Постанова

від 10.12.2014 по справі 804/18094/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 804/18094/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.,

при секретарі Риженко О.В.,

за участю:

представника позивача Бондар Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЗ-БУД» про накладення арешту на кошти та цінності, що знаходяться в установах банків: філія АТ «Укрексімбанк» (МФО 305675); ПАТ «Апекс-Банк» (МФО 380720); АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м.Києві (МФО 380805) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЗ-БУД» (код ЄДРПОУ 35165110) з метою погашення податкової заборгованості у сумі 159456,29 грн.-

ВСТАНОВИВ:

05.11.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЗ-БУД», в якому позивач просить накласти арешт на кошти та цінності, що знаходяться в установах банків: філія АТ «Укрексімбанк» (МФО 305675), ПАТ «Апекс-Банк» (МФО 380720), АТ «Райффайзенбанк Банк Аваль» у м. Києві (МФО 380805) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЗ-БУД» (код ЄДРПОУ 35165110) з метою погашення податкового боргу у сумі 159 456,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

На обліку в ДПІ У Кіровському районі м. Дніпропетровська як платник податків знаходиться Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЗ-БУД» , яке на даний час має заборгованість перед бюджетом в сумі 159 456,29 грн.

В зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення та враховуючи наявність податкового боргу у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЗ-Буд», позивач просить стягнути зазначену заборгованість шляхом накладення арешту на рахунки вказаного платника податків.

Ухвалою суду від 10.11.2014 року провадження по справі було відкрито та справу було призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав доводи, аналогічні позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Відповідач в судове засідання, призначене на 10.12.2014 р. не з`явився, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надав, був повідомлений належним чином про розгляд адміністративної справи, що підтверджується матеріалами справи.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд даної адміністративної справи за їх участі та реалізації ними права судового захисту своїх прав та інтересів. Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст.128 КАС України.

Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України, виклавши її в листі від 01.02.2012 року за №279/11/13-12, згідно з яким визначається необхідність дотримання строків розгляду адміністративних справ, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, та зазначається, що потрібно вживати заходів щодо регулярного призначення судових засідань та, у разі потреби, дисциплінування сторін, інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи зазначену позицію ВАСУ, суд вважає, що розгляд справи за даною явкою сторін та за наявними у ній доказами є належним заходом щодо дисциплінування сторін у справі та щодо дотримання терміну розгляду справи, передбаченого ст. 122 КАС України.

Судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія довідки з ЄДР; довідка про відкриті розрахункові рахунки; копія корінця податкової вимоги від 01.11.2012 року; копії декларацій; зворотній бік облікової картки платника податків; копія податкового повідомлення-рішення від 25.03.2014 року № 0002991501; копія акту від 17.03.2014 року № 573/1501/75165110; копія розрахунку штрафних санкцій; копія довідки від 08.05.2014 року; копія довіреності від 24.01.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧЗ-БУД» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, копія якої міститься в матеріалах справи.

З тексту позовної заяви вбачається, сума заборгованості відповідача, на час звернення до суду, яка відповідно до Витягу з облікової картки платника податку, яка міститься в матеріалах справи, станом на становить 159 456,29 грн.

З метою встановлення наявності активів ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було надіслано наступні запити: до Державної інспекції сільськогосподарського господарства в Дніпропетровській області, відповідно до якого в електронно-обліковій системі інспекції відсутня інформація про реєстрацію сільськогосподарської техніки; до УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області - згідно відповіді інформації на знайдено.

Докази вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу позивачем у спосіб, визначений Податковим кодексом України та докази наявності існування обставин, передбачених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України позивач на вимогу суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але було встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано. Наявні лише відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських установах, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Правовідносини сторін щодо справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в України, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компенсація контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996року №254к/96ВР, Податкового Кодексу України від 02.12.2010року №2755-VI, Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунки платника податків.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Як вбачається із наведеної вище норми податкового законодавства, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що такі обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, суд зауважує, що реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене вище, та надаючи оцінку письмовим доказам, наявним в матеріалах справи, суд вважає за необхідне акцентувати увагу на наступному.

Так, п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПКУ дійсно надає право органам ДПС звертатися до суду щодо накладання арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходиться в банку у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Проте суд критично ставиться до тверджень позивача, що розмежування права податкового органу на звернення до суду з різними вимогами у різних випадках, а саме, про накладення арешту на кошти та інші цінності у випадках визначених п.п.20.1.17 п.20.1 ПКУ та про застосування адміністративного арешту майна (в тому числі коштів на рахунку платника) згідно ст.94 ПКУ, оскільки сам Податковий кодекс України не містить будь-якого розмежування видів адміністративного арешту, а норми чинного законодавства України не надають права податковим органам самостійно трактувати норми чинного законодавства та здійснювати свою діяльність не на підставі та не у межах повноважень, передбачених Конституцією України та Законами України, а на підставі власного тлумачення відповідних норм чинного законодавства України.

Виходячи з зазначеного, суд вважає, що не обмежив право податкового органу на звернення до суду з даним адміністративним позовом на підставі п.п.20.1.17 п.20.1 ПКУ, про що свідчить ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.11.2014 року, проте, незважаючи на такі принципи адміністративного процесу, які рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін, диспозитивність та з'ясування всіх обставин у справі, закріплені ст.ст. 10, 11 КАС України, позивачем не було доведено законності та обґрунтованості доводів, викладених в заявленому адміністративному позові, з урахуванням ст. 94 КАС України, що має наслідком відсутність у суду правових підстав для задоволення даного адміністративного позову у спосіб захисту права обраний позивачем.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Зокрема, стаття 10 КАС України визначає рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких належних доказів в розумінні ст.70 КАС України вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України позивачем до суду надано не було, як не було надано і доказів наявності існування хоча б однієї з обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений ст.94 ПК України.

Таким чином суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЗ-БУД» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЗ-БУД» про накладання арешту на кошти та цінності, що знаходяться в установах банків: філія АТ «Укрексімбанк» (МФО 305675), ПАТ «Апекс-Банк» (МФО 380720), АТ «Райффайзенбанк Банк Аваль» у м. Києві (МФО 380805) Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЗ-БУД» (код ЄДРПОУ 35165110) з метою погашення податкового боргу у сумі 159 456,29 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16 грудня 2014 року.

Суддя Є.О. Жукова