Рішення

від 05.01.2015 по справі 906/1401/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" січня 2015 р. Справа № 906/1401/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Торговельна компанія "Світ-Авто" (м.Черкаси)

до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)

про стягнення 305734,00 грн.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено по 06.01.2015.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 305734,00грн. заборгованості.

23.12.2014 на адресу суду від Головного управління Міндоходів у Житомирській області надійшла відповідь на запит, із завіреними роздруківками податкових декларацій з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за серпень, вересень, листопад, грудень 2013, поданих ДП "Житомирський облавтодор в електронному вигляді.

26.12.2014 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи, зазначених у його додатку документів.

05.01.2015 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення з доданими документами.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином (а.с. 122, 146).

У відзиві від 17.11.2014 позивачем заявлялося клопотання про витребування доказів, частину яких було предоставлено позивачем на дату заявлення цього клопотання, а необхідність подання решти вказаних відповідачем документів спростовується встановленими судом обставинами, тому суд не вбачає підстав для задоволення викладеного у відзиві клопотання та відхиляє його.

За вказаного, враховуючи наявні у справі документи, зважаючи на закінчення продовженого згідно ч.3 ст. 69 ГПК України, строку розгляду спору, суд вважає, що відсутність представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, згідно ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, 16.04.2013 між Приватним підприємством "Торговельна компанія "Світ-Авто" (постачальник/позивач) та Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (замовник/відповідач) укладено договір поставки №32 (а.с. 7-9, далі - Договір), згідно п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити поставку пічного палива (надалі - товар).

Згідно п. 1.2 Договору, найменування товару - паливо котельне, орієнтовна кількість - 300 т.

02.08.2013 сторонами підписано Додаткову угоду до договору поставки №32 від 16.04.2013 (а.с. 10), згідно якої, за п. 1.2 Договору найменування товару - паливо синтетичне, орієнтовна кількість - 100 т.

Як вказує позивач, на виконання зазначеного Договору, позивачем було поставлено товар на загальну суму 833660,00грн., на оплату якого відповідач перерахував 527926,00грн.

На дату звернення до суду, за даними позивача, неоплаченим залишився товар в сумі 305734,00грн., поставлений за видатковими накладними №СА-0000030 від 02.08.2013, №СА-0000032 від 02.08.2013, №СА-0000049 від 12.11.2013.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву (а.с. 68-71) та у письмових поясненнях від 05.01.2015 (а.с. 166) вказує, що:

- враховуючи приписи п. п. 4.3, 5.4, 11.7 Договору, ст. 664 ЦК України, на дату звернення позивача до суду, у відповідача не виник обов'язок провести розрахунки, оскільки, всупереч п. п. 4.1, 4.2 та ст. 662 ЦК України, останній не отримував рахунки на оплату товару, документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості) і в матеріалах справи відсутні докази їх передачі відповідачу;

- відсутні докази замовлення відповідачем продукції, про оплату якої подано позов, оскільки з п.п. 1.3., 3.2., 5.1. Договору випливає, що будь-якій поставці за цим Договором, має передувати заявка покупця та укладена сторонами Додаткова угода і специфікація;

- акт звірки не може вважатися доказом наявності або відсутності заборгованості, оскільки такими доказами є лише первинні документи, до того ж зі сторони відповідача відсутні відомості про уповноваження будь-яких осіб на визнання заборгованості.

- згідно п. 5.5. Договору, датою передачі товару від постачальника замовнику, вважається дата підписання акту приймання-передачі товару, від якої і повинен відраховуватися, встановлений п. 4.3 Договору 45 - денний строк для проведення розрахунків.

Наголошує, що відповідач не отримував жодних документів на доставку та передачу товару, тому вимоги позивача вважає передчасними.

Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач, згідно додаткових письмових пояснень (а.с. 76-77, 92-93), вказує, що:

- сторони підписали специфікації на поставку окремих партій товару, які, виходячи зі змісту п. 5.2. Договору, є погодженими сторонами заявками на поставку товару;

- відповідно до п.п. 2.1- 2.5 Договору, претензії щодо кількості чи якості поставленого товару могли бути заявлені до зливу товару в резервуари покупця;

- під час прийняття товару та в подальшому відповідач не заявляв претензій з приводу ненадання паспортів якості чи сертифікатів відповідності, податкових накладних;

- всі необхідні документи - видаткові накладні, податкові накладні, паспорти якості були надані відповідачу разом із товаром, який ним було беззастережно прийнято;

- замовник не реалізував передбачене п. 6.2.4. Договору право на повернення рахунку без здійснення оплати, що також свідчить про передання йому всіх необхідних документів разом з поставленим товаром та їх належне оформлення;

- відповідач у відзиві не заперечує факт отримання ним товару;

- акт приймання-передачі товару сторонами не складався, оскільки п. 6.1.2. Договору, передбачено приймання товару згідно з актом приймання-передачі товару та/або видатковою накладною;

- на претензію та вимогу про сплату коштів відповідач відповіді не надав;

- п. 5.4.1. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/587/155, п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, від 14.10.1997 №363, п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, враховуючи надані до справи документи, свідчать про належне виконання позивачем умов договору.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі поставки №32 від 16.04.2013 (а.с. 7-9).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося сторонами, що станом на 01.08.2013 відповідач у повному обсязі провів розрахунки за поставлений згідно Договору товар на суму 354926,00грн. (а.с.11).

Також матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося відповідачем, що за період з 02.08.2013 по 12.11.2013 позивачем поставлено йому товар на загальну суму 478734,00грн., зокрема:

1) 02.08.2013 на суму 94900,00грн., доказом чого є видаткова накладна №СА-0000030 від 02.08.2013, рахунок-фактура №СА-0000018 від 01.08.2013, податкова накладна від 02.08.2013, ТТН від 02.08.2013 (а.с. 12-15);

2) 02.08.2013 на суму 160454,00грн., доказом чого є видаткова накладна №СА-0000032 від 02.08.2013, рахунок-фактура №СА-0000015 від 01.08.2013, податкова накладна №2 від 02.08.2013, ТТН від 02.08.2013 (а.с. 16-19);

3) 12.11.2013 на суму 223380,00грн., доказом чого є видаткова накладна №СА-0000049 від 12.11.2013, рахунок-фактура №СА-0000036 від 12.11.2013, податкова накладна №3 від 12.11.2013, довіреність на отримання ТМЦ №1301 від 12.11.2013, ТТН від 12.11.2013 (а.с. 20-24).

Водночас, з наданих до справи виписок по особовому рахунку вбачається, що відповідач поставлений за період з 02.08.2013 по 12.11.2013 товар оплатив частково на суму 173000,00грн. (а.с. 25-30), зокрема:

- 23.08.2013 - на суму 40000,00грн. з призначенням платежу "за паливо котельне зг. дог.№32 від 16.04.13";

- 29.08.2013 на суму 30000,00грн. з призначенням платежу "за паливо котельне зг. рах.№15 від 01.08.13 та дог.№32 від 16.04.13";

- 23.09.2013 на суму 30000,00грн. з призначенням платежу "за паливо котельне зг рах Са-15 від 01.08.2013";

- 08.10.2013 на суму 40000,00грн. з призначенням платежу "за паливо котельне зг рах СА-15 від 01.08.2013";

- 01.11.2013 на суму 30000,00грн. з призначенням платежу "за паливо котельне зг рах СА-15 від 01.08.2013";

- 13.02.2014 на суму 3000,00грн. з призначенням платежу "за паливо котельне зг рах Са-40 від 5.12.2013".

Приписами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці. У випадку, якщо платіжні документи не містять призначення платежу - сплачені кошти зараховуються в порядку черговості.

Враховуючи зазначене відповідачем призначення платежу, непогашеною залишилась заборгованість по наступним видатковим накладним:

- №СА-0000030 від 02.08.2013 - 51900,00грн. (94900,00-43000,00грн.);

- №СА-0000032 від 02.08.2013 - 30454,00грн. (160454,00-130000,00грн.);

- №СА-0000049 від 12.11.2013 - 223380,00грн.

