Постанова

від 22.12.2014 по справі 804/18476/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р. Справа № 804/18476/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріТалаш Д.В. за участю: представника позивача представника відповідача Степанова О.О. Горобець К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Компанія ТОП» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2014 року №0004022201, №0004032201, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія ТОП» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить

скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 31.10.2014 р. № 0004022201, яким ПП «Компанія ТОП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5 859 259, 50 грн., з яких за основним платежем 3 906 173, 00 грн. та за штрафними санкціями 1 953 086, 50 грн. та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 31.10.2014 р. № 0004032201, яким ПП «Компанія ТОП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 427 923,75 грн., з яких за основним платежем 2 742 339, 00 грн. та за штрафними санкціями 685 584,75 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що податковий орган провів перевірку позивача, однак висновки викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що спірні повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки є необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірності та є підставою для скасування, оскільки господарські операції були реально здійснені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що підставою для висновків укладення позивачем не реальних угод є Акти перевірок інших контрагентів позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Компанія ТОП», як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі направлень №№614, 616, 619, 623 від 15.09.2014 року, виданих Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, на підставі п.77.1 ст.77 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), згідно Наказу ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська на проведення планової документальної перевірки від 29.08.2014р. №721 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка приватного підприємства «Компанія ТОП» (ПП «Компанія ТОП») з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками перевірки складено Акт від 17.10.2014 року №2790/2201/30961781 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення: п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 2 960 967,00 грн., у т.ч. по періодах: липень 2011р. - 199196 грн.; серпень 2011р. - 19432 грн., жовтень 2011р. - 101979 грн.; листопад 2011р. - 530861 грн.; грудень 2011р. - 420528 грн., січень 2012 р. - 341799 грн..; лютий 2012р. - 1496 грн.; березень 2012р. - 6253 грн.; квітень 2012 р. - 41750 грн.; травень 2012р. - 43344 грн.; червень 2012р. - 1010 грн.; липень 2012р. -22083 грн.; серпень 2012р. - 34401 грн.; жовтень 2012р. - 3005 грн.; листопад 2012р.-5986 грн..; грудень 2012р. - 4170 грн..; січень 2013р. - 1283 грн.; лютий 2013р. - 64050 грн.; березень 2013р. - 17378 грн.; квітень 2013р. - 3302 грн.; травень 2013р. - 11357 грн.; червень 2013р. - 393093 грн.; липень 2013р. - 446629 грн.; серпень 2013р. - 19267 грн.; вересень 2013р. - 13541 грн.; жовтень 2013р. - 15962 грн.; листопад 2013р. - 90895 грн.; грудень 2013р. - 106917 грн.. П.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 135.1, п. 135.2, п.135.3, п.135.4, 135.5, ст. 135, пп. 138.1.1, п.138.1 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 (зі змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток на суму 3 906 173,00 грн., у тому числі по періодам: 3 квартал 2011р. - 191239,00 грн.; 4 квартал 2011р. - 1529110,00 грн.; І квартал 2012р. - 56267,00 грн..; 2 квартал 2012р. - 556879,00 грн..; 3 квартал 2012р. - 469066,00 грн..; 4 квартал 2012р. -31737,00 грн.; 2013 рік - 1071875,00 грн. та інші.

На підставі висновків Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 31.10.2014 р. № 0004022201, яким ПП «Компанія ТОП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 5 859 259, 50 грн., з яких за основним платежем 3 906 173, 00 грн. та за штрафними санкціями 1 953 086, 50 грн. та № 0004032201, яким ПП «Компанія ТОП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 427 923,75 грн., з яких за основним платежем 2 742 339, 00 грн. та за штрафними санкціями 685 584,75 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Актом перевірки встановлено, що Приватне підприємство «Компанія ТОП» мало взаємовідносини з TOB "ВІТАЛ-ТЕХ" договір поставки №1012/13 від 10.12.2013 року, ТОВ "БАЗДСОФТ" договір поставки №3110бз від 31.10.2011 року, ПП "AMB-ДНІПРО" договір поставки №1004ад від 10.04.2012 року, ПП ФІРМА "ТОРРЕОН" договір поставки №0103тн від 01.12.2013 року, ТОВ «Укртехбуд» договір поставки №3110уб від 31.10.2011 року, ТОВ "НВП "СОЮЗТОРГСТРОЙ" договір поставки №3006ст від 30.06.2011 року, ПП "КУПОЛ" договір поставки №311ку від 31.10.2011 року, ТОВ "ЛАН" договір поставки №3009 лн від 30.09.2011 року, ТОВ "IHTЕPBЕHTO", за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013 р., поставка товару, а саме канцелярського приладдя, новорічні прикраси тощо.

