Рішення

від 12.01.2015 по справі 910/24943/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24943/14 12.01.15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтертрансбуд» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сів Україна» простягнення заборгованості 380 241,09 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Куценко О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтертрансбуд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сів Україна» про стягнення 339 996,68 грн. - заборгованості, 24 191,56 грн. - пені, 2 902,98 грн. - 3% річних, 13 149,87 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не в повному обсязі виконав грошові зобов'язання за договором субпідряду №07-08/13 від 07.08.2013 року.

Ухвалою суду від 14.11.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 05.12.2014 року.

У судовому засіданні 05.12.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 22.12.2014 року.

У судовому засіданні 22.12.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 22.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 12.01.2015 року.

В судовому засіданні 12.01.2015 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд провадження у справі в частині стягнення 15 000,00 грн. припинити, в зв'язку зі сплатою позивачем частини боргу, в іншій частині позовні вимоги підтримав.

Представник позивача під час розгляду справи надав суду копії банківських виписок, з яких вбачається, що відповідачем після звернення позивача з позовом до суду було частково сплачено заборгованість, у розмірі 15 000,00 грн., а саме: від 14.11.2014 року на суму 5 000,00 грн., від 05.12.2014 року на суму 5 000,00 грн., від 23.12.2014 року на суму 20 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 15 000,00 грн. заборгованості підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.2015 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.01.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтертрансбуд» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сів Україна» (замовник) укладено договір субпідряду №07-08/13, відповідно до п. 2.2 якого підрядник в межах загальної суми договору зобов'язується виконати роботи по виготовленню металоконструкцій в заводських умовах, поставки їх на об'єкт замовника та монтажні роботи виготовлених металоконструкцій на об'єкті замовника власними силами в строки, обумовлені сторонами в цьому договорі, усунути брак, виявлений в межах гарантійних строків експлуатації об'єкта в зв'язку з неякісним виконанням робіт.

Відповідно до п. 2.3 договору перелік робіт та їх вартість зазначаються в додатку №1 до договору, а також у випадку необхідності - в додаткових угодах, підписаних сторонами. Комплекс робіт включає в себе: розробку робочої документації розділу КМД; виготовлення м/к в заводських умовах (металопрокат та матеріали підрядчика); антикорозійне покриття всіх внутрішніх м/конструкцій будівлі ґрунтом, фарбою, зовнішніх конструкцій - гарячу оцинковку; поставка металоконструкцій на об'єкт замовника; монтаж м/к.

Згідно з п. 3.1 договору попередня загальна сума договору становить 7 160 942,52 грн. Фактична загальна вартість буде визначена на підставі реально виконаних об'ємів по одиничним розцінкам, вказаним в додатку №1, у відповідності розробленої робочої документації розділу КМД, і зазначена в додатковій угоді до договору.

Розділом 4 договору, з урахуванням додаткової угоди №3 від 03.03.2014 року до договору, сторони погодили порядок фінансування, приймання робіт та розрахунків по договору: аванс на виготовлення в заводських умовах і поставку металоконструкцій на об'єкт замовника в розмірі 4 500 000,00 грн. - здійснюється до 10.11.2013 року (п.4.1.1); залишок вартості робіт за виготовлені і поставлені на об'єкт металоконструкції, за пропорційним вирахуванням проведеного замовником авансу - здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з моменту підписання замовником та підрядником видаткової накладної на виготовлені та поставлені на об'єкт металоконструкції (п.4.1.2); аванс на виконання монтажу металоконструкцій на об'єкті замовника в розмірі 100 000,00 грн. - здійснюється до 07.03.2014 року (п.4.1.3); подальші платежі - залишок вартості робіт за виконаний монтаж металоконструкцій на об'єкті замовника щотижневого етапу робіт, за пропорційним вирахуванням здійсненого авансу за монтаж металоконструкцій та 5% утримання вартості монтажу металоконструкцій - здійснюється замовником протягом 10 робочих днів з моменту приймання замовником кожного щотижневого етапу робіт з монтажу металоконструкцій, на підставі акту виконаних робіт (п.4.2).

Відповідно до п.4.4 договору після підписання акту виконаних робіт підрядник надає замовнику рахунок. Оплата здійснюється не пізніше 10 робочих днів після підписання акту.

На виконання умов договору субпідряду №07-08/13 від 07.08.2013 року, позивач в період з 19.02.2014 року по 15.07.2014 року виконав роботи по виготовленню металоконструкцій в заводських умовах, поставки їх на об'єкт замовника та монтажні роботи виготовлених металоконструкцій на об'єкті замовника на загальну суму 6 412 337,94 грн., що засвідчується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб:

- видатковими накладними: №РН-0000059 від 19.02.2014 року на суму 310 845,10 грн., № РН-0000070 від 28.02.2014 року на суму 298 473,12 грн., № РН-0000061 від 05.03.2014 року на суму 744 295,98 грн., №РН-0000062 від 06.03.2014 року на суму 46 428,66 грн., №РН-0000064 від 06.03.2014 року на суму 24 312,96 грн., №РН-0000065 від 12.03.2014 року на суму 201 835,80 грн., №РН-0000066 від 12.03.2014 року на суму 5 047,49 грн., №РН-0000067 від 12.03.2014 року на суму 18 719,23 грн., №РН-0000069 від 13.03.2014 року на суму 186 943,32 грн., №РН-0000071 від 17.03.2014 року на суму 364 529,84 грн., №РН-0000072 від 20.03.2014 року на суму 243 468,47 грн., №РН-0000074 від 22.03.2014 року на суму 326 737,07 грн., №РН-0000075 від 24.03.2014 року на суму 71 683,67 грн., №РН-0000080 від 31.03.2014 року на суму 149 050,01 грн., №РН-0000081 від 01.04.2014 року на суму 346 423,36 грн., №РН-0000091 від 07.04.2014 року на суму 229 974,38 грн., №РН-0000096 від 10.04.2014 року на суму 83 846,77 грн., №РН-0000097 від 11.04.2014 року на суму 25 666,82 грн., №РН-0000099 від 14.04.2014 року на суму 161 526,77 грн., №РН-0000103 від 16.04.2014 року на суму 57 114,46 грн., №РН-0000104 від 17.04.2014 року на суму 101 242,94 грн., №РН-0000123 від 05.05.2014 року на суму 418 302,79 грн., №РН-0000124 від 06.05.2014 року на суму 69 566,32 грн., №РН-0000127 від 08.05.2014 року на суму 144 366,41 грн., №РН-0000131 від 12.05.2014 року на суму 430 236,78 грн., №РН-0000132 від 13.05.2014 року на суму 243 679,01 грн., №РН-0000141 від 15.05.2014 року на суму 8 069,52 грн., №РН-0000148 від 29.05.2014 року на суму 3 657,29 грн.;

- актами приймання виконаних робіт: №1 за червень 2014 року на суму 441 863,71 грн., №2 за червень 2014 року на суму 144 290,59 грн., №3 за червень 2014 року на суму 138 250,37 грн., №4 за червень 2014 року на суму 172 717,06 грн., №2 за липень 2014 року від 15.07.2014 року на суму 54 355,10 грн.; №6 за липень 2014 року від 15.07.2014 року на суму 144 816,77 грн.

Як зазначав позивач, відповідач не в повному обсязі сплатив вартість робіт по виготовленню металоконструкцій в заводських умовах, поставки їх на об'єкт замовника та монтажних робіт виготовлених металоконструкцій на об'єкті замовника, в зв'язку з чим у нього на момент подачі позову до суду утворилась заборгованість в сумі 339 996,68 грн.

Крім того, як вже зазначалось, під час розгляду справи в суді, відповідачем було сплачено 15 000,00 грн. заборгованості.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач, виконані позивачем роботи на суму 324 996,68 грн. (339 996,68 грн. (заборгованість на момент подачі позову до суду) - 15 000,00 грн. (сплачена заборгованість під час розгляду справи в суді)) не оплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 324 996,68 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Статтею 549 цього Кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК).

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно з п. 9.3 договору за затримку замовником оплати виконаних робіт та перерахування остаточних платежів він сплачує підрядчику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожний день прострочення.

Позивач на підставі п. 9.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 24 191,56 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням п. 9.3 договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 23 406,16 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 902,98 грн. та інфляційних втрат в сумі 13 149,87 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов договору, простроченої суми заборгованості, порядку розрахунків узгодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме, в сумі 2 808,74 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме, в сумі 13 149,87 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Отже, якщо наслідком припинення провадження у справі стали дії відповідача (сплата боргу після звернення позивача з позовом до суду), здійснені судові витрати покладаються на нього.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення 15 000,00 грн. заборгованості припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сів Україна» (місцезнаходження : 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 14, оф. 18, код ЄДРПОУ 38671330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтертрансбуд» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, оф. 308, код ЄДРПОУ 35058096) 324 996 (триста двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 68 коп. - основного боргу, 23 406 (двадцять три тисячі чотириста шість) грн. 16 коп. - пені, 13 149 (тринадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 87 коп. - інфляційних втрат, 2 808 (дві тисячі вісімсот вісім) грн. 74 коп. - 3% річних, 7 587 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 25 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

15.01.2015 року