Зважаючи на наведене вище обґрунтування відповідачем своїх заперечень тим, що вимога позивача про стягнення заборгованості є передчасною, слід зазначити наступне.

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, згідно п. 4.1. Договору, розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. договору.

Умовами п. 4.2. Договору сторони погодили, що до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. Не надання зазначених цим пунктом Договору документів постачальник зобов'язаний відшкодувати спричинені замовнику збитки (витрати).

У п. 4.3 Договору сторони засвідчили, що замовник зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар протягом 45днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в п.п. 4.1., 4.2. цього договору.

В абз. 1 п. 5.4. Договору зазначено, що після передачі товару та виконання обов'язку з поставки між сторонами оформляється акт приймання-передачі та видаткова накладна, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін.

Згідно абз. 2 п. 5.4. Договору, обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, з а з н а ч е н и х в п.4.2 Договору.

Датою передачі товару від постачальника замовнику вважається дата підписання акту приймання-передачі товару (п. 5.5 Договору).

Тобто, умовами Договору не покладено на позивача обов'язок передати замовнику акт приймання - передачі товару, при цьому з п. п.4.1.,5.4 Договору вбачається, що оформлення та підписання такого акту приймання - передачі покладається на обидві сторони Договору.

Крім того, необхідність оформлення та підписання акту приймання-передачі товару сторонами, при наявності підписаної сторонами видаткової накладної, спростовується пунктом 6.1.2. Договору, згідно якого сторони обумовили, що замовник зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з актом приймання-передачі товару та/або в и д а т к о в о ю накладною, що є логічним з огляду на таке.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону, первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Проаналізувавши умови п. 5.4. та п. 6.1.2. Договору, суд враховує, що до первинних бухгалтерських документів належить як акт приймання-передачі товару, так і видаткова накладна. У випадку складання на одну операцію двох первинних документів, останні фактично дублюють вказану операцію. При цьому, підписання між сторонами видаткових накладних без складання актів приймання-передачі товару не суперечить ні умовам Договору, ні нормам чинного законодавства, оскільки саме підписана сторонами видаткова накладна у господарських відносинах поставки є документом, який засвідчує факт приймання-передачі зазначеного в ній товару.

Наведеним також спростовуються суперечності, які місяться в п. 5.4. та п. 6.1.2. Договору щодо первинних документів, які засвідчують факт передачі товару та виконання обов'язку з поставки.

До того ж, у господарських відносинах поставки прив'язка строку проведення розрахунків до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі суперечить приписам ч.2 ст. 252 та абз.2 ст. 530 ЦК України, оскільки, зважаючи на обов'язковість передачі товару за видатковою накладною, підписання такого акту не може бути визнано подією, що неминуче має настати, оскільки залежать від суб'єктивної поведінки, зокрема, відповідача.

Тобто, початок визначеного Договором 45 - денного терміну для проведення розрахунків визначається датою виконання у повному обсязі вимог пунктів 4.1 та 4.2 Договору щодо: - виставлення позивачем рахунку на оплату товару; - передачі позивачем видаткових накладних; документів, що підтверджують належну якість товару, податкових накладних.

Так, надані до матеріалів справи видаткові накладні, підписані відповідачем без зауважень. У товарно-транспортних накладних вказано про додавання видаткових накладних на кожну партію товару, що свідчить про отримання товарно-транспортних накладних разом з видатковими накладними, які підписані відповідачем. Факт отримання та підписання видаткових накладних, про стягнення заборгованості по яких подано позов, не заперечувався відповідачем та його представником під час розгляду справи.

Доводи відповідача про ненадання позивачем рахунків не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в призначенні платежу, при здійсненні часткових розрахунків по спірних поставках, відповідачем здійснено посилання на рахунки-фактури, зокрема, Са-0000015 від 01.08.2013. При цьому, з наданих до справи документів вбачається, що до дати поставки товару від 12.11.2013, відповідачем було сплачено 170000,00грн., що перевищує суму, зазначену в рахунку-фактурі Са-0000015 від 01.08.2013. За відсутності іншої заборгованості, крім спірної, а її відсутність вбачається з матеріалів справи, вказане свідчить про часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставки товару, що відбулася 02.08.2013 за видатковою накладною № СА-0000030.