Висновок відповідача про нереальність укладення угод ґрунтується на Актах складених іншими податковими інспекціями, а саме: ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя Акт перевірки №154/08-31-22/19158092 від 29.08.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укртехбуд» (код ЄДРПОУ 19158092) щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 р. по 02.07.2013 р», Акт №26/08-31-22/30493822 від 25.07.2013 року від ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя «Про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Лан» (код ЄДРПОУ 30493822) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 12.07.2013 року», Акт №14/2200/30669413 від 15.07.2013 року від ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя «Про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання ПП «Купол» (код ЄДРПОУ 30669413) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 02.07.2013 року», Акт №114/2220/31080987 від 07.06.2013 року від ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НВП «Союзторгстрой» (код ЄДРПОУ 31080987) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями, повноти їх відображення в податковому обліку за період жовтень 2011-вересень 2012 року», Акт №116/2220/31381043 від 11.06.2013 року від ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП фірма «Торреон» (код ЄДРПОУ 31381043) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями, повноти їх відображення в податковому обліку за період січень 2012 - жовтень 2012 року», Акт № 1290/22-03 від 09.12.2013 року від ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АМВ-Дніпро» (код ЄДРПОУ 35950512) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 01.01.2010 року по 02.07.2013 року», Акт №159/08-31-22/37172580 від 29.08.2013 року від ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Базасофт» (код ЄДРПОУ 37172580) щодо підтвердження здійснення господарських відносин з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями, повноти їх відображення в податковому обліку за період з 17.06.2010 року по 02.07.2013 року», Акт №393/22-03/38098097 від 31.07.2014 року від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУМ в Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вітал-Тех» (код ЄДРПОУ 38098097) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року».

Інших зауважень Акт перевірки не містить, а отже інших підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Так, згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (стаття 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначені норми не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, на думку суду, по операціях з придбання послуг належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання послуг, є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вищезазначених норм законодавства, не передбачає позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено в судовому засіданні товар був придбаний позивачем для використання у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Зауваження до наданих первинних документів відсутні.

Отже, доводи представника відповідача стосовно недійсності вказаних правочинів є не доведеними належними та допустимими доказами.

Слід зазначити, що відповідно до статті 44 Податкового кодексу України, позивачем надані до перевірки та до суду первинні документи, а саме: договір оренди транспортного засобу від 26.08.2014 року, договір оренди транспортного засобу від 23.10.2014 року, договір оренди будівлі №3 від 01.07.2014 року, договір оренди №4 від 01.05.2013 року, Акт прийому передач відповідно до договору оренди №4 від 01.05.2013 року, договір здачі в операційну оренду основних засобів №ДГ - 0000017 від 01.01.2014 року , Акт приймання передачі основних засобів в операційну систему від 01.01.2014 року, договір поставки №507 від 05.07.2012 року, договір поставки №3018 від 28.05.2012 року, договір поставки №3028 від 25.05.2012 року, договір поставки №3029 від 24.05.2012 року, договір поставки №3025 від 22.05.2012 року, договір поставки №3027 від 25.05.2012 року, договір поставки №3031 від 29.05.2012 року, договір поставки №3125/572012 від 05.07.2012 року, договір поставки №361/10/10 від 20.05.2010 року, договір поставки №3110/уб від 31.10.2011 року, договір поставки №3009 лн від 30.09.2011 року, договір поставки №3011 від 30.11.2011 року, договір поставки №3006ст від 30.06.2011 року, договір поставки №0103тн від 01.03.2012 року, договір поставки №3110бз від 31.10.2011 року, договір поставки №1012/13 від 10.12.2013 року, договір поставки №1802/1 від 18.02.2013 року, договір на друк поліграфічної продукції №03/05/12 від 03.05.2012 року, договір на виготовлення продукції №31/13 від 31.01.2013 року, банківські виписки, видаткові накладні, податкові накладні, реєстри податкових накладних, рахунки-фактури; товаро-транспортні накладні, які мали б бути враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваного акту індивідуальної дії.

Про індивідуальність юридичної відповідальності також зазначає і Верховний Суд України, зокрема в постановах від 29.10.2010 року №21-14а10, від 19.03.2012 року №21-316а11, від 31.01.2011 року.

Таким чином, позивачем до перевірки та до суду наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, вироків суду також, отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкового повідомлення-рішення, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 487,20 гривень, що підтверджується платіжним дорученням, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Компанія ТОП» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.10.2014 року №0004022201, №0004032201 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.10.2014 року №0004022201, №0004032201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Компанія ТОП» (код ЄДРПОУ 30961781) судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно ч.3 ст.160 КАС України.

Суддя Н.В. Боженко