрія Васильовича простягнення коштів Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Логвиненко В.В., довіреність №8/01/2015 від 12.01.2015; від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український взуттєвий альянс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Дудника Андрія Васильовича про стягнення 71785,32 грн., з яких 58200,00 грн. - основний борг, 3691,32 грн. - 3% річних та 9894,00 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки від 05.04.2012 поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2014 порушено провадження у справі №910/25184/14 та призначено до розгляду.

12.01.2015 позивач подав клопотання про відмову від позову в частині стягнення 3% річних в сумі 3691,32 грн. та інфляційних втрат в сумі 9894,00 грн.

В судовому засіданні 12.01.2015 представник позивача позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, підтримав повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

05.04.2012 між Фізичною особою-підприємцем Дудником Андрієм Васильовичем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український взуттєвий альянс" (постачальник) укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити взуття відповідно до замовлення покупця у порядку, передбаченому умовами цього договору. Кількість та технічні параметри товару вказуються у заявках і специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

За умовами п. 1.2 договору найменування, номенклатура товару, що є предметом цього договору, кількість, ціна товару та терміни поставки зазначаються у специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

Ціна на товар визначається та узгоджується сторонами в специфікаціях (п. 3.1 договору).

Додатками до договору (специфікації) сторони визначили продукцію, що буде поставлятись та її ціну, а саме: специфікацією №3 від 05.04.2012 - взуття М277 у кількості 120 пар, загальною вартістю 37200,00 грн. та специфікацією №4 від 18.05.2012 - взуття М6000 (шлепанцы) у кількості 120 пар, загальною вартістю 21000,00 грн.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що оплата партії товару по договору здійснюється покупцем в розмірі 100% суми вартості товару, вказаної у виставленому постачальником рахунку або у специфікації, протягом сезону.

При цьому, згідно п. 3.4 договору протягом всього сезону, кожного тижня (один раз в тиждень), покупець зобов'язаний надати відомості щодо проданого товару та оплатити його вартість.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором, в тому числі і майнових (п. 9.10 договору).

На виконання умов даного договору, позивач здійснив відповідачу поставку визначеного товару на загальну суму 58200,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №15 від 05.04.2012 на суму 37200,00 грн. та №15 від 18.05.2012 на суму 21000,00 грн., які підписані обома сторонами без заперечень.

Про належне виконання позивачем зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки товару.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 58200,00 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При укладенні договору поставки сторони визначили, що протягом всього сезону, кожного тижня (один раз в тиждень), покупець зобов'язаний надати відомості щодо проданого товару та оплатити його вартість.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів того, що поставлений позивачем товар не був ним реалізований та обліковується на бухгалтерському обліку відповідача.

Відтак, враховуючи також те, що відповідач в тому числі не виконував визначеного п. 3.4 договору обов'язку щодо надання постачальнику кожного тижня відомостей щодо проданого товару, суд приходить до висновку, що такий товар є реалізованим та підлягає оплаті.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 58200,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 3691,32 грн. та інфляційних втрат в сумі 9894,00 грн., то позивач в процесі розгляду справи, користуючись правом наданим йому ст. 22 ГПК України, відмовився від них, про що додатково повідомив і в судовому засіданні.

Приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Зважаючи на п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, а відтак відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Український взуттєвий альянс" від позову в частині заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних не суперечить діючому законодавству України та не порушує чиї-небудь права і інтереси.

За таких обставин, оскільки дана відмова від позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, не порушує чиїх-небудь прав і законних інтересів, правові наслідки відмови від позову позивачу роз'яснені в судовому засіданні, вона приймається судом, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України зумовлює припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3691,32 грн. та інфляційних втрат в сумі 9894,00 грн.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку оплатити отриманий товар.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, з покладенням витрат по сплаті судового збору в цій частині на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 32, 33, 43, 44, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 3% річних в сумі 3691,32 грн. та інфляційних втрат в сумі 9894,00 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3 . Стягнути з Фізичної особи-підприємця Дудника Андрія Васильовича (02217, м. Київ, вул. Закревського, 11, кв. 50; ідентифікаційний код 3016420834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український взуттєвий альянс" (03127, м. Київ, пров. Коломиївський, 3/1, кв. 25; ідентифікаційний код 33098671) 58200 (п'ятдесят вісім тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу та 1481 (одну тисячу чотириста вісімдесят одну) грн. 25 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.01.2015.

Суддя Т.В. Васильченко