До того ж, у відповідності до п.4.2 Договору, с а м е до р а х у н к а додаються зазначені у цьому пункті документи, зокрема і видаткові та товарно-транспортні накладні, які беззаперечно прийняті відповідачем.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем повторно 06.08.2014 надіслано відповідачу рахунки-фактури, як додатки до вимоги про сплату грошових коштів (а.с. 61-62).

Стосовно заперечень відповідача щодо неотримання податкових накладних, слід зазначити, що згідно ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.8 наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. за № 1235/26012 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу отримувача (покупця) цих товарів/послуг. У разі відмови постачальника (продавця) товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувач (покупець) таких товарів/послуг має право в порядку, передбаченому пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника (продавця).

Враховуючи зазначене, твердження відповідача в цій частині спростовуються наданими Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області роздруківками податкових декларацій з ПДВ з додатками Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за серпень, вересень, листопад, грудень 2013, поданих ДП "Житомирський облавтодор в електронному вигляді, з яких вбачається вчасне надання відповідачем до податкових органів звітності по спірних поставках, що не можливо здійснити без отримання від контрагента податкових накладних по вказаних господарських операціях.

Що стосується документів, які підтверджують належну якість товару, то доводи відповідача про їх непредоставлення також спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно п. 2.1. Договору, замовник проводить приймання товару по кількості і якості у відповідності до Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" (затвердженої наказом від 20.05.2008 року №281/171/578/155), Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженої наказом від 04.06.2007 року №271/121), у відповідності до положень діючого законодавства та умов даного договору.

Пунктом 2.5 Договору сторони погодили, що за якістю та кількістю товару претензії приймаються постачальником: - в разі транспортування товару транспортом замовника - до виходу автоцистерни (вагоноцистерни) з складського комплексу постачальника; - в разі транспортування товару транспортом продавця - до зливу товару в резервуари покупця.

У відповідності до п. 5.4.1 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оскільки наданими позивачем документами підтверджено, що транспортування товару (палива рідкого синтетичного (а.с.78,79) здійснювалося транспортом продавця (а.с. 15,19,24, 149,150), то його приймання, в тому числі і по якості, здійснювалося до зливу в резервуари покупця.

Наведене свідчить про те, що саме до зливу товару в резервуари покупця, обов'язковою є передача замовнику документів, що підтверджують належну якість товару.

Обов'язок продавця передати покупцеві о д н о ч а с н о з товаром його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства, встановлено також у ст. 622 ЦК України.

Водночас, згідно п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, приймання продукції по якості і комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і.т.п. Відсутність вказаних документів або деяких із них не призупиняє приймання продукції. В даному випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.

Наведене узгоджується з п. 6.1.6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, застосування якої обумовлено п. 2.1. Договору.

Однак, до матеріалів справи не додано жодних складених відповідачем актів про відсутність товаросупровідних документів, що свідчить про належне виконання позивачем умов Договору в цій частині.

Також п. 6.2.4. Договору визначено, що замовник має право повернути рахунок постачальнику без здійснення оплати, в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2. розділу IV договору (відсутність печатки, підписів тощо).

Натомість, сторонами не надано та матеріали справи не містять доказів повернення рахунків, з визначених п. 6.2.4. Договору підстав.

Факт часткової оплати відповідачем заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення, також свідчить про отримання відповідачем необхідних документів, які стали підставою для проведення розрахунків за поставлений товар.

Отже, доводи відповідача щодо неотримання пакету документів визначених п. 4.2. Договору спростовуються наявними у справі доказами.

Що ж до обґрунтування відповідачем своїх заперечень п. 11.7. Договору, то останнім визначено, що повідомлення (листування, документація тощо) від постачальника вважаються отриманими замовником виключно у разі, якщо вони направлені поштою з описом вкладення на адресу замовника або п р и й н я т і під особистий розпис уповноваженою особою.

Згідно пояснень позивача та наданих до справи доказів, які не спростовано відповідачем, станом на 11.08.2014 (враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Мінінфраструктури України від 28.11.2013 № 958) останнім було отримано від позивача всі необхідні для проведення розрахунків документи, як шляхом направлення поштою з описом вкладення (рахунки фактури повторно), так і під особистий розпис уповноваженою особою (видаткові та товарно-транспортні накладні з податковими накладними та паспортами якості, які згідно вищевказаних умов Договору, вимог законодавства, особливостей товару і порядку його поставки, зважаючи, що факт приймання товару відповідачем без будь-яких зауважень, відбувся у зазначені в видаткових накладних дати, передавалися одночасно з товаром; рахунки, оскільки, як зазначено у п.4.2 Договору, саме до рахунків додавалися всі вищезазначені документи, у тому числі і видаткові та товарно-транспортні накладні, які містять підписи уповноважених представників сторін).

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з неповною оплатою поставленого товару, позивачем 31.03.2014 направлено відповідачу претензію №1 від 31.03.2014, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення (а.с. 58-60).

06.08.2014 відповідачем направлено відповідачу вимогу про сплату коштів, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення (а.с. 61-62).

Тобто, на момент звернення позивача з позовом до суду, у відповідача, відповідно до умов Договору та приписів чинного законодавства, виник обов'язок оплатити залишок заборгованості.

Зважаючи на заперечення відповідача, щодо акту звірки, як доказу наявності чи відсутності заборгованості та визнання боргу, слід зазначити, що, відповідно до норм чинного законодавства, акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Тобто, акт звірки є бухгалтерським документом, який складається на підставі первинних документів, тому оцінюється судом в сукупності з іншими доказами. Сам факт підписання такого акту бухгалтером господарюючого субєкта не може бути розцінено судом як визнання боргу, тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними. Оскільки зміст наявного у справі акту звірки розрахунків відповідає поданим позивачем первинним документам, то акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує наведені позивачем обставини.

Твердження відповідача щодо відсутності заявок замовника на кожну партію товару, при наявності підписаних сторонами видаткових накладних, не впливають на результат вирішення спору, до того ж спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно п. 5.1. договору на поставку кожної партії товару замовник надає постачальнику письмову заявку. У заявці замовника вказується: - найменування товару; - кількість товару; - умови поставки згідно умов ІНКОТЕРМС 2010; - місце поставки.

У разі відсутності в постачальника заперечень щодо отриманої заявки між сторонами укладається додаткова угода або специфікація на поставку даної партії товару.

Постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах, що передбачені відповідною додатковою угодою (специфікацією) до цього договору протягом 5 днів з моменту підписання такої додаткової угоди (специфікації).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписано специфікації до договору поставки №32 від 16.04.2013 (а.с. 80-81), згідно п. 1 яких замовник має намір оплатити та прийняти, а постачальник готовий поставити, при умові виконання замовником умов договору поставки, товар в наступній кількості:

- специфікація №3 від 17.06.2013 - паливо котельне в кількості 23420,00кг;

- специфікація №4 від 02.08.2013 - паливо котельне в кількості 21980,00кг, паливо синтетичне в кількості 12350,00кг;

- специфікація №5 від 12.11.2013 - паливо котельне мінеральне в кількості 30600,00кг.

Вказане свідчить, про акцепт заявок позивача шляхом підписання обома сторонами специфікацій на кожну партію товару в порядку, передбачено п. 5.1. Договору (а.с. 80-82).

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем по оплаті за отриману продукцію у повному обсязі не виконав, заборгувавши позивачу 305734,00грн., які не сплачено і на дату вирішення спору.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягає задоволенню на суму 305734,00грн.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, Житомирська обл., м.Житомир, Богунський р-н., вул. Перемоги, буд. 75, ід. код 32008278)

на користь Приватного підприємства "Торговельна компанія "Світ-Авто" (18024, Черкаська обл., м.Черкаси, вул. Сумгаїтська, буд. 14, кв. 245, ід. код 32796126)

- 305734,00 грн. заборгованості;

- 6114,68 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.01.15

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек. з пов